Рішення

від 26.12.2012 по справі 2201/1299/2012

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2201/1299/2012

Провадження № 2/2201/429/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2012 року смт.Білогір'я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Давидюка О.І.

при секретарі Дем'янюк Н.М.

з участю ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Білогір'я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог відділ Держкомзему у Білогірському районі Хмельницької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 036510 від 26 березня 2003 року його довіритель є власником земельної ділянки площею 2,2817 га, розташованої на території Білогірської селищної ради і 12 грудня 2008 року між ним та відповідачем був підписаний договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстрований 26 грудня 2009 року в Білогірському районному відділі ХРФ ДП «Центр земельного кадастру» за № 040974800034, однак умови даного договору оренди земельної ділянки не відповідають вимогам законодавства, а саме ст. 15 Закону України «Про оренду землі», положенням Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, а тому просив визнати договір оренди земельної ділянки недійсним та стягнути з відповідача на користь його довірителя судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, представник позивача пояснив, що в договорі оренди земельної ділянки не визначено розміру орендної плати, так як її формулювання 3 % п'ять центнерів зерна на суму 951 гривні призводить до того, що орендар визначає на власний розсуд, яке зерно йому видавати, самостійно визначає якісні показники зерна, яке підлягає видачі, а також на власний розсуд визначає місце, умови, порядок і строки його поставки, не визначено способу внесення грошової орендної плати за земельну ділянку, не визначено такої умови як урахування або не урахування індексів інфляції, тобто відсутня умова про індексацію орендної плати, не визначено строку внесення орендної плати, а зазначено лише «до 1 грудня, щорічно», не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди, що є також істотною умовою договору, договір оренди укладений без відповідної документації, а саме відсутні план або схема земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі землевпорядною організацією, акт приймання-передачі об'єкта оренди. Також пояснив, що до цього дня його довірителю третій примірник договору як учаснику правочину та орендодавцю не вручено.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що твердження представника позивача про відсутність в договорі оренди істотних умов є безпідставними, оскільки сторони можуть передбачити в договорі оренди різні форми орендної плати, а тому визначено орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або ж п'ять центнерів зерна на суму 951 гривні. З урахуванням часу необхідного для завершення сільськогосподарських робіт умовами договору визначено, що орендна плата вноситься до 1 грудня щорічно, а обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, оскільки така вимога прямо передбачена ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», відсутність же акту визначення меж земельної ділянки на місцевості компенсується наявністю меж, визначених кадастровим планом Державного акту на землю. Крім того, просили застосувати терміни позовної давності, оскільки вважають, що позивачу ще під час укладення договору оренди було відомо про умови, за яких укладено спірний договір, а позивач звернувся до суду лише в жовтні 2012 року, що за межами трирічного строку позовної давності.

Третя особа - відділ Держкомзему у Білогірському районі про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, представник в судове засідання не з'явився, однак надіслав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутності представника.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки орендарі набувають на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими законами України і договором оренди землі, за яким орендодавець зобов'язується за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язується використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 15 цього ж Закону істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування, розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строку, порядку внесення і перегляду, відповідальність за її несплату; умови і строки передачі земельної ділянки в оренду орендарю; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Крім того, невід'ємною частиною договору оренди є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Відсутність у договорі оренди однієї із істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства і згідно ч. 1 ст. 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами (стороною) цих вимог.

Із наданого відділом Держкомзему у Білогірському районі Хмельницької області та дослідженого в судовому засіданні договору оренди земельної ділянки із додатками встановлено наступне.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 036510 від 26 березня 2003 року позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,2817 га, яка розташована на території Білогірської селищної ради Хмельницької області.

12 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір оренди належної позивачу земельної ділянки строком на п'ять років зі сплатою орендної плати 3 % п'ять центнерів зерна на суму 951 грн., яка вноситься до 01 грудня, щорічно.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 26 грудня 2009 року в Білогірському районному відділі ХРФ ДП «Центр земельного кадастру» за № 040974800034.

У договорі зазначено, що його невід'ємними частинами є план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Однак, з оглянутого в судовому засіданні спірного договору оренди землі з додатками вбачається, що до нього не додано акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Натомість приєднано до спірного договору оренди земельної ділянки акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без дати, що складений не уповноваженою особою землевпорядної організації (а.с. 74).

Твердження відповідача та його представника, що позивач отримував Державний акт про право власності на землю і межі земельної ділянки визначені кадастровим планом не заслуговують на увагу, оскільки це не може бути підставою для невиконання вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема щодо виготовлення та підписання усіх невід'ємних додатків до договору оренди земельної ділянки, які повинні бути не лише в реєстраційній справі органу, який здійснював реєстрацію договору, але й у кожної із сторін договору оренди, як додаток до договору.

Із змісту п. 9 договору оренди земельної ділянки слідує, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 3 % п'ять центнерів зерна на суму 951 грн.

Однак жодним чином не визначено, яке саме зерно і якої якості, якої культури в натуральній формі має видаватись орендодавцю, відсутні порядок та строки його поставки.

Крім того, в п. 11 договору оренди земельної ділянки не визначено строк внесення орендної плати, а зазначено «до 1 грудня, щорічно», що унеможливлює правильне нарахування пені за невиконання чи несвоєчасне виконання умов договору орендарем відповідно до п. 14 спірного договору.

Частиною 2 ст. 214 ЦПК України визначено, що при виборі правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року по справі № 6-104ц11, від 04 квітня 2012 року по справі № 6-21цс12, від 18 липня 2012 року по справі № 6-77цс12.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладений з порушенням істотних умов договору, що є підставою для задоволення позовних вимог та визнання договору оренди землі недійсним.

Що стосується правової позиції відповідача щодо наявності підстав для відмови в позові з мотивів спливу строку трирічної позовної давності, то суд вважає, що дані твердження не заслуговують на увагу і не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

За змістом ч. 2 та ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час підписання договору 12 грудня 2008 року, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

У відповідності до норми ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, при недотриманні законодавчо встановленої вимоги державної реєстрації договору оренди земельної ділянки після його укладення 12 грудня 2008 року до дня його державної реєстрації 26 грудня 2009 року, правочин не мав юридичної сили і не міг породжувати для його суб'єктів будь-яких прав та обов'язків, а тому строк позовної давності обчислюється з моменту державної реєстрації правочину, тобто з 26 грудня 2009 року.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягають присудженню з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись ст. 15 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 179, 209, 212-215 ЦПК України, районний суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог відділ Держкомзему у Білогірському районі Хмельницької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2817 га на території Білогірської селищної ради, укладений між ОСОБА_1 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 12 грудня 2008 року і зареєстрований 26 грудня 2009 року в Білогірському районному відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040974800034.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 107 гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області через Білогірський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. І. Давидюк