Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-3760/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року 2а-3760/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання -Роздобудько Я.В., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №1304/0000031720/101 від 09.07.2012 р. та №1305/0000041720/102 від 09.07.2012 р., -

В С Т АН О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.08.2012 р.) просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №1304/0000031720/101 від 09.07.2012 р. та №1305/0000041720/102 від 09.07.2012 р. та податкову вимогу від 27.07.2012 р. №823 про сплату 28569,94 грн.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 21.06.2012 р. №1611/17-1/59/НОМЕР_1 «Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. (далі -Акт перевірки).

Вказує, що він не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач -Білоцерківська ОДПІ Київської області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками Білоцерківської ОДПІ Київської області проведено виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено Акт перевірки.

Вказує, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. №13-92, абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, п.п.164.1.3 п.164.3 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України, а саме занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 89354,07 грн., в тому числі: за 2001 р. в сумі 89354,07 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 13403,11 грн.;

- п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, а саме занижено ПДВ на суму 9436,00 грн., в тому числі: за І квартал 2009 р. в сумі 487,00 грн.; за ІІ квартал 2009 р. в сумі 600,00 грн.; за ІV квартал 2009 р. в сумі 7726,00 грн.; за І квартал 2010 р. в сумі 623,00 грн.

В тому числі в порушення ч.1, ч. 2 ст.215, ч.2 ст. 228, ч. 1 ст.236 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме фізичною особою-підприємцем завищено па податковий кредит на суму 7435,44 грн., в тому числі: за ІVквартал 2009 р. в сумі 7435,44 грн.

Вважає, що правочини укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Мері МО»не спричинили реального настання правових наслідків, є нікчемними. У зв'язку з чим На винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовільними частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 31.05.2012 р. №720 виданого Білоцерківською ОДПІ Київської області, та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. №13-92, абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, п.п.164.1.3 п.164.3 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України, а саме занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 89354,07 грн., в тому числі: за 2001 р. в сумі 89354,07 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 13403,11 грн.;

- п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, а саме занижено ПДВ на суму 9436,00 грн., в тому числі: за І квартал 2009 р. в сумі 487,00 грн.; за ІІ квартал 2009 р. в сумі 600,00 грн.; за ІV квартал 2009 р. в сумі 7726,00 грн.; за І квартал 2010 р. в сумі 623,00 грн.

В тому числі в порушення ч.1, ч. 2 ст.215, ч.2 ст. 228, ч. 1 ст.236 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме фізичною особою-підприємцем завищено па податковий кредит на суму 7435,44 грн., в тому числі: за ІVквартал 2009 р. в сумі 7435,44 грн.

За результатами Акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №1304/0000031720/101 від 09.07.2012 р., яким донараховано податок з доходів фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності на суму 14585,86 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4666,46 грн. та №1305/0000041720/102 від 09.07.2012 р., яким донараховано позивачу ПДВ в сумі 8949,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2237,25 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд вважає за необхідне вказати наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №1305/0000041720/102 від 09.07.2012 р.:

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, а саме занижено ПДВ на суму 9436,00 грн., в тому числі: за І квартал 2009 р. в сумі 487,00 грн.; за ІІ квартал 2009 р. в сумі 600,00 грн.; за ІV квартал 2009 р. в сумі 7726,00 грн.; за І квартал 2010 р. в сумі 623,00 грн.

В тому числі в порушення ч.1, ч. 2 ст.215, ч.2 ст. 228, ч. 1 ст.236 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме фізичною особою-підприємцем завищено па податковий кредит на суму 7435,44 грн., в тому числі: за ІVквартал 2009 р. в сумі 7435,44 грн.

Так, безпосередньо в Акті перевірки (стор.17-18) зазначається, що «Білоцерківською ОДПІ отримано інформацію щодо ТОВ «Мері Мо», яка свідчить про порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства з питань повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.09 по 31.12.10, а саме: ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Мері Мо»за грудень 2009 р. були віднесені суми ПДВ по слідуючим податковим накладним :

- податкова накладна № 330 від 07.12.2009 року на суму 35396,64 грн., в т.числі ПДВ 5899,44 грн.

- податкова накладна № 337 від 14.12.2009 року на суму 9216 грн, в т.числі ПДВ 1536 грн.

ФОП ОСОБА_1 заключив договір з ТОВ «Мері Мо»(іпн 349494914034) про поставку товарів.

ТОВ «Мері Мо»видав ФОП ОСОБА_1 видаткові накладні на суму 44612,64 в.т.ч. ПДВ 7435,44 грн.

До Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС було направлено матеріали позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Мері Мо», код за ЄДРПОУ 34949490, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість вх. 19.03.2011 №2648/7/23-320 акт від 15.03.2011 №313/23-300/34949490 за період липень, листопад, грудень 2009 року.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мері Мо»:

неможливість фактичного здійснення ТОВ «Мері Мо»господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу; здійснення операцій із товаром, який не придбавався;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Від ВПМ ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва отримано службову записку від 11.03.2011 №1178, якою повідомлено наступне: «Співробітниками ВПМ ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва було здійснено вихід за адресою реєстрації підприємства ТОВ «Мері Мо»м.Миколаїв, вул. Радянська, 2/г. Посадових осіб підприємства ТОВ «Мері Мо»за вказаною адресою не встановлено».

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 34949490. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 54001, м.Миколаїв, вул. Радянська, буд. 2/Г.

Відповідно до службової записки ВПМ ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 11.03.2011 №1178 місцезнаходження підприємства не встановлено…

В ході проведення перевірки ТОВ «Мері Мо»не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (робіт, послуг)…»

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, - усі господарські операції ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Мері Мо»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Судом встановлено, що господарські договори між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Мері Мо»сторонами виконані.

Реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Мері Мо»підтверджується податковими накладними №188 від 16.12.2009 р. та №190 від 21.12.2009 р.

Як вбачається з матеріалі справи видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у періоді з 01.01.2009 по 31.12.2011 згідно з реєстраційними даними підприємця:

КВЕД 51.11.0- посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами,

КВЕД 51.17.0- посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами,

КВЕД 51.18.0- посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами,

КВЕД 51.38.0 - оптова торгівля іншими продуктами харчування,

КВЕД 51.55.0 - оптова торгівля хімічними продуктами,

КВЕД 51.90.0 - інші види оптової торгівлі КВЕД 51.90.0 - інші види оптової торгівлі

КВЕД 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту КВЕД 63.11.0 - транспортне оброблення вантажів.

У періоді, що перевірявся, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював такі види діяльності: діяльність автомобільного вантажного транспорту.(КВЕД 60.24.0) за період: з 01.01.2009 р по 31.12.2010 р. на спрощеній системі оподаткування по безготівковому розрахунку на території України. Міністерством транспорту та зв'язку Україні Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті було видано Ліцензію Серії АВ №152237 від 12.09.2006 р. на провадження даного виду господарської діяльності; оптова торгівля хімічними продуктами ( КВЕД 51.55.0 ) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. на загальній системі оподаткування по безготівковому розрахунку натериторії України.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу від 18.11.2009 р.

Відповідно до п.1.1, п.1.2., п.1.3 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб: вантажний автомобіль з причепом; марка та модель: МАЗ 533605 та причіп МАЗ 83781. Цільове призначення предмета оренди: перевезення вантажів по території України.

ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність автомобільного та вантажного транспорту на території України, у зв'язку з чим ним було установлено (замінено) запасні частини та списання масел та використовувалась праця найманих осіб, що підтверджується відповідними актами, податковими накладними, які надають право формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»(який був чинний на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ст.7 Закону «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6.п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи контрагент позивача -ТОВ «Мері Мо»був зареєстрований як платник податку на додану вартість та мав право видавати податкові накладні на час підписання та виконання господарських Договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, всі первинні документи, які підтверджують право позивача на отримання податкового кредиту були надані відповідачу та були предметом його перевірки, що підтверджується Актом перевірки та додатками до нього. В Акті перевірки відсутнє належне обґрунтування виявлених порушень п.п.7.4.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про ПДВ».

Відповідно до пп.7.4.5 Закону «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до пп. 7.2.1 Закону «Про ПДВ», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні, які були надані під час проведення перевірки повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 Закону «Про ПДВ»та мають всі вищезазначені реквізити. При цьому, відповідність вказаних податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 Закону «Про ПДВ»не спростовується інспекторами в Акті перевірки.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.1, п. 2 ст.215, ст.228, ст.236 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових насідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Мері Мо», суд вважає за необхідне вказати наступне.

Податковий орган зазначає, що причиною порушення інтересів держави було укладення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Суд звертає увагу на те, що ст. 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Мері Мо»правочини відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочин, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять назву постачальника та покупця, перелік послуг, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, прізвища водіїв, які здійснювали транспортування товарів, марки та державні номерні знаки автомобілів, що відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме роботи, послуги були продані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платники податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт, послуг. Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ТОВ «Мері Мо»робіт, послуг з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Крім цього, при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про протиправність формування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Мері Мо»є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №1305/0000041720/102 від 09.07.2012 р. є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №1304/0000031720/101 від 09.07.2012 р.:

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме ч.5 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. №727/98, в результаті чого занижено виручку від надання послуг на загальну суму 4000,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010 р., не вплинуло на нарахування податків, так як ФОП ОСОБА_1 знаходився на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. №13-92, абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, п.п.164.1.3 п.164.3 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України, а саме занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 89354,07 грн., в тому числі: за 2001 р. в сумі 89354,07 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 13403,11 грн.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 89354,07 грн., в тому числі за 2011 рік., а саме:

- підприємцем віднесено до валових витрат (рядок 4 Додатку № 7 до розділу III податкової декларації про майновий стан та доходи «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності»від 03.02.2012 № 9014938743) не підтверджені відповідними документами витрати в сумі 893154,07 грн., в тому числі за 2011 рік, а саме: зазначена у декларації сума витрат на підтверджена прибутковими накладними, розрахунковими документи за товари, чим порушено ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13/92-ВР "Про прибутковий податок з громадян" та вимоги абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13/92- ВР "Про прибутковий податок з громадян" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими , платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 ст. 44 Податкового Кодексу платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи -підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

До перевірки надано книгу обліку доходів в якій зазначено сума отриманого доходу за 2011 рік складає 1902235,01 грн., що відповідає даним декларації про доходи (від 03.02.2012 №9014938616) яка підписана ОСОБА_1

Відповідно п.46.1, ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у вйпадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно п.п.47.1.2 п.47.1. ст.47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючиим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках передбачених законом.

Крім того згідно п.36.1 ст 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

За результатами перерахунку встановлено недоплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 13403,11 грн., в тому числі за 2011 р. -13403,11 грн., що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 89354,07 грн., в тому числі за 2011 р. на 89354,07 грн., та в свою чергу, до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №1304/0000031720/101 від 09.07.2012 р. є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача про скасування податкової вимоги від 27.07.2012 р. №823 про сплату 28569,94 грн. суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 106, ч.1 ст. 71 КАС України, позивач жодним чином не обґрунтував дану позовну вимогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 244 2 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №1305/0000041720/102 від 09.07.2012 р. Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області.

3. Урешті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В. Р.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 26 листопада 2012 р.