Ухвала

від 09.01.2013 по справі 5020-955/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

09 січня 2013 року справа № 5020-955/2011

За заявою Відділу державної виконавчої служби Нахімовського РУЮ у місті Севастополі про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №5020-955/2011

За позовом прокурора Нахімовського району міста Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Робоча, будинок 18), в інтересах держави в особі Нахімовської районної в місті Севастополі Ради (99001, м. Севастополь, вул. Горького, 3)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Головного управління Держкомзему у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, 13 ),

Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна 3)

про повернення земельної ділянки

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Прокурор - Джавлах С.М., посвідчення № 005801 від 25.09.2012;

стягувач (Нахімовська районна в місті Севастополі Рада) - Казакова С.В., довіреність № 9 від 09.01.2013;

боржник (ФОП ОСОБА_2) - не з'явився;

Орган виконання судових рішень (ВДВС Нахімовського РУЮ у місті Севастополі) - Рябокінь В.І., старший державний виконавець, довіреність № б/н від 09.01.2013.

Суть спору:

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Нахімовської районної в місті Севастополі Ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з позовом про повернення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.07.2011 позовні вимоги були задоволені, зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути зайняту земельну ділянку площею 0,0016 га, яка розташована у АДРЕСА_2 та використовується під розміщення малої архітектурної форми після закінчення строку дії договору оренди без правовстановлюючих документів.

У порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України 08.08.2011 судом були видані накази на примусове виконання рішення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 рішення Господарського суду міста Севастополя було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2011 рішення Господарського суду міста Севастополя від 20.07.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 було залишено без змін.

27.12.2012 на адресу суду надійшла заява органу виконання судових рішень про зміну порядку та способу виконання рішення, в якій Відділ державної виконавчої служби Нахімовського РУЮ у місті Севастополі просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, зобов'язавши Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути зайняту земельну ділянку площею 0,0016 га, яка розташована у АДРЕСА_2 та використовується під розміщення малої архітектурної форми після закінчення строку дії договору оренди без правовстановлюючих документів шляхом демонтажу встановленого на ній торговельного павільйону.

В обґрунтування поданої заяви Відділ державної виконавчої служби Нахімовського РУЮ у місті Севастополі посилається на той факт, що в процесі виконання рішення суду від 20.07.2011 було виявлено знаходження на земельній ділянці, яка підлягає звільненню, павільйону, який не є об`єктом нерухомості та не зареєстрований в БТІ, однак який унеможливлює фактичне повернення земельної ділнки Нахімовській районній раді.

Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України, заява про зміну способу та порядку виконання рішення підлягає розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 28.12.2012 заяву Відділу державної виконавчої служби Нахімовського РУЮ у місті Севастополі було призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання 09.01.2013 боржник явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (АДРЕСА_1) (т.1, а.с. 21).

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція ФОП ОСОБА_2, яка направлялась судом адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців була повернута відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши заяву Відділу державної виконавчої служби Нахімовського РУЮ у місті Севастополі, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача (стягувача) та органу виконання судових рішень, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 20.07.2011 у даній справі, яке набрало законної сили, встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та Нахімовською районною у місті Севастополі Радою було укладено договір оренди від 29.06.2006 строком на 3 роки для розміщення малої архітектурної форми - торговельного кіоску з віднесенням земельної ділянки до категорії земель житлової та суспільної забудови.

Перевіркою, проведеною державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі було встановлено, що строк дії договору оренди закінчився та не продовжувався, земельна ділянка використовувалася ФОП ОСОБА_2 в порушення вимог Земельного кодексу України .

09.06.2010 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі був складений акт обстеження земельної ділянки №618/0, за змістом якого встановлено закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Оскільки дія договору оренди припинена 04.10.2009, а фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не звільнила земельну ділянку, рішення Нахімовською районною у місті Севастополі Радою про продовження договору оренди на новий строк не приймалось, то подальше користування цією ділянкою є неправомірним.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даною конституційною нормою узгоджується частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з пунктом 7.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.209 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

В даному випадку виконавче провадження було відкрито постановою державного виконавця від 08.08.2012 (том 2 а.с.50).

В процесі виконання рішення суду від 20.07.2011 державним виконавцем було виявлено знаходження на земельній ділянці, яка підлягає звільненню, павільйону, який не є об`єктом нерухомості та не зареєстрований в БТІ, однак який унеможливлює фактичне повернення земельної ділянки Нахімовській районній раді, про що складено відповідний акт від 10.09.2012 (том 2 а.с.51).

У судовому засіданні державний виконавець пояснив суду, що виходячи із змісту наказу господарського суду від 04.07.2011, виконавче провадження здійснювалось на підставі статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Зміст статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає особисту участь боржника у виконанні рішення суду шляхом здійснення певних дій, однак Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду не вчиняється.

Державний виконавець посилається на те, що постановою від 12.09.2012 на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, відповідно до статей 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», було накладено штраф за невиконання без поважних причин рішення суду, при тому, що інші правові механізми примусового виконання рішення суду відсутні. У зв`язку з цим, фактично повернути зайняту ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0016 га, яка розташована у АДРЕСА_2 без зміни способу та порядку виконання порядку - із зазначенням, що поверненню підлягає зайнята ОСОБА_2 земельна ділянка шляхом демонтажу встановленого на ній торговельного павільйону , є неможливим.

Суд вважає за необхідне зазначити, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.05 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

З урахуванням наведених положень, суд вважає за необхідне звернути увагу на необхідність вжиття всіх необхідних, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", заходів для виконання рішення суду у даній справі та недопустимості зволікань, а також порушення встановленого порядку, оскільки такі порушення стають підставою для ще більшого затягування виконання рішення суду, що є неприпустимим.

Суд погоджується з тим, що при здійсненні виконавчого провадження на підставі статей 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають особисту участь боржника у виконанні рішення суду шляхом здійснення певних дій, за умови ухилення боржника від вчинення дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду, а також за умови знаходження на земельній ділянці об`єкту, який перешкоджає фактичному виконанню, завершити виконавче провадження та фактично виконати рішення суду без зміни способу та порядку виконання порядку - із зазначенням, що поверненню підлягає зайнята ОСОБА_2 земельна ділянка шляхом демонтажу встановленого на ній торговельного павільйону , є неможливим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Заяву Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у місті Севастополі про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 5020-955/2011 задовольнити.

2. Змінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 20.07.2011 у справі № 5020-955/2011, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Нахімовській районній в місті Севастополі Раді (99001, м. Севастополь, вул. Горького, 3; ідентифікаційний код 25151941) зайняту земельну ділянку площею 0,0016 га, яка розташована у АДРЕСА_2 та використовується під розміщення малої архітектурної форми після закінчення строку дії договору оренди без правовстановлюючих документів шляхом демонтажу встановленого на ній торгівельного павільйону».

3. Наказ господарського суду міста Севастополя від 04.07.2012, виданий на виконання пункту 4 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Севастополя від 04.07.2012 у справі № 5020-955/2011, вважати таким, що не підлягає виконанню.

4. Видати новий наказ.

Суддя підпис Погребняк О.С.