Рішення

від 19.03.2012 по справі 7/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/393 19.03.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

до Закритого акціонерного товариства «Міжнародний виставковий центр»

про стягнення 300 573,14 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Гогітідзе В.Ф.- довіреність №09/1401 від 30.08.2011р.;

від відповідача: Остапчук В.В. -довіреність б/н від 02.03.2012р; Дерев'янчук В.А. - довіреність б/н 05.05.2011; Гуменюк А.Л. -довіреність б/н від 05.05.2011;

Обставини справи :

Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль»(перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Екостандарт») звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Міжнародний виставковий центр»про стягнення 300573,14 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасності на повноти сплати за поставлену йому теплову енергію на підставі договору № 460180 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 300 537,14 грн. -основного боргу, 3 005,73 грн. -судового збору, 312,50 грн. -інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 25.05.2009 було порушено провадження по справі, призначено її розгляд на 09.07.2009.

09.07.2009 представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 8/131.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 зупинено провадження у справі № 7/393 до вирішення справи № 8/131.

26.01.2012 відповідач подав клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 поновлено провадження у справі № 7/393 та призначено її розгляд на 05.03.2012.

Через канцелярію суду 01.03.2012 від представника відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим що, в спірний період з грудня 2008 року по лютий 2009 року вартість теплової енергії позивач обраховував не вірно, а саме застосовував тарифи які не потрібно застосовувати. Також відповідач зазначив, що перед позивачем наявна переплат послуг (за спірний період) в розмірі 7 686,76 грн.

В судовому засіданні 05.03.2012 представник позивача подав клопотання про припинення провадження у справі та письмові пояснення у справі, представник відповідача проти задоволення клопотання заперечує.

Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи для проведення звірки взаєморозрахунків, заявлене клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 05.03.2012 оголошено перерву на 19.03.2012.

В судовому засіданні 19.03.2012 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків, яке задоволено судом.

Представник позивача підтримав подане у минулому засіданні клопотання про припинення провадження у справі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає і просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2003 року між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія Укр-Кан Паур»(перейменовано в Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль", надалі перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Екостандарт», далі -Енергопостачальна організація, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Міжнародний виставковий центр»(далі -Покупець, МВЦ, відповідач) було укладено Договір № 460180 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір), за умовами якого Енергопостачальна компанія зобов'язується виробляти, систематично поставляти, та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води в період з 01.02.2003 р. по 31. 01.2004 р. 10 741,3 Гкал, з максимальним навантаженням 3,988 Гкал/год, в т.ч.: на опалення 0,321 Гкал/год; на гаряче водопостачання 0,385 Гкал/год; на вентиляцію 3, 292 Гкал/год.

Згідно п. 1.2. Договору покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору (із змінами внесеними угодою № 1 від 01.02.2005) даний Договір укладений на термін з 01 лютого 2003 року до 01 лютого 2004 року і вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін даного Договору не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Суду не надано жодних доказів припинення договору у встановленому порядку.

Згідно ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює-державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

В матеріалах справи містяться копії особових карток відповідача, акти приймання-передачі товарної продукції, з -яких вбачається, що відповідачем спожито теплової енергії у грудні 2008 р. - 268,0 Гкал (згідно акту 12/2008-46180), у січні 2009 р. - 369,0 Гкал (згідно акту 01/2009-46180), у лютому 2009 р. - 371,0 Гкал (згідно акту 02/2009-46180), а всього за спірний період - 1008,0 Гкал.

У запереченні на позовну заяву та письмових поясненнях відповідач зазначений вище обсяг спожитої теплової енергії визнає.

У розрахунку щомісячного споживання теплової енергії відповідачем (додаток №1 до позовної заяви) позивач зазначає, що відповідач оплатив спожиту у грудні 2008 р. - лютому 2009 р. теплову енергію на суму 215 272,28 грн., що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями, а також складеними між сторонами актами звіряння від 01.01.2009 р., від 01.02.2009 р., від 01.03.2009 р.

Отже, між сторонами відсутні будь-які розбіжності щодо обсягів спожитої теплової енергії та розміру проведених відповідачем оплат за неї.

Позивач, посилаючись на те, що у відповідача утворилась заборгованість по оплаті спожитої теплової енергії у розмірі 300 573,14 грн., звернувся до суду.

Із складеного сторонами під час судового розгляду справи акту звіряння заборгованості ТОВ «МВЦ»перед ПАТ «Екостандарт»за період з 01.12.2008 р. по 01.03.2009 р. вбачається, що позивач при нарахуванні оплат за спірний період застосовував тарифи, затверджені розпорядженнями Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):

- за грудень 2008 - №1662 від 27.11.2008 р. (за 1Гкал 535,23 грн. без ПДВ (з ПДВ - 642,28 грн.)), №86 від 31.01.2007 р. (за 1Гкал 171,62 грн. без ПДВ (з ПДВ - 205,94 грн.));

- за січень 2009 р. - №1662 від 27.11.2008 р. (за 1Гкал 535,23 грн. без ПДВ (з ПДВ - 642,28 грн.), №1780/1 від 25.12.2008 р. (за 1Гкал 508,47 грн. без ПДВ (з ПДВ -610,16 грн.));

- за лютий 2009 р. - №1780/1 від 25.12.2008 р. (за 1Гкал 508,47 грн. без ПДВ (з ПДВ - 610,16 грн.)), №127 від 05.02.2009 р. (за 1Гкал 493,22 грн. без ПДВ (з ПДВ - 591,86 грн.)), №230 від 02.03.2009 р., яким з 10.02.09 р. поновлено дію тарифів, затверджених розпорядженням КМДА №86 від 31.01.2007 р. в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007 р. (за 1Гкал 171,62 грн. без ПДВ (з ПДВ - 205,94 грн.)).

Судом встановлено, що Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.08, №65/2009 від 03.02.2009 р. та №76/2009 від 09.02.2009 р. розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1662 від 27.11.2008 р., №1780/1 від 25.12.2008 р. та №127 від 05.02.2009 р. були скасовані як такі, що суперечать Конституції та законам України.

Відповідно до ч.8 ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ч. З ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ради і ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що при нарахуванні відповідачу плати за спожиту теплову енергію, позивач безпідставно застосував тарифи, затверджені розпорядженнями Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які суперечать Конституції і законам України.

На думку суду у сторін у справі був відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів, які суперечать Конституції і законам України, з часу прийняття цих рішень.

З огляду на зазначене судом приймаються доводи відповідача, викладені у запереченні на позовну заяву щодо того, що за спірний період застосуванню підлягають тарифи, затверджені розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2007 № 86.

Суд здійснив перерахунок сум, належних до сплати за спожиту відповідачем теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 01.12.2008 р. по 01.03.2009 р. (з урахуванням обсягів такого споживання та діючого на той час тарифу), та встановив, що до оплати підлягають наступні суми: за грудень 2008 року - 55 191,92 грн., за січень 2009 р. - 75 991,86 грн., за лютий 2009 р. - 76 403,74 грн., а всього - 207 587,52 грн.

Як зазначено вище, позивач визнає, що за спожиту у спірний період теплову енергію відповідач оплатив 215 272,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, станом на 01.12.08 р. (початок спірного періоду) за даними позивача і відповідача обліковувався авансовий платіж, здійснений відповідачем до 01.12.2008 р. на суму 50 021,94 грн., що підтверджується підписаними сторонами актом звіряння від 01.12.2008 р.

Протягом грудня 2008 р. - лютого 2009 р. відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 165 250,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 4786 від 10.12.08 на суму 5 000,0 грн., №4803 від 11.12.08 на суму 5 000,0 грн., №4821 від 12.12.08 на суму 5 000,0 грн., №4844 від 15.12.08 на суму 10 000,00 грн., №4891 від 17.12.08 на суму 5 000,0 грн., №4901 від 18.12.08 на суму 15 250,34 грн., №160 від 27.01.09 на суму 20 000,0 грн., №172 від 28.01.09 на суму 20 000,0 грн., №211 від 02.02.09 на суму 60 000,0 грн., №397 від 16.02.09 на суму 10 000,0 грн., №412 від 17.02.09 на суму 10 000,0 грн.

Таким чином, відповідач в повному обсязі оплатив спожиту ним протягом спірного періоду теплову енергію. Борг перед позивачем на момент звернення до суду (квітень 2009 року) у відповідача відсутній.

Враховуючи вищевикладене суд залишив без задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку із погашенням відповідачем боргу і відсутністю у зв'язку із цим предмету спору.

Необґрунтованість позовних вимог не спростовує й посилання позивача на укладення між сторонами угоди від 01.12.2008 р. про зміну і доповнення Договору, якою була досягнута домовленість про застосування за поставлену теплову енергію тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662, №1663, №1780/1, №230.

В матеріалах справи знаходиться засвідчена позивачем копія угоди від 01.12.2008 р. про зміну і доповнення договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №480180 від 01.02.2003 р.

В п.1 зазначеної угоди зазначено, що сторони на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 р. №643, від 27.11.2008 р. №1662 та від 27.11.2008 р. №1663, керуючись Законом України «Про теплопостачання», дійшли до згоди викласти п.6.1 договору у новій редакції.

Зміст угоди спростовує твердження позивача про досягнення сторонами в зазначеній угоді домовленості щодо застосування тарифів, затверджених після 01.12.2008 р. розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1780/1 від 25.12.2008 р., №230 від 02.03.2009 р.

Підпункт 6.1.2 (зміненої угодою від 01.12.2008 р. редакції пункту 6.1 Договору) встановив тариф на теплову енергію у розмірі 535,25 грн. без ПДВ (642,28 грн. з ПДВ) за 1 Гкал. Цей тариф вводився в дію з 01.12.2008 р. (пп. 6.1.5).

У відповідності до ч. 4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Стаття 208 цього ж Кодексу встановлює перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі. В п.1 ч. 1 цієї статті вказано, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

В ч. 2 ст.207 ЦК України, яка встановлює вимоги до письмової форми правочину, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, печатка відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України є обов'язковимреквізитом договору та підтверджує повноваження особи на його укладення.

Судом досліджена копія угоди від 01.12.2008 р. (далі - угода) про зміну і доповнення договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №480180 від 01.02.2003 р.

У пункті 7 угоди від 01.12.2008 р. юридичні адреси та банківські реквізити покупця (відповідача) не заповнені, а підпис особи, яка підписала угоду з боку відповідача скріплена відбитком кутового штампу відповідача, із зазначенням його назви, адреси та банківських реквізитів. Відбиток печатки відповідача на угоді відсутній.

Основний договір від 01.02.2003 р. скріплений круглою печаткою ТОВ «Міжнародний виставковий центр», а тому саме такою ж печаткою мала бути скріплена будь-яка додаткова угода до нього, в т.ч. угода від 01.12.2008 р.

Це випливає з вимог ст.654 ЦК України, яка встановлює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, письмова форма угоди від 01.12.2008 р. про зміну і доповнення договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №480180 від 01.02.2003 р. недотримана в повному обсязі, як того вимагають ч.2 ст.207, п.1 ч.ст.208, ст.654 ЦК України, оскільки угода не скріплена печаткою відповідача.

В розумінні ч. 1 ст.638 ЦК України угода від 01.12.2008 р. не є укладеною з мотивів недотримання належної (письмової) форми, а тому вона не породжує юридичних наслідків для її учасників, тобто на її підставі у сторін не виникли жодні цивільні права та обов'язки.

З рахунків-фактур позивача, а також складеного на вимогу суду акту звіряння заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту у період з 01.12.2008 р. по 01.03.2009 р. теплову енергію за Договором вбачається, що позивач при нарахуванні відповідачу плати за теплову енергію керувався в першу чергу тарифами, затвердженими відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662 від 27.11.2008 р., №1780/1 від 25.12.2008 р., №127 від 05.02.2009 р., №230 від 02.03.2009 р. №86 від 31.01.2007 р., а не умовами, викладеними в угоді від 01.12.2008 р.

Суд також приймає до уваги, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 р. №1662, на яке є посилання в угоді від 01.12.2008 р. як на підставу збільшення розміру тарифу на теплову енергію, Указом Президента України №1199/2008 від 24.12.08 скасоване з мотивів його невідповідності Конституції та законам України.

Таким чином, доводи позивача суперечать наявним доказам, встановленим обставинам справи та спростовуються чинним законодавством.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49,82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата підписання рішення: 22.03.2012 р.