Рішення

від 25.12.2012 по справі 5020-1646/2011-956/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року справа № 5020-1646/2011-956/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Золотой ключик"

(пр. Нахімова, 12, м. Севастополь, 99011)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

Севастопольська міська Рада

(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради

(вул. Папаніна, 1-А, м. Севастополь, 99001)

про визнання наказу недійсним в частині та визнання права власності ,

за участю представників сторін:

позивача -Шишкін В.М., довіреність б/н від 06.07.2012;

- Боєв Ю.Л., паспорт серії АР № 097307, від 18.02.1998;

відповідача -Бекетова Н.С., довіреність б/н від 25.07.2012;

третя особа (РВ ФДМ в АРК та м. Севастополі) -Бєлоусов В.С., довіреність №30 від 15.06.2012;

третя особа (Севастопольська міська Рада) -не з'явився;

третя особа (КП «БТІ та ДРОНМ»СМР ) -не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Золотой ключик" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання наказу недійсним в частині та визнання права власності.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статі 19 Конституції України, статей 346, 392 Цивільного кодексу України, Указ Президента України №827/94 від 30.12.1994 «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні»обґрунтовуються тим, що позивач видав наказ №949 від 27.07.2009 без дотримання наданих йому законом повноважень як державного органу приватизації.

Крім того, позивач просить визнати за ним право власності на новостворену річ -вбудоване приміщення кафе «Три піскарі»загальною площею 110,8 кв.м. з приямками та входом у кафе за адресою: пр. Нахімова, 12, м. Севастополь.

Заявою від 26.12.2011 позивача виправив помилку у тексті позовної заяви щодо інвентаризаційної нумерації приміщень бару „Три піскаря" та просить визнати право власності Закритого акціонерного товариства „Золотой ключик" на новостворену річ -вбудоване приміщення кафе "Три піскарі" у житловому будинку №12 на проспекті Нахімова в м.Севастополі з приямками та входом в кафе (з ІІ-1 по ІІ-17) (т.3 арк.с. 2-3).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.01.2012 у справі № 5020-1646/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.2012, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Золотой ключик" задоволено, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 та рішення господарського суду міста Севастополя від 13.01.2012 скасовані, справу передано на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України у постанові від 07.08.2012 зазначив, що судами попередніх інстанцій не було досліджено, яке саме право існувало у позивача на момент звернення з позовом та було порушено відповідачем, не перевірені доводи, на яких гуртуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально -правового інтересу у спірних відносинах, не було досліджено, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту права вимогам закону та чи призводить до поновлення порушеного права, і в залежності від встановлених обставин, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Також Вищий господарський суд України зазначив, що суди не з'ясували правовий режим майна, суб'єктивний склад відносин приватизації державного майна, їх суб'єктивні права та обов'язки, а також матеріально -правові підстави їх виникнення, що унеможливлює перевірку правильності застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За результатами автоматичного перерозподілу, справа №5020-1646/2011-956/2012 передана до провадження судді Харченко І.А.

Ухвалою від 29.08.2012 справу прийнято до провадження суддею Харченком І.А. та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 10.10.2012, розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 239 від 10.10.2012, у зв'язку із знаходженням судді Харченко І.А. у щорічної відпустці, призначений повторний автоматичний перерозподіл справи, за результатами якого справа №5020-1646/2011-956/2012 передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 15.10.2012 справу прийнято до провадження суддею Єфременко О.О. та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням представників сторін відповідно до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до статей 392, 393 Цивільного кодексу України позивачем за цим позовом може бути тільки власник, у якого виникло право власності на майно та зазначив, що позивач не надав жодних доказів наявності в нього права власності на вбудовані нежитлові приміщення (з № 1-1 по № 1-14; з ІІ-1 по № ІІ-17, з ІІІ-1 по № по № ІІІ-7) загальною площею 512 кв.м. з приямками, входом в підвал, розташованим за адресою: пр. Нахімова, 12 в м. Севастополі.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на вбудоване приміщення кафе «Три піскарі»загальною площею 110,8 кв.м. з приямками та входом у кафе, відповідач зазначає, що зазначені приміщення були створені у наслідок реконструкції підвальних приміщень у будинку за адресою пр.Нахімова, 12, м. Севастополь, тому положення статей 331, 332 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.

Представник третьої особи, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, проти позовних вимог також заперечував, надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що нежитлові приміщення загальною площею 512,5 кв.м за адресою пр.Нахімова, 12 у м.Севастополі на законних підставах є комунальною власністю, оскільки Регіональне відділення здійснювало делеговані йому повноваження щодо приватизації комунального майна міста Севастополя у період з 25.10.1994 по 17.10.1999 на підставі рішень Севастопольської міської Ради (т. 10 арк.с.33-35).

Представники третіх осіб, Севастопольської міської Ради та Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені своєчасно та у встановленому законом порядку.

Оскільки явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представників третіх осіб, що не з'явилися, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 5 наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №949 від 27.07.2009 територіальній громаді м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради оформлено свідоцтво від 13.08.2009 про право власності на вбудовані нежитлові приміщення у житловому будинку №12 на проспекті Нахімова в м. Севастополі з № І-1 по І-14, з № ІІ-1 по № ІІ-І по № ІІ-17, з № ІІІ-1 по № ІІІ-6), загальною площею 512,5 кв.м з приямками, входом в підвал.

Закрите акціонерне товариство «Золотой ключик», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Золотой ключик», створене у процесі комерціалізації підприємств і організацій державної торгівлі, громадського харчування та сфери послуг шляхом перетворення орендного підприємства "Торговий комплекс "Золотой ключик", яке у свою чергу було створене організацією орендарів трудового колективу ТК "Золотой ключик" у зв'язку з укладенням організацією орендарів договору оренди майнового комплексу ТК "Золотой ключик".

Організація орендарів створена по рішенню загальних зборів трудового колективу ДКП магазин №52, яке було створене відповідно до Установчого договору №1/3 від 19.06.1992 (т. 1 арк. с. 48-49).

Позивачем у цей період укладались договори щодо двох видів майна, а саме: майна цілісного майнового комплексу (інвентар, пристрої, обладнання і інше) та вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 512,5 кв.м, по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі.

Договір оренди №518 цілісного майнового комплексу ДКП магазин №52 з правом викупу укладений 08.04.1994 Фондом комунального майна міста Севастополя, правонаступниками якого є Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, а надалі Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, (орендодавець) та організацією орендарів ТК "Золотой ключик", створеною 07.02.1994 членами трудового колективу ДКП магазин №52 (орендар) (т. 1 арк.с. 62-67).

26.07.1995 між Регіональним відділенням державного майна України по м.Севастополю (продавець) та Організацією орендарів Орендного підприємства Торговий комплекс "Золотой ключик" (покупець) укладений договір №48/40к купівлі-продажу державного майна, відповідно до якого у власність покупця було передане державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Золотой ключик", яке знаходиться по пр.Нахімова, 12 у м.Севастополі і включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, пристрої, обладнання і інше майно згідно переліку і акту оцінки.

Статтею 8 Указу Президента України «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні»встановлено, що державні органи приватизації є правонаступниками органів, уповноважених управляти державним майном, щодо управління майном об'єктів малої приватизації, включених до затверджених в установленому порядку переліків, зазначених у статті 2 цього Указу, та приміщень, у яких ці об'єкти розташовані.

02.10.1996 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Севастополю (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) (продавець) та ЗАТ "Золотой ключик" (покупець) укладений договір №24 (19/40п) купівлі-продажу патенту на право оренди вбудованого приміщення загальною площею 512,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Севастополь, пр.Нахімова, 12, пунктом 5.3 якого передбачено, що покупець зобов'язаний у місячний строк з моменту отримання патенту укласти договір оренди приміщення на строк дії патенту (т. 1 арк.с. 84-87).

Патент №24 на право оренди приміщення, розташованого за адресою: м.Севастополь, пр.Нахімова, 12, загальною площею 512,5 кв.м, датою продажу якого є 28.10.1996 і дата закінчення строку дії патенту 28.10.2006 (т. 1 арк. с. 95-96).

Пунктом 4 статті 2 Закону України «Про власність»№ 697 від 07.02.1991 (який діяв з 15.04.1991 по 27.04.2007) встановлено, що власність в Українській РСР виступає в таких формах: індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна, державна.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)»№311 від 05.11.1991 затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю, розділом ІІІ додатку до Постанови зазначено майно, яке передано у власність у міста Севастополя.

Згідно з реєстраційним посвідченням, виданим Севастопольським бюро технічної інвентаризації 12.03.1993 право на домоволодіння № 12 по пр. Нахімова в м.Севастополі було зареєстровано за державного підприємства «Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе».

Відповідно до додатку № 16 до постанови Кабінету Міністрів України року «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності областей, міст Києва та Севастополя»№324 від 18.05.1994 до комунальної власності м.Севастополя були передані житлові будинки (із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями), які перебувають на балансі державного підприємства "Севастопольський морський завод ім. С. Орджонікідзе" Мінмашпрому, у м. Севастополі, за винятком будинків по вул. Хрульова, 7 та вул. Толбухіна, 10 (т.3 арк.с.48-50).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 260 від 09.03.1994 функції управління були передані Органу приватизації, зокрема, пунктом 4 якого передбачено передати укладені державним підприємством "Севастопольський морський завод ім. С.Орджонікідзе" договори оренди нежитлових приміщень Фонду комунального майна м. Севастополь, тобто органу приватизації адміністративно-територіальної одиниці, який відповідно до Указу Президента України від 19.02.1994 №56/94 "Про єдину систему органів приватизації в Україні" був реорганізований у Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі після прийняття Президентом України Указу №525/94 від 14.09.1994 "Про розпорядження голови Севастопольської міської Ради народних депутатів від 21 липня 1994 року № 29".

Пунктом 4 рішення Севастопольської міської Ради № 369 від 17.11.1999 Регіональне відділення Фонду державного майна України зобов'язано зупинити приватизацію об'єктів комунальної власності за переліком, затвердженим раніше рішеннями міської Ради, по яким не розпочатий процес приватизації станом на 17.11.1999 (т.4 арк.с.70-71).

Отже, вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 512,5 кв.м., по пр.Нахімова, 12 в місті Севастополі не є майном, яке не увійшло до статутного капіталу Закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" при приватизації і відповідно функції по управлінню і розпорядженню цим майном відносяться до компетенції Регіонального відділення.

Таким чином, після укладення органом приватизації договору оренди № 518 від 08.04.1994, втратив свою актуальність договір оренди № 72/1 від 04.05.1993 з Державним підприємством "Севастопольський морський завод ім. С.Орджонікідзе", що відповідно до пункту 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" №2270-ХІІ від 10.04.1992 (з подальшими змінами та доповненнями) має правовим наслідком перехід майнових прав і обов'язків державного підприємства "Севастопольський морський завод ім. С.Орджонікідзе" до Організації орендарів ДКП "Магазин № 52" у порядку правонаступництва.

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»№ 586-ХІV від 09.04.1999 встановлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»№280/97-ВР від 21.05.1997 виконавчі органи рад це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Делеговані повноваження це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Відповідно до положень пункту 9.2 розділу 9 Державної програми приватизації на 1994 рік, об'єкти, які не підлягають приватизації і входять до складу підприємств, що приватизуються, залишаються у сфері управління міністерств, відомств та інших органів, уповноважених управляти державним майном.

Після припинення обігу патентів на право оренди, відносини щодо зазначених приміщень врегульовані пунктами 49, 50, 52 Державної програми приватизації, затвердженою Законом України № 1723-ІП від 18.05.2000, нормами яких установлено, що покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу приміщення має право викупити відповідне приміщення у межах займаної цим об'єктом площі, у разі, якщо це не заборонено законодавством України, зокрема, відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності). За наявності заборони на приватизацію приміщення, в якій розташований об'єкт приватизації, або в разі відмови покупця від приватизації приміщення, в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначене приміщення передається у встановленому порядку власнику приватизованого об'єкта в оренду на термін не менш як 10 років. Державні органи приватизації приймають за власною ініціативою рішення про приватизацію об'єктів групи А, які створюються на базі державного майна підприємств, що реструктуризуються, нежилих приміщень, об'єктів, щодо яких знято заборону на приватизацію у встановленому законом порядку, та інших об'єктів групи А, які не були приватизовані.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»передбачено, що об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).

З аналізу положень статті 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», уповноваженим здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об'єкту приватизації є Фонд державного майна України та його регіональні відділення та представництва.

Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, є розпорядником об'єкта приватизації, в управлінні якого перебувало приміщення, що належить до основних фондів приватизованого ДКП "Магазин № 52", та який був продавцем патенту на право оренди, на підставі якого укладений договір оренди № 2303 від 28.11.1997 на строк до 28.10.2006 та відповідно до наказу №468 від 30.12.1999.

Таким чином, уповноваженим органом, якому належали повноваження щодо управління майном, яке відноситься до державної власності, було саме Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та в м.Севастополі, продавець за договором № 48/40 від 26.07.1995 купівлі-продажу об'єкта приватизації - ДКП "Магазин № 52", переданого в оренду Організації орендарів трудового колективу за договором № 518 від 08.04.1994 органом приватизації - Фондом комунального майна м. Севастополя.

Аналогічний висновок міститься у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 у справі №5020-21/2011-1968/2011.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради не доведені підстави виникнення права власності територіальної громади м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради на спірне приміщення

За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Беручи до уваги відсутні належних та допустимих доказів передачі спірного об'єкту з державної власності у комунальну та той факт, що на момент прийняття рішення про оформлення права комунальної власності на спірні приміщення, останні відносились до об'єктів державної власності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспореного позивачем наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради в частині, що стосується оформлення свідоцтва про право власності територіальної громади вбудованих нежитлових приміщень у житловому будинку №12 на проспекті Нахімова в м. Севастополі № І-1 по І-14, з № ІІ-1 по № ІІ-І по № ІІ-17, з №ІІІ-1 по № ІІІ-6, загальною площею 512,5 кв.м з приямками, входом в підвал.

На підставі висловленого, оскільки частина наказу, що оспорюється, була прийнята Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради без належних на це повноважень, із перевищенням визначеною законом компетенцією, і цей акт індивідуальної дії порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у даній справі, суд дійшов висновку, що пункт 5 наказу № 949 від 27.07.2009, відповідно до якого за територіальною громадою м. Севастополя в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради оформлено свідоцтво про право власності на вбудовані нежитлові приміщення у житловому будинку №12 на проспекті Нахімова в м. Севастополі № І-1 по І-14, з № ІІ-1 по № ІІ-І по №ІІ-17, з № ІІІ-1 по № ІІІ-6, загальною площею 512,5 кв.м з приямками, входом в підвал, підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимог позивача про визнання за ним права власності на новостворену річ -вбудоване приміщення кафе «Три піскарі»загальною площею 110,8 кв.м. з приямками та входом у кафе за адресою: пр. Нахімова, 12, м. Севастополь, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Актом державної технічної комісії від 04.08.1999, затвердженим наказом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 416 від 05.08.1999, прийнято до експлуатації реконструкція підвальних приміщень під бар «Три пескарі»загальною площею 110,8 кв.м за адресою: пр. Нахімова, 12, м. Севастополь (т.1 арк.с.35-36).

Згідно частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою.

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Але слід зазначити, що на час звернення позивача до суду із позовом про визнання права власності на вбудоване приміщення кафе «Три піскарі»загальною площею 110,8 кв.м. з приямками та входом у кафе за адресою пр. Нахімова, 12, м. Севастополь, орендні правовідносини між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Приватним акціонерним товариством «Золотой ключик»відносно вбудованого нежитлового приміщення по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі, загальною площею 512,50 кв.м припинені.

Статтею 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідними органами, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацією та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Листом за вих. № 11553 від 30.12.2011 Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради повідомило, що право власності на бар „Три піскарі" згідно облікових даних БТІ не зареєстровано (т.3 арк.с. 76).

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачу було надано дозвіл на реконструкцію підвальних приміщень по пр. Нахімова, 12 у м.Севастополі, посилання позивача, що ним було створено нову річ, судом до уваги не приймається.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення зазначеного, на день розгляду справи, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів набуття у законному порядку права власності на спірне майно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання за Приватним акціонерним товариством «Золотой ключик»права власності на новостворену річ -вбудоване приміщення кафе "Три піскарі" у житловому будинку №12 на проспекті Нахімова в м. Севастополі з приямками та входом в кафе (з ІІ-1 по ІІ-17) є необґрунтованим, у зв'язку з чим підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.

Судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 5 наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 949 від 27.07.2009 в частині оформлення свідоцтва про право власності територіальної громади м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради на об'єкт нерухомого майна -вбудовані нежитлові приміщення (з № 1-1 по № 1-14; з ІІ-1 по № ІІ-17, з ІІІ-1 по № по № ІІІ-7) загальною площею 512 кв.м. з приямками, входом в підвал, розташованим за адресою: пр. Нахімова, 12 в м.Севастополі.

3. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, з рахунків виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Золотой ключик" (пр. Нахімова, 12, м.Севастополь, 99011, відомості про розрахункові рахунки відсутні) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 02.01.2013.

Суддя О.О. Єфременко