Рішення

від 23.11.2006 по справі 8/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/218

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.11.06 р.                                                                               Справа № 8/218                               

Господарський суд Донецької області у складі:        головуючого судді      Приходько І.В.;

                                                  судді      Склярук О.І.,

                                           судді      Чернота Л.Ф.,

при секретарі судового засідання – Черняк Л. А.;

за участю представники сторін:

від позивача – не з'явився;

                 від відповідача  – не з'явився;

                 від третьої  особи ВАТ “ММК ім. Ілліча” –  не з'явився;

                 від   третьої  особи, ПП “Арсенал-Плюс” - не з'явився;

                 від третьої особи, ЗАТ „Укрспецмонтажобладнання” – не з'явився;

                 від третьої особи,  Акціонерне  товариство  “Норд” – Ломоносова Н.П. – довіреність;

                 від третьої особи, Акціонерне  товариство “АРС” – не з'явився;

                 від третьої особи, ТОВ ТПК “Укрвуглемаш” – не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом  Товариства  з  обмеженою відповідальністю „Спеціалізоване науково-виробниче підприємство „Теплогазводбуд” с. Кондратівка

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Планета” м. Макіївка,

за участю третіх осіб:

на боці позивача: 1) Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” м. Маріуполь; 2) Акціонерне  товариство “АРС”, м. Донецьк; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю ТПК “Укрвуглемаш” м. Донецьк.

на боці відповідача: 1) Приватного підприємства „Арсенал-Плюс” м. Донецьк; 2) Закритого акціонерного товариства „Укрспецмонтажобладнання” м. Донецьк,  3) Акціонерне  товариство  “Норд”, м. Донецьк;

про стягнення  460 944  грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване науково-виробниче підприємство “Теплогазводбуд”, с.Кондратівка, з  позовом  до відповідача, Закритого акціонерного  товариства  “Планета”, м.Макіївка, про стягнення збитків в сумі 293 095,20 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем п.33 Правил видач?і вантажів, затверджених нака?зом Міністерства транспорту? України від 21.11.2000р. № 644, внаслідок чо?го йому було завдано шкоду,  договір  № 224-02  від 19.04.2002 р., додаткову  угод?у  до  ньго  та  спеціфікацію,  інші  документи  у  підтвердження  в?иконання  зобовязань  за вказа?нним  договором.

Від?повідно  до положень  статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач заявою № 82/04 від 02.12.2004р. змінив підстави, предмет та збільшив суму позову, заявивши  вимоги  про  стягне?ння  з  відповідача  шкоди в сумі 460 944  грн.

Ухвалами  господарського  суду  Донецької  області  від  06.10.2004 року  та 26.10.2004 року  до  участі  у  справі  в  якості  третіх  осіб  без самостійних  вимог на предмет спору на стороні  позивача і відповідача залучено відповідно ВАТ „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” та АТЗТ “Укрспецмонтажобладнання”, ПП Арсенал плюс”.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.01.2005р, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2005р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване науково-виробниче підприємство “Теплогазводбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета” про стягнення  збитків в сумі  460 944 грн.  задоволені  у  повному  обсязі.

Постановою  Вищого  господарського  суду  України  від  15.02.2006р.  вищевказані рішення  та  постанова  скасовані  та  справу  передано  на  новий  розгляд  до  господарського суду Донецької області. При цьому  Вищий господарський суд України звернув увагу, що за своїм змістом передача майна, визначеного родовими ознаками, іншій особі та його втрата не є однаковими та суду слід усунути вказаний недолік, з'ясувати права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, більш ретельно перевірити доводи кожної із сторін дати їм та іншим доказам належну оцінку з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та вирішити спір у відповідності  з  вимогами  закону.

Справу  було  призначено  до  слухання  у  колегіальному  складі  суддів.

Відповідач  надав  заяву  від 10.07.2006 р.  за №13,  в  якій клопотав  про залишення  позову  без  розгляду  у  зв'язку  з  неявкою  в  судове  засідання  позивача 10.07.2006 р.

Заявлене  клопотання  суд  відхилив,  у  зв'язку  з  тим,  що  воно  не  відповідає  вимогам  п.5  ст.81  Господарського  процесуального  кодексу  України.

В  наступних  судових  засіданнях  позивач  підтримав  збільшені  позовні  вимоги   та  просить  стягнути   з відповідача шкоди в сумі 460 944  грн.,  надав  додаткові  документи.

          Відповідач у додаткових  відзивах на позовну заяву проти  позовних вимог заперечував, посилаючись на проведення ним дій щодо переадресації  вагонів № 68032275 та № 68483650 у повній  відповідності  з  вимогами  діючого  законодавства.

06.09.2006 р.   ухвалою господарського суду Донецької області до  участі  у  розгляді  справи  було залучено  третіх  осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Акціонерне товариство “Норд”  та  на  боці  позивача   АТ  “АРС”, ТОВ  ТПК  “Укрвуглемаш”.

ВАТ  “Маріупольській  металургійний  комбінат   ім.Ілліча” -  третя  особа  без  самостійних  вимог  на  предмет  спору  на  боці  позивача  у  судових  засіданнях   та  письмових  поясненнях  до  суду  № 09/1-3-283  від 05.09.2006 р. підтвердила  попередні  пояснення  до  суду,  сповістила  про  наявність  договору  з ЗАО  “АРС”  № 119/33-1.

Третя особа ТОВ ТПК „Укрвуглемаш” – третя  особа  без  самостійних  вимог  на  предмет  спору  на  боці  позивача  у поясненнях підтвердила доводи, викладені позивачем, стосовно існування між ними договірних відносин, здійснення поставки та розрахунки між ним шляхом заліку зустрічних вимог.

Тре?тя особа АТ „АРС”  - третя  особа  без  самостійних  вимог  на?  предмет  спору  на  боці  позивача – у  судовому  засіданні  підт?вердила  існування  господарс?ьких  відносин  з  ТОВ “ТПК “Укруглемаш”, існування   листа   з  ТОВ “ТПК “Укруглемаш”№ 16/9676  від  26.09.2002 р., №119/33-1/65 (арк.78-79  том  2).

Крім  того, сповістила  про   наявність  контракту  з  ВАТ  “ММК  ім.Ілліча,  на  підставі  якого  було  зроблено  замовлення  на  спірну  продукцію.

В  судових  засіданнях  було  встановлено,  що  третя особа  без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Приватне підприємство “Арсенал-Плюс” в судові засідання не з'явилась.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Донецькій області №22/1-1258 від 04.11.2004р., ПП “Арсенал-Плюс” вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, тобто ліквідовано як юридичну особу.

ЗАТ  “Укрспецмонтажобладнання”-  третя особа  без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  вважає вимоги позивача неправомірними з підстав, викладених у відзиві відповідача на позовну заяву.

Третя особа  АТ „Норд”  без  самостійних  вимог  на  предмет  спору  на  боці   пояснила, що спірне майно було отримане  ним на  підставі контракту № 8/ФР-2001 від 16.08.2001р. та додатків до нього, укладеному з ТОВ „Фортуна-95”. За вказаний товар він повністю розрахувався та правомірність його дії встановлена рішенням господарського суду, постановами  апеляційної  та  касаційної інстанції.  

12.10.2006р. відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі та направлення матеріалів справи до слідчих органів. В обґрунтування заяви посилався на розбіжності у документах у справі № 6/77 та № 8/218.

Розглянувши вказане клопотання судова колегія вважає, що воно не підлягає задоволенню,  оскільки  вважає, що  наданих  до  суду  матеріалів  достатньо  для  прийняття  рішення  по  суті.

Відповідно  до  ст..69  Господарського  процесуального  кодексу  України  розгляд  справи  продовжувався.

В  останнє  судове  засіданні  представник  позивача,  відповідача  та  третіх  осіб  не  з'явились, про  час  і  місце  слухання  справи  належним  чином  повідомлялись,  поважної причини  неявки  до  суду  не  сповістили.

Відповідно  до  положень  ст.75  Господарського  процесуального  кодексу  України  справу  розглянуто  за  наявними  в  ній  матеріалами.

          Розглянув  матеріали справи,  заслухав   пояснення  сторін  та  третіх осіб,  господарський суд встановив  наступне.

19.04.2002р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш” (третя особа на боці позивача)  був підписаний договір № 224-02  (арк.10 том 1).

Згідно  з умовами вказаного договору, ТОВ “ТПК “Укруглемаш” виступило постачальником, а  позивач  покупцем  продукції,  визначеної  в  специфікації   до  цього  договору (арк.14 том.1):

1. рулону х/к 1,5*1000-1250 мм ст.-136,0т,

2. рулону х/к 2,0*1000-1250 мм ст. -136,0т,

3. рулону оцинкованого 0,55*1000 мм ст.-68,0т

4. рулону оцинкованого 0,7*1100 мм ст.-68,0т.

В зв'язку з відсутністю у  вантажеотримувача  продукції власних залізничних колій, сторонами було визначено  вантажоотримівача - Закрите акціонерне товариство “Планета” (правонаступником прав та обов'язків якого згідно з наданими до справи матеріалами є відповідач). Вказані  обставини визначені  у   п.п.1, 2 специфікації до договору № 224-02 від 19.04.2002р.(арк.14 том 1).

В   подальшому,  як  убачається  з  листа № 16/9676  від  26.09.2002 р. (арк.15 том.1)  ТОВ “ТПК “Укруглемаш” (третя  особа на боці  позивача),  останній “Укруглемаш”  звернувся  до  ЗАО  “АРС”   з  пропозицією  про  постачання  у  жовтня  2002 р.   продукції  ВАТ “ММК ім.Ілліча”, а саме:

1. рулону х/к 1,5*1000-1250 мм ст. 3 пс/сп-136 т,

2. рулону х/к 2,0*1000-1250 мм ст. 3 пс/сп –136 т,

3. лист г/к 2,5- 3,9 *1250* ст2500 мм  ст. 3 пс/сп – 68 т

       Як  убачається  зі  змісту  вказанного  листа, вантажоотримувачем  був  визначений  відповідач  ЗАО “Планета”.

Як убачається  з  наданих  до  суду  документів,  24.12.2001р.  між  ВАТ “ ММК  ім.Ілліча”(третя  особа  на  боці  позивача)   та    ЗАТ  “АРС” ”(третя  особа  на  боці  позивача)   був  підписаний  контракт  №119/33-1/65 (арк.78-79  том  2).

За  умовами  вказаного  контракту  ВАТ  “ММК  ім.Ілліча”,  виступило продавцем,  а  ЗАТ  “АРС” покупцем  металопродукції,  визначеної в  специфікації  до  цього  договору.

30.09.2002р.  листом  № 1913/м (арк.19 том 1) ЗАТ  “АРС” звернулось  до  ВАТ  “ММК  ім.Ілліча”,   з  пропозицією  щодо  постачання  у жовтні  2002р.  металопродукції:

Як  убачається  в  вказанного  листа  вантажоотримувачем  між  сторонами  було  визначено  ЗАТ  “Планета” (відповідач  по  справі).

Відповідно  до залізничної  накладної  № 48519584 у  вагоні   № 68032275 на  станцію  Кальміус  Донецької  залізниці  було  відправлено   продукцію - сталь   холоднокатну  брутто 85 620 кг(тара22 000 кг., нетто 63 620 кг).

Відповідно   до  залізничної  накладної   у  вагоні   № 68483650 на  станцію  Кальміус  Донецької  залізниці  було  відправлено  продукцію - сталь   холоднокатну  брутто 76 240 кг(тара 20 400 кг., нетто 55 840 кг).

Як  убачається  з  вказаних  накладних (оригінали арк.74, 75 том 2)   відправником  значиться  ММК ім.Ілліча (третя  особа  по  справі),  одержувачем  ЗАО  “Планета” (відповідач по справі).

           Обгрунтовуючи  позовні  вимоги, позивача  посилається  на  ті  обставини,  що він став законним власником металопрокату, обумовленого договором № 224-02 від 19.04.2002р.,  оскільки  його зобов'язання перед ТОВ “Укруглемаш” (третя  особа по  справі  ) щодо сплати вартості вказаної вище металопродукції  були виконані шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.  

         Позивач  вважає, що  після отримання  відповідачем  вказаного  вище  вантажу  по  накладним  № 48519584  у  вагоні   № 68032275   та   №  48519585  у  вагоні   № 68483650,   в  порушення  норм  пункту 33 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, останнім  безпідставно  були  переадресовані  вагони, в яких  знаходилось  спірне  майно  на  адресу  Акціонерного  товариства  “Норд”.

        Таким чином, за твердженням позивача, вказані  неправомірні  дії  відповідача  призвели  до втрати  його  майна (металопрокату)  на  суму 460 944  грн., тому  у  відповідача  існує  обов'язок відшкодувати   завдану  вказаними  діями  шкоду.

Відповідач  проти  позовних  вимог  заперечує,  з  підстав  викладених  у  відзиві  на позовну  заяву  та  доповненнях  до  нього.

При  цьому  посилався  на  договір  схову, укладений  ним   з   АОЗТ  “Укрспецмонтажобладнання (третя  особа по справі на боці  відповідача),  а  також  договір № 21015  від  15.10.2002 р. , укладений  між   “Укрспецмонтажобладнання”  та   ПП “Арсенал  Плюс (третя  особа по справі на боці  відповідач).

А  також  ті  обставини,  що  у графі “4” накладних  № 48519584,  №  48519585,  які  надійшли    на  його  адресу  разом  з  продукцією  був  визначений    власник  продукції -  “Укрспецмонтажобладнання”,  а  тому  на  підставі  листа  “Укркспецмонтажобладнання”  здійсним переадресацію  вагонів  АТ  “Норд” (арк.120 том 1).

Крім  того,  від  ПП “Арсенал-Плюс” також  надійшов  лист  з вимогою про переадресацію  вагонів    № 68032275   та  № 68483650   до   АО  “Норд” (арк.121 том 1).

Приймаючи  рішення  суд  виходить  з  наступного.

Відповідно  до  ст.58 Конституції України  закони  та  інші  нормативно-правові  акти  не мають  зворотньої  дії  в  часі.

За  змістом  перехідних  положень  Цивільного  кодексу  України  та  Господарського кодексу  України  їх  дія  не  розповсюджується  на  цивільні  відносини,  які  виникли  до набрання   ними  чинності.

За таких обставин,  при  прийнятті  рішення  суд  керується  нормами  Цивільного  кодексу  України (у  редакції 1963 р.).

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно з ч.2 ст.151 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

При  досліджені  документів,  які  були  надані  до  суду,  суд  встановив,  що права  на  отримання  продукції   у  позивача   від Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш” (третя особа на боці позивача) виникло  на підставі договору  № 224-02 .

Подальші  господарські  стосутки  щодо  поставки  продукції  сталі  холоднопрокатної,  які  склались  між  сторонами: ТОВ  “ТПК  “Укруглемаш”, АТ “АРС”   та  ММК м.Ілліча,  підтверджуються матеріалами  справи.

В  зв'язку  з  відсутністю  власних  під'їздних  колій   у  позивача, в спеціфікації  до  договору  № 224-02  від  19.04.2002 р.,  у листі АТ  “АРС”№ 1913/м від 30.09.2002р.,  замовленні   ТК “Укрвуглемаш” № 9676  від 26.09.2006 р., залізничних   накладних  № 48519585 та  №  48519584  отримувачем вантажу, позивачем по справі та третіми особами  був вказаний відповідач, а пунктом відвантаження вказаної продукції - ст.Кальміус Донецької зализниці.

Згідно з п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених  наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).     

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до  якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець  дорожньої  відомості  та  квитанція  про  приймання  вантажу.

За змістом п.1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених  наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, накладна є обов'язковою двосторонньою  письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на  користь третьої сторони - одержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Як встановлено судом, згідно з накладними №48519584 та №48519585 від 19.10.2002р. (арк.74-75 том 2) Відкритим акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” було навантажено метопродукцію, обумовлену контрактом № 119/33-1/65 від 24.12.2001р., у вагони  № 68032275 та № 68483650,  при цьому, одержувачем вказаного вантажу відправником  було визначено відповідача.

Виходячи зі змісту вказаних накладних, суд дійшов висновку, що навантаження продукції та заповнення відповідних товаросупровідних документів здійснювалось працівниками Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь під керівництвом Голоденко Н. С., який підписав вказані накладні як відповідальна за  їх  заповнення  особа.

Згідно матеріалів справи, письмових пояснень Голоденко Н. С. (арк.112 том  2), які у відповідності із ст.ст.32, 36 Господарського процесуального кодексу України є письмовими доказами у справі, навантажена за накладними № 48519584 та №48519585 від 19.10.2002р. продукція була здана до перевезення у межах України.

При цьому, за поясненнями останнього графа 4 накладних “заяви і відмітки відправника” ним не заповнювалась, враховуючи, що за приписом п.2.5. Правил оформлення перевізних документів в графі 4 зворотнього боку накладної номер контракту (угоди) із зовнішньоторгівельною організацією і номер  документа, який є дозволом на вивезення (ввезення) вантажу, заповнюється у разі перевезення  експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні.

В усіх інших випадках в графі 4 зворотнього боку накладної "заяви і відмітки відправника" проставляються відмітки про:

- оголошену вартість вантажу;

- згоду відправника на перевезення на відкритому рухомому складі, коли вантаж не зазначено у переліку вантажів, перевезення яких дозволено на відкритому рухомому складі;

- кількість піддонів - у разі перевезення на піддонах;

- установлені відправником у вагоні пристосування, які необхідно видати на станції призначення одержувачу;

- заходи профілактики, застосовані відправником для запобігання змерзанню вантажу;

- наявність на неупакованому вантажі видимих пошкоджень, наприклад "у верстата відбито (вказується  найменування  деталі)", "розбита фара" тощо;

- найменування і номери документів, які додано до перевізного документа у відповідності до  Правил, а також документів, необхідних для виконання митних та інших адміністративних правил.

Ці документи повинні бути прикріплені до перевізного документа.

Відправник може вносити до цієї графи й інші відмітки, не обов'язкові для залізниці, зазначати  потрібні для одержувача відомості про асортимент вантажів, про марки вугілля тощо.

Представник  ММК ім.Ілліча  у  письмових  поясненнях  до  суду  № 09/1-3-293  від 02.10.2006 р. підтримав  пояснення  надані  в  попередніх  засіданнях (том 6).

Крім вказаних накладних, у відповідності з вимогами п.1.1 Правил оформлення перевізних документів Відкритим акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь також було заповнено відповідні квитанції про приймання вантажу № 48519584 та № 48519585, дорожні відомості та їх корінці (арк.12-17 том 2).

За приписом ст.128 Цивільного кодексу  України (у редакції 1963 р.) право власності набувача майна за договором  виникає  з  моменту  передачі  речі,  якщо  інше не передбачено законом або договором.

При цьому, передачею  є  вручення  речі  набувачу,  а  також  здача  транспортній організації  для  відправлення  набувачу.

Таким чином, враховуючи фактичну передачу спірної металопродукції від власника (Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь) до транспортної організації, суд дійшов висновку, що Закрите акціонерне товариство “АРС” стало законним власником, обумовленої контрактом №119/33-1/65 від 24.12.2001р. металопродукції за відсутністю в тексті вказаного контракту умов про перехід права власності на майно.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про власність» власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що  не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не   забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і  користування, а також у довірчу власність іншим особам.  

24.07.2000 р.  між  ЗАО “АРС” та  ТОВ  “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш” був підписаний договір № УГЛ/20-61.

Листом № 16/9676 від 26.09.2002р. (арк.15 том 1) “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш” звернулось до ЗАО “АРС” з пропозицією щодо постачання у жовтні 2002 р. металопродукції,  виробництва ВАТ  “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, зокрема:

1. рулону х/к 1,5*1000-1250 мм ст. 3пс/сп-136,0 тн.

2. рулону х/к 2,0*1000-1250 мм ст. 3пс/сп-136,0 тн.

3. листа г/к 2,5-3,9*1250*2500 мм ст. 3пс/сп/-68,0 тн.

4. рулону г/к 2,5-4,0*1000-1250 мм ст. 3пс/сп-68,0 тн.

Згідно з актом приймання-передачі металопрокату від  20.10.2002р. (арк.17 том 1) ЗАТ “АРС”  було  передано  ТОВ  “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш”  металопродукцію у кількості 116,400 тн., яка на момент передачі знаходилась  у  вагонах  №68032275  та  №68483650 згідно  з  залізничними  квитанціями  №48519584  та  №48519585.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що право власності ЗАТ  “АРС” на рулон х/к 1,5*1000-1250 мм ст. 3пс/сп-136,0 тн, рулон х/к 2,0*1000-1250 мм ст. 3пс/сп-136,0 тн. та лист г/к 2,5-3,9*1250*2500 мм ст. 3пс/сп/-68,0 тн. перейшло до ТОВ “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш”.

19.04.2002р. між позивачем та ТОВ “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш” (власником вказаної вище металопродукції),  був підписаний договір № 224-02 (арк.10-14 том 1), згідно  з  умовами  якого  останній  виступив  продавцем, а  позивач  покупцем  металопрокату згідно  з позицією 1, 2 специфікації до вказаного договору: рулону х/к 1,5*1000-1250 мм ст. 3пс/сп-136,0 тн, рулону х/к 2,0*1000-1250 мм ст. 3пс/сп-136,0.

При цьому, формою поставки сторонами було узгоджено залізничний транспорт, а вантажеотримувачем  вказаної  продукції   визначено  відповідача.

Як  встановлено судом, свої зобов'язання перед ТОВ  “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш” в частині сплати вартості наданої продукції позивачем були виконані. Згідно з наданою до матеріалів справи угодою від 29.11.2002р. (арк 29 том 1) зобов'язання позивача перед ТОВ “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш” припинились шляхом проведення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог позивача до останнього за договром підряду № 150-02 від 25.04.2002р.

Крім  того,  між ТОВ “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш” та позивачем був підписаний  акт  приймання-передачі металопрокату (арк.10 том 2), за змістом якого право власності  на  спірний  вантаж,  поставка якого здійснювалась у вагонах № 68032275 та № 68483650, перейшло до позивача.

На  підставі  викладеного,  враховуючи,  що  за  умовами договору № 224-02 від 19.04.2002р.  не  встановлено  моменту перехода права власності на обумовлений вантаж, виходячи з того, що ст.128 Цивільного кодексу  України (у  редакції 1963 р.)  передбачає перехід права власності на продане майно у момент передачі останнього транспортній організації, суд дійшов висновку, що позивач  набув  права  власності  на  металопрокат: рулону х/к 1,5*1000-1250 мм ст. 3пс/сп-136,0 тн, рулон х/к 2,0*1000-1250 мм ст. 3пс/сп-136,0, який знаходився у залізничних вагонах № 68032275 та № 68483650.

При цьому, в обгрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач посилається на  належність  металопродукції, яка  знаходилась  у вказаних вище вагонах, Акціонерному товариству закритого типу “Укрспецмонтажобладнання”.

В обгрунтування вказаних тверджень, відповідач посилається на ті обставини, що в графі “4” зворотнього  боку  накладних № 48519584 та № 48519585  власником металопрокату визначено Акціонерне товариство закритого типу “Укрспецмонтажобладнання” на підставі  договору № 21015 від 15.10.2002р.,  підписаного  з  Приватним  підприємством  “Арсенал-Плюс”.

Так, згідно з наданими до матеріалів справи документами, 15.10.2002р. між АТЗТ “Укрспецмонтажобладнання” та ПП “Арсенал-Плюс” був підписаний договір № 21015 (арк.105-109 том 2), за  умовами  якого останній виступив продавцем, а АТЗТ  “Укрспецмонтажобладнання” покупцем металопродукції, відповідно до специфікації: сталь х/к 2,0мм-136 тн., сталь х/к 1,5 мм-120 тн, сталь г/к 3,0мм-65 тн.

Вказані  твердження  відповідача  судом  до уваги  не  приймаються,  з  огляду  на  таке:

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунутвання своїх вимог або заперечень.

Як вказувалось вище, вантажевідправником спірного майна у накладних № 48519584 та № 48519585 було ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”. При цьому, останнім заповнювались  і   супровідні  документи  на  вказаний  вантаж.

Згідно з поясненнями представника ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”,  які у відповідності зі ст.ст.32, 36 Господарського процесуального кодексу України є письмовими доказами у справі, будь-які господарські відносини між ним та ПП “Арсенал-Плюс” за період з 2002р. по  теперішній  час  відсутні.

Таким чином, на підставі викладеного, суд  дійшов  висновку, що  відправником - первісним власником ММК ім.Ілліча  спірного  вантажу,  у  накладних  № 48519584 та № 48519585, фактично не міг  бути визначений - наступний власник  вантажу АТЗТ “Укрспецмонтажобладнання” на підставі договору № 21015 від 15.10.2002р., про який  ММК ім. ім.Ілліча” не  знало  та  не  могло  знати,  так  як  не  є  стороною  останнього.

Ці обставини також підтверджуються поясненнями працівника ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” Голоденко Н. С.

Крім  того,  суд  звертає  увагу  на  той  факт, що згідно наданих до справи матеріалів, пояснень сторін та осіб, що приймали участь в судових засіданнях, відсутні будь-які правовідносини щодо постачання спірного вантажу між  Відкритим акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”  та  відповідачем.

При цьому, як  убачається  зі змісту  листів  № 21/14322 від 19.11.2004р. ( арк. 91 том 2), № 4609/ю від 22.11.2004р. (арк.93 том 2) будь-які договори між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Укруглемаш”, Закритим акціонерним товариством “АРС”  та  Приватним підприємством “Арсенал-Плюс”,  також не укладалися.

За  приписом  п.33 Правил видачі вантажів, затверджених  наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, у разі прибуття на адресу одержувача вантажу, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо), останній зобов'язаний прийняти такий  вантаж від  станції  на  відповідальне  зберігання  й очікувати  розпорядження  відправника  щодо цього  вантажу.

Таким чином, виходячи з того, що поставка металопродукції від ВАТ “ММК ім.Ілліча” не була передбачена  планом (відсутні відповідні договірні відносини між ВАТ  “ММК ім.Ілліча” та відповідачем), останній повинен був прийняти  вказаний  вантаж  на  відповідальне  зберігання  та очікувати  від Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” розпорядження щодо цього вантажу.

Проте, як встановлено судом, згідно з календарним штемпелем на дорожніх відомостях 22.10.2002р. спірні вагони прибули на ст.Кальміуська Донецької залізниці, і були видані вантажоотримувачу - відповідачу.

Згідно з витягом з книги реєстрації наказів (арк.32 том 1), 22.10.2002р. відповідачем було видано наказ  про  переадресування  вагонів № 68483650 та № 68032275 на ст.Рутченково Донецької залізниці в адресу Акціонерного товариства “Норд”.

Викладене також підтверджується листом  відповідача № 97 від 22.10.2002р., адресованим  Донецькій залізниці (арк.30 том 1).

Листом №  464/ом від 21.10.2002р. (арк.31 том 1) Акціонерне товариство “Норд” повідомило  відповідача  про  готовність  прийняти  спірні  вагони.

Суд  досліджує  заперечення  відповідача  та  його  посилання  на  листи  від АТЗТ “Укрспецмонтажобладнаня (арк..120 том.1) та  ПП “Арсенал-Плюс” (арк..121 том1).

Як  убачається  зі змісту листа  АТЗТ “Укрспецмонтажобладнаня” (акр.120 том 1), якого відповідач нібито  вважав  власником продукції,   у  вказаному  документі  останній   просив  надати  дозвіл  у  відповідача  на  пере адресацію  вагонів.

При цьому, твердження відповідача про вчинення ним дій по переадресації спірних вагонів за згодою власника спростовуються фактичними обставинами справи. Зокрема, як встановлено вище, власником спірного майна є позивач.

Також  слід  зазначити  наступне,  що  лист АТЗТ “Укрспецмонтажобладнаня (арк..120 том.1) ,  наданий  відповідачем  в  попередні  засідання,  відрізняється за  змістом  від  листа  АТЗТ “Укрспецмонтажобладнаня,  наданим  відповідачем  у  судовому  засіданні  29.09.2006 р.

Крім  того  слід  зазначити, що лист АТЗТ “Укрспецмонтажобладнання”, в якому встановлено припис щодо переадресації вагонів, що вже прибули, на користь Акціонерного товариства “Норд”, та на підставі якого відповідачем було проведено переадресацію, датований 21.10.2002р., в той час, як, за висновками суду, на цю дату вантаж ще не надійшов на ст.Кальміус та не був переданий відповідачу. Викладене підтверджується дорожніми відомостями, за змістом яких вантаж був переданий відповідачу лише 22.10.2002р.

Що  стосується  листа  ПП “Арсенал-Плюс” ( арк..121 том 2),  то  відповідач  взагалі  не  обґрунтував  чому  саме  вказівку  вказаного  підприємства  він  сприйняв,  як  розпорядження  власника  продукції.

Посилання відповідача на плановість поставки вантажу, враховуючи підписані між ним та Приватним підприємством “Арсенал-Плюс”, Акціонерним товариством закритого типу “Укрспецмонтажобладнання” договори зберігання, суд вважає недоведеними, врховуючи, що за змістом п.33 Правил видачі вантажів, затверджених  наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, плановість визначається через наявність договірних відносин між відправником та отримувачем вантажу, в той час як таких відносин між Відкритим акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” та відповідачем не існувало.

При цьому, в жодному з них не визначено вантажевідправника – Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”. У той же час між відправником та відповідачем відповідний договір не підписувався.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Основним  речово-правовим  засобом  захисту  права  власності  є  віндикаційний позов, сутність  якого  полягає  у  витребуванні  власником  свого  майна з  чужого  володіння.

Зокрема  ст.348  Цивільного  кодексу  України  (у  редакції 2003 р.)  встановлює,  що  власник  має  право  витребувати  своє  майно  від  особи,  яка  незаконно,  без  відповідної  правової підстави  заволоділа  ним.

Як  убачається  з  пояснень сторін та  підтверджується  обставинами, які були встановлені згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2004р. по справі №6/77,  на момент розгляду справи, спірне майно позивача відсутнє (метал перероблений) та повернути його в натурі за віндикаційним позовом не можливо

Згідно положень ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду можуть звернутися підприємства, установи, організації, суб'єкти підприємницької діяльності за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно ст.6 Цивільного кодексу України (у редакції 1963 р.) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, є відшкодування майнової шкоди.

За приписом ст.440 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна організації, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Підставою для виникнення позадоговірного зобов'язання є наявність неправомірної юридичної дії - цивільного правопорушення, до складу якого відносяться: наявність шкоди, протиправної поведінки особи, яка спричинила шкоду, причинного зв'язку між ними, а також вини особи, діями якої було заподіяно шкоду.

Як встановлено судом, позивачем факт наявності протиправної поведінки відповідача повністю доведено відповідними засобами доказування.

Так, в порушення норм п.33 Правил видачі вантажів відповідачем без згоди відправника замість прийняття на відповідальне зберігання вантажу, відповідачем було передане отримане від залізниці майно іншій особі.

          За висновками суду, позивачем також доведено факт заподіяння шкоди його майну. Зокрема, метал у кількості 116,4 тони, який знаходився у вагонах № 68483650 та № 68032275, було без  волевиявлення позивача безпідставно передано іншій особі, чим позбавлено позивача права розпоряджатись, користуватись та володіти вказаним майном

Під причинним зв'язком розуміється певний, об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище (попереднє), при певних умовах породжує, викликає інше явище (наступне).

Як встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем п.33 Правил видачі вантажів, що виявились у неприйнятті відповідачем на відповідальне зберігання отриманого вантажу та вчиненні дій по переадресації спірного майна на користь іншої особи, позивача було позбавлено права розпоряджатись, користуватись та володіти вказаним майном. Таким чином, за висновками суду, позивачем також доведено наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та заподіянням шкоди позивачу .

При цьому, відповідальність за заподіяну протиправною поведінкою шкоду виникає при наявності вини особи, якою було заподіяно шкоду. Вина особи, яка заподіяла шкоду презюмується. Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тобто, відповідач  повинен був довести  відсутність  своєї  вини  у  втраті  майна  позивача.

Відповідачем відповідно до вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем відсутність своєї вини у вчиненні шкоди позивачу не доведено.

За змістом ст.453 Цивільного кодексу УРСР при присуджені відшкодування шкоди, суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі або повністю відшкодувати збитки.

При цьому, компенсація шкоди, заподіяної потерпілій стороні шляхом відшкодування збитків, передбачає відшкодування витрат, зроблених потерпілою стороною в зв'язку з заподіянням шкоди, вартості втраченого або пошкодженого майна, не отриманих доходів.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, що встановлено постановою Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”.

Виходячи  з того,  що  з  пояснень  сторін  та  обставинами,  які  були  встановлені  згідно  з рішенням  господарського  суду  Донецької  області  від  03.03.2004р. по справі №6/77, на момент розгляду справи спірне майно позивача відсутнє (метал перероблений), враховуючи висновок експерту Донецької Торгівельно-промислової палати №5098 від 30.11.2004р. (а.с.122 т.2), судом встановлено, що вартість безпідставно переданого відповідачем АТ „Норд” майна становить 384120,00 грн. без урахування податку на додану вартість, згідно наступного розрахунку:

116,4 тони (кількість втраченого майна)*3300грн/т=384120 грн.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач є платником податку на додану вартість. Відповідно до п.7.1 ст.7 закону України “Про податок на додану вартість” продаж товарів здійснюється за договірними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Пунктом 6.1.1 ст.6 вказаного Закону встановлено ставку податку на додану вартість у розмірі 20% бази оподаткування, тобто договірної вартості товару.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем, дорівнює 460944,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

При цьому, заявлений позивачем розрахунок нанесеної шкоди з боку відповідача не спростований.

На підставі викладеного, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований законодавством та фактичними обставинами справи, враховуючи, що заперечення відповідача є необґрунтованими, такими, що спростовуються фактичними матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 460944,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

На підставі ст.ст.6,128, 151,  Цивільного  кодексу  України (у  редакції 1963 р.),  ст.ст. 348, 440,453  Цивільного  кодексу  України,  ст.4, ст.48 Закону України “Про власність”,  Правил видачі вантажів, затверджених  наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, керуючись статтями 1, 22, 30, 33, 43, 49,  69, 75,  82, 84, 85 Господарського  процесуального  кодексу  України,  господарський  суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване науково-виробниче підприємство “Теплогазводбуд”, с.Кондратівка,  заявлені  до Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета”, м.Макіївка про стягнення шкоди в сумі 460 944 грн.  задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета”, (86114, Донецька область, м.Макіївка, вул. Кронштадська, 1, ЄДРПОУ 30097130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване науково-виробниче підприємство “Теплогазводбуд”, (85113, Донецька область, Костянтинівський район, с.Кондратівка, вул. Заречна, 2-а, ЄДРПОУ 20362165)  шкоду в сумі 460944 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета”, (86114, Донецька область, м.Макіївка, вул. Кронштадська, 1, ЄДРПОУ 30097130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване науково-виробниче підприємство “Теплогазводбуд”, (85113, Донецька область, Костянтинівський район, с.Кондратівка,                            вул. Заречна, 2-а, ЄДРПОУ 20362165) витрати по сплаті державного мита в сумі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий                                                                                          І. В. Приходько

Судді                                                                                                      О. І. Склярук

                                                                                                                       Л. Ф. Чернота

Суддя                                                                                                        

Пом. с.:  Давидовська Т.В.

тел.: 305-75-46

Надруковано  9 прим.