Постанова

від 20.01.2009 по справі 19/332

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 20 січня 2009 р.                                                                                   

№ 19/332 

Колегія  суддів 

Вищого господарського суду України 

у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка

М.В.,

суддів                                                                      

 Васищака І.М.,

Палій В.М.,                              

розглянувши            касаційну скаргу Відкритого

акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії

Івано-Франківський район електричних мереж на постанову Львівського

апеляційного господарського суду від 01.10.2008р.

у  справі                     №19/332  господарського суду Івано-Франківської

області

за позовом                 Відкритого акціонерного

товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії Івано-Франківський

район електричних мереж

до відповідача       

  Івано-Франківського обласного державного

об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

про                             спонукання до

укладення договору в редакції позивача

за участю

представників:

ВАТ

"Прикарпаттяобленерго" - не з'явилися;

Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової

та лікеро-горілчаної промисловості - не з'явилися

в с т а н о в

и л а :

Відкрите акціонерне товариство

"Прикарпаттяобленерго" в особі Івано-Франківського району електричних

мереж звернулося до господарського суду 

Івано-Франківської області з позовом та просило суд зобов'язати

відповідача -Івано-Франківське обласне державне підприємство спиртової та

лікеро-горілчаної промисловості укласти договір №512 про встановлення засобів

диференційного обліку електричної енергії та локального устаткування збору і

обробки даних у запропонованій ним редакції.

В обґрунтування заявлених вимог,

позивач посилається на те, що відповідач відмовляється укладати такий договір.

Між тим, як стверджує позивач, відповідач зобов'язаний укласти такий договір за

змістом п.3.20 Правил користування електричною енергією, затверджених

постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики від

17.10.2005р. №910, оскільки є позивачем із приєднаною потужністю 5 830кВт

(а.с.4-5).

Відповідач у справі -

Івано-Франківське обласне державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної

промисловості у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те,

що:

-          позивач відмовляється приймати

комерційний облік електричної енергії в автоматизованій системі, яка введена в

експлуатацію на підприємстві у 2003р., вимагаючи в автоматизованій системі

введення використання стільникового зв'язку, програмного забезпечення АСКОЕ;

-          проведення модернізації існуючої

системи передбачає додаткові значні витрати та час (а.с.16-17).

До прийняття рішення по суті

заявлених вимог, позивач звернувся до суду з заявою, відповідно до якої

фактично просить суд зобов'язати відповідача укласти договір №512 про

модернізацію засобів диференційованого обліку електричної енергії та локального

устаткування збору і обробки даних (а.с.37-38).

Рішенням господарського суду

Івано-Франківської області від 15.07.2008р. позов задоволено. Відповідно до

рішення суду укладено договір між ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі

Івано-Франківського району електричних мереж та Івано-Франківського обласного

державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на

запропонованих позивачем умовах з встановленням інших строків виконання

відповідачем визначених таким договором зобов'язань (а.с.83-85).

Задовольняючи заявлені позовні

вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не надав  згоди на пропозицію позивача щодо укладення

відповідного договору;

- програмні засоби, встановлені у

відповідача, не відповідають визначеним вимогам;

-запропонований позивачем проект

договору не суперечить чинному законодавству та містить всі істотні умови, які

є обов'язковими для даного виду договору. 

Постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 01.10.2008р. рішення господарського суду

Івано-Франківської області від 15.07.2008р. скасовано, а у позові відмовлено

(а.с.107-110).

Скасовуючи рішення суду першої

інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд апеляційної

інстанції виходив з того, що автоматизована система комерційного обліку

електричної енергії відповідача відповідає встановленим вимогам, що

підтверджується свідоцтвом про державну метрологічну атестацію, у т.ч. п.1.2

Правил користування електричною енергією, які встановлюють вимоги щодо

локального устаткування збору і обробки даних.

Не погоджуючись з постановою

Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2008р., ВАТ

"Прикарпаттяобленерго" в особі Івано-Франківського РЕМ звернулося до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її

скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Івано-Франківської

області від 15.07.2008р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані

порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального

права (а.с.113-115).

Колегія суддів, приймаючи до уваги

межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального

права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу

такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ГПК

України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема змінити

підставу або предмет позову.

Виходячи із змісту зазначеної

норми, позивач має право на заміну або підстав, або предмет позову. При цьому

норми ГПК України не надають йому права змінювати одночасно і предмет, і

підстави  позову.

На зазначені вимоги норм

процесуального права не звернув увагу суд першої інстанції, приймаючи до

розгляду заяву позивача від 01.04.2008р., відповідно до якої змінено і предмет,

і підставу заявленого позову.

Так, звертаючись до суду з даним

позовом, позивач просив суд зобов'язати відповідача укласти договір від

28.09.2007р. про встановлення засобів диференційного обліку електричної енергії

та локального устаткування збору і обробки даних у запропонованій ним редакції,

проект якого долучений до поданої позовної заяви, тобто на певних умовах

(а.с.11-12). Підставами такого позову, які вказані у ньому, є: наявність у

відповідача обов'язку укласти такий договір відповідно до п.3.20 Правил

користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії

з регулювання електроенергетики від 17.10.2005р. №910; факт відмови відповідача

укласти такий договір і саме на зазначених у проекті умовах. (а.с.4-5).

Відповідно до заяви позивача від

01.04.2008р., ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі Івано-Франківського

РЕМ він просив суд зобов'язати відповідача укласти інший договір -  про модернізацію засобів диференційного

обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних,

умови якого не є тотожні умовам, викладеним у проекті договору, який доданий до

позовної заяви (а.с.37-39). Крім того, підставою таких вимог є вже інші

обставини -юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами

матеріального права, які регулюють спірні відносини, доказові факти. Так,

підставою таких вимог є: наявність у відповідача обов'язку укласти такий

договір і саме на таких умовах, які викладені у 

заяві від 01.04.2008р.; факт відмови відповідача від укладення  саме такого договору.

Отже, фактично суд першої інстанції

розглядав новий позов,  а не той, на

підставі якого порушено провадження у справі, на що не звернула увагу

апеляційна інстанція.

Разом з тим, зазначене порушення

призвело до неповного встановлення обставин справи, які підлягали з'ясуванню

для правильного вирішення спору.

Так, в силу ч.3 ст.179 ГК України,

укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він

заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта

господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка

закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів

господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Взаємовідносини, які виникають в

процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або

постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку

електричної енергії) врегульовані, зокрема, нормами Правил користування

електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання

електроенергетики України від 17.10.2005р. №910.

Відповідно до п.3.20 Правил, окремі

площадки вимірювання (крім загальнобудинкового розрахункового обліку

багатоквартирних житлових будинків та населених пунктів) з приєднаною

потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом

споживання за попередні 12 розрахункових періодів 50 тис. кВт·год. і більше

мають бути забезпечені локальним устаткуванням збору і обробки даних у межах

періоду, визначеного для встановлення зазначених засобів обліку відповідно до

договору. При цьому, період для встановлення засобів диференційного

(погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і

обробки даних для організації обліку діючих електроустановок визначається

окремим договором між електропередавальною організацією (основним споживачем) та

споживачем.

Порядок укладення господарських

договорів визначений нормами ГК України.

Так, згідно ст.181 ГК України,

проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.  При цьому, відповідно до чч.3,4 ГК України,

сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє

договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один

примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму

тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень

щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає

протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у

двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу

розбіжностей разом з підписаним договором.

В силу ч.5 вказаної норми, сторона,

яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти

днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання

розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції,

а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до

суду, якщо на це є згода другої сторони.  За змістом   ч.7 цієї норми, якщо сторона, яка одержала

протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні

або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або

сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний

монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол

розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду

розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони

вважаються прийнятими.

Отже, ч.3,4,5,7 вказаної норми

застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір,

але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов.  При цьому, розбіжності до суду передаються

лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли виконавцем є

монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на

вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з

якими він не згоден.

Однак, суд першої інстанції взагалі

не з'ясовував чи направлявся відповідачеві проект договору, укласти який

просить позивач  у  заяві про зміну позовних вимог, яка фактично

є новим позовом. Так, предмет та умови договору, проект якого направлявся

відповідачу відповідно до листа від 01.10.2007р.  і долучений до позовної заяви, є іншими ніж

предмет та умови договору, який позивач просить укласти у вищевказаній заяві,

яка прийнята до розгляду судом першої інстанції.

Таким чином, судом не з'ясовано чи

відмовився відповідач від укладення саме того договору, умови якого викладені у

заяві про зміну  позовних вимог від

01.04.2008р. Зазначені обставини не усунуті і 

судом апеляційної інстанції під час перегляду прийнятого судом першої

інстанції акта  в апеляційному порядку.

Разом з тим, з'ясування зазначеної

обставини має суттєве значення для вирішення спору по суті, оскільки для

прийняття рішення по суті спору суду необхідно встановити наявність у позивача

суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист

якого ним подано позов, та факт його порушення.

При цьому, встановлення наявності

відповідного права або охоронюваного законом інтересу, у даному випадку

наявності у позивача права вимагати від відповідача укладення такого договору і

саме на таких умовах передує з'ясуванню наявності чи відсутності факту

порушення відповідного права або охоронюваного законом інтересу, на що не

звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Крім того, судами взагалі не

встановлено на підставі належних та допустимих доказів чи є відповідач

споживачем електричної енергії. Так, у матеріалах справи відсутній відповідний

договір на користування електричною енергією.

Між тим, норми Правил, на які

позивач посилається як на підставу наявності у відповідача обов'язку укласти

відповідний договір регулюють взаємовідносини лише між електропередавальною

організацією (основним споживачем) та споживачем. За змістом п. 1.2

Правил, під визначенням "споживач" розуміють юридичну або фізичну

особу, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних

електроустановок на підставі договору. Поняттю "споживачі

енергії" надано і  у ст.1 Закону

України "Про електроенергетику", відповідно до якої це суб'єкти

господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних

потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Не повне з'ясування обставин

справи, які підлягають встановленню, є порушенням норм процесуального права, а

саме: ст.47 ГПК України, відповідно до якої судове рішення

приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК

України, яка зобов'язує суд, у разі недостатності поданих доказів, витребувати

від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і

матеріали, необхідні для вирішення спору.

Вказані порушення норм

процесуального права, допущені судом першої інстанції, у подальшому не усунуті

апеляційною інстанцією і не можуть бути виправлені касаційною інстанцією з

огляду на положення ст.1117 ГПК України.

Враховуючи зазначене, прийняті у

справі судові акти підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до

суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК

України, колегія суддів                                          

П О С Т А Н О

В И Л А :

1.          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного

товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі Івано-Франківського району

електричних мереж задовольнити частково.

2. Постанову Львівського

апеляційного господарського суду від 01.10.2008р. та рішення господарського

суду Івано-Франківської області від 15.07.2008р. скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд

до господарського суду 

Івано-Франківської області. 

Головуючий  суддя                                                      

Кузьменко М.В.

Судді                                                                                 

Васищак І.М.   

Палій В.М.