Ухвала

від 06.12.2012 по справі 6/593

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 року м. Київ К-10997/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Автотрейдінг-Інвест»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2010

у справі № 6/593

за позовом Закритого акціонерного товариства «Автотрейдінг-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

третя особа Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Автотрейдінг-Інвест» (далі по тексту -позивач, ЗАТ «Автотрейдінг-Інвест») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), третя особа Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2007 №0002972310/0, від 13.02.2008 №0002972310/1, від 24.04.2008 №0002972310/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на їх безпідставність.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ЗАТ «Автотрейдінг-Інвест»та Київською міською радою на земельну ділянку строком на 25 років укладений договір оренди від 03.06.2002 АЕК №672908.

Згідно довідки Київського міського управління земельними ресурсами від 28.05.2002 №345 (кадастровий №88.084.041) на час укладання договору грошова оцінка

складала 1870946,57 грн. Орендна плата складала 1,5 % від грошової оцінки на період

тривалості будівництва - 23 міс, та 3% від грошової оцінки після закінчення терміну

будівництва.

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію

закінченого будівництвом об'єкту від 06.02.2006 вказане будівництво здано в експлуатацію.

Згідно листа Головного управління земельних ресурсів від 02.10.2007 №07-05/31092 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на проспекті Перемоги, 67 для експлуатації та обслуговування автоцентру становить 8215156,31 грн. Тобто, річна плата за користування земельною ділянкою становить 246454,69 грн. (8 215156,31 грн. х 3% ).

За результатами планової документальної виїзної перевірки, яка була здійснена з 29.10.2007 по 23.11.2007 ДПІ у Святошинському районі м. Києва складений акт від 30.11.2007 №239/23-50/23-50/31106821, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2007 №0002972310/0. За результатами процедури адміністративного оскарження вказане рішення податкового органу залишено без змін.

Відповідно до вказаного податкового повідомлення-рішення ЗАТ «Автотрейдінг-Інвест»визначено податкове зобов'язання за платежем: орендна плата за землю у загальній сумі 282542,67 грн., у тому числі 188361,78 грн. - основний платіж, 94180,89 грн. - штрафні (фінансові) санкції у зв'язку із порушенням ст. 2 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII «Про плату за землю» (далі по тексту - Закон №2535-XII).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при визначенні податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності застосував до позивача штрафні санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 2 Закону №2535-XII використання землі є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За приписами ст. 5 Закону №2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 15 Закону №2535-XII встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно до ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Статтею 13 Закону №2535-XII встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 17 Закону №2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що дії відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідають чинному законодавству, оскільки при визначенні податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та застосовуючи до позивача штрафні санкції на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у відповідності до чинного законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Автотрейдінг-Інвест»відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров