Ухвала

від 25.12.2012 по справі 13/417

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 року м. Київ К-34510/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. -головуючий, судді Муравйов О.В., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010

у справі № 13/417

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Китайські автомобілі" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання рішень .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.11.2007 № 0001212202/0, від 07.02.2008 № 0001212202/1, від 18.04.2008 № 0001212202/2 та від 14.07.2008 № 0001212202/3 з тих мотивів, що моментом поставки імпортованого товару є його фактичне переміщення через митний кордон України згідно з відміткою пункту пропуску регіональної митниці про взяття товару під митний контроль України, а не дата оформлення вантажної митної декларації, як помилково вважає податковий орган.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що закінченням зовнішньоекономічної операції з поставки товару є оформлення вантажної митної декларації (зокрема, типу ІМ-40 «Імпорт»), у зв'язку з чим застосування до Товариства пені за недотримання строку поставки товару є правомірним.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачеві 216 092,14 грн. штрафних санкцій згідно з оспорюваними рішеннями, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 12.11.2007 № 12513/22-2/34188912, про порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон) внаслідок недотримання 90-денного терміну надходження товару за зовнішньоекономічними контрактами:

від 09.06.2009 № SEM-ATLANT-2006, укладеним з фірмою South East (Fujian) Motor Corporation (Китай);

від 22.01.2007 № GW11/070122SC, від 04.04.2007 № IFDCS19070401SC, від 12.05.2007 № GWIFDCS19070501SC та від 18.05.2007 № GWIFDCS19070504SC, які було укладено позивачем з фірмою GREAT WALL MOTOR COMPANY LTD (Китай).

Судами за наслідками дослідження наявних у справі доказів було також з'ясовано, що фактично імпортований позивачем товар (автомобілі та запасні частини до них) перетнув митний кордон України у 90-денний термін з моменту його попередньої оплати Товариством, що підтверджується штампом Південної регіональної митниці «під митним контролем»на комерційних інвойсах та морському коносаменті.

Висновок податкового органу про порушення позивачем частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон) мотивовано тим, що митне оформлення імпортованого позивачем товару відбулося після спливу 90-денного строку з моменту його оплати.

Суди цілком об'єктивно визнали наведену правову позицію ДПІ такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

За змістом частини третьої статті 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Разом з тим, відповідно до статті 92 названого Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої оформлення вантажної митної декларації на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

А відтак суди, встановивши факт перетину імпортованого позивачем товару митного кордону України у межах строку, встановленого частиною першою статті 2 Закону, правомірно скасували оспорювані рішення податкового органу, в зв'язку з цим процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 у справі № 13/417 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Муравйов І.В. Приходько