Ухвала

від 19.12.2012 по справі 7/5005/5136/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.12.12р. Справа № 7/5005/5136/2012 За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція"

про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012р. таким, що частково не підлягає виконанню

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція", м. Дніпропетровськ

про стягнення 65 156, 41 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник Новікова Т.В., дов. № 01/12-11 від 01.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Проммонтаж-реконструкція" звернулось до господарського суду в порядку ст. 117 ГПК України з заявою про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012р. у справі № 7/5005/5136/2012 таким, що не підлягає виконанню у частині суми 39 999, 99 грн., щодо якої заявником здійснено залік зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку.

Вимоги, наведені в заяві, ґрунтуються на тих обставинах, що рішенням господарського суду від 07.08.2012р. у даній справі з відповідача стягнуто на користь позивача основний борг у сумі 39 999, 99 грн., 3 % річних у сумі 2 475, 82 грн., інфляційні втрати у сумі 3 611, 85 грн., судовий збір у сумі 1 604, 35 грн. Підставою для стягнення основного боргу у сумі 39 999, 99 грн. є договір будівельного підряду за № 28/04-01 від 28.04.2010р., який укладений між позивачем та відповідачем. За вказаним договором відповідач, виступаючи як генеральний підрядник, замовив виконання робіт позивачем (підрядником) і здійснив оплату у сумі 40 000, 00 грн., які були отримані від замовника будівництва (ЗАТ "АГРА"). Однак через помилку, допущену відповідачем, у платіжному дорученні № 618 від 14.05.2010р. вказано неправильне призначення платежу. Позивач був про це повідомлений, однак зарахувати дану суму в якості оплати за договором № 28/04-01 відмовився, зазначена сума була стягнута з відповідача за рішенням суду у даній справі. Відповідач вважає, що оскільки грошові кошти у сумі 40 000, 00 грн., враховуючи вказане в платіжному документі призначення платежу, були сплачені позивачу помилково, то він має право вимагати їх повернення на підставі ст.ст. 1212 - 1214 ЦК України. 17.10.2012р. відповідач звернувся з вимогою до позивача щодо повернення цих коштів. Після чого, а саме 24.10.2012р., на адресу позивача відповідач направив заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та акти звірки. За наведеного, на думку заявника, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог він здійснив розрахунок з позивачем на суму 39 999, 99 грн. Оскільки заявник правомірно використав своє право здійснити залік у порядку, встановленому законодавством, здійснення заліку зустрічних однорідних вимог за заявою однієї з сторін є одностороннім правочином, який набрав чинності після отримання боржником відповідної заяви, цей правочин не оспорений у судовому порядку, відповідач у справі вважає, що його зобов'язання перед позивачем на суму 39 999, 99 грн. є припиненими, відповідно, щодо наведеної суми виданий господарським судом наказ по справі підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

19.12.2012р. від відповідача надійшла письмова заява, у якій наведені додаткові вимоги. Відповідно до цієї заяви заявник просить зупинити стягнення за наказом господарського суду від 24.10.2012р. у справі № 7/5005/5136/2012, яке здійснюється Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ на виконання виконавчого провадження № 35173153, та стягнути з позивача у справі грошові кошти у сумі 39 999, 99 грн., які були стягнуті згідно платіжної вимоги № 1270 від 18.12.2012р., виданої Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, про що видати наказ.

Ця заява ґрунтується на тому, що після звернення заявника з заявою про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню, змінилися фактичні обставини, пов'язані з виконанням наказу господарського суду. За наказом господарського суду від 24.10.2012р. у даній справі відділом державної виконавчої служби Ленінського району Дніпропетровського міського управління юстиції відкрите виконавче провадження № 35173153 (постанова від 09.11.2012р.). Станом на 19.12.2012р. заявник у повному обсязі погасив суму, вказану у виконавчому документі. Погашення здійснено наступним чином: грошовими коштами на суму 7 692, 02 грн. згідно платіжного доручення № 4949 від 12.12.2012р., на суму 39 999, 99 грн. - шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 24.10.2012р. (вих. № 1041). Заявою від 12.12.2012р. (вих. 1251) заявник повідомив відділ державної виконавчої служби про повне погашення суми, яка підлягає стягненню на підставі виконавчого документа та надав клопотання про продовження строку на добровільне виконання виконавчого документа. Однак виконавче провадження не було зупинено і орган державної виконавчої служби згідно з платіжною вимогою від 18.12.2012р. за № 1270 списав з заявника кошти у сумі 39 999, 99 грн., зобов'язання з оплати яких припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Отже, наказ господарського суду в частині стягнення з заявника боргу у сумі 39 999, 99 грн. був виконаний органом державної виконавчої служби за обставин фактичної відсутності боргу заявника у цій сумі.

Позивач у судове засідання, призначене для розгляду заяви про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню, явку повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки у судове засідання свого представника суд не повідомив. Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 117 ГПК України заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, розглядається судом у судовому засіданні в десятиденний строк. Неявка стягувача і боржника у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

07.08.2012р. господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення у справі № 7/5005/5136/2012, яким:

припинено провадження у справі за позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР" основного боргу у сумі 18 861, 54 грн.;

щодо решти позовних вимог -позов задоволено частково;

стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР" основний борг у сумі 39 999, 99 грн., 3% річних у сумі 2 475, 82 грн., інфляційні втрати у сумі 3 611, 85 грн., витрати на оплату судового збору у сумі 1 604, 35 грн.;

в решті позовних вимог -відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. у справі № 7/5005/5136/2012 рішення господарського суду від 07.08.2012р. у цій же справі залишено без змін. Отже, рішення господарського суду набрало законної сили.

На виконання рішення суду 24.10.2012р. видано наказ.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

З огляду на приведені заявником доводи в обґрунтування наявності підстав для визнання наказу господарського суду від 24.10.2012р. у даній справі таким, що не підлягає виконанню в частині стягнутої за наказом суми 39 999, 99 грн., зупинення виконання за виданим наказом та стягнення з позивача на користь заявника безпідставно одержаного стягувачем за наказом - коштів у сумі 39 999, 99 грн., додані до заяви матеріали, а також матеріали справи в цілому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Судовим рішенням у даній справі встановлено, що 14.05.2010р. згідно платіжного доручення № 618 відповідач перерахував позивачу кошти у сумі 40 000, 00 грн., в призначенні платежу зазначив, що оплачує БМР відповідно до договору № 15/03-01 від 15.03.2010р. Такий договір був укладений між позивачем та відповідачем, правова природа якого -договір підряду. За цим договором позивач є підрядником, а відповідач генпідрядником з зобов'язаннями прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх вартість. В дату оплати, тобто 14.05.2010р., відповідач склав адресований позивачу лист, яким повідомив про помилкове перерахування коштів у сумі 40 000, 00 грн. по договору № 15/03-10 від 15.03.2010р. та просив вважати перераховані кошти оплатою БМР по договору № 28/04-10 від 28.04.2010р. Разом з тим, доказів направлення цього листа позивачу відповідач не надав, а його отримання від відповідача позивач заперечує. Після порушення господарським судом провадження у даній справі та до початку судового засідання, призначеного на 10.07.2012р., відповідач звернувся до позивача з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 40 000, 00 грн., перерахованих згідно платіжного доручення від 14.05.2010р., як безпідставно набутих. У вимозі про повернення грошових коштів відповідач зазначає, що кошти у сумі 40 000, 00 грн. перераховані 14.05.2010р. саме в якості оплати робіт за договором № 15/03-10 від 15.03.2010р. та є переплатою, оскільки за зазначеним договором роботи виконані на загальну суму 471 654, 49 грн., а кошти сплачені у загальній сумі 511 654, 49 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 26.07.2012р., вих. № 753 (а.с. 101, т. 1), відповідач звернувся до позивача з листом про відкликання вимоги про повернення грошових коштів (вих. № 652 від 05.07.2012р.).

08.10.2012р., вих. № 995, відповідач заявив позивачу про відмову від договору № 15/03-01 від 15.03.2010р. у зв'язку виконанням робіт в повному обсязі на суму 471 654, 49 грн. станом на 31.08.2010р. та розрахунком відповідача на суму 511 654, 49 грн. станом на 25.11.2010р., висунув до позивача вимогу повернути грошові кошти у сумі 40 000, 00 грн. як помилково сплачені (з невірним зазначенням платежу) згідно платіжного доручення № 618 від 14.05.2010р. в семиденний строк з моменту отримання вимоги.

17.10.2012р., вих. № 1021, відповідач знову звернувся до позивача з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 40 000, 00 грн. як помилково сплачених через допущену помилку в оформленні платіжного доручення № 618 від 14.05.2010р. (посилання на договір № 15/03-01 від 15.03.2010р. замість договору № 28/04-01).

24.10.2012р., вих. № 1041, відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог на суму 39 999, 99 грн., пославшись на те, що зарахуванню підлягає заборгованість відповідача перед позивачем на цю суму, що виникла з договору № 28/04-01 від 28.04.2010р., яка підтверджена судовими рішеннями у даній справі, та заборгованість позивача перед відповідачем на суму 39 999, 99 грн., що виникла у зв'язку з помилковим перерахуванням відповідачем позивачу коштів у сумі 40 000, 00 грн. по договору № 15/03-01 від 15.03.2010р., вимога про повернення яких направлена позивачу 17.10.2012р.

Отже, вимоги відповідача до позивача про повернення грошових коштів у сумі 40 000, 00 грн. ґрунтувалися на тих обставинах, що кошти у наведеній сумі перераховані помилково з посиланням на договір № 15/03-01 від 15.03.2010р., тоді як оплачену суму згідно платіжного доручення № 618 від 14.05.2010р. слід вважати оплатою за договором № 28/04-01 від 28.04.2010р.

Разом з тим, при вирішенні спору у даній по справі по суті господарським судом зазначеним обставинам була надана правова оцінка. Суд не врахував спірну суму коштів як оплату, здійснену на виконання зобов'язань за договором № 28/04-01 від 28.04.2010р., вважав, що кошти оплачені відповідачем у відповідності з призначенням платежу, вказаним у платіжному дорученні, тобто за БМР відповідно до договору № 15/03-01 від 15.03.2010р.

Відтак, посилаючись в подальшому на невірне (помилкове) призначення платежу у платіжному дорученні, відповідач фактично вдався до переоцінки обставин, встановлених господарським судом при вирішенні спору у даній справі.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у нього зобов'язань перед позивачем на суму перерахованих коштів за договором № 15/03-01 від 15.03.2010р., оскільки цей договір є виконаним, то такі твердження не є безспірними.

У запереченнях на відзив по справі (а.с. 103, т.1), відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 139, т. 1) позивач вказав, що кошти у сумі 40 000, 00 грн. дійсно оплачені відповідачем 14.05.2010р., але як часткова оплата по іншому договору - договору № 15/03-01 від 15.03.2010р. та на виконання його умов.

У відзиві на заяву про зміну способу та порядку виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України (а.с. 20-21, т. 2) позивач навів заперечення щодо доводів відповідача про помилковість сплати йому відповідачем коштів в межах обох укладених між позивачем та відповідачем договорів, про наявність підстав для застосування ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Згідно пояснень позивача всі оплати по обом укладеним між позивачем та відповідачем та чинним договорам здійснені відповідачем у повній відповідності з умовами цих договорів, всі оплати проведені на суми, які повністю кореспондуються із ціною цих договорів (перевищення суми договорів відсутні, навпаки, відповідач недоплатив позивачу певні суми). За наведеного позивач вважає, що вимога відповідача про повернення сплачених коштів у сумі 39 999, 99 грн. є незаконною, а наступна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог - безпідставною та такою, що не припинила зарахуванням жодні зобов'язання сторін, про що відповідача було повідомлено листом № 85 від 27.11.2012р.

Відповідно до зазначеного листа, який є відповіддю на вимогу відповідача № 1021 від 17.10.2012р. про повернення грошових коштів та заяву № 1041 від 24.10.2012р. про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, позивач не погодився з наявністю у відповідача права вимагати повернення грошових коштів як безпідставно набутих. Позивач послався на ті обставини, що договір № 15/03-01 від 15.03.2010р. не припинено в листопаді 2010 року, він є чинним і продовжує регулювати господарські відносини між підприємствами. За умовами цього договору (п.3.1.) загальна ціна договору становить 520 401, 62 грн. без урахування додаткової угоди, яка збільшує ціну договору. За договором відповідачем сплачено кошти у сумі 511 654, 49 грн. (з урахуванням спірної суми - 40 000, 00 грн.). Отже, як вважає позивач, оплата всіх грошових сум за договором № 15/03-01 відповідачем здійснена в межах договірної ціни, передбаченої вказаним договором. Відповідно, за доводами позивача, відсутні підстави і для зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки зустрічні однорідні вимоги між позивачем та відповідачем відсутні. За твердженням позивача, згідно умов договору № 15/03-01 зобов'язання позивача не є грошовими.

Положеннями ст. 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зі змісту положень чинного в Україні законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Разом з тим, враховуючи встановлені вище обставини справи, суд не вбачає підстав дійти висновку, що між позивачем та відповідачем існують зустрічні та однорідні зобов'язання.

Доводи відповідача про наявність у позивача заборгованості перед відповідачем на суму 39 999, 99 грн. не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, а заборгованість позивача, про яку стверджує відповідач, є спірною.

Зарахування зустрічних однорідних вимог можливо у випадку, коли між сторонами не існує спору відносно характеру зустрічного зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона заперечує проти цього як самою наявністю відповідного зобов'язання, його характером, строком та розміром виконання тощо, між сторонами існує спір про право цивільне, який підлягає вирішенню у судовому порядку та не може бути розглянутий за заявою, поданою на підставі ст. 117 ГПК України.

З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що наказ господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012р. у даній справі є таким, що не підлягає виконанню через відсутність у відповідача обов'язку сплатити спірну суму (39 999, 99 грн.) у зв'язку з його припиненням зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Проммонтаж-реконструкція" поданою заявою вимоги є неправомірними та не підлягають задоволенню.

Також, враховуючи встановлені обставини справи, зазначені вище положення законодавства, суд відхиляє доводи заявника, наведені в обґрунтування поданої заяви.

Керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012р. у справі № 7/5005/5136/2012 таким, що частково не підлягає виконанню, та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" безпідставно одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР" за наказом - відмовити.

Суддя Л. А. Коваль