Постанова

від 24.12.2012 по справі 6/047-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа № 6/047-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача:Волошинович О.П., дов. б/н від 10.01.2012р.; Сорока В.В. -директор; від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:Щербак Н.А., дов. б/н від 03.10.2012р.; від третьої особи:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інга" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012р. у справі господарського суду№6/047-12 Київської області за позовомМалого підприємства "Будкомплект" смт. Бородянка, Київська обл. до 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест "Поліськсільбуд" смт. Бородянка, Київська обл.; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інга" м. Київ третя особаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області м. Київ провизнання недійсним договору купівлі-продажу В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 12.07.2012р. (складене 24.07.2012р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012р. у справі №6/047-12 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Другий відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інга", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2012р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалами від 03.12.2012р., 10.12.2012р. та 17.12.2012р. Вищий господарський суд України, в порядку ст.ст. 77, 111 5 ГПК України, відкладав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції -без змін.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 24.12.2012р. з'явились представники позивача та заявника касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників -не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інга".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.05.1994р. між Фондом державного майна України по Київській області (продавець) та Організацією орендарів орендного тресту "Поліськсільбуд" (покупець) оформлено договір купівлі-продажу №43, відповідно до умов якого продавець продає а покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу орендного тресту "Поліськсільбуд" шляхом викупу майна трудовим колективом на підставі укладеної з регіональним відділенням Додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди (щодо викупу майна) державного майна орендним трестом "Поліськсільбуд" № 104 від 31.12.1992р. (що підтверджується актом приймання-передачі від 12.09.1994р. та листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №05-14-1729 від 21.06.2012р.).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що приватизація державного майна цілісного майнового комплексу Орендного тресту "Полісьсільбуд" була завершена 12.09.1994р. (що підтверджується свідоцтвом про власність за реєстраційним № 103-ВП від 12.09.1994р.).

12.12.1994р. між Орендним трестом "Полісьсільбуд" (продавець) та Малим підприємством "Будкомплект" (покупець) було оформлено договір купівлі-продажу державного майна орендного тресту "Полісьсільбуд", відповідно до умов якого продавець продав, а покупець викупив державне майно "Корпус № 1 1809 кв.м.; Открытый склад с эстакадой 1203 кв.м.; Кислородный цех 108 кв.м.; Гараж возле котельной с кладовой 48 кв.м.; Механический цех /корпус № 2 576 кв.м.; Склад алебастру 120 кв.м.; Автомашина ЗИЛ-130, Оборудование" шляхом викупу майна трудовим колективом (що підтверджується актом приймання-передачі від 12.12.1994р. із зазначенням назви майна, його площі та вартості).

Отже, як вірно визначились господарські суди попередніх інстанцій, Мале підприємство "Будкомплект" є власником придбаного майна за договором купівлі-продажу державного майна орендного тресту "Полісьсільбуд" від 12.12.1994р. (що підтверджується реєстраційним посвідченням від 28.03.1998р. Бородянського бюро технічної інвентаризації).

Звертаючись до місцевого господарського суду з відповідною позовною заявою, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.04.1992р. укладений між Орендним трестом "Поліськсільбуд" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест "Поліськсільбуд") та Господарською асоціацією Малих Підприємств (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Інга") вказуючи на набуття ним права власності на майно, яке належить позивачу, згідно оспорюваного договору від 28.04.1992р.

Між тим, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не будучи стороною договору купівлі-продажу від 28.04.1992р., з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний позивачем правочин порушує його права та законні інтереси.

Так, перевіряючи зазначені обставини, господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.04.1994р. між Орендним трестом "Поліськсільбуд" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест "Поліськсільбуд") та Господарською асоціацією Малих Підприємств (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Інга"), останній придбав таке нерухоме майно:"- Производственный цех № 1; - Производственный цех № 2; - Оборудование цехов; - Здание контейнерной; Мостовой кран".

А за договором купівлі-продажу від 12.12.1994р. Малим підприємством "Будкомплект" придбано у Орендного тресту "Полісьсільбуд" таке нерухоме майно: " - Корпус № 1 1809 кв.м.; - Открытый склад с эстакадой 1203 кв.м.;- Кислородный цех 108 кв.м.; - Гараж возле котельной с кладовой 48 кв.м.;- Механический цех /корпус № 2 576 кв.м.; - Склад алебастру 120 кв.м.; - Автомашина ЗИЛ-130, - Оборудование".

З урахуванням приписів ст. 184 ЦК України господарські суди попередніх інстанцій вірно визначились, що вказане в позовній заяві майно відноситься до майна, яке за своєю правовою природою необхідно характеризувати не за родовими ознаками речі, а за індивідуально визначеними ознаками.

Беручи до уваги те, що в оскаржуваному договорі купівлі-продажу від 28.04.1992р. предмети продажу наділені назвою, а у договорі купівлі-продажу від 12.12.1994р. -назвою та площею майна, сторонами не наділені предмети договорів достатніми індивідуальними ознаками, які б надавали змогу ідентифікувати майно, та з урахуванням відмінностей у назвах останніх, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав вважати, що належне зараз позивачу майно було предметом оспорюваного договору купівлі-продажу від 28.04.1992р.

Крім того, як вірно зазначено апеляційною інстанцією, зазначені обставини виключають можливість вважати предмети зазначених договорів купівлі-продажу такими, що вказують на одне й те саме майно.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено порушення його права та законних інтересів.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111 7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012р. у справі №6/047-12 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012р. у справі №6/047-12 -залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інга" -без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков