Рішення

від 24.12.2012 по справі 18/1986/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 р. Справа № 18/1986/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтехплит", 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Липіврізька, 53

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", 36039, м. Полтава, вул. Фрунзе, 57

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна", 80400, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, м. Кам'янка-Бузька, вул. Я.Мудрого, 62

про стягнення 6540,24 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Караваєв В.О.

від третьої особи: Шевченко Л.М.

В судовому засіданні 24.12.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення вартості пошкодженого вантажу в розмірі 6540,24 грн.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, але на підставі задоволеної ухвалою суду від 20.12.2012 року (а.с. 76) заяви розгляд даної справи здійснюється без його участі. У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях та наданому до суду відзиві на позовну заяву б/н від 08.11.2012 року (а.с. 42-44) проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що пошкодження вантажу сталося з вини вантажовідправника.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору в своїх поясненнях № 1710 від 19.12.2012 року (а.с. 71-72) проти позову заперечує, посилаючись на те, що вантаж був належним чином завантажений та закріплений, про що свідчить відмітка водія в накладній.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, суд встановив:

10.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніжинтехплит" (позивач, покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна" (третя особа без самостійних вимог на предмет спору, продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 2011/139 (а.с. 10-17), на підставі якого позивач придбав плівку для ламінування вартістю 6540,24 грн. (далі - вантаж), що підтверджується відповідною накладною за № 2461116111 від 10.09.2011 року (а.с. 18).

08.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніжинтехплит" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (відповідач, виконавець) був укладений договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 15361 (а.с. 19-22), відповідно до якого виконавець зобов'язався надати замовнику транспортно-експедиторські послуги згідно замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані в договорі, а замовник - сплатити винагороду згідно діючих у виконавця тарифів та додатково 0,5% комісійних від розміру оголошеної вартості вантажу (п. п. 1.1., 1.2. договору).

У відповідності до п. 8.1. договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 15361 від 08.09.2011 року (далі - договір) строк дії даного договору встановлюється з дати його підписання сторонами по 31.12.2012 року.

10.09.2011 року вантаж був прийнятий відповідачем до перевезення згідно товарно-транспортної накладної № 10003902624 (а.с. 27), у відповідності до якої перевезення вантажу мало здійснюватися на умовах "Двері-Двері" (вантаж отримується для перевезення від місцезнаходження відправника і доставляється до місцезнаходження отримувача); вантаж доставляється від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна" з міста Харкова (вул. Заводська, 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтехплит" у місто Ніжин (вул. Липіврізька, 53); оголошена вартість вантажу становить 8000,00 грн.

13.09.2011 року відповідач доставив позивачу вантаж у пошкодженому стані, що зафіксовано відповідним актом приймання-передачі від 12.09.2011 року (а.с. 28), який був складений за участю представників замовника та перевізника. Згідно вказаного акта вантаж в палеті (плівка) деформовано, пошкоджено та зміщено (графа "Стан вантажу"), що не заперечується представником відповідача у судових засіданнях. Як вбачається зі змісту графи "Особливі відмітки та зауваження" даного акта, пошкодження сталося внаслідок неправильного транспортування, палета перевозилася вертикально. При цьому у відповідності до графи "Маркування" акта з верхньої сторони (вантажу) була нанесена позначка "Верх". Наведені обставини мали наслідком відмову позивач від одержання вантажу, що було зафіксовано в графі "Вантаж отримав(повністю/частково/відмова)" акта приймання-передачі.

Відповідно до положень Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України за № 363 від 14.10.1997 року, в разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником та вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 (п. 15.1.). Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) та водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (п. п. 15.3., 15.4., 15.5.). Як зазначається у п. 13.6 даних Правил, у разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Згідно приписів п. 13.7. вищевказаних Правил експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.

Як встановлено господарським судом при розгляді даної справи, відповідач був присутній при прийманні пошкодженого вантажу та його візуального огляду, але будь-яких письмових зауважень з приводу викладених в акті обставин не зазначив та в подальшому з пропозиціями щодо проведення експертизи ані до позивача, ані до вантажовідправника письмово не звертався.

Між тим позивачем в обгрунтування позову було надано до суду копію акта експертизи № ВН-2 від 25.01.2012 року, складеного експертом Чернігівської регіональної торгово-промислової палати за результатами експертизи, що проводилася з метою визначення придатності використання плівки для ламінування за призначенням. Відповідно до вказаного акта проведеною експертизою встановлено, що недотримання умов перевезення вантажу (ТТН б/н від 10.09.2011 року) призвело до зсунення плівки та її згортання в складки. Як зазначається позивачем, наведені обставини мали наслідком утворення мікротріщин, що призвело до неможливості використання плавки за призначенням. Акт експертизи підписаний експертом та представником позивача і містить відтиск печатки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

Разом із тим, вищевказаний акт експертизи не може бути визнаний належним доказом у даній справі, оскільки в порушення приписів п. п. 13.6, 13.7. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні дана експертиза була проведена без участі представника перевізника, підпис останнього в акті експертизи відсутній. При цьому доказів повідомлення представника відповідача про проведення експертизи позивач до суду не надав.

Водночас, у відповідності до п. 6.5. спірного договору в разі повного пошкодження вантажу з вини виконавця, виконавець повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше фактичної вартості вантажу) та провізну плату, що була сплачена замовником по відповідній товарно-транспортній накладній.

Як було вказано вище, згідно накладної № 2461116111 від 10.09.2011 року вартість пошкодженої плівки становить 6540,24 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до положень ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента, іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо).

Норма ст. 920 ЦК України передбачає відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення, а саме: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом У відповідності до статті 924 цього Кодексу передбачена наступна відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти; перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

У відповідності до приписів ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі пошкодження вантажу в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість. А якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися та вимагати відшкодування за його втрату.

Надана до матеріалів справи третьою особою без самостійних вимог на предмет спору копія накладної № 2461116111 від 10.09.2011 року (а.с. 73) свідчить про те, що завантаження спірної плівки перевірене і вантаж не має пошкоджень, в графі "Товар отримав неушкодженим" накладної міститься підпис водія відповідача. Жодних доказів на підтвердження відсутності своєї вини у пошкодженні вантажу відповідачем до суду не надано.

Відповідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків

Норма ст. 22 ЦК України передбачає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначає збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. При цьому згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до положень ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення тих чи інших майнових благ, яке пов'язане з утиском інтересів учасника певних суспільних відносин та виражається у зроблених ним витратах тощо. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе при наявності певних передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад цивільного правопорушення, що, власне, і є підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди) можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками та вини.

Положеннями ст. 925 ЦК України визначено порядок пред'явлення претензій та позовів, що випливають із договору перевезення, а саме: до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами); позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк; до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

У відповідності до ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов'язковим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців. Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців. Якщо претензію відхилено, або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

03.12.2011 року позивач звертався до відповідача з претензією про відшкодування шкоди, про що свідчать наявні у справі копії фіскального чеку та опису вкладення (а.с. 34). Зазначена претензія була отримана відповідачем 13.12.2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35), але докази реагування на претензію у даній справі відсутні.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості пошкодженого вантажу в розмірі 6540,24 грн. як правомірних, обгрунтованих та підтверджених відповідними доказами.

Викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується, що плівка була розміщена в дощаній палеті, тобто в твердій тарі, а маркування було нанесене з верхньої сторони вантажу, про що свідчить копія відповідного акта приймання-передачі. Крім того, як було вказано вище, відповідач документально не обгрунтував відсутність своєї вини у пошкодженні вантажу.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (36039, м. Полтава, вул. Фрунзе, 57, код ЄДРПОУ 31316718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтехплит" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Липіврізька, 53, код ЄДРПОУ 34383174) - 6540,24 грн. вартості пошкодженого вантажу та 1609,50 грн. витрат на сплату судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.12.2012 року.

Суддя Гетя Н.Г.