Рішення

від 24.12.2012 по справі 5023/4776/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р.Справа № 5023/4776/12 вх. № 4776/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю :

представника позивача - Муляр А.В.,

директора ТОВ "Європласт" та ТОВ "Мультіпак" - Томіліна Я.М.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Термінал-93", м. Дніпропетровськ

до ТОВ "Європласт", м. Харків , ТОВ "Мультіпак", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 462 059,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ТОВ "Термінал-93" (надалі - відповідач) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Європласт", ТОВ "Мультіпак", в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму боргу зі сплати вартості неповернутих цінностей в розмірі 317 000 грн., 79 250 грн. - штрафу, 21 936,40 грн. - пені, 30 % річних - 43 872,80 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ТОВ "Європласт" умов договору відповідального зберігання ОХ 21-02 від 21.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.11.2012 року о 10:00 год.

Ухвалами суду від 05.11.2012 року, від 19.11.2012 року, від 04.12.2012 року та від 12.12.2012 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, судове засідання відкладалось до 24.12.2012 року до 12:00 год.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні 24.12.2012 року підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Директор підприємств - відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на ті обставини, що товар, а саме поліетилен марки Маrlex TR-144 в кількості 20 тон на загальну суму 317 000 грн. ним не отримувався, а договір відповідального зберігання ОХ 21-02 мав лише характер договору - наміру.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на той факт, що в ТТН від 22.02.2012 року в графі "вантаж одержав" відсутній підпис особи яка отримала продукцію та печатка підприємства.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, 21.02.2012 року між ТОВ "Термінал-93" (надалі - Поклажодавець) та ТОВ "Європласт" (надалі - Зберігач) був укладений договір відповідального зберігання № ОХ 21-02/1 (надалі - Договір).

У відповідності до умов вказаного Договору, Поклажодавець зобов'язався передати на відповідальне зберігання Зберігачу товарно-матеріальні цінності.

Відповідно до п. 1.1. Договору, 21.02.2012 року Поклажодавець передав, а Зберігач отримав на відповідальне зберігання товарно - матеріальні цінності, про що сторонами був складений акт приймання - передачі № 21-02./1 від 21.02.2012 року. (а.с. 14). Зазначений акт складений згідно вимог діючого законодавства, підписаний сторонами та скріплений відповідними печатками підприємств.

Згідно п. 3.2. Договору сторони передбачили, що термін зберігання, дата повернення, спосіб передачі, найменування та кількість товарно - матеріальних цінностей, визначаються у відповідному акті прийому - передачі з обов'язковим зазначенням вартості з ПДВ та без ПДВ.

На виконання умов Договору, в акті прийому - передачі № 21-02./1 від 21.02.2012 року було зазначено, що Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання: Поліетилен Marlex TR - 144 в кількості 20 тон, загальна вартість якого становить 317 000 грн., в т.ч. ПДВ 20 %.

Крім того, в зазначеному акті прийому - передачі сторонами було встановлено, що термін зберігання товару становить 30 календарних днів, а сам товар підлягає поверненню до 23.03.2012 року.

Між тим, ТОВ "Європласт" в зазначені строки не повернув позивачу товар переданий йому на відповідальне зберігання.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу ТОВ "Європласт" були направлені вимоги про повернення товарно - матеріальних цінностей переданих за Договором, які були залишені останнім без задоволення.

Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання Зберігачем покладених на нього договірних зобов'язань, між ТОВ "Європласт", як боржником, ТОВ "Термінал - 93", як кредитором та ТОВ "Мультіпак", як поручителем був укладений договір поруки № 10 від 21.02.2012 року.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору поруки, сторони визначили, що Поручитель зобов'язується в повному обсязі відповідати перед Кредитором (позивачем) за виконання боржником (ТОВ "Європласт") зобов'язань за договором відповідального зберігання № ОХ 21-02/1 від 21.02.2012 року.

Згідно п. 2.1. вказаного Договору поруки, сторони визначили, що Боржник зобов'язується повідомляти завчасно Поручителя про можливе невиконання зобов'язання за Договором відповідального зберігання.

Поручитель зобов'язується сплатити Кредитору заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов'язань за Договором відповідального зберігання № ОХ 21-02/1 від 21.02.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу ТОВ "Мультіпак" була направлена вимога про сплату грошових коштів з відшкодування збитків за неповернення товарно - матеріальних цінностей ТОВ "Європласт" за Договором відповідального зберігання № ОХ 21-02/1 від 21.02.2012 року, яка була залишена останнім без задоволення.

На підставі викладених вище обставин, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (Зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажодавцем), і повернути її Поклажодавцеві у схоронності.

Відповідальне зберігання - це господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платникові податків без зміни якісних або кількісних характеристик;

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу Поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У відповідності до ст. 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути Поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена Поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За приписами ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності Поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно ст. 951 ЦК України, збитки, завдані Поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, Поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами ст. 533 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, враховуючи те, що передані на відповідальне зберігання товарно - матеріальні цінності, в порушення умов Договору № ОХ 21-02 від 21.02.2012 року, ТОВ "Європласт" повернуті позивачу не були, суд вважає, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів вартості зазначених цінностей в розмірі 317 000 грн. узгоджуються з приписами чинного законодавства України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, посилання директора підприємств - відповідачів на відсутність в ТТН від 22.02.2012 року в графі "вантаж одержав" підпису особи яка отримала продукцію та печатки підприємства, як на беззаперечний доказ неотримання останнім товарно - матеріальних цінностей за Договором відповідального зберігання, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Так, відповідно до умов Договору № ОХ 21-02 від 21.02.2012 року, приймання товарно - матеріальних цінностей на зберігання, видача та їх повернення здійснюється згідно документів Поклажодавця і Зберігача, й оформлюються відповідним актом приймання - передачі.

На підтвердження передачі на зберігання ТОВ "Європласт" товарно - матеріальних цінностей, позивачем до матеріалів справи був наданий акт приймання передачі товару № 21-02/1 від 21.02.2012 року. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відповідними печатками обох підприємств.

Разом з тим, суд зазначає, що товарно - транспортна накладна не є первинним документом який підтверджує реальність здійснення господарської операції за договором відповідального зберігання, у зв'язку з чим посилання відповідачів на відсутність в спірній ТТН підпису особи яка отримала товар та печатки ТОВ "Європласт", як на доказ неотримання останнім товарно - матеріальних цінностей, судом не приймаються.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів пені, штрафу та 3 % річних, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.2. Договору № ОХ 21-02/1 від 21.02.2012 року, сторони визначили, що у разі порушення умов договору щодо своєчасного повернення ТМЦ, переданих на зберігання, а також строків відшкодування збитків згідно п. 6.1. договору, Зберігач зобов'язаний сплатити Поклажедавцю вартість неповернутих ТМЦ та штраф в розмірі 25 % від загальної заставної вартості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 30 % річних та інфляційні витрати, розраховані відносно заставної вартості ТМЦ, неповернутих в строк, або повернутих неналежної якості.

Так, за змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, із системного аналізу вищезазначених норм Закону випливає, що пеня стягується тільки при простроченні виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи той факт, що згідно умов Договору № ОХ 21-02/1 від 21.02.2012 року у ТОВ "Європласт" виникли зобов'язання щодо приймання, зберігання та повернення переданих йому товарно - матеріальних цінностей, а не грошові зобов'язання, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 21 936,40 грн.

Крім того, суд зазначає, що відсутність у відповідача грошових зобов'язань, в свою чергу, виключає і притягнення його до відповідальності передбаченої частиною другою ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% річних в сумі 43 872,80 грн., задоволенню не підлягають.

Разом з тим, перевіривши правомірність нарахування позивачем 25% штрафу у розмірі 79 250 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ТОВ "Європласт" (61058, м. Харків, вул. Ромен Ролана, 12, п\р 26004034135 у ПАТ "Банк "Грант", МФО 351607, код ЄДРПОУ 25463356) та ТОВ "Мультіпак" (61058, м. Харків, вул. Ромен Ролана, 12, п/р 26006033617 у ПАТ "Банк "Грант", МФО 351607, код ЄДРПОУ 34389019) на користь ТОВ "Термінал-93" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Патрожинського, 19, п/р 26004189416800 ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 19320919) суму боргу зі сплати вартості неповернутих цінностей в розмірі 317 000 грн., 79 250 грн. - штрафу, а також судовий збір в сумі 7 925 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

спарва № 5023/4776/12