Постанова

від 21.08.2013 по справі 9/5005/8683/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 9/5005/8683/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Губенко Н.М., Кролевець О.А. розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 у справі№ 9/5005/8683/2012 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до відповідачівВідкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2", Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрохліб" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради провизнання недійсним договору купівлі - продажу за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2", Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрохліб" про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 18.08.2009 № 4639, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрохліб".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 у справі № 9/5005/8683/2012 (суддя Подобєд І.М.) провадження у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" припинено; у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 у справі № 9/5005/8683/2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді Білецької Л.М., суддів Верхогляд Т.А., Тищик І.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 у справі № 9/5005/8683/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 08.07.1996 №12/208-АО Державне підприємство Дніпропетровський хлібокомбінат №2 було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський хлібокомбінат №2".

До складу Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" увійшли: хлібозавод №5 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141; хлібозавод №4 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, 1; Придніпровський хлібозавод за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Електрична, 1; Ігренська мехпекарня за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Зоопаркова, 79.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Плану приватизації державного підприємства "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" не підлягає приватизації державне майно, що є об'єктом цивільної оборони, державного житлового фонду та акція АК АПБ "Україна".

Оціночна вартість цілісного майнового комплексу складала 72719 млн. крб., окрім об'єктів цивільної оборони, державного житлового фонду та акції АК АПБ "Україна" на загальну суму 2990 млн. крб.

Згідно листа ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" від 09.12.1997 №778, який затверджено заступником начальника регіонального відділення Чалим В.В., за адресою вул. Ростовська, 141 в м. Дніпропетровську до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" увійшли наступні будівлі та споруди: магазин, виробничий корпус, склад БХМ, гараж, матеріальний склад, матеріальний склад, трансформаторна підстанція, будівля ГРП, водонасосна станція, прохідна, тістоприготувальний цех, блок-кімната, збірна кімната /туалет/, насосна, лоток-кіоск, склад БХМ бараночного цеху, дворова туалетна.

Судом також встановлено, що до об'єктів цивільної оборони було віднесено наступні об'єкти: конюшня, будівля довготривалого зберігання, спиртосховище, об'єкт цивільної оборони, резервуар для води, котел паровий, компресор, тістодільник Ш-33, піч ХПА-40, силос для борошна, силос для борошна, насос центробіжний, машина заварочна, бункер для борошна, бункер для борошна, машина тісто змішувальна А2ХТГ, машина М6-АП-26, ванна для мийки яєць.

Згідно схематичного плану та зведеного акту вартості будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141 під літерою Ж-1 значиться будівля довготривалого зберігання, склад БХМ бараночного цеху; під літерою Х-1 значиться конюшня; під літерою Ц-1 значиться спиртосховище; під літерою Т-1 значиться об'єкт цивільної оборони. Відповідно до оціночного акту від 14.01.1998 будівлі літ. Ж-1 сукупна площа будівлі довготривалого зберігання, складу БХМ бараночного цеху складає 1055,8 кв. м.

Листом від 23.02.1998 відповідач-1 повідомив КП "Дніпропетровське МБТІ", що до статутного капіталу товариства станом на 01.05.1996 на момент приватизації не увійшли будівлі та споруди мобілізаційні потужності за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141, а саме: будівля довготривалого зберігання балансовою вартістю 28075 грн.; спиртосховище балансовою вартістю 1751 грн.; конюшня балансовою вартістю 230 грн.; об'єкт цивільної оборони балансовою вартістю 13653 грн.

Відповідно до довідки-характеристики від 09.03.1998, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 3627891, виданого 09.04.2004 КП "Дніпропетровське МБТІ", загальна площа складу БХМ бараночного цеху літ. Ж-1 складає 84,5 кв.м.

Згідно із листом Головного управління міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи у Дніпропетровській області за № 2381/05 від 24.06.2009 склад БХМ бараночного цеху, прибудова, ґанок, цегла літ. Ж-1, Ж1-1, Ж2 загальною площею 994,2 кв.м до об'єктів цивільної оборони не відносяться.

14.08.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрохліб" було укладено договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №4639.

Відповідно до розділу 1 цього Договору предметом Договору є будівлі та споруди за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141, серед яких значиться склад БХМ бараночного цеху, прибудова, ґанок літ. Ж-1, Ж1-1, Ж2 загальною площею 994,2 кв. м.

Як встановлено судами, на момент вчинення цього правочину право власності на спірний об'єкт - будівлю складу БХМ бараночного цеху, прибудову, ганок літ. Ж-1, Ж1-1, Ж2 загальною площею 994,2 кв. м за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141 було зареєстровано 22.06.2009 за ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009 у справі № 18/230-08.

Згідно інформаційних довідок КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.11.2012 та від 29.10.2012, склад БХМ бараночного цеху, прибудова, ґанок, цегла літ. Ж-1, Ж1-1, Ж2 загальною площею 994,2 кв.м. на теперішній час є приватною власністю ТОВ "Дніпрохліб" на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 14.08.2009.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 18.08.2009 №4639, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрохліб".

Обґрунтовуючи підстави недійсності Договору позивач посилається на те, оспорюваний договір купівлі-продажу від 14.08.2009 порушує право власності держави на частину будівлі літ. Ж-1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ростовська, 141, оскільки вказане майно вибуло з державної власності у позаприватизаційній процедурі.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову до відповідача-2, виходив з того, що оспорюваний Договір укладено в письмовій формі та нотаріально посвідчено; на момент вчинення цього правочину право власності на спірний об'єкт - будівлю складу БХМ бараночного цеху, прибудову, ганок літ. Ж-1, Ж1-1, Ж2 загальною площею 994,2 кв.м. було зареєстровано за ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2" на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009р. у справі №18/230-08, а отже станом на 14.08.2009 ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2", як власник спірного майна, володіло достатнім обсягом прав для укладання договору купівлі-продажу від 14.08.2009 із ТОВ "Дніпрохліб". Також суд позивачем не надано доказів про вибуття зазначеного майна з володіння відповідача-1, як особи якій це майно було передано у володіння його власником, не з волі цієї особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним. Крім цього, судом зазначено, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права з огляду на оспорювання правочину, за яким позивач не був стороною, без пред'явлення вимог про витребування майна, у добросовісного набувача цього майна, яке на теперішній час є складовою частиною майнового комплексу та змінило свій первісний стан під час його використання.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі оцінки поданих сторонами доказів, погодився із висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з того, що повноваження фонду і спеціально уповноважених органів щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат№2" в ході приватизації, розповсюджуються тільки на це майно, і не стосуються того майна, яке передано до статутних фондів; станом на 01.05.1996 (на момент приватизації) спірне приміщення увійшло до статутного фонду ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат№2"; позивачем не надано доказів наявності спірного майна у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності і доказів того, що спірне майно не увійшло до статутного фонду ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат №2". Крім цього, судом апеляційної інстанції зазначено, що право відповідача-1 на розпорядження спірним майном підтверджено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009, яке вказано, як підстава набуття права власності і в спірному договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із статтею 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як передбачено статтею 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірне майно увійшло до статутного фонду ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат№2", на момент укладення оспорюваного Договору відповідач-1 був власником спірного майна, відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009 та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, дійшли обґрунтованого висновку про те, що Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський хлібокомбінат №2", як власник спірного майна, володіло достатнім обсягом прав для укладання договору купівлі-продажу від 14.08.2009 із ТОВ "Дніпрохліб" та правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Суд касаційної інстанції зазначає, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У речових правовідносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК України (відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі N 3-55гс12, та від 11.12.2012 у справі N 3-65гс12).

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Згідно із ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 у справі № 9/5005/8683/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Губенко

О. Кролевець