Постанова

від 19.12.2012 по справі 5023/4519/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 5023/4519/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача -Дергачов В.С., довіреність б/н від 10.09.2012 р.

першого відповідача -не з'явився.

другого відповідача -Яковенко В.О., довіреність б/н від 14.09.2012 р.

третього відповідача -не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" (вх. № 3817 Х/3-9) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2012 р. по справі № 5023/4519/12

за позовом Приватного підприємства "Полімеризолмаш", м. Харків

до 1. Приватного підприємства "Сінтез-Полімер", м. Харків ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт", м. Хмельницький ,

3. Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ

про визнання недійсними патентів та зобов'язання внести зміни до Державного

реєстру патентів України на корисні моделі,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач - Приватне підприємство "Полімеризолмаш", м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Сінтез-Полімер", м. Харків; Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт", м. Хмельницький; Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ, в якій просив визнати деклараційні патенти України на корисну модель № 25253, № 61116 недійсними та зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання деклараційних патентів України на корисну модель № 25253, № 61116 недійсними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.2012 р. у справі № 5023/4519/12 судом визначено сторони в тому числі трьох вищезазначених відповідачів, яких визначено такими у позовній заяві.

09 жовтня 2012 року позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про виправлення помилки, в якому просив суд вважати Державну службу інтелектуальної власності України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, посилаючись на те, що він помилково в тексті позовної заяви визначив статус Державної служби інтелектуальної власності України як третього відповідача замість третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

17.10.2012 р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати деклараційний патент України на корисну модель № 25253 недійсним та зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання деклараційного патенту України на корисну модель № 25253 недійсним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року (суддя Жигалкін Ю.Ю.) виправлено допущену помилку в ухвалі суду від 08 жовтня 2012 року по справі № 5023/4519/12 щодо визначення статусу Державної служби інтелектуальної власності України та визначено її, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів; заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята до розгляду; розгляд справи відкладено на 06 листопада 2012 р. та ін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт" з ухвалою господарського суду Харківської області в частині виправлення допущеної помилки не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2012 р. по справі № 5023/4519/12 в частині внесення виправлень щодо визначення статусу Державної служби інтелектуальної власності України, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що порушені норми процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, зокрема, суд помилково відкрив провадження у справі № 5023/4519/12, але повинен був надіслати справу для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Крім того, з посиланням на ст. 89 ГПК України зазначає, що позивач у позовній заяві зазначив Державну службу інтелектуальної власності України - відповідачем. На думку заявника скарги, ніякої допущеної судом описки в ухвалі від 08.10.2012 року по справі № 5023/4519/12 немає та ін.

Перший та третій відповідач у призначене судове засідання не з'явились.

Враховуючи факт належного повідомлення першого та третього відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представників першого та третього відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно зі ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій зазначив в якості третього відповідача Державну службу інтелектуальної власності України. При порушенні провадження у справі в ухвалі господарського суду Харківської області від 08.10.2012 р. були вказані саме ті відповідачі, яких зазначив позивач.

09 жовтня 2012 року позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про виправлення помилки, в якому просив суд вважати Державну службу інтелектуальної власності України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Обґрунтувавши при цьому клопотання тим, що він помилково в тексті позовної заяви визначив статус Державної служби інтелектуальної власності України як третього відповідача замість третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року (суддя Жигалкін Ю.Ю.) виправлено допущену помилку в ухвалі суду від 08 жовтня 2012 року по справі № 5023/4519/12 щодо визначення статусу Державної служби інтелектуальної власності України, заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята до розгляду; розгляд справи відкладено на 06 листопада 2012 р.

Вищезазначена ухвала мотивована тим, що суд враховуючи клопотання позивача про виправлення помилки щодо помилкового зазначення статусу Державної служби інтелектуальної власності України та на підставі ст. 89, 27 ГПК України вважає за доцільне виправити допущену помилку в ухвалі суду від 08.10.2012 р. по справі № 5023/4519/12 та визначити статус Державної служби інтелектуальної власності України, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Викладені вище висновки господарського суду в оскаржуваній частині ухвали, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, суд при винесенні ухвали грубо порушив норми процесуального права, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Відповідно до ст. 89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

При цьому, під описками та арифметичними помилками, про які йдеться у ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти випадкові механічні помилки або описки у рішенні чи ухвалі, допущені при його викладенні.

Більш того, під поняттям «описка»розуміється помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, яка впливає на зміст судового рішення та його виконання.

Але в даному випадку, як встановлено апеляційним господарським судом, суддя Жигалкін І.П, виправив помилку в ухвалі суду від 08.10.2012 р. по даній справі за заявою позивача, який за власною ініціативою подав позов до господарського суду Харківської області та зазначив Державну службу інтелектуальної власності України, як третього відповідача. Тобто ніякої помилки в ухвалі від 08.10.2012 р. по даній справі допущено не було, а навпаки, з урахуванням додаткових клопотань позивача виникло питання щодо заміни відповідача або залучення до участі у справі третьої особи, чи здійснення інших заходів щодо реагування на зазначені клопотання.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що право на звернення до суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а також у випадках передбачених законодавчими актами України державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є визнання недійсними патентів та зобов'язання внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі, а підставами -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно з ч. 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Тобто, ще однією необхідною умовою для захисту в судовому порядку свого порушеного права є доведення того факту, що таке порушення відбулось внаслідок дій чи бездіяльності конкретної особи, або порушене право може бути відновлене шляхом задоволення вимоги, заявленої до цієї особи.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Судом першої інстанцій не надано належної оцінки та не враховано, що згідно з ч. 2 та 3 ст. 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України господарський суд, вирішуючи питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі, виносить ухвалу.

В ухвалі повинно бути зазначено, на стороні позивача чи відповідача допущено чи залучено третю особу, на яких підставах її допущено чи залучено, також в ухвалі суд покладає на позивача обов'язок надіслати третій особі копію позову та доданих до нього матеріалів.

При цьому, суд першої інстанції не виносив відповідної ухвали, зі змісту ухвали від 18.10.2012 р. вбачається, що господарський суд вказаною ухвалою вирішив питання щодо визначення статусу третього відповідача, як третьої особи, а не залучав її та не замінював, безпідставно вважаючи помилку позивача своєю помилкою в ухвалі про призначення справи до розгляду. Підстав здійснювати визначення третього відповідача третьої особою не зазначив.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 18.10.2012 р. у частині виправлення помилки в ухвалі суду від 08.10.2012 р. по справі № 5023/4519/12 щодо визначення статусу Державної служби інтелектуальної власності України та визначення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню в цій частині, а апеляційна скарга задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" підлягають стягнення 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в цій частині ухвали господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2012 р. по справі № 5023/4519/12 у частині виправлення помилки в ухвалі суду від 08.10.2012 р. по справі № 5023/4519/12 щодо визначення статусу Державної служби інтелектуальної власності України та визначення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів скасувати.

Стягнути з Приватного підприємства "Полімеризолмаш" (61047, м. Харків, вул. Мохнацька, 132, код 34953051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" (31300, Хмельницька область, Хмельницький район, село Пашківці, код 31521894) 536,50 грн. судового збору по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 19.12.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.