Постанова

від 13.12.2012 по справі 2а-1812/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 р. Справа № 129212/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М.., Олендера І.Я.,

за участю секретаря Васильків А.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. у справі № 2а-1812/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

В лютому 2012 року позивач звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавча за період з 25.02.2010 року по 31.12.2010 року відповідачем було проігноровано те, що за протоколом загальних зборів від 15.03.2010 року за №2 учасником товариства ТзОВ «T.F.C. Grouр» було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу, а відтак внесок останнього до статутного фонду в розмірі 143910 грн. 00 коп. не може вважатись безповоротною фінансовою допомогою. Також позивачем було самостійно до початку перевірки відображено уточнені показники щодо завищення валових витрат за 2010 року в розмірі 214000 грн. 00 коп. у складі податкової декларації за І квартал 2011 року і самостійно нарахована сума штрафу у розмірі 2675 грн. 00 коп. Окрім того, на думку позивача, у нього був відсутній обов'язок подавати розрахунок з комунального податку за лютий 2010 року, оскільки нарахування податкового зобов'язання по даному податку ним не здійснювалось.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. адміністративний позов задоволено частково, - визнано протиправними та скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року за №0001312301 та за №0001302301, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 42766 грн. 00 коп.

Вказане рішення оскаржив позивач, вважаючи його частково протиправним і необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права України та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зокрема, позивач вказує на те, що окружний суд повністю неправильно застосував норму пункту 50.1 ПКУ, про порушення якої позивачем зазначено в Акті перевірки від 15.07.2011 року №551/23-1/36855331, оскільки такою передбачено необхідність окремої

Суддя у І інст. Мартинюк В.Я. ряд. стат. звіту № 8.2. Суддя-доповідач - Кузьмич С.М.

Справа № 2а-1812/12/1370 № 129212/12/9104

оплати суми недоплати з певного податку (разом із штрафом в розмірі трьох відсотків) лише в разі подання уточнюючого розрахунку з цього податку, чого у даному випадку не було. Адже тим же пунктом 50.1 ПКУ в жодному разі не передбачено окремої оплати суми недоплати з певного податку в разі її відображення у складі декларації з цього податку, що надається за наступний податковий період, а лише вимагалось відобразити таку суму, збільшену на суму штрафу у розмірі 5-и відсотків від такої суми, як це фактично і було зроблено позивачем.

Просить змінити вказане рішення, прийнявши постанову про повне задоволення позову.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та дав пояснення аналогічні викладеному в такій.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки таке відповідає вимогам законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, судом першої інстанції вірно констатовано, що за результатами документальної планової перевірки ТзОВ «Мінеральні добрива» торгова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.02.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 25.02.2010 року по 31.12.2010 року складено акт від 15.07.2011 року за №551/23-1/36855331 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року: №0001312301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку у розмірі 170 грн. 00 коп.; №0001302301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 109641 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем -87713 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21928 грн. 00 коп.

Відповідно до висновків акта перевірки, позивачем порушено: п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств»; п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України; ст.15, ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»; п.1 Рішення Стебницької міської ради народних депутатів від 10.08.2004 року №385 «Про внесення змін до рішення Стебницької міської ради від 17.05.1999 року №12; п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у частині визнання протиправними висновків відповідача про заниження позивачем скоригованого валового доходу за 2010 рік на загальну суму 143910 грн. та в частині визнання протиправними висновків відповідача про застосування штрафної санкції за неподання позивачем розрахунку з комунального податку за лютий 2010 року в розмірі 170 грн., керувався нормами пунктів 1.22.1 статті 1, 4.1.6 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтями 15, 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як передбачено абзац.1 підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Безповоротна фінансова допомога, у відповідності до підп.1.22.1 п.1.22 ст.1 даного Закону, це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Як вбачається з витягу з протоколу №2 зборів учасниів ТзОВ «Мінеральні добрива» торгова компанія» від 15.03.2012 року учасники товариства вирішили збільшити розмір статутного фонду до 1500000 грн. 00 коп. Учасником товариства ТзОВ «T.F.C. Grouр» було перераховано позивачу в якості внеску до статутного фонду кошти в розмірі 143910 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями із вказаним призначенням платежу «внесок у статутний фонд без ПДВ» та карткою рахунку: 46 за період з 01.02.2010 року по 31.12.2010 року.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року за №1576-XII, з наступними змінами та доповненнями, товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відтак, проаналізувавши подані позивачем докази та норми діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кошти в сумі 143910 грн. 00 коп. не можуть вважатись безповоротною фінансовою допомогою, і не повинні включатись до складу валового доходу.

З приводу неподання позивачем щомісячного податкового розрахунку по комунальному податку за лютий 2010 року, Львівський окружний адміністративний суд керувався п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року за №1251-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за № 2181-III, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, з аналізу норм яких вбачається, що платник податків зобов'язаний подавати до органу державної податкової служби податкову декларацію в разі самостійного обчислення ним суми податкового зобов'язання.

Згідно з ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року за №56-93, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, позивач почав здійснювати господарську діяльність із 01.04.2010 року, до цього часу працівників та фонду оплати праці у нього не було, відтак в лютому 2010 року у платника податків був відсутній об'єкт оподаткування та відповідно і підстави для визначення податкового зобов'язання з комунального податку, та обов'язок подавати до податкового органу податковий розрахунок з цього податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є законним, прийнятим на підставі повного аналізу діючих норм матеріального права, поданих доказів та з врахуванням обставин справи.

Відмовляючи в скасуванні податкового повідомлення-рішення з визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині основного платежу - 53500 грн. 00 коп. та штрафної (фінансової) санкції (штрафом) - 13375 грн. 00 коп., суд першої інстанції керувався положеннями п. 50.1 ПКУ. Так, з аналізу вказаної норми, ним було зроблено висновок про те, що законодавцем надано можливість платнику податків, який виявив факт заниження податкових зобов'язань, самостійно вибрати спосіб виправлення помилки, що і було зроблено позивачем, шляхом коригування валових витрат у декларації за наступний податковий період. Однак, на переконання суду першої інстанції, дана норма вказує на те, що окрім виправлення помилки та сплати штрафу платник податків повинен сплатити суму недоплати. При цьому, позивач виправив лише помилку, та відобразив штраф, не відобразивши суму недоплати. Враховуючи показники декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та помилку, яка була виправлена позивачем за цей період, в рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, недоплата становить 53500 грн. 00 коп.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Згідно з пунктом 50.1 ПКУ (в редакції, чинній на час подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року) у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларашї за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відтак, на переконання апеляційного суду, наведеною правовою нормою передбачено необхідність окремої оплати суми недоплати з певного податку (разом зі штрафом в розмірі трьох відсотків) лише в разі подання уточнюючого розрахунку з цього податку, чого в даному випадку не було. Адже тим же пунктом 50.1 ПКУ в жодному разі не передбачено окремої оплати суми недоплати з певного податку в разі її відображення у складі декларації з цього податку, що надається за наступний податковий період, а лише вимагалось відобразити таку суму, збільшену на суму штрафу у розмірі 5-и відсотків від такої суми, як це фактично і було зроблено позивачем.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем 05.05.2011 року була подана відповідачу податкова декларація з податку на прибуток за 1-ий квартал 2011 року, в якій скориговано валові витрати у сторону їх зменшення на 214000 грн., а також була зазначена сума штрафу 2675 грн.

Таким чином, наведене вище однозначно свідчить про те, що у даному випадку позивачем самостійно до початку його перевірки були відображені уточнені показники щодо суми недоплати з податку на прибуток за 2010 рік шляхом самостійного коригування завищення валових витрат за 2010 рік в розмірі 214000 грн. у складі податкової декларації за 1-й квартал 2011 року, поданої за формою декларації, передбаченої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №143 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 №271), самостійно нарахована сума штрафу у розмірі 2675 грн., тобто 5% від суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2010 рік, і тим самим повністю були дотримані вимоги пункту 50.1 ПКУ.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. у справі № 2а-1812/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.08.2011 року № 0001302301 та №0001312301.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія» 1 647 грн. 17 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений 18.12.2012р.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Олендер І.Я.