Постанова

від 20.02.2013 по справі 7/5005/5136/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2013 р. Справа № 7/5005/5136/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач ,

суддів : Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

При секретарі судового засідання Єрьоміній К.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Смирнов Д.Є., представник, довіреність №б/н від 05.02.13;

від відповідача: Новікова Т.В., представник , довіреність №01/12-11 від 01.12.11;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2012р. у справі №7/5005/5136/2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012р. у справі №7/5005/5136/2012 таким, що частково не підлягає виконанню

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ХАРВЕСТ-ДНЕПР", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо - комерційного підприємства

"Проммонтаж-реконструкція", м. Дніпропетровськ

про стягнення 65 156, 41 грн

В С Т А Н О В И В:

05.12.2012р. Відповідач звернувся до господарського суду в порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України із заявою про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012р. у справі №7/5005/5136/2012 таким, що не підлягає виконанню у частині суми 39999,99 грн, щодо якої заявником здійснено залік зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку. В подальшому змінив свою заяву та просив зупинити стягнення за вказаним наказом суду та в зв'язку з виконанням рішення суду стягнути суму 39999,99 грн з позивача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2012р. у задоволенні заяви відмовлено. Ухвала мотивована відсутністю між сторонами зустрічних та однорідних зобов`язань.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу від 19.12.2012р. скасувати, заяву задовольнити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що зобов`язання можуть бути припиненими на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо примусового виконання одного із зустрічних зобов`язань. Тому добровільне виконання зобов`язання на стадії виконавчого провадження допускається, в тому числі шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог. Крім того, звернув увагу суду, що залік однорідних вимог відбувся 24.10.2012р., тобто у день видачі наказу та до порушення виконавчого провадження; а припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформлюється за заявою однієї сторони, та така заява іншою стороною в судовому порядку не оскаржена.

Ухвалою суду від 02.01.2013р. апеляційна скарга прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Чохи Л.В., суддів Чимбар Л.В., Крутовських В.І.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Поплавською Н.О. від 06.02.2012р. у зв`язку із знаходженням судді Чохи Л.В. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справа передана судді - доповідачу Широбоковій Л.П.

Ухвалою суду від 06.02.2013р. справа прийнята до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

05.02.2013р. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечував з огляду на відсутність зустрічних однорідних вимог між сторонами. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити в силі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у червні 2012 року ТОВ "ХАРВЕСТ-ДНЕПР" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ виробничо - комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" боргу з урахуванням індексу інфляції - 62 495,39 грн, 3% річних - 2 477,02 грн, штрафу за прострочення платежів - 184,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012р., яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р., в частині суми боргу 18861,54 грн провадження у справі припинено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕСТ-ДНЕПР" основний борг - 39 999,99 грн, 3% річних - 2 475,82 грн, інфляційні втрати - 3 611,85 грн, витрати на оплату судового збору - 1 604,35 грн; в решті позовних вимог відмовлено. На виконання рішення суду 24.10.2012р. видано наказ.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частинами 2, 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Як на підставу визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та стягнення з позивача суми 39 999,99 грн, заявник посилається на заяву від 24.10.2012р., вих. №1041 про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог на суму 39 999,99 грн та вважає, що таким чином зобов'язання за наказом суду є припиненим в цій частині. В зазначеній заяві відповідач посилався на те, що зарахуванню підлягає заборгованість відповідача перед позивачем на цю суму, що виникла з договору №28/04-01 від 28.04.2010р., яка підтверджена судовими рішеннями у даній справі, та заборгованість позивача перед відповідачем на суму 39 999,99 грн, що виникла у зв'язку з помилковим перерахуванням відповідачем позивачу коштів у сумі 40000,00 грн по договору №15/03-01 від 15.03.2010р., вимога про повернення яких направлена позивачу 17.10.2012р.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Положеннями ст.601 Цивільного кодексу України також передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як встановлено вище, з боржника на користь позивача судовим рішенням були стягнені грошові кошти (грошове зобов'язання).

Разом з тим, згідно договору №15/03-01 від 15.03.2010р., на який посилається заявник у заяві про зарахування однорідних (грошових) вимог (а.с. 105-114 т.2), обов'язком позивача було виконання комплексу робіт по обладнанню системи вентиляції. У рішенні суду від 07.08.2012р. було також встановлено, що спірні грошові кошти у сумі 40 000,00 грн згідно платіжного доручення №618 від 14.05.2010р. були перераховані за БМР згідно договору №15/03-01 від 15.03.2010р. та суд не встановив, що вказані кошти перераховані помилково.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що зобов'язання між сторонами не є однорідними та зустрічними (зобов'язання відповідача - сплатити кошти, зобов'язання позивача - виконати роботи).

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не досліджено всі обставини справи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в рамках розгляду заяви боржника в порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України суд не наділений повноваженнями встановлювати всі обставини виконання іншого зобов'язання, яке не було предметом розгляду у цій справі, зокрема, і трансформування договірного зобов'язання виконати роботи в грошове зобов'язання. Факт виникнення грошового зобов'язання згідно договору №15/03-01 від 15.03.2010р. заперечується позивачем (відзив по справі (а.с. 103, т.1), відзив на апеляційну скаргу (а.с. 139, т. 1).

Доводи відповідача про наявність у позивача грошових зобов'язань перед відповідачем на суму 39 999,99 грн не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а заборгованість позивача, про яку стверджує відповідач, є спірною.

Зарахування зустрічних однорідних вимог можливо у випадку, коли між сторонами не існує спору відносно характеру зустрічного зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона заперечує проти цього як самою наявністю відповідного зобов'язання, його характером, строком та розміром виконання тощо, між сторонами існує спір про право цивільне, який підлягає вирішенню у судовому порядку та не може бути розглянутий за заявою, поданою на підставі ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати наказ господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012р. у даній справі таким, що не підлягає виконанню через відсутність у відповідача обов'язку сплатити спірну суму (39 999, 99 грн.) у зв'язку з його припиненням зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та відмовою у задоволенні заяви.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни ухвали суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного підприємства "Проммонтаж-реконструкція" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2012р . у справі № 7/5005/5136/2012 залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна

Повний текст постанови складено 21.02.13р.