Рішення

від 06.03.2012 по справі 33/69-2/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/69-2/152 06.03.12

За позовомЗаступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» ДоВідкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» Простягнення 983 197,27 грн. Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача 1) Сотнікова І.В., 2) не з'явився

Від відповідача Славгородська О.В.

Від прокуратури не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»про стягнення заборгованості за кредитним Договором № 97/07 від 19.11.2007р. по відсоткам в сумі 729 795,75 грн., по комісії в сумі 69 868,96 грн. та по пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом в сумі 183 532,56 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2011р. у справі №33/69 (суддя: Мудрий С.М.) позовні вимоги задоволено частково.

Постановою від 21.06.11р. Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011р. у справі №33/69 залишено без змін.

Постановою від 07.09.11р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011р. та постанову від 21.06.11р. Київського апеляційного господарського суду, а справу №33/69 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

В Господарському суді міста Києва справу №33/69 передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 15.09.11р. суд прийняв справу до провадження, присвоїв справі номер 33/69-2/152, розгляд справи призначив на 04.10.11р. та зобов'язав сторін, прокуратуру надати визначені ухвалою письмові пояснення та докази.

Від позивача-1 26.09.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення по суті спору.

Представниками прокуратури та відповідача в судовому засіданні 04.10.11р. подано пояснення на виконання вимог ухвали суду від 15.09.11р.

В судовому засіданні 04.10.11р. судом було оголошено перерву на 11.10.11р.

Від прокуратури 11.10.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 11.10.11р. судом було оголошено перерву на 18.10.11р.

Представником позивача в судовому засіданні 18.10.11р. подано відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 18.10.11р. судом було оголошено перерву на 01.11.11р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 31.10.11р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 01.11.11р. суддя Самсін Р.І. прийняв справу №33/69-2/152 до провадження та призначив розгляд справи на 06.12.2011 р. о 14 год. 20 хв.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.11.11р., в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного, було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

В судовому засіданні 06.12.2011р. за результатами розгляду заяви прокуратури від 11.10.11р. про збільшення позовних вимог суд вирішив не приймати її до розгляду до подання прокуратурою відповідних уточнень до цієї заяви.

Також судом були відхилені наведені у відзиві від 18.10.11р. заперечення відповідача, щодо того, що заявленням до стягнення заборгованості за періоди, що раніше не заявлялися, прокуратура змінила і підстави і предмет позову.

Ухвалою від 06.12.11р. суд відклав розгляд справи на 15.12.11р. та зобов'язав сторін надати суду визначені ухвалою письмові докази та пояснення.

Від позивача-2 14.12.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло витребуване судом пояснення та письмові докази.

Вимоги ухвали суду від 06.12.11р. відповідачем та прокуратурою не виконані.

Ухвалою від 15.12.11р. суд відклав розгляд справи та зобов'язав та зобов'язав прокуратуру та відповідача надати суду визначені ухвалою письмові докази та пояснення.

Через Відділ діловодства господарського суду м. Києва 16.12.11р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.01.12р. представником прокуратури подано уточнення до заяви про збільшення позовних вимог від 11.10.11р.

Представником відповідача в судовому засіданні 12.01.12р. надано суду додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 12.01.12р. судом була оголошена перерва до 19.01.12р.

Також судом було оголошено про прийняття до розгляду уточнення від 12.01.12р. до заяви про збільшення позовних вимог від 11.10.11р., і що позовні вимоги розглядатимуться з врахуванням вказаних уточнень.

Відповідно до уточнень від 12.01.12р. прокуратура відмовляється від вимог про стягнення пені та просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»(відповідача) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»(позивач-2) заборгованість за Кредитним договором № 97/07 від 19.11.2007 по простроченим процентам в сумі 2 584 126 грн. 57 коп. та по простроченій заборгованості по комісії за супроводження кредиту в сумі 247 922 грн. 12 коп.

Крім того, строк розгляду справи судом було продовжено на 15 днів за клопотанням відповідача, у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.01.12р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 19.01.2012р. суддя Самсін Р.І. прийняв справу №33/69-2/152 до свого провадження та призначив розгляд справи на 28.02.2012 р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 27.02.2012р. в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Представником відповідача в судовому засіданні 28.02.2012р. подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів.

В судовому засіданні 28.02.2012р. судом було оголошено перерву на 06.03.2012р.

Від відповідача 02.03.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшли Пояснення та розрахунок відсотків та комісії за супровід кредитного договору від 19.11.2007 №97/07.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та прокуратурі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони та прокуратура були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Прокуратури та Позивачів у судових засіданнях підтримували викладені у позові прокуратури обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в обсязі - з врахуванням уточнення від 12.01.12р. до заяви про збільшення позовних вимог від 11.10.11р.

Представники Відповідача під час розгляду справи, відповідно до наданих суду письмових та усних пояснень, позовні вимоги не визнавали повністю та просили в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 06.03.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та прокуратури, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2007 року між акціонерним банком «Київ»та відкритим акціонерним товариством «Завод сантехнічних заготовок»(Відповідач, Позичальник) був укладений кредитний договір № 97/07 (Кредитний договір) про надання кредиту у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії на поповнення обігових коштів на наступних умовах: ліміт кредиту 10 000 000,00 гривень; строк користування кредитом з 19 листопада 2007 року до 18 листопада 2008 року (включно); розмір плати за користування кредитом 16 % річних (пункт 2.1).

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»назву Акціонерного комерційного банку «Київ»змінено на публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(Позивач-2, Банк), долученим до матеріалів справи.

Пунктом 2.3 Кредитного договору передбачено, що Відповідач повертає кредит не пізніше 18 листопада 2008 року.

Проценти за користування кредитом нараховуються на рахунок №20687000099120 у валюті кредиту, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року (пункт 2.4 Кредитного договору).

Згідно з пунктом 4.4 Кредитного договору Відповідач зобов'язувався:

- забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов'язань за цим Договором, а також сплачувати комісії за кредитне обслуговування згідно діючих Тарифів банку, а саме: за оформлення кредиту в розмірі 0,5% від суми кредиту, визначеної у пункті 2.1 даного договору на рахунок № 6111100101 не пізніше дати надання кредитних коштів, за супроводження кредиту в розмірі 0,2% від середньоденного залишку на рахунку № 206212000099120, на рахунку № 29097000099120 щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточеного місяця (підпункт 4.4.1);

- у разі виникнення заборгованості за кредитом та процентами, кошти на погашення вказаної заборгованості в першу чергу направляти на сплату процентів (підпункт 4.4.8);

- нараховані проценти за користування кредитними коштами перераховувати на рахунок № 29097000099120 або 20687000099120 в АКБ "Київ", МФО 322498 щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (підпункт 4.4.9).

Розділом 5 Кредитного договору сторонами визначений порядок здійснення погашення, згідно з яким грошові кошти Позичальника на погашення заборгованості за цим договором направляються в такій черговості:

- на сплату прострочених процентів за користування кредитом;

- на сплату простроченої суми кредиту;

- на сплату нарахованих процентів за поточний період;

- на сплату суми кредиту, що підлягає погашенню за графіком;

- на сплату штрафних санкцій;

- на сплату суми кредиту, строк повернення якої не настав, та інші платежі за договором (пункт 5.1).

У подальшому між Позивачем-2 та Відповідачем було укладено ряд додаткових угод до вказаного Кредитного договору щодо зміни розміру процентів за користування кредитом, строків та розміру сплати комісії за кредитне обслуговування, які є невід'ємними частинами Кредитного договору.

Так, Додатковою угодою № 1 від 25.04.2008 внесено зміни до пункту 2.1 Кредитного договору, і розмір плати за користування кредитом встановлено у 20,6% річних.

27.05.2008 укладено додаткову угоду № 2, якою змінено пункт 4.4.1 Кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії за кредитне обслуговування згідно діючих тарифів Банку, а саме:

- за оформлення кредиту в розмірі 0,5% від суми кредиту сплатити на рахунок № 6111100101 не пізніше дати надання кредитних коштів;

- за супроводження кредиту в розмірі 0,2% від середньоденного залишку на рахунок № 20621000099120, на рахунок № 29097000099120 у такому порядку: за період з 01.05.2008 до 30.06.2008 в строк до 01.07.2008, а починаючи з 01.07.2008 нарахована комісія за супроводження кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

06.10.2008 укладено додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до пункту 2.1 Кредитного договору щодо розміру плати за користування кредитом, яким з 01.11.2008 встановлено дану плату у розмірі 25% річних.

На виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором Позивач-2 перерахував кошти в сумі 9 907 460,19 грн. на позичковий рахунок відповідача № 20621000099120.

Згідно із ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 34/28 від 18.03.2009 року було частково задоволено позов АКБ «Київ»до ВАТ «Завод сантехнічних заготовок», стягнуто з ВАТ «Завод сантехнічних заготовок»на користь АКБ «Київ»відповідно до умов Кредитного договору та станом на 23.02.2009р. - 8 733 621,27 грн. заборгованості за кредитом, 248 277,44 грн. заборгованості за процентами, 53 357,09 грн. заборгованості по комісії, 553 251,36 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9 728,79 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитом та судові витрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 4/764 від 04.02.2010 року було повністю задоволено позов АКБ «Київ»до ВАТ «Завод сантехнічних заготовок», стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» за період з 28.04.2009р. по 31.10.2009р. - 865 133 грн. 53 коп. заборгованості по простроченим відсоткам та 122 270 грн. 68 коп. комісії за кредитне обслуговування.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами даної справи №33/69-2/152, та визнаним судом обґрунтованим розрахунком заборгованості від 11.10.2011р. підтверджується порушення Відповідачем умови Кредитного договору, що має наслідком існування у Відповідача перед Позивачем-2 простроченої заборгованості по процентам за період з 01.08.2010 року по 06.10.2011 року в сумі 2 584 126,57 грн. та по комісії за супроводження кредиту за період з 01.08.2010 року по 06.10.2011 року в сумі 247 922,12 грн.

При цьому суд приймає до уваги, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2010 року на підставі ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»порушено провадження у справі №44/458-6 про банкрутство Відповідача, відкрито процедуру санації та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, і 17.08.2010р. в газеті «Голос України»№152 було опубліковано оголошення про порушення Господарським судом м. Києва провадження у справі №44/458-6 про банкрутство Відповідача.

Позивачем-2 було заявлено кредиторські вимоги до Відповідача в межах справи № 44/458-б про банкрутство Відповідача на загальну суму 13 187 245,04 грн. станом па 21.07.2010.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2011 у справі №44/458-6 Позивача-2 визнано кредитором Відповідача першої та шостої черги на суму 13187245,04 грн., з яких:

- першої черги на суму 12 044 454,49 грн.;

- шостої черги на суму 1 142 790,55 грн.

Вказана вище сума включає наступну заборгованість Відповідача перед Позивачем-2 за Кредитним договором:

- заборгованість за кредитом - 8 733 621,27 грн.;

- заборгованість по процентам за період з 19.11.2007 по 20.07.2010р. - 2 949 263,86 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 22.01.2010 по 20.07.2010 861 278,62 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом за період з 22.01.2010 по 20.07.2010 - 245 783,89 грн.;

- комісія за обслуговування кредиту за вказаний період - 361 569,36 грн.;

- заборгованість по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на загальну суму 35 728,04 грн.

Тобто, оскільки предметом даного спору по справі № 33/69-2/152 є стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та комісії за супроводження кредиту по Кредитному договору за період з 01.08.2010 по 06.10.2011, то заявлені по даній справі вимоги у відповідності до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є поточними вимогами, і дія мораторію на них не поширюється (зокрема з врахуванням того, що від вимог про стягнення на користь Позивача-2 пені, Прокуратура в уточненні до заяви про збільшення позовних вимог, відмовилась).

В наданих суду відзиві та поясненнях, Відповідач також посилається, що відповідно до п. 10 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Відповідач зазначає, що керуючись статтею 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»повідомив Позивача-2 листами від 22.09.2010 р. вих. № 268 та від 11.03.2011 р. №116, що відмовляється від виконання Кредитного договору, і тому вважає що з 22.09.2010 року правовідносини між сторонами по Кредитному договору є припиненими.

Суд з такими доводами Відповідача не погоджується, оскільки Відповідачем не надано суду належних доказів звернення з вказаними заявами до Позивача-2.

Так, Відповідачем надано суду викопіювання з журналу простої вихідної кореспонденції його підприємства, з якого вбачається, що за номерами 268 та 116 було зареєстровану вихідну кореспонденцію на ім'я Позивача «по договору № 97/07 від 19.11.2007 року», проте доказів (поштового реєстру, фіскального чеку, довідки поштового відділення тощо, чи інших доказів на розсуд та з обґрунтуванням Відповідача), що Позивачу-2 було саме направлено (а не лише зареєстровано в журналі вихідної кореспонденції) Повідомлення від 22.09.2010 р. вих. № 268 про відмову від виконання Кредитного договору та Лист від 11.03.2011 р. №116 про нагадування про відмову від Кредитного договору та узгодження подальших дій, Відповідачем суду надано не було.

Письмове пояснення п. В'юник О.Г., голови правління Відповідача, що Лист від 11.03.2011 р. №116 ним було вручено особисто голові правління Позивача-2, судом до уваги не приймаються, оскільки доказів такого особистого вручення (відмітка про отримання на другому екземплярі листа, окрема розписка про отримання тощо) Листа від 11.03.2011 р. №116 Відповідачем суду надано не було; Позивач-2 отримання вказаних Повідомлення від 22.09.2010 р. вих. № 268 про відмову від виконання Кредитного договору та Листа від 11.03.2011 р. №116 про нагадування про відмову від Кредитного договору та узгодження подальших дій, також не визнає.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові № 33/69 від 07.09.11р. Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи даний спір, суди не врахували наведених в постанові положень законодавства та не з'ясували в чому полягає порушення прав Міністерства фінансів України, в інтересах якого прокурором заявлено позов у спірних правовідносинах, так як предметом даного спору є договірні відносини, які виникли за кредитним договором № 97/07 від 19.07.2007, сторонами якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»та Відкрите акціонерне товариство «Завод сантехнічних заготовок», і що суди не з'ясували, яким чином порушені права Міністерства фінансів України у зв'язку з виконанням сторонами умов зазначеного кредитного договору.

Також, Вищий господарський суд України наголосив, необхідним є встановлення факту порушення або оспорювання прав та охоронюваних законом інтересів кожного з позивачів у справі (позов Заступника прокурора Оболонського району міста Києва було заявлено в інтересах двох осіб - Міністерства фінансів України і Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ») та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України необхідно зробити висновок про задоволення або про відмову в позові повністю чи частково відносно кожного із позивачів -Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ».

Ухвалами про призначення справи до нового розгляду та про відкладення розгляду справи №33/69-2/152, Господарський суд міста Києва вимагав від прокуратури, як заявника позову:

- обґрунтувати факти порушення або оспорювання прав та охоронюваних законом інтересів кожного з заявлених позивачів окремо - Міністерства фінансів України і Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»;

- обґрунтувати та зазначити, які позовні вимоги в інтересах кожного з позивачів окремо заявляє прокуратура;

- обґрунтувати зазначення в якості позивача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», враховуючи, що ст. 29 ГПК України, передбачено право прокуратури подавати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

В наданих суду поясненнях Прокуратура зазначає, що пред'являючи позов в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (Позивача-1), представницькі повноваження Прокурора направлені на захист Міністерства фінансів України як органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики у сфері державного фінансового контролю та інших завдань, передбачених Положенням про міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 №446.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про капіталізацію акціонерного комерційного банку «Київ»від 10 червня 2009 року № 566 прийнято рішення про участь держави в капіталізації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(Позивача-2, Банку) шляхом придбання акцій додаткової емісії зазначеного банку в сумі 3565294000 гривень в обмін на облігації внутрішньої державної позики.

Пунктом 1 зазначеної постанови встановлено, що після придбання державою в особі Міністерства фінансів акцій додаткової емісії акціонерного комерційного банку «Київ»та належного оформлення корпоративних прав на придбані акції частка держави у статутному капіталі зазначеного банку становитиме 99,936931402 відсотка.

Міністерство фінансів України (Позивач-1) вважає, що відносини, щодо повернення коштів за кредитними договорами та нарахованих процентів впливають на інтереси Міністерства фінансів України, оскільки останнє є учасником Банку та має право на отримання частини доходу від діяльності Банку.

На думку прокуратури порушення кредитних зобов'язань перед Банком (Позивачем-2) призводить до погіршення платоспроможності Банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед державою в особі Національного банку України та може поглибити кризові явища у банківській сфері та державі в цілому. Враховуючи, що одним із основних завдань Міністерства фінансів України є забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової і митної політики, приймаючи до уваги інтереси держави стосовно забезпечення відновлення стабільності банківської системи, Прокуратура вважає що вірно зазначила Міністерство фінансів України як позивача.

Також Прокуратура вважає, що відсутність надходжень коштів за Кредитним договором перешкоджає Банку виконувати свої зобов'язання по виплаті вкладникам (фізичним та юридичним особам) нарахованих відсотків по депозитам, що призводить до порушення прав та інтересів останніх, захист у даній сфері яких забезпечується державою. На думку Прокуратури порушення прав вкладників становить загрозу економічній безпеці держави, і тому в даному випадку інтереси держави збігаються з інтересами Банку, у зв'язку з чим позовні вимоги заявлені заступником прокурора в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(Позивач-2, Банк).

В огляду на наведене, Прокуратура заявляє позов в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»(Відповідача) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»(позивач-2) заборгованість за Кредитним договором № 97/07 від 19.11.2007 по простроченим процентам в сумі 2 584 126 грн. 57 коп. та по простроченій заборгованості по комісії за супроводження кредиту в сумі 247 922 грн. 12 коп.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокуратурою в інтересах позивачів вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, і в яких вони самостійно визначають, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовують необхідність їх захисту.

Відповідно до ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ, зокрема, за його позовами, і у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (далі -рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На думку КСУ, що викладена в п. 5 мотивувальної частини зазначеного рішення, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора, і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України є стороною в процесі.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Таким чином, з огляду на наведене вище, прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави в господарському суді , зокрема шляхом звернення до господарського суду з позовною заявою в інтересах інших осіб, крім держави в особі органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (аналогічної думки дотримується Верховний суд України в Постанові від 30.05.2006р. Судової палати у господарських справах про перегляд Постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2006р. у справі №05-5-45/8280).

При розгляді даної справи №33/69-2/152 судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про капіталізацію акціонерного комерційного банку «Київ»від 10 червня 2009 року № 566 прийнято рішення про участь держави в капіталізації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(Позивача-2, Банку) шляхом придбання акцій додаткової емісії зазначеного банку в сумі 3565294000 гривень в обмін на облігації внутрішньої державної позики. Пунктом 1 зазначеної постанови встановлено, що після придбання державою в особі Міністерства фінансів акцій додаткової емісії акціонерного комерційного банку «Київ»та належного оформлення корпоративних прав на придбані акції частка держави у статутному капіталі зазначеного банку становитиме 99,936931402 відсотка.

Разом з тим, відповідно до положень Статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(Позивача-2, Банку), він створений у формі публічного акціонерного товариства, є юридичної особою, має самостійний баланс, поточні рахунки, печатку і штампи та діє на принципах повної господарської самостійності, самоврядування і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань перед партнерами і бюджетом; може набувати майнових і особистих немайнових прав, укладати з іншими суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами договори; відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому на праві власності майном.

Отже, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»(Позивач-2, Банк) є самостійним господарюючим суб'єктом і відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»та ч. 1 ст. 92 ЦК України набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють згідно установчих документів та закону, і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Права та обов'язки акціонерів акціонерного товариства визначені Розділом V Закону України «Про акціонерні товариства»; при цьому право акціонера на звернення до суду за захистом прав та інтересів акціонерного товариства чи інших акціонерів чи може бути наявне в акціонера та реалізоване ним лише за умови, що таке право передбачено статутом акціонерного товариства або якщо він уповноважений на це самим акціонерним товариством (чи його акціонерами -у випадку звернення з позовом від імені та в інтересах декількох акціонерів).

Вказане підтверджується Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», де зазначено, що законодавством не передбачено права акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року у справі 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом. Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства, і відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», як акціонерне товариство не уповноважувало Міністерство фінансів України, як акціонера, на звернення до суду з даним позовом, і Статутом Позивача-2 наявність такого права у Міністерства фінансів України не передбачена (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), і крім того таких повноважень, за відсутності вказання про це в Статуті, не надано Міністерству фінансів України і в силу закону.

Враховуючи вищенаведене, Прокуратурою не доведено, що Міністерство фінансів України, в інтересах якого прокурором заявлено позов, є державним органом якого уповноважено державою здійснювати її функції у спірних правовідносинах -господарських правовідносинах щодо виконання умов кредитного договором № 97/07 від 19.07.2007, сторонами якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»та Відкрите акціонерне товариство «Завод сантехнічних заготовок», і заявляючи позов в господарському процесі, прокуратура фактично звернулася не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності -Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ», що суперечить ст. 2 та 29 ГПК України.

Щодо зазначення в позові та поясненнях, що звернення Прокуратури до суду з даним позовом обумовлене необхідністю захисту також інтересів громадян та юридичних осіб - вкладників Банку, то інтереси громадян та юридичних осіб-вкладників Банку не можуть бути об'єктом захисту у даному господарському процесі, оскільки здійснення такого захисту за позовом прокуратури не передбачено чинним господарським процесуальним законодавством, та зокрема ст. 2, 29 ГПК України.

Враховуючи все вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 16, 29, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 14.03.12р.