Постанова

від 18.12.2012 по справі 17/5025/630/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 17/5025/630/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача - Приступа М.Є. представник (довіреність 168/09-Д11 від12.01.2012р.);

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

від органу прокуратури - Криворучко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Дунаєвецького району на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2012р. у справі №17/5025/630/12

за позовом Прокурора Дунаєвецького району в інтересах держави, в особі -

Державного космічного агенства України м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-М»смт.Дунаївці

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача -

Дунаєвецької міської ради смт.Дунаївці

про розірвання договору №5 від 03.10.2000р. та

стягнення 437 025 грн. 99 коп. боргу, пені, інфляціних втрат та 3% річних,-

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

До початку судового засідання, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І. здійснено зміну складу колегії суддів, окрім заміни головуючого у справі №17/5025/630/12. Визначено склад колегії: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Дужич С.П. (арк.справи 96).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.07.2012р. у справі №17/5025/ 630/12 (суддя Димбовський В.В.) частково задоволено позов прокурора Дунаєвецького району в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-М»(надалі в тексті - Товариство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Дунаєвецька міська рада про розірвання договору №5 від 03.10.2000р. у зв'язку з істотним порушенням договору та про стягнення 300 000 грн. заборгованості та 23 025 грн. 99 коп. пені згідно укладеного договору, а також 87 000 грн. інфляційних втрат та 27 000 грн. -3% річних.

Відповідно до рішення розірвано договір №5, укладений Товариством та Державним космічним агентством 03.10.2000р. Крім того, з Товариства в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 1 073 грн. судового збору. В частині стягнення 300 000 грн., отриманих згідно договору №5 та 23 025 грн. 99 коп. пені, 87 000 грн. інфляційних втрат та 27 000 грн. -3% річних -в позові відмовлено за безпідставністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з вини Відповідача мета договору Позивачем досягнута не була - квартири для військовослужбовців Відповідачем не передані, чим істотно порушені права Позивача за договором №5 від 03.10.2000р., а тому позовна вимога про розірвання даного договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Разом з тим, відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 300 000 грн., отриманих за умовами договору, суд першої інстанції обґрунтував тим, що Позивачем не визначена правова природа суми 300 000 грн. та не подано належного правового обґрунтування підстав її стягнення. Стосовно стягнення 23 025 грн. 99 коп. пені, 87 000 грн. інфляційних втрат і 27 000 грн. -3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що ці вимоги нараховані за невиконання грошового зобов'язання за договором, звернувши увагу на характер обов'язків підрядника - передати замовнику (Пози-вачу) майно - квартири, тоді як згідно ст.625 та п.3 ст.549 ЦК України індекс інфляції, річні та пеня нараховуються на суму невиконаного грошового зобов'язання.(арк.справи 54-55).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області, Прокурор Дунаєвецького району подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позов повністю - розірвати договір та стягнути всі заявлені грошові кошти.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме: пунктом 5.2 Договору №5 від 03.10.2000р. передбачена відповідальність за несвоєчасне введення в експлуатацію збудованого житла з вини підрядника у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний несвоєчасно переданий метр житла, а оcкільки жодного метра житла не передано -пеня обчислюється за кожний день прострочення від суми наданої за умовами Договору, а саме з 300 000 грн.(арк.справи 79-81).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 14.11.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 78).

Представники Позивача та органу прокуратури в судових засіданнях підтримали доводи апеляційної скарги, надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач та третя особа не забезпечили явку своїх представників в призначені на 04.12. 2012р. та 18.12.2012р. судові засідання, причин неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(арк.справи 89-92, 97-100).

Враховуючи, що ухвалами апеляційного господарського суду від 14.11.2012р. та 04.12. 2012р. явка сторін не визнавалась обов'язковою - апеляційний суд вважає що скаргу може бути розглянуто за наявних у справі матеріалів.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2000р. ТзОВ «Будінвест-М»-підрядник та Національне космічне агентство України-замовник, відповідно до Указу Президента України від 01.07.1993р. №240/93 «Про інвестування будівництва та придбання житла для військово-службовців Збройних Сил України та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України №568 від 27.04.1998р., Указу Президента України від 06.04.1999р. №367/99 «Про продовження строку дії Указу Президента України від 01.07.1993р. №240/93», - уклали договір №5 дольової участі в будівництві житлового будинку для військовослужбовців та членів їх сімей Національного космачного агентства України (надалі в тексті - Договір). Відповідно до п.1.2 Договору - підрядник взяв на себе зобов'язання побудувати, здати в експлуатацію у 2001 році та передати замовнику житло, згідно з затвердженою ним адресною програмою будівництва житла для військово-службовців та членів їх сімей, а замовник - здійснити інвестування у порядку пайової участі фінансування будівництва житла згідно з програмою шляхом передачі матеріальних активів, коштів, векселів.

Відповідно до розділу 3 Договору, підрядник зобов'язався згідно з графіком, обумовленим додатком, передавати замовнику житло у стані, що відповідає вимогам ДБН згідно з програмою, актами приймання-передачі житла, які підписуються обома сторонами; надати замовнику документи, що підтверджують право володіння житлом, яке передається; здати робочій комісії збудовані житлові будинки, згідно з додатками надати замовнику квартири, забезпечити визнання за ним права власності на ці квартири, шляхом внесення його до списків підприємств-пайовиків до рішення міської ради.(арк.справи 9-10).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов Договору, Національне космічне агентство України передало Товариству вексель ВАТ «Прикарпаттяобленерго»на суму 300 000 грн. на будівництво житла для військовослужбовців НКАУ за адресою: м.Дунаївці, вул.Фрунзе, 62-А, - чотири квартири загальною площею 300,30 м 2 вартістю 300 000 грн. Даний факт закріплено актом вексельного платежу від 01.08.2001р., в якому зазначено, що сума 300 000 грн. є вартістю квартир, обумовлених Договором №5.(арк.справи 15).

02 серпня 2001р. сторонами підписано акт приймання-передачі квартир, незавершених будівництвом, з якого вбачається, що чотири квартири загальною площею 300,30 м 2 вартістю 300 000 грн., м.Дунаївці, вул.Фрунзе, 62-А - не заселені, під арештом і заставою не перебувають, претензій від третіх осіб немає і на момент передачі є власністю ТзОВ «Будінвест-М». У влас-ність НКАУ квартири будуть передані після завершення будівництва та підписання акту Держав-ною комісією про прийняття будинку в експлуатацію.(арк.справи 20).

10 грудня 2003р. сторони у справі підписали Додаткову угоду №1 до Договору, якою внесли зміни до Договору, а саме - замість чотирьох квартир загальною площею 300,30 м 2 вартістю 300 000 грн., які розташовані у м.Дунаївці Хмельницької області, вул.Фрунзе, 62-А - замовник зобов'язується передати чотири квартири, загальною площею 300,30 м 2 вартістю 299 999 грн. 70 коп., розташованих в м.Дунаївці Хмельницької області, вул.Червона, 11. Термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2004 року.(арк.справи 11).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.03.2007р. по справі №11/5747 позов Національного космічного агентства України до Товариства про спонукання до виконання умов договору від 03.10.2000р. №5 про передачу 300,30 м 2 житлової площі та стягнення пені у вигляді 22,1 м 2 житлової площі - задоволено частково. Під час розгляду справи №11/5747 місцевим судом були встановлені факти невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором. Рішенням зобов'язано ТзОВ «Будінвест-М»виконати умови Договору та передати чотири квартири, загальною площею 300,30 м 2 , розташованих в м.Дунаївці Хмельницької області, вул.Червона, 11.(арк. справи 22-23).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні положення містить і ст.526 ЦК України.

Матеріалами справи стверджено, що внаслідок підписання Договору №5 від 03.10.2000р. - між сторонами договору виникли відносини будівельного підряду.

Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Правовідносини за договором підряду у капітальному будівництві регулюються також положеннями гл.33 Господарського кодексу України.

Стаття 629 ЦК України, встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на це, істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили можливість розірвання Договору в зв'язку з порушенням його умов.

Матералами справи стверджено, що зобов'язання, взяті за Договором Відповідач не виконав - чотири квартири, загальною площею 300,30 м 2 вартістю 300 000 грн. у м.Дунаївці, вул.Фрунзе, 62-А Позивачеві не передав.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. (ч.2 ст.320 ГК України).

Факт невиконання Відповідачем умов Договору встановлено господарським судом у справі №11/5747, рішенням у якій його зобов'язано передати чотири квартири. Враховуючи таке, колегія суддів вважає, що таке невиконання Відповідачем своїх зобов'язань у визначений строк є істотним порушенням Договору, яке позбавляє Позивача можливості отримати позитивний результат досягнутої домовленості і вкладення коштів у прийнятний для нього строк і спосіб, а тому висновок суду першої інстанцій про наявність правових підстав для розірвання договору - обґрунтований.

Між тим, Прокурор Дунаєвецького району оскаржує рішення місцевого суду в частині відмови у позові.

Як свідчать матеріали справи, на забезпечення виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, Позивачем було передано цінний папір - вексель на суму 300 000 грн., проте зобов'язання Відповідачем не були виконанні, Договір розірвано, відтак засіб платежу - вексель безпідставно використано боржником.

В силу ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'-язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, апеляційний господарський суд з'ясу-вав правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, колегія суддів розмежовує обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст.623 ЦК України), від поза договірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, що вбачає-ться з рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007р. №04-5/239.

Таким чином, підставами для настання цивільно-правової відповідальності за завдані збитки є наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність збитків; б) протиправна поведінка за-подіювача; в) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) ви-на. Сукупність всіх зазначених елементів стверджена матеріалами справи.

Натомість, висновки місцевого суду про невизначеність правової природи суми 300 000 грн., яку позивачі просять стягнути з Відповідача та неподання належного правового обґрунтування підстав стягнення цієї суми, - колегія суддів вважає помилковими, а застереження щодо можливості подвійного стягнення з Відповідача як квартир, так і їх вартості за Договором, на чому ґрунтується відмова в позові, за умови розірвання судом Договору - безпідставними.

Передача векселя є авансовою платою за квартири, тому вбачається, що Позивач скористався правом вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору, яке передбачено частиною 5 статті 653 ЦК України .

Із зазначених мотивів, рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні 300 000 грн. підлягає скасуванню з підстав п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, через невідповідність обставинам справи висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду з прийняттям нового рішення про задоволення даної вимоги.

Крім того, пунктом 5.2 Договору, сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне введення в експлуатацію збудованого житла з вини підрядника у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний несвоєчасно переданий метр житла.

Оскільки майнове зобов'язання Відповідачем не виконане - житло Позивачеві не передано, за кожен день прострочення майнового зобов'язання позивачі нарахували пеню із суми 300 000 грн., яку Відповідачу отримав згідно Договору. Так, з доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що 23 025 грн. 99 коп. пені нараховано за період з 01.11.2011р. по 30.04.2012р.(арк.справи 8).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перебіг строку, згідно ст.253 ЦК України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тому право нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання виникає в день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування штрафних санкцій триває протягом наступних шести місяців.

Вбачається, що сторони не встановлювали у Договорі особливих умов нарахування пені. Між тим, Додатковою угодою №1 від 02.08.2004р. погоджено термін введення будинку в експлуатацію -ІІ квартал 2004р. Отже, з огляду на зазначені вище положення Господарського та Цивільного кодексів -право нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з передачі житла припинилося через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано -в IV кварталі 2004 року. Проте, всупереч вимогам законодавства, Позивачем нараховано пеню за шість місяців, які передували зверненню із позовом в травні 2012 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення 23 025 грн. 99 коп. пені за період з 01.11.2011р. по 30.04.2012р. не підлягає задоволенню за безпідставністю нарахування.

Окрім того, враховуючи, що Договір передбачав виконання Відповідачем майнового зобов'язання - висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування позивачами втрат від інфляції та 3% річних за порушення грошового зобов'язання протягом трьох років, які передували зверненню з позовом -судова колегія вважає правомірним, а відмову в задоволенні таких вимог з підстав ч.2 ст.625 ЦК України - обґрунтованою.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи - апеляційна скарга Прокурора Дунаєвецького району підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2012р. у справі №17/5025/630/12 - скасуванню в частині відмови у стягненні 300 000 грн.

Скасування рішення в частині зумовлює перерозподіл судових витрат. За наслідками перегляду рішення у даній справі на Відповідача належить покласти судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокурора Дунаєвецького району на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2012р. у справі №17/5025/630/12 - задоволити частково.

2. Рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні 300 000 грн. та змінити в частині стягнення судового збору, додавши до резолютивної частини третю частину такого змісту:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-М»(Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, смт.Дунаївці, вул.Жукова, 11; код ЄДР 30795691) на користь Державного космічного агентства України (м.Київ, вул.Московська, буд.8, корпус 30; код ЄДР 00041482) 300 000 грн. 00 коп. збитків.» .

Частину третю вважати частиною четвертою і викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-М»(Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, смт.Дунаївці, вул.Жукова, 11; код ЄДР 30795691) в доход Державного бюджету України 4 073 грн. 00 коп. судового збору.» .

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №17/5025/630/12 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Дужич С.П.