Постанова

від 27.12.2012 по справі 5011-23/10507-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2012 р. Справа№ 5011-23/10507-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Крутенко Д.М., представник за довіреністю № б/н від 08.12.2012;

від першого відповідача - ТОВ "Спеціалізована компанія „ФАРЕС" - представник не прибув;

від другого відповідача -ПАТ "УкрСиббанк" - Шевчук І.А., представник за довіреністю №33-21/23340 від 17.08.2012,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 у справі № 5011-23/10507-2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „ЮСТ Україна" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована компанія „ФАРЕС"; 2. Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" про зобов'язання виконати умови договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ЮСТ Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "ФАРЕС" та публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про зобов'язання виконати умови п. 2.3.3 договору про надання юридичних послуг №17 від 10.01.2012 року та зобов'язання утриматися від дій із зловживання монопольним становищем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2012 по справі № 5011-23/10507-2012 позов задоволено частково; зобов'язано публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" виконати умови пункту 2.3.3 договору про надання юридичних послуг № 17 від 10.01.2012 року шляхом передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "ЮСТ Україна" документів за переліком та в порядку, встановленому пунктом 3.1 цього ж договору, щодо боржників, зазначених у дорученні ПАТ "УкрСиббанк", наданому ТОВ "Юридична Фірма "ЮСТ Україна"26.01.2012 року; в іншій частині позовних вимог до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відмовлено; у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "ФАРЕС" відмовлено повністю.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання ПАТ "УкрСиббанк" виконати умови договору дійшов висновку про те, що позивач для виконання зобов'язань за договором від 20.01.2011 № 17 просив надати другого відповідача саме копії цивільно-правових документів та документів первинного бухгалтерського обліку, а не систематизовану інформацію з бази персональних даних, на передачу якої законом передбачено надання згоди в обов'язковому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "ФАРЕС" та публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" утриматися від дій із зловживання монопольним становищем суд виходив з того, що відповідно до статті до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та абзацу другого статті 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" виключне право на визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку належить Антимонопольному комітетові України.

Оскільки, позивачем не доведено, що відповідним рішення уповноваженого органу визначено монопольне становище відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, другий відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 по справі № 5011-23/10507-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається, зокрема, на те, що відомості запитувані позивачем містять в собі персональні дані осіб, передача яких без їх згоди не допускається.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" у справі № 5011-23/10507-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №5011-23/10507-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 у справі № 5011-23/10507-2012 апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 25.12.2012.

Від першого відповідача до суду 25.12.2012 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ТОВ "Спеціалізована компанія "ФАРЕС".

Дане клопотання судом задоволено, з огляду на те, що позиція другого відповідача стосовно заявлених позовних вимог викладена та зрозуміла, а отже суд не вбачає необхідності у присутності в судовому засіданні представника ТОВ "Спеціалізована компанія "ФАРЕС".

У судовому засіданні 25.12.2012 оголошено перерву до 27.12.2012.

Представник апелянта - другого відповідача у справі в судовому засіданні 27.12.2012 надав пояснення, якими підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача у справі надав пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечив.

Перший відповідач враховуючи раніше подане клопотання правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк", як замовником та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ЮСТ Україна", як виконавцем, 10.01.2012 року укладено договір про надання юридичних послуг №17.

Згідно предмету даного договору виконавець приймає на себе зобов'язання за винагороду, відповідно до доручень/завдань замовника, надати замовнику юридичні послуги щодо примусового стягнення заборгованості фізичних осіб та/або юридичних осіб за укладеними кредитними договорами (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору визначено, що виконавець здійснює від імені замовника комплекс юридичних дій відповідно до доручень замовника щодо супроводу процедури примусового стягнення заборгованості боржників в судовому та виконавчому провадженні до моменту винесення державним виконавцем постанови про призначення експерта - суб'єкта оціночної діяльності з метою проведення оцінки майна боржників для його подальшої реалізації на прилюдних торгах або постанови про повернення виконавчого документу у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до п. п. 2.3.3 замовник зобов'язався надавати на вимогу виконавця у строк, що не перевищує 7 робочих днів, документи, необхідні для супроводу процедури стягнення заборгованості з боржників згідно з п. 1.2.1 цього договору.

З метою виконання умов договору, позивач 07.02.2012 звернувся до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" листом № 178 про надання додаткових документів у встановленому пунктом 2.3.3 договору №17 від 20.01.2011 року порядку стосовно проведення процедури стягнення заборгованості шести боржників.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" листом від 20.02.2012 № 30-92/63-1 відмовило у наданні необхідних позивачу документів у зв'язку з тим, що боржники згоди банку на передачу третім особам персональних даних, які містяться у цих документах не надавали.

Позивач, вважаючи, що дії другого відповідача в частині ненадання виконавцю необхідних документів позбавляють останнього можливості виконувати свої зобов'язання за договором про надання юридичних послуг, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті першої Закону України "Про захист персональних даних" цей закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних" володілець персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.

Обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем (стаття 2 Закону України "Про захист персональних даних").

Статтею другою цього закону визначено, що база персональних даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних.

Проте, позивач звернувся до другого відповідача з проханням надати йому документи необхідні для ініціювання судової процедури стягнення заборгованості з боржників, за переліком визначеному у п. 3.1 договору про надання юридичних послуг.

Отже, у даному випадку йдеться про надання саме цивільно-правових документів та документів первинного бухгалтерського обліку, а не про надання інформації з електронної бази чи картотеки персональних даних, на передачу якої потрібна згода суб'єкта цих персональних даних.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Другим відповідачем належними засобами доказування не доведено, що документи, необхідні позивачу для виконання своїх зобов'язань за договором про надання юридичних послуг містять персональні дані осіб, на розголошення яких потрібна їх згода.

Більше того, сам другий відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що у копіях цивільно-правових документів про які йдеться зафарбовано ті відомості, які на його думку належать до персональних даних.

Отже, у будь-якому разі при передачі документів у такому вигляді не буде здійснена передача персональних даних про фізичну особу.

З огляду на викладене, доводи ПАТ "УкрСиббанк" за апеляційною скаргою про те, що відомості запитувані позивачем містять в собі персональні дані осіб, передача яких без їх згоди не допускається, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Крім того слід зазначити, що у даному випадку, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором доручення.

Відповідно до частини першої статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до частини другої статті 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.

Відповідно до п. п. 2.3.3 замовник зобов'язався надавати на вимогу виконавця у строк, що не перевищує 7 робочих днів, документи, необхідні для супроводу процедури стягнення заборгованості з боржників згідно з п. 1.2.1 цього договору.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Не надання другим відповідачем документів, необхідних для виконання позивачем доручення позбавляє останнього можливості виконати свої зобов'язання за договором.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ПАТ "УкрСиббанк" виконати умови пункту 2.3.3 договору про надання юридичних послуг № 17 від 10.01.2012 року шляхом передачі ТОВ "Юридична Фірма "ЮСТ Україна" документів за переліком та в порядку, встановленому пунктом 3.1 цього ж договору, щодо боржників, зазначених у дорученні ПАТ "УкрСиббанк", наданому ТОВ "Юридична Фірма "ЮСТ Україна" 26.01.2012 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Спеціалізована компанія "ФАРЕС" утриматися від вчинення дій зі зловживання монопольним становищем на ринку, з огляду на наступне.

Відповідно до статті до статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті (ст. 12 "Про захист економічної конкуренції").

Так, позивачем в обгрунтування своїх позовних вимог про зобов'язання ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Спеціалізована компанія "ФАРЕС" утриматися від вчинення дій зі зловживання монопольним становищем на ринку не надано жодних доказів того, що відповідачі займають таке монопольне (домінуюче) становище на ринку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні даних позовних.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на другого відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2012 року у справі №5011-23/10507-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - другого відповідача у справі.

3. Матеріали справи №5011-23/10507-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Пашкіна С.А.