Постанова

від 15.01.2009 по справі 47/60

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 15 січня 2009 р.                                                                                   

№ 47/60 

       Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:

головуючого, судді

Дерепи В.І.,

суддів

Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Драйв -Т"

на

рішення господарського суду міста

Києва від 22 травня 2008 року та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 5 серпня 2008 року

у справі

№ 47/60

за позовом

товариства з обмеженою

відповідальністю "Електрокар"

до

приватного підприємства

"Драйв -Т"

про

стягнення 10 042,95 грн.

участю

представників сторін:

від

позивача -Главацький С.Б.

     відповідача -не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2008 року товариство з

обмеженою відповідальністю "Електрокар" звернулось до суду з позовом

про стягнення з приватного підприємства "Драйв -Т" заборгованості за

надані транспортно-експедиторські послуги у розмірі 10 042,95 грн.

В заяві від 09.04.2008 р. про

уточнення позовних вимог було заявлено заборгованість на суму 11 087,58 грн.

(а.с. 41).

Рішенням господарського суду міста

Києва від 22 травня 2008 року (суддя -С.Станік) позов задоволено частково.

Стягнено з відповідача 9 678,85 грн. основного боргу, 733,73 грн. інфляційних

витрат, 92,81 грн. трьох відсотків річних, 578,57 грн. пені та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 5 серпня 2008 року (головуючий -В.Зеленін, судді

-О.Синиця, О.Попікова) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідача

ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у

зв'язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та

постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника

позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи,

суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Підставою виникнення цивільних прав

та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті

11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного

кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що

спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 181 Господарського

кодексу України встановлює, що господарський договір за загальним правилом

викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого

печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб,

тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а

також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не

встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду

договорів.

Відповідно до статті 307

Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона

(перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною

(вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений

законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання

вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити

за перевезення вантажу встановлену плату.  

Згідно зі статтею 316

Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна

сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони

(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг,

пов'язаних з перевезенням вантажу. Аналогічна норма закріплена статтею 929 ЦК

України.

Як вбачається з матеріалів справи і

встановлено господарськими судами, позивач отримав від відповідача заявку № 210

від 07.12.2007 р., яка підписана позивачем та відповідачем та скріплена

печатками юридичних осіб, згідно якої позивач повинен був здійснити перевезення

вантажу автомобілем з державним номером 12679 КО і державним номером

напівпричепа 15916 КР по маршруту Німеччина-Україна (місце завантаження:

Lafarge Dachsysteme GMBH, Рlant Оbergrafenhain, Rathendorfer str, 09322 Реnig -

Оbergrafenhain, митне місце призначення: с. Калинівка, вул. Ігорева, 12, місце

розвантаження: м. Київ, вул. Київська, 8) в строк до 18.12.2007 р. за

винагороду 2000 євро (пункт 12).

Відповідно до статті 530 ЦК

України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін).

Даним документом сторони погодили,

що строк оплати складає сім днів після отримання відповідачем оригіналів

документів (пункт 13).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК

України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або

одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи свідчать про те,

що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується

наявними в справі документами, а саме: в СМК (міжнародна товарно-транспортна

накладна № 0341389 зазначено, що вантаж, який згідно Заявки № 210 від

07.12.2007 р. перевозився з Німеччини (місце завантаження: Lafarge Dachsysteme

GMBH, Рlant Оbergrafenhain, Rathendorfer str, 09322 Реnig - Оbergrafenhain) до

України (адреса митного місця призначення: с. Калинівка, вул. Ігорева, 12) було

доставлено перевізником -ТОВ „Електрокар" автомобілем з державним номером

12679КО і державним номером напівпричепа 15916 на митницю призначення

19.12.2007 р. (згідно дати на штампі Київської регіональної митниці).

При цьому, факт виконання позивачем

замовлених ПП «Драйв-Т»транспортно-експедиційних послуг є встановленим та і

відповідачем не заперечується.

На підтвердження виконання з боку

позивача вимог п. 13 Заявки № 210 від 7.12.2007р., останній направив на адресу

відповідача оригінали наступних документів: СМК. № 0341389, рахунок № 36 від

21.12.2007 та Акт виконаних робіт, що підтверджується  листом № 127/1 від 23.12.2007 та фіскальним

чеком поштової установи від 24.12.2007, повідомленням від 26.12.2007 про

вручення поштового відправлення представнику відповідача (копії знаходиться в

матеріалах справи).

Згідно зі статтею 610 ЦК України,

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач належним чином свої

зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав, сплативши позивачу лише

частину суми обумовлену договором у розмірі 5000,00 грн. Зазначена обставини

підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Зважаючи на викладене колегія

суддів погоджується із висновком місцевого та апеляційного господарських судів

про правомірність заявленої вимоги про стягнення з відповідача основного боргу

у розмірі 9 678,85 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625

ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на

вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

законом.

Стаття 611 ЦК України встановлює

такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Частина 1 статті 230 ГК України

визначає штрафні санкції як господарські санкції у вигляді грошової суми

(неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний

сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,

невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 особливих умов

заявки № 210 від 07.12.2007 року, у разі прострочення оплати платежу експедитор

(відповідач) сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми

заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи зазначене колегія суддів

приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду в частині

стягнення з відповідача штрафних санкцій, трьох відсотків річних та інфляційних

витрат є законним і відповідає обставинам справи.

Разом з тим, касаційна інстанція не

приймає посилання скаржника на те, що дія положення частини 1 статті 181 ГК

України не поширюються на форму укладення договору перевезення вантажу,

оскільки частина 2 статті 909 ЦК України визначає що зазначений договір

укладається у письмовій формі.

За змістом частини 1 статті 181 ГК

України, частини 1 статті 208 ЦК України усі господарські договори укладаються

у письмовій формі, підписуються сторонами та скріплюються печатками. Водночас,

зазначена норма Господарського кодексу надає можливість укладати господарські

договори у спрощений спосіб.

Тому, надсилання позивачу заявки №

210 від 07.12.2007 року у формі факсограми визнається судом укладенням

сторонами договору транспортного експедирування із дотриманням вимог

встановлених для даного виду договорів.

Інші посилання скаржника в

обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи,

спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33

Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія

суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були

встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі

всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів,

висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з

правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК

України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного

підприємства "Драйв -Т" залишити без задоволення, а рішення

господарського суду міста Києва від 22 травня 2008 року та постанову Київського

апеляційного господарського суду від 5 серпня 2008 року у справі за № 47/60

-без змін.

Головуючий, суддя

    В.Дерепа

 Суддя     

Б.Грек

 Суддя                                      

Л.Стратієнко