Рішення

від 24.12.2012 по справі 9/5005/8683/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.12р. Справа № 9/5005/8683/2012

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до відповідача -1 - Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" с. Степове Дніпропетрвоський район Дніпропетровська область

відповідача -2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрохліб", м.Дніпропетровськ

Третя особа на стороні позивач, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м.Дніпропетровск

про визнання недійсним договору купівлі - продажу

Суддя Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Цьока М.Ю.

Представники:

Від позивача: Сидоренко О.А.- заст. начальника відділу, довіреність № 120 від 05.09.2012р.

Від відповідача - 1 - представник не з`явився.

Від відповідача - 2 - Якутіна К.Р. - представник, довіреність б/н від 01.07.2012р.

Від третьої особи - представник не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося у жовтні 2012 року із позовом до відповідача-1 - ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" та до відповідача-2 - ТОВ "Дніпрохліб", в якому просить господарський суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 4639 від 14.08.2009р., укладений між цими відповідачами. Обґрунтовує свої вимоги тим, що предметом купівлі-продажу за цим договором стало майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2", оскільки це майно було віднесено до об'єктів цивільної оборони.

ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" (Відповідач-1) відзив на позов не надало. Згідно отриманих судом відомостей (витяг) з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стан юридичної особи ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" значиться як припинений.

ТОВ "Дніпрохліб" (Відповідач-2) позовні вимоги не визнає, посилаючись на правомірність набуття у ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" майна, яке увійшло до його статутного фонду. До того ж Відповідачем-2 заявлено про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, яке було залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні Позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, звернулось до суду із клопотанням про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

В судовому засіданні 13.12.2012р. оголошувалась перерва до 20.12.2012р.

В судовому засіданні 20.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

На підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 08.07.1996р. №12/208-АО державне підприємство Дніпропетровський хлібокомбінат №2 було перетворено у відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський хлібокомбінат №2", до складу якого увійшли хлібозавод №5 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141; хлібозавод №4 за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, 1; Придніпровський хлібозавод за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Електрична, 1; Ігренська мехпекарня за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Зоопаркова, 79.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Плану приватизації державного підприємства "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" (надалі -План приватизації) не підлягає приватизації державне майно, що є об'єктом цивільної оборони, державного житлового фонду та акція АК АПБ "Україна".

Оціночна вартість цілісного майнового комплексу, згідно п. 1 розділу ІІ Плану приватизації складала 72719 млн. крб., окрім об'єктів цивільної оборони, державного житлового фонду та акції АК АПБ "Україна" на загальну суму 2990 млн. крб.

За адресою вул. Ростовська, 141 в м. Дніпропетровську до статутного фонду Відповідача-1 увійшли наступні будівлі та споруди: магазин, виробничий корпус, склад БХМ, гараж, матеріальний склад, матеріальний склад, трансформаторна підстанція, будівля ГРП, водонасосна станція, прохідна, тістоприготувальний цех, блок-кімната, збірна кімната /туалет/, насосна, лоток-кіоск, склад БХМ бараночного цеху, дворова туалетна, що підтверджується листом від 09.12.1997р. №778 ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2", який затверджено заступником начальника регіонального відділення Чалим В.В.

Відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів Хлібзаводу №5 до об'єктів цивільної оборони було віднесено наступні об'єкти: конюшня, будівля довготривалого зберігання, спиртосховище, об'єкт цивільної оборони, резервуар для води, котел паровий, компресор, тістодільник Ш-33, піч ХПА-40, силос для борошна, силос для борошна, насос центробіжний, машина заварочна, бункер для борошна, бункер для борошна, машина тісто змішувальна А2ХТГ, машина М6-АП-26, ванна для мийки яєць.

Згідно схематичного плану та зведеного акту вартості будівель та споруд за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141 під літерою Ж-1 значиться будівля довготривалого зберігання, склад БХМ бараночного цеху; під літерою Х-1 значиться конюшня; під літерою Ц-1 значиться спиртосховище; під літерою Т-1 значиться об'єкт цивільної оборони.

Відповідно до оціночного акту від 14.01.1998р. будівлі літ. Ж-1 сукупна площа будівлі довготривалого зберігання, складу БХМ бараночного цеху складає 1055,8 кв. м.

Листом від 23.02.1998р. Відповідач-1 повідомив КП "Дніпропетровське МБТІ", що до статутного капіталу товариства станом на 01.05.1996р. на момент приватизації не увійшли будівлі та споруди мобілізаційні потужності за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141, а саме: будівля довготривалого зберігання балансовою вартістю 28075 грн.; спиртосховище балансовою вартістю 1751 грн.; конюшня балансовою вартістю 230 грн.; об'єкт цивільної оборони балансовою вартістю 13653 грн.

09.03.1998р. Бюро технічної інвентаризації надало ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" довідку-характеристику про те, що будівлі Хлібозаводу №5 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141 зареєстровано в Дніпропетровському БТІ в реєстровій книзі №20ЮН під реєстровим №955-53 за цим товариством на праві колективної власності. Крім того, в зазначеній довідці було надано коротку технічну характеристику, відповідно до якої склад БХМ бараночного цеху літ. Ж-1 займає площу 84,5 кв. м.

09.04.2004 року КП "Дніпропетровське МБТІ" для застави було видано ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер 3627891, про перелік будівель та споруд, що належать ВАТ на праві власності, в якому також міститься склад БХМ бараночного цеху літ. Ж-1 загальною площею 84,5 кв. м.

15.04.2009р. Регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області та головним управлінням МНС у Дніпропетровській області разом із директором та головним бухгалтером ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" була здійснена спільна перевірка державного майна цивільної оборони, в тому числі і будівлі довгострокового зберігання, за результатами якої складено акт.

Згідно листа Головного управління міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи у Дніпропетровській області за № 2381/05 від 24.06.2009 року щодо приналежності об'єктів нерухомості ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" вбачається, що склад БХМ бараночного цеху, прибудова, ґанок, цегла літ. Ж-1, Ж1-1, Ж2 загальною площею 994,2 кв.м до об'єктів цивільної оборони не відноситься.

14.08.2009р. між ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" (далі - Відповідач-1) та ТОВ "Днепрохліб" (далі - Відповідач-2) було укладено договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №4639.

Відповідно до розділу 1 цього Договору предметом договору є будівлі та споруди за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141, серед яких склад БХМ бараночного цеху, прибудова, ґанок літ. Ж-1, Ж1-1, Ж2 загальною площею 994,2 кв. м.

Згідно інформаційних довідок КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.11.2012р. та від 29.10.2012р., склад БХМ бараночного цеху, прибудова, ґанок, цегла літ. Ж-1, Ж1-1, Ж2 загальною площею 994,2 кв. м на теперішній час є приватною власністю ТОВ "Дніпрохліб" на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 14.08.2009р., укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності -це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Згідно ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Стаття 345 Цивільного кодексу України встановлює, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Як вказує Позивач, оспорюваний договір купівлі-продажу від 14.08.2009 р. порушує право власності держави на частину будівлі літ. Ж-1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141, оскільки вибуття спірного майна з державної власності відбулося у поза приватизаційній процедурі, тому має бути визнаний недійсним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює норму про презумпцію правомірності правочину, згідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

До того ж, підставою недійсності правочину у випадках, встановлених законом, є порушення форми правочину (ст. ст. 218-220 Цивільного кодексу України).

Частина 3 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, яка встановлює правові наслідки недійсності правочину, визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За правилами ч.3 ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно ч.1 ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Оспорюваний Позивачем договір купівлі-продажу був посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №4639, тобто цей договір було укладено в письмовій формі та нотаріально посвідчено.

Як встановлено судом, на момент вчинення цього правочину право власності на спірний об'єкт -будівлю складу БХМ бараночного цеху, прибудову, ганок літ. Ж-1, Ж1-1, Ж2 загальною площею 994,2 кв. м за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141, вже було зареєстровано 22.06.2009р. в КП "Дніпропетровське МБТІ" за ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009р. у справі №(18/230-08), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23093080.

Таким чином, станом на 14.08.2009р. ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2", як власник спірного майна, володіло достатнім обсягом прав для укладання договору купівлі-продажу від 14.08.2009р. із ТОВ "Дніпрохліб".

Отже в момент укладання договору купівлі-продажу від 14.08.2009р., укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, сторонами цього договору було додержано вимоги ст. ст. 220 та 658 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом .

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, Відповідач-2 придбав зазначене спірне нерухоме майно за відплатним правочином у Відповідача-1 і на момент вчинення цього правочину це майно було у приватній власності останнього. Отже Відповідача-2 є добросовісним набувачем цього майна, яке може бути витребувано у нього лише на підставах, встановлених ст. 388 Цивільного кодексу України.

Однак Позивачем зі своєї сторони доказів про вибуття зазначеного майна з володіння Відповідача-1, як особи якій це майно було передано у володіння його власником (державою в особі Позивача), не з волі цієї особи, під час розгляду даної справи суду не надано.

Як встановлено судом на теперішній час юридичну особу Відповідача-1 припинено, у зв'язку із чим провадження у справі за позовом Позивача до Відповідача-1 слід припинити, згідно до приписів п. 6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Ці ж обставини унеможливлюють можливість повернення сторонами оспорюваного договору усього одержаного за цим правочином, а тому вимогою, яка може призвести до реального поновлення прав Позивача, є вимога про витребування майна чи вимога про відшкодування збитків, які могли бути спричинені укладенням недійсного правочину.

Щодо заяви Відповідача-2 про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, то суд не знаходить підстав для задоволення цих вимог, оскільки суду не подано беззаперечних доказів, що Позивач, який не був стороною оспорюваного договору, дізнався або міг дізнатися про його укладення з 14.08.2009р. - з дати його укладення. Відтак є невірним облік загальної позовної давності у три роки з 14.08.2009р. і твердження Відповідача-2 про сплив цього строку є необгрунтованим.

На підставі викладеного, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд суд доходить висновку, як про відсутність зазначених Позивачем підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, так і про невірно обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права з огляду на оспорювання правочину, за яким Позивач не був стороною, без пред'явлення вимог про витребування майна, яке на теперішній час є складовою частиною майнового комплексу та змінило свій первісний стан під час його використання, у добросовісного набувача цього майна. Відтак у позовних вимогах Позивача слід повністю відмовити, як необгрунтованих.

Судові витрати у справі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 80 ч. 1 п. 6, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" припинити.

У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб" відмовити.

Судові витрати у справі покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.М. Подобєд Повне рішення складено - 25.12.2012р.