Рішення

від 07.12.2011 по справі 62/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/112 07.12.11

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція», м.Київ, ЄДРПОУ 03335623

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго», м.Київ, ЄДРПОУ 32104720

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго інвестбуд», м.Київ, ЄДРПОУ 32303170

про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав

та за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго», м.Київ, ЄДРПОУ 32104720

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція», м.Київ, ЄДРПОУ 03335623

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Марченко П.А. -по дов.

від відповідача 1: Мишастий А.О. -по дов.

від відповідача 2: Силаєв О.Г. -по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція», м.Київ, звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго», м.Київ про визнання недійсним договору №09/03-11 від 09.02.2011р. купівлі-продажу, предметом якого є майнові права на 100% об'єкта -житловий будинок з вбудовано -прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго інвестбуд» права виступати продавцем за спірним договором купівлі-продажу разом з Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція».

Відповідач 1 проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на відсутність обставин, з якими положення діючого законодавства пов'язують визнання договорів недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011р. до участі у розгляді справи у якості відповідача 2 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Марго інвестбуд», м.Київ.

Відповідач 2 у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду міста Києва 07.12.2011р. проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що відповідно до п.7.1 договору про спільну діяльність №1/06 від 06.03.2006р. грошові та майнові вклади сторін, створене або набуте сторонами в результаті спільної діяльності майно, є їх спільною частковою власністю.

19.10.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Марго»було подано до господарського суду м.Києва зустрічну позовну заяву про:

- визнання права власності на майнові права на 100 відсотків об'єкта - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а;

- визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва -житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011р. зустрічну позовну заяву відповідача 1 було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом по справі.

Заявою б/н від 07.12.2011р. відповідачем 1 заявлено вимоги про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва -житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а, ступінь будівельної готовності 9,5 відсотків.

За таких обставин, судом розглядаються вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго»з урахуванням заяві б/н від 07.12.2011р.

В обґрунтування своїх вимог відповідач 1 посилається на набуття права власності на майнові права на підставі договору №09/03-11 від 09.02.2011р. купівлі-продажу, а також на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 9,5 відсотків. Одночасно, як вказує відповідач 1, звернення Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»до суду з вимогами про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго», як власника визначених об'єктів цивільних правовідносин.

Позивач у відзиві на зустрічну позовну заяву, який надійшов на адресу господарського суду міста Києва 23.11.2011р. проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго»надав заперечення, посилаючись на ті обставини, що відповідачем 1 не доведено факту порушення або оспорювання його прав з боку Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція».

В судовому засіданні 07.12.2011р. відповідач 2 проти зустрічних позовних вимог заперечень не надав та повідомив суд про правомірність набуття відповідачем 1 права власності на майнові права та об'єкт незавершеного будівництва.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд вважає позовні вимоги за первісним позовом неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного:

09.02.2011р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»(продавець 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Марго інвестбуд»(продавець 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марго»(покупець) був укладений договір №09/03-11 купівлі-продажу майнових прав.

Згідно із п.1.1 вказаного правочину продавці продають та зобов'язуються передати покупцю, а покупець купує та зобов'язується прийняти та оплатити майнові права на 100 відсотків об'єкта -житловий будинок з вбудовано -прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а.

За змістом п.4.2 договору купівлі-продажу майнові права, що продаються відповідно до цього договору, є підставою та дають покупцю право:

- оформити та зареєструвати на себе право власності на 100 відсотків об'єкта - незавершений будівництвом житловий будинок з вбудовано -прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а;

- оформити та/або переоформити на себе земельні ділянки, на яких розташований незавершений будівництвом житловий будинок з вбудовано -прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а;

- оформити та/або переоформити на себе всю будівельну та дозвільну документацію, необхідну для будівництва зазначеного вище об'єкту.

За умовами підписаного договору продавці зобов'язані вчиняти необхідні дії та сприяти покупцю при реалізації покупцем прав, передбачених п.4.2 даного договору, передати йому всі документи, необхідні для реалізації зазначених прав, а також будівельний майданчик, матеріали та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку.

За погодженням сторін ціна, за якою здійснюється продаж майнових прав за цим договором становить 15000000 грн. та включає в себе ПДВ 2500000 грн. Сторони домовилися, що покупець зобов'язаний розрахуватися протягом трьох років після підписання даного договору.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Як вказувалося вище підставою позовних вимог позивачем визначено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго інвестбуд» права виступати продавцем за спірним договором купівлі-продажу разом з Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція».

Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи з урахуванням наступного:

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Як свідчать матеріали справи, 03.03.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»(сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марго інвестбуд»(сторона 2) був укладений договір №1/06 про спільну діяльність.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та вкладів спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення наступної господарської мети -будівництво житлового будинку з вбудовано -прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а, а також забезпечення продажу житла (квартир), приміщень та паркінгу у новозбудованому комплексі з метою майбутнього одержання прибутку.

За приписами ст.1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Розділом 6 вказаного договору передбачено, що вклади сторін можуть здійснюватися грошима, майном, правами, цінними паперами, банківськими гарантіями та іншим чином у відповідності до чинного законодавства. Для досягнення спільної мети сторони формують їх спільне майно за рахунок таких вкладів:

- сторона 1 вносить як вклад у спільну діяльність право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17, та потрібна для будівництва комплексу, ділову репутацію, ділові зв'язки, професійні знання, надання робочої сили (у разі необхідності), надання наукових співробітників, спеціалістів з необхідними навичками, освітою, знанням, тощо. Вклад сторони 1 становить 60% загального вкладу сторін у спільну діяльність.

- сторона 2 вносить як вклад у спільну діяльність грошові кошти в розмірі 1600000 грн. та цінні папери, оцінені сторонами за актом приймання-передачі в 11530000 грн. Вклад сторони 2 становить 40% загального вкладу сторін у спільну діяльність та в грошовому еквіваленті складає 13130000 грн.

За умовами ст.1134 вказаного вище нормативно-правового акту внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників (ст.1135 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.1 договору про спільну діяльність №1/06 від 03.03.2006р. грошові та майнові вклади сторін, створене або набуте сторонами в результаті спільної діяльності майно, є їх спільною частковою власністю, розпорядження і користування якою здійснюється за згодою обох сторін.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та умови укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору №1/06 від 03.03.2006р. про спільну діяльність, Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Марго інвестбуд» є співвласниками внесених у спільну діяльність вкладів та створеного в процесі спільної діяльності майна, внаслідок чого розпорядження ним повинно здійснюватися виключно за згодою обох сторін.

Тобто, виходячи з того, що відповідач 2 є одним із співвласників майна, створеного під час виконання договору №1/06 від 03.03.2006р. про спільну діяльність, останній мав право разом з позивачем вчиняти стосовно цього майна повноваження власника, передбачені ст.ст.317, 319 Цивільного кодексу України.

Таким чином, твердження позивача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Марго інвестбуд»не мало права розпоряджатися разом з Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»спільним майном шляхом укладення договору №09/03-11 від 09.02.2011р. є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, а також виходячи з того, що будь-яких інших підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу №09/03-11 від 09.02.2011р. позивачем не вказано, а судом таких обставин не встановлено, позов Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»підлягає залишенню без задоволення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго», за висновками суду, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наступного:

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст.655 вказаного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права (ст.656 Цивільного кодексу України).

Як вказувалося вище, 09.02.2011р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»(продавець 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Марго інвестбуд»(продавець 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марго»(покупець) був укладений договір №09/03-11 купівлі-продажу майнових прав, предметом якого є майнові права на 100% об'єкта -житловий будинок з вбудовано -прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а.

Враховуючи висновки суду стосовно відсутності підстав для визнання вказаного правочину недійсним, останній є належною правовою підставою у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між сторонами по цій справі правовідносин, пов'язаних з переданням права власності на певні майнові права.

За приписами ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п.3.1 договору №09/03-11 від 09.02.2011р. сторони погодили, що продавці зобов'язані протягом тридцяти днів з моменту підписання цього договору передати покупцю майнові права за актом приймання-передачі. Право власності на майнові права переходить від продавця до покупця після підписання сторонами акту приймання-передачі майнових прав.

09.03.2011р. між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майнових прав, складанням якого сторони підтвердили, що відповідно до умов договору №09/03-11 від 09.02.2011р. продавці передають, а покупець приймає у власність майнове право на 100 відотків об'єкта - житловий будинок з вбудовано -прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а.

У вказаний день між позивачем та відповідачами був підписаний також акт приймання-передачі будівельного майданчику, у якому визначені перелік, найменування, об'єм та вартість проведених робіт по будівництву житлового будинку.

За таких обставин, приймаючи до уваги визначений положеннями законодавства та підписаного між сторонами договору момент переходу до відповідача 1 права власності на майнові права, враховуючи підписання між сторонами актів приймання-передачі, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Марго»набуло право власності на майнові права на 100 відсотків об'єкта - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а.

Як свідчать матеріали справи, Спілкою архітекторів України «Персональним творчим архітектурним бюро «Ю.Серьогін» було складено проект для будівництва житлового будинку по вул.Солом'янська, 17а у місті Києві.

Вказаний проект було погоджено Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, службою «Київдержекспертиза».

За поясненнями учасників судового процесу, які підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, на підставі договорів підряду, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київрембуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбурвод», розпочалося виконання будівельних робіт щодо будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом.

Відповідно до висновку №Е63, складеного 18.11.2011р. судовим експертом Карпенко О.В., ступінь будівельної готовності житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, будівництво якого розпочато на земельній ділянці площею 0,3933 га по вул.Солом'янська, 17а у місті Києві, складає 9,5%.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно із свідоцтвом №84-11 судовому експерту Карпенко О.В. надано право проводити інженерно-технічні експертизи, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як письмовий доказ у справі при наданні оцінки технічному стану спірного майна та при встановленні конструктивних характеристик об'єкту.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

За змістом ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст.392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є як наявність у позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права відповідачами.

Враховуючи характеристики спірного майна (об'єкт незавершеного будівництва) питання щодо законності його обігу має вирішуватися з урахуванням спеціальних положень ст.331 Цивільного кодексу України, ч.2 якої визначає, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає після завершення його будівництва (створення), введення в експлуатацію та державної реєстрації такого права.

За змістом ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Зважаючи на вказане правило та абз.1 ч.3 цієї статті, згідно якої до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), у сукупності із легальним визначенням майнових прав за ч.2 ст.3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" потенційне набуття особою, якій до звершення будівництва належать будівельні матеріали, набути право власності на новостворений об'єкт нерухомості, суд кваліфікує як майнове право на відповідний об'єкт нерухомості.

Суд звертає увагу, що норми ст.331 Цивільного кодексу України відносно особи, яка розпочала будівництво нерухомості з метою введення відповідного об'єкту в експлуатацію та подальшої реєстрації права власності на нього, встановлюють законні сподівання означеної особи на набуття у подальшому права власності на відповідний об'єкт нерухомості.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п.38 рішення суду у справі „Полтораченко проти України" від 18.01.2005р.) застосування ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст.17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.46 Конвенції є джерелом права для національних судів, зазначені сподівання та майновий інтерес особи, пов'язані із набуттям права власності на новостворюваний об'єкт нерухомості, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту, гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

За змістом ст.190 Цивільного кодексу України майнові права є неспоживною річчю та речовими правами, а отже об'єктом цивільних прав та обов'язків. При цьому, ознакою об'єктів цивільних прав згідно ст.178 цього Кодексу є їх оборотоздатність, тобто, спроможність вільно відчужуватися, що у повній мірі розповсюджується на розглядувані майнові права відносно об'єкту незавершеного будівництва, оскільки законодавчих застережень щодо вилучення їх із обороту або обмеження в обороті, чи невід'ємності від фізичної (юридичної) особи наразі не встановлено.

В свою чергу, редакція ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України безпосередньо передбачає можливість вчинення угод відносно об'єктів незавершеного будівництва, із вказівкою про те, що право власності реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Одночасно, відповідно до п.3 ст.3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовникам), дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини з метою подальшого продажу чи передачі в іпотеку.

За висновками суду, внаслідок укладання договору №09/03-11 від 09.02.2011р. та набуття права власності на майнові права на 100 відсотків об'єкта - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марго»набуло право власності на сам об'єкт незавершеного будівництва, ступінь готовності якого відповідно до висновку №Е63 від 18.11.2011р. судового експерту Карпенко О.В., складає 9,5%.

При цьому, суд зауважує, що внаслідок вирішення спору про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва не здійснюється судова „легалізація" об'єкту незавершеного будівництва шляхом його перетворення в об'єкт нерухомості, а вирішується питання про приналежність відповідного майна певній особі у його поточному статусі об'єкту незавершеного будівництва.

Одночасно, виходячи з того, що Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція»не визнає право власності відповідача 1, про що свідчить подання до суду позовної заяви про визнання договору №09/03-11 від 09.02.2011р. купівлі-продажу недійсним, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марго»має право на судовий захист своїх прав та законних інтересів, реалізація якого відбулася шляхом подання зустрічної позовної заяви.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги про визнання права власності на майнові права на 100 відсотків об'єкта - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а, а також про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва -житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а, ступінь готовності 9,5%, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовами підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго», м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго інвестбуд», м.Київ про визнання недійсним договору №09/03-11 від 09.02.2011р. купівлі-продажу, предметом якого є майнові права на 100% об'єкта -житловий будинок з вбудовано -прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а.

Задовольнити повністю зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго», м.Київ до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція», м.Київ про визнання права власності на майнові права на 100 відсотків об'єкта - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а, а також про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва -житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а, ступінь будівельної готовності 9,5 відсотків.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Марго», м.Київ право власності на майнові права на 100 відсотків об'єкта - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Марго», м.Київ право власності на об'єкт незавершеного будівництва -житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративно-соціального призначення та підземним паркінгом, що будується за адресою: м.Київ, вул.Солом'янська, 17а, ступінь будівельної готовності 9,5 відсотків.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»(01004 м.Київ, вул.Горького, буд.5, ЄДРПОУ 03335623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марго»(03127 м.Київ, пр.40-річчя жовтня, буд.120, корпус 1, ЄДРПОУ 32104720) витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повний текст рішення складено 07.12.2011р.