Ухвала

від 22.06.2015 по справі 2а-1812/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2015 р. м. Київ К/800/61924/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року

у справі № 2а-1812/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія»

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року у справі № 2а-1812/12/1370 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано, прийняті Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року № 0001312301 та № 0001302301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 42 766, 00 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року у справі № 2а-1812/12/1370 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія» задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року № 0001312301 та № 0001302301.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року у справі № 2а-1812/12/1370 апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року скасовано в частині задоволення позовних вимог, в цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія» відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року, в якій просить вказану постанову скасувати, апеляційне провадження з перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року у справі № 2а-1812/12/1370 за апеляційною скаргою Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби закрити, у зв'язку з відсутністю об'єкта апеляційного оскарження.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової перевірки ТОВ «Мінеральні добрива» торгова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.02.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 25.02.2010 року по 31.12.2010 року відповідачем складено акт від 15.07.2011 року №551/23-1/36855331, яким встановлено порушення пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»; ст.15, ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», п.1 Рішення Стебницької міської ради народних депутатів від 10.08.2004 року №385 «Про внесення змін до рішення Стебницької міської ради від 17.05.1999 року №12 та пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року: - №0001312301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем комунальний податок у розмірі 170, 00 грн.; - №0001302301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 109 641, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 87 713, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 928, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з протоколу №2 від 15.03.2010 року зборів учасників товариства, яким вирішено збільшити розмір статутного фонду ТОВ «Мінеральні добрива» ТК» до 1 500 000, 00 грн., засновником ТОВ «T.F.C. Grouр» внесено на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 1 143 910, 00 грн.

Висновки податкового органу про отримання вказаної суми як безповоротної фінансової допомоги і не включення її до складу валового скоригованого доходу, базуються на тому, що внесені кошти до моменту реєстрації змін до статуту не можуть розглядатися як прямі інвестиції. Крім того, вказані кошти перераховані без наявності договорів, що виключає можливість їх повернення.

Задовольняючи позов у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до вказаних правовідносин ст. 16 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачає, що рішення товариства про зміни до статутного фонду набирає чинності з дня їх внесення до державного реєстру, є безпідставним, оскільки вона не стосується порядку збільшення статутного фонду, а лише наслідків, які з нього випливають.

З даного приводу судом апеляційної інстанції зроблено протилежні висновки, з якими, враховуючи норми податкового законодавства, чинні на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується суд касаційної інстанції.

Так, згідно зі статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду.

Валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному періоді, вартості товарів (робіт та послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді (стаття 4 зазначеного Закону).

У пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу платника податку.

Згідно з пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 цього Закону пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю утворюється за корпоративною формою її організації, яка полягає у закріпленні частки статутного капіталу за кожним власником шляхом емісії корпоративних прав.

Відомості щодо розміру статутного капіталу, складу учасників товариства, розмір часток кожного з них та порядок внесення вкладів фіксуються в статуті товариства на підставі якого товариство створюється і діє.

Відповідно до частини другої ст. 87 Господарського кодексу України товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Згідно із частиною другою ст. 16 Закону України «Про господарські товариства» прийняття рішення щодо збільшення статутного капіталу можливе лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів.

У випадку збільшення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю розмір, форма і порядок внесення учасниками додаткових вкладів встановлюється загальними зборами товариства з дотриманням вимог статей 13, 16, 51, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства», які узгоджуються з положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Статтею 7 зазначеного Закону визначено, що товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Положення частини третьої ст. 87 Господарського кодексу України, з якими кореспондуються і положення Закону України «Про господарські товариства», встановлюють, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня їх внесення до державного реєстру.

Отже, закон зобов'язує господарське товариство зареєструвати саме рішення про зміну розміру статутного фонду, яке з цього моменту набирає юридичної сили і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, пов'язаних з цим, а не факту зміни (у цьому випадку збільшення) статутного фонду.

Про це свідчить і порядок здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який не містить вимоги до юридичної особи щодо надання будь-яких даних про сплату учасниками внесків до статутного фонду при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів.

Таким чином, за висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 21.02.2012 року у справі 21-942во10, кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані таким товариством корпоративні права в розумінні абзацу другого пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем занижено в рядку 01.6 Декларації «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5» та відповідно скориговані валові доходи на суму 143 910, 00 грн., в т.ч. за півріччя 2010 року - на суму 143 910, 00 грн., та за 2010 рік - на суму 143 910, 00 грн., оскільки грошові кошти, внесені до дня набрання чинності рішеннями про внесення змін до статуту щодо статутного фонду, не можна розглядати як пряму фінансову інвестицію у корпоративні права платника податку, оскільки такі права не могли виникнути до державної реєстрації таких змін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у постанові від 13.11.2013 року дійшов обґрунтованого висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0001302301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 42 766, 00 грн.

Щодо неподання позивачем щомісячного податкового розрахунку по комунальному податку за лютий 2010 року, в результаті чого податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2011 року №0001312301 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем комунальний податок у розмірі 170, 00 грн., колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року № 56-93 комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом оподаткування для комунального податку, згідно із цим Декретом, є річний фонд оплати праці штатних працівників.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В силу пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Таким чином, розрахунок суми комунального податку у відповідності з положеннями п. 1.11 ст. 1 вказаного Закону вважається податковою декларацією, у зв'язку з чим, застосування за неподання позивачем за лютий 2010 року розрахунку комунального податку, штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170, 00 є правомірним.

Висновки суду першої інстанції з посиланням на те, що відсутність об'єкта оподаткування у вказаному періоді виключає обов'язок подавати до податкового органу податковий розрахунок з цього податку, є помилковими.

Крім того, рішенням Стебницької міської ради народних депутатів від 10.08.2004 року № 385 «Про внесення змін до рішення Стебницької міської ради від 17.05.1999 року № 12» затверджено місячний термін подання податкового розрахунку по комунальному податку.

Проте посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не мав повноважень на розгляд та вирішення апеляційної скарги податкового органу після розгляду та вирішення його апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року у цій справі, при цьому підстави для повернення апеляційної скарги та відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, а положення статті 157 Кодексу не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

В свою чергу, колегія суддів констатує порушення судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору положень статей 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки резолютивна частина рішення не містить висновків суду щодо всіх вимог, які розглянуто. Адже, задовольняючи позовні вимоги в визначеній частині, судом апеляційної інстанції не прийнято рішення щодо іншої частини позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» торгова компанія» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року у справі № 2а-1812/12/1370 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук