Рішення

від 19.03.2012 по справі 27/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/271 19.03.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної Страхової

компанії "Оранта"

третя особа Мустафаєв Руслан Абдулазизович

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 3 469,47 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача Швець К. В. -представник за довіреністю від 14.11.2011 року;

від відповідача не з'явилися;

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 3 469,47 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.06.2008 року на а/д Харків-Симферополь-Алушта-Ялта сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Сузукі, д/н ВТ 0351 АА, під керуванням гр. Мустафаєва Р. А., та автомобіля марки ВАЗ, д/н АК 5657 АМ, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. Мустафаєва Р. А. була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року було порушено провадження у справі, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного у скоєнні ДТП -гр. Мустафаєва Руслана Абдулазизовича, та призначено до розгляду на 07.11.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2011 року подав доповнення до позовної заяви та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 07.11.2011 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позов з доказами по справі.

Представник третьої особи у судове засідання 07.11.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.10.2011 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 07.11.2011 року відкладено розгляд справи до 12.12.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2011 року подав документи на вимогу ухвали суду та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заявив клопотання про застосування строку позовної давності.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник третьої особи у судове засідання 12.12.2011 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 12.12.2011 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 26.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року, у зв'язку із перебуванням судді Дідиченко М. А. у відпустці, справу № 27/271 передано для розгляду судді Головіній К. І.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року справу № 27/271 суддею Головіною К. І. прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 23.01.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у зв'язку із великою завантаженістю судді Головіної К.І. та у зв'язку із виходом судді Дідиченко М.А. з відпустки, справу № 27/271 передано для розгляду судді Дідиченко М.А.

Ухвалою суду від 23.01.2012 року справу № 27/271 суддею Дідиченко М. А. прийнято до свого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 23.01.2012 року надав докази по справі та подав письмові пояснення, відповідно до яких заперечував проти застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що на підставі положень ст. 265 ЦК України перебіг позовної давності був продовжений до 27.10.2011 року.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 23.01.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 23.01.2012 року розгляд справи відкладено на 19.03.2012 року.

12.03.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по суті спору та витребувані документи.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2012 року позов підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 19.03.2012 року не з'явилися, проте від відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній підтримав заяву про застосування строку позовної давності, зазначаючи що при переході права вимоги перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВГАІ м. Джанкой від 13.06.2008 року та Постанови Джанкойського міськрайонного суду від 18.06.2008 року по справі № 3-7577/08 вбачається, що 12.06.2008 року о 11 год. 00 хв. на а/д Харків-Симферополь-Алушта-Ялта, гр. Мустафаєв Р. А., керуючи автомобілем марки Сузукі, д/н ВТ 0351 АА, перед початком обгону не переконався, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ, д/н АК 5657 АМ, чим порушив п. 14.2 ПДР України.

Постановою Джанкойського міськрайонного суду від 18.06.2008 року по справі № 3-7577/08, гр. Мустафаєва Р. А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль ВАЗ, д/н АК 5657 АМ, був застрахований на підставі договору № SID0АК08700023 від 11.10.2006 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах»), за договором страховик, та гр. Захаровим М. М., за договором страхувальник.

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (висновок автотоварознавчого дослідження № 557 від 15.06.2008 року) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля ВАЗ, д/н АК 5657 АМ, у результаті його ушкодження при ДТП, складає 3 794, 17 грн.

Як вбачається із страхового акту № И-9246 від 22.07.2008 року, позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 3 469, 47 грн.

На виконання умов договору № SID0АК08700023 від 11.10.2006 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3 469, 47 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 15502 від 24.06.2008 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм Мустафаєвим Р. А., позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина гр. Мустафаєва Р. А. встановлена у судовому порядку, тому останній є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю ВАЗ, д/н АК 5657 АМ, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між гр. Мустафаєвим Р. А. та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»було укладено поліс № ВА/6122994 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль Сузукі, д/н ВТ 0351 АА. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 500, 00 грн., франшиза -0, 00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.

Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Згідно п. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування -24.06.2008 року (дата виплат позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування потерпілій особі)), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Так, позивачем на адресу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»була направлена відповідна вимога № 15-12/02-12 від 15.12.2011 року на виплату страхового відшкодування із доданими документами, що були отримані останнім 20.12.2011 року.

Відповідно до п. п. 37.1 п. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент виплат позивачем страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 20.01.2012 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування чи надання заперечень до матеріалів справи не надав.

У судовому засіданні представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності обґрунтовуючи її тим, що при переході права вимоги перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку, тобто з 12.06.2008 року, тому позивачем станом на момент подачі позову до суду (10.10.2011 року) строк позовної давності пропущений.

Суд не погоджується із таким твердженням відповідача у зв'язку із наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «СК «Інгосстрах»звернулося до Джанкойського міськрайонного суду з вимогами про стягнення з винного у ДТП гр. Мустафаєва Р. А. витрат, які були понесені позивачем у зв'язку із виплатою останнім страхового відшкодування за страховим випадком (дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 12.06.2008 року на а/д Харків-Симферополь-Алушта-Ялта, за участю транспортних засобів Сузукі, д/н ВТ 0351 АА та ВАЗ, д/н АК 5657 АМ).

Джанкойським міськрайонним судом у зв'язку із тим, що відповідальність гр. Мустафаєва Р. А. станом на момент ДТП була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта», здійснено заміну відповідача, залучено у якості відповідача по справі - ВАТ «НАСК «Оранта», позов ЗАТ «СК «Інгосстрах»залишено без розгляду (ухвала Джанкойського міськрайонного суду від 27.04.2011 року).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Статтею 265 Цивільного Кодексу України регламентований порядок перебігу позовної давності у разі залишення позову без розгляду. Так, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Поряд з цим, частиною 3 статті 265 того ж Кодексу встановлено, що якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

Так, оскільки позов ЗАТ «СК «Інгосстрах»до ВАТ «НАСК «Оранта»залишено без розгляду 27.04.2011 року, строк позовної давності продовжився до 27.10.2011 року.

Тому, оскільки дана позовна заява була подана до суду 10.10.2011 року, строк позовної давності позивачем не пропущений.

У зв'язку із зазначеним, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 3 469, 47 грн.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ідентифікаційний код: 33248430) 3 469 (три тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 47 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 26.03.2012 р.