Постанова

від 25.09.2008 по справі 10/467

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м.

Київ

 25.09.2008 р.                                                                                                    

№ 10/467 

За

позовом 

ОСОБА_1

до

1.

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

2.

Головного управління Служби безпеки України у м. Києві

про

перерахунок

пенсії

Суддя

П.О. Ковзель

Секретар

Сулім А.В.

Обставини справи:

Позивач

звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розрахунок пенсії позивача

з дати її призначення Управлінням Служби безпеки України у м. Києві

(29.12.2006) згідно вимог діючої редакції ст. 43 Закону України «Про пенсійне

забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»з

розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням,

враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку

за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки,

доплати, підвищення) та премії, тобто виходячи з суми 3723,12 грн.Х80%=2978,49

грн., зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві

здійснити виплату недонарахованої пенсії з дати її призначення Управлінням

Служби безпеки України у м. Києві (29.12.2006).

В

подальшому позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в

якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві

розрахунок пенсії позивача з дати її призначення Управлінням Служби безпеки

України у м. Києві (29.12.2006) згідно вимог діючої на момент звільнення

редакції ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з

військової служби, та деяких інших осіб»з розміру грошового забезпечення за

останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою,

військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові

види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії,

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити

виплату недонарахованої пенсії з дати її призначення Управлінням Служби безпеки

України у м. Києві (29.12.2006).

Позивач

не погоджується з розрахунком пенсії, який проведений на підставі ст. 40 Закону

України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" за останні 24

календарні місяці перед звільненням з органів внутрішніх справ осіб

офіцерського складу та без урахування щомісячної надбавки (доплати)

встановленні особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із

законодавством і залишені на службі, яку він отримував під час проходження

служби. Позивач вважає, що відповідачами на момент обчислення і розрахунку

пенсії допущені порушення діючого законодавства про пенсійне забезпечення  осіб, звільнених з військової служби, а також

соціальний і правовий захист військовослужбовців.

В

судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник

відповідача надав заперечення на позов, у яких проти задоволення позовних вимог

заперечив з підстав, викладених у запереченні.

Зокрема,

представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у судовому

засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідно до ч. 2 ст. 40

Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" при

обчисленні пенсій військовослужбовцям у розрахунок грошового забезпечення не

включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право

на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та

в інтересах справи на службі. Зміст зазначеної норми зупиняє дію ст. 43 Закону

України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та

деяких інших осіб" в частині включення додаткових видів грошового

забезпечення військовослужбовців при обчислення пенсій окремим категоріям

громадян. Так як позивач підпадає під категорію військовослужбовців на яких

поширювалася ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Державний бюджет України на

2006 рік", при обчисленні пенсії не були включені деякі додаткові види

грошового забезпечення на час звільнення.

На

підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.09.2008 проголошено

вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному

обсязі відкладено на 30.09.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення

вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням

вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши

подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення

сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується

позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

. наказом Голови СБ України  від

22.12.2006 №2017-ос у відповідності до п. "а" ст. 65 та п.

"б" ст. 67 "Положення про проходження військової служби за

контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України"

звільнений з військової служби в запас СБ України за станом здоров'я.

Фінансовим

відділом Управління Служби безпеки України у м. Києві здійснено обчислення та

призначено пенсію за останні 24 календарні місяці перед звільненням та без

урахування щомісячної надбавки (доплати), встановленої особам, які мають право

на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та

в інтересах справи на службі, яку він отримував під час проходження служби.

На

своє звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо

перерахунку розміру пенсії позивач отримав лист від 25.02.2008 №6517/12, яким

позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії. В обґрунтування своїх

відповідей відповідачі посилались на те, що підстави для перегляду розміру

пенсії позивача відсутні, оскільки відповідно до ст. 40 Закону України

"Про Державний бюджет України на 2006 рік" при звільненні у 2006 році

для обчислення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям

надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам які мають право

на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб,

звільнених з військової служби та деяких інших осіб»та членам їх сімей до

грошового забезпечення враховувались відповідні оклади за посадою, військовим

(спеціальним званням), процентна надбавка за вислугу років у розмірах,

встановлених за останньою посадою перед звільненням, а також щомісячні

додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії

в розмірі, що визначаються за останні 24 календарні місяці служби підряд перед

звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На

момент звернення позивача до суду, перерахування позивачу раніше призначеної

пенсії за вислугу років з суми грошового забезпечення за місяць за останньою

штатною посадою перед звільненням з врахуванням суми додаткових видів грошового

забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не

здійснено.

Відповідно

до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно

до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених

з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла на момент

звільнення позивача та обчислення і призначення йому пенсії) передбачено, що

пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям

надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право

на пенсію за цим законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового

забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи

відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну

надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення

(надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених

законодавством.

Судом

встановлено, що позивач як особа, що проходила кадрову військову службу у

Службі безпеки України, належить до тих суб'єктів, які згідно зі ст. 1-2 Закону

України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби,

та деяких інших осіб" мають право на пенсійне забезпечення за цим законом.

Статтями

44, 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" передбачено, що територіальні управління пенсійного фонду

України здійснюють перерахунок пенсії у випадках, передбачених законом.

Відповідно

до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006

рік" установлено, що при звільненні у 2006 році для обчислення пенсій

особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям

надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право

на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення

військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх

справ та деяких інших осіб", та членам їх сімей до грошового забезпечення

враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням,

процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою

штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового

забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що

визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому при обчисленні

пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки

(доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років

згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на

службі.

Зміст

зазначеної норми зупиняє дію ст. 43 Закону України "Про пенсійне

забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в

частині обчислення пенсії з урахуванням окладу за посадою, щомісячних

додаткових видів грошового забезпечення та премій.

Разом

з тим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується

принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та

свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість

діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням

судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

У

Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 справа №

1-29/2007 у справі щодо відповідності Конституції України положень ст.ст. 29,

36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39,

41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про

Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії

громадян) зазначено, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України

є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які

передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх

соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже,

при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи

соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна

стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата

та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48

Конституції України).

Закон

про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і

обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами

України.

Конституційний

Суд України в даному рішенні прийшов до висновку, що зупинення законом про

Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг,

компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення

іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами

України, не відповідає ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.

21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України.

Таким

чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний

бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів

України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати

визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Правовідносини,

що виникають в процесі реалізації права на пенсійне забезпечення (в даному

випадку це стосується можливості реалізації встановленої державою гарантії для

військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання пенсійного забезпечення,

розмір якого визначається у певному порядку, відмінному від пенсій для решти

категорії громадян), будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений

принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного

акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у

конституційних та інших актах.

Як

свідчить позиція Суду ЄС у справі ОСОБА_2 v. Home Office (Case 41/74 ОСОБА_2 v.

Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи

повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі

зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної

прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом

-відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися

на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Згідно

з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті

(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з

якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)

безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Згідно

ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності

свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він

заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач

не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності

своїх дій, а тому, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені

правові норми, суд приходить до висновку, що дії відповідача суперечать нормам

ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з

військової служби та деяких інших осіб", відмова у перерахунку пенсії є

необґрунтованою, а отже позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають

задоволенню.

Відповідно

до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка

не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею

документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або

відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого

самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись

ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд

міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.

Позов задовольнити повністю.

2.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести,

починаючи з 29.18.2006, перерахунок пенсії ОСОБА_1у відповідності до вимог ч.3

ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з

військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ з

урахуванням розміру грошового забезпечення, враховуючи оклад за посадою, в тому

числі отримуваних ним щомісячних надбавок (доплат), встановлених особам, які

мали право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і були залишені

за їх згодою та в інтересах справи на службі.

3.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити

ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії за

період з 29.18.2006 до дати здійснення перерахунку.

4.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  судові витрати в сумі 3,40 грн. судового

збору.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

 П.О. Ковзель