Постанова

від 27.05.2009 по справі 47/60

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/60

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.05.2009                                                                                           № 47/60

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 за участю секретаря

судового засідання           Терещенко Я.О.

 за участю представників сторін:

 від позивача:         Данькевич І.В., представник, довіреність № 01/04-09 від 01.04.2009;

 від відповідача:    Николайчук Г.Б., представник, довіреність б/н від18.02.2009;

 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Європа-Буд”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2009

 у справі № 47/60 (суддя Станік С.Р.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „БМ Будмеханізація”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Європа-Буд”

 про                                                   стягнення суми

постанова прийнята 27.05.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 18.05.2009 до 27.05.2009.

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 у справі № 47/60 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „БМ Будмеханізація” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Європа-Буд” про стягнення 225 711,25 грн. задоволено.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Європа-Буд” (далі – ТОВ „Компанія Європа-Буд”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилався на те, що сума основного боргу складає не 200 663,98 грн., а 121 569,69 грн., оскільки ТОВ „Компанія Європа-Буд” на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „БМ Будмеханізація” (далі – ТОВ „БМ Будмеханізація”) 24.03.2008 перераховано 26 309,11 грн. і 24.04.2008 перераховано 93 175,00 грн., всього на суму 119 484,11 грн., а не на суму 40 389,82 грн., а тому й штрафні санкції нараховані позивачем невірно; судом безпідставно не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та прийнято рішення за відсутності представника.

          Представник ТОВ „БМ Будмеханізація” у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Компанія Європа-Буд” та представник в засіданні суду проти її доводів заперечував та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Компанія Європа-Буд” – без задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ТОВ „Компанія Європа-Буд” (Замовник) та ТОВ „БМ Будмеханізація” (Підрядник) 04.01.2008 укладено договір № 1-08/1 на виконання робіт, за умовами якого, Підрядник виконує завдання Замовника, які мають за мету виконання робіт механізмами, узгодженими сторонами на умовах даного договору на об'єкті: м. Київ, Дніпровський район, пр. Генерала Ватутіна (п. 1.1 договору).

          Загальна вартість договору визначається на підставі сумування вартості, загальної кількості, актів здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.1 договору,

          Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється Замовником протягом 3-х банківських днів після отримання рахунка-фактури підрядника, виписаного на підставі акту виконаних робіт, але не пізніше ніж через 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

          Згідно актів виконаних робіт (а.с. 16-20), загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг становить 241 053,80 грн.

          За виконані позивачем роботи, відповідач розрахувався частково на суму 40 389,82 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача (а.с. 21-22).

          Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за зобов'язанням по договору №1-08/1 з урахуванням часткової оплати відповідачем в сумі 40 389,82 грн. становить 200 663,98 грн.

          Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 200 663,98 грн. за виконані позивачем роботи.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Оскільки матеріали справи свідчать про часткову оплату відповідачем (на суму 40 389,82 грн.) за виконані позивачем роботи (на загальну суму 241 053,80 грн.) і скаржник в апеляційній скарзі суму не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань за договором № 1-08/1 в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 200 663,98 грн.

          Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, ще й про стягнення пені в сумі 18 340,14 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 414,61 грн. та 3% річних у сумі 2 292,52 грн.

          Відповідно до п. 6.1 договору у випадку порушення Замовником термінів здійснення платежів за даним договором, він сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожний день прострочення здійснення платежів.

          Виходячи із норм ст. 549 ЦК України, ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та умов п. 6.1 договору № 1-08/1, колегія суддів вважає, що місцевий господарський обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 18 340,14 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України задоволенню підлягають також вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 292,52 грн. та індекс інфляції у розмірі 4 414,61 грн.

          Посилання скаржника, що судом безпідставно не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи і прийнято рішення за його відсутності, колегією суддів до уваги не приймається з підстав того, що причина, наведена в клопотанні (а.с. 63) не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки у даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

          Також, посилання скаржника, що сума основного боргу складає не 200 663,98 грн., а 121 569,69 грн., оскільки ТОВ „Компанія Європа-Буд” на рахунок ТОВ „БМ Будмеханізація” 24.03.2008 перераховано 26 309,11 грн. і 24.04.2008 перераховано 93 175,00 грн., всього на суму 119 484,11 грн., а не на суму 40 389,82 грн., а тому й штрафні санкції нараховані позивачем невірно, є помилковими виходячи із наступного.

          В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржником додано банківські виписки від 24.03.2008, якою перераховано позивачу 26 309,11 грн. та від 24.04.2008, якою перераховано 93 175,00 грн.

          Як вбачається із банківської виписки від 24.03.2008, позивачу відповідачем перераховано 26 309,11 грн., але ця сума врахована позивачем при поданні позову до суду (акт виконаних робіт від 31.01.2008 № 29 – а.с. 16 та банківська виписка від 24.03.2008 – а.с. 21).

          Що стосується суми перерахування відповідачем в розмірі 93 175,00 грн. за банківською випискою від 24.04.2008, то слід зазначити, що в графі „призначення платежу” є посилання на „оплата за надані послуги згідно рах. № 139, 126, 98 від 01.03.2008, 26.03.2008, 31.03.2008, але на спростування вимог скаржника, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано копії інших договорів, що укладались між позивачем і відповідачем та зазначених вище рахунків, в яких є посилання на ці договори.

          Так, згідно рахунка-фактури від 26.03.2008 № М-000126 позивачем виконано роботи на суму 37 895,22 згідно договору від 24.11.2007 № 163-07/1, відповідно до рахунка-фактури від 31.03.2008 № М-000098 робіт виконано на суму 41 199,08 грн. згідно договору від 29.11.2007 № 170-07/1, але ці договори не є предметом розгляду у даній справі, а тому суми, зазначені в цих рахунках не підлягають розгляду та врахуванню як часткова оплата відповідачем боргу за виконані позивачем роботи за спірним договором від 04.01.2008 № 1-08/1, який є предметом розгляду у справі.

Натомість, за рахунком-фактурою від 01.03.2008 № М-000139 позивачем виконані роботи на суму 14 080,70 грн. згідно договору від 04.01.2008 № 1-08/1 і дана сума перерахована як часткова оплата відповідачем боргу та врахована при зверненні позивача до суду (акт виконаних робіт від 01.03.2008 № 100 – а.с. 17 та банківська виписка від 24.04.2008 – а.с. 22, в якій є посилання на рахунок від 01.03.2008 № 139).

          Отже, якщо від загальної суми перерахування відповідачем позивачу 93 175,00 грн. за банківською випискою від 24.04.2008 відняти суму перерахування згідно рахунка №139 - 14 080,70 грн., яка врахована позивачем при зверненні до суду, то залишається сума 79 094,30 грн., яка є сукупною за рахунками від 26.03.2008 № М-000126 та від 31.03.2008 № М-000098, але вона не підлягає зарахуванню як часткова оплата відповідачем боргу позивачу згідно саме договору від 04.01.2008 № 1-08/1.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 у справі №47/60.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2009 у справі № 47/60 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Європа-Буд” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 47/60 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 29.05.09 (відправлено)