Рішення

від 15.01.2013 по справі 12/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

15.01.13

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

15 січня 2013 року Справа № 927/12/2/13

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик",

юридична адреса: вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, 84601

поштова адреса: вул. Квітнева, 17, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Березна-Сервіс",

пл. Революції, 2, смт. Березна, Менський район, Чернігівська область, 15622

Предмет спору: про стягнення заборгованості 8144,63 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

Представники сторін:

Від позивача: Скорик М.О., довіреність від 31.12.2012 року, представник

Від відповідача: Федорченко Р.Ф., директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 6265 грн. 10 коп. боргу за поставлений товар та 1879 грн. 53 коп. штрафу за неналежне виконання зобов"язань, згідно договору поставки № 329 від 01.01.2011 року.

Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

В судовому засіданні 15.01.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклала позовні вимоги та надала письмову заяву про залучення документів. Суд залучив документи до матеріалів справи.

Представник відповідача в усних поясненнях проти суми основного боргу не заперечував.

Також представником відповідача була подана письмова заява про відстрочення виконання рішення суду до 01.03.2013 р. у зв»язку з намірами сплатити борг до зазначеного числа та у зв»язку із скрутним фінансовим становищем на сьогоднішній день.

Представник позивача щодо надання відстрочки виконання рішення суду до 01.03.2013 р. не заперечувала.

Суд прийняв до розгляду клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають суттєве значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

01.01.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Березна-Сервіс" (покупець) було укладено договір поставки № 329, відповідно до п. 1.1. якого постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця алкогольні напої (товар), а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки, постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс" (в редакції 2000р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Згідно п.п.5.1.- 5.3. договору, ціна на товар визначена у Прайс-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення. Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар. Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору поставки № 329 від 01.01.2011 року, позивач поставив відповідачу товар по видаткових накладних, підписаних сторонами та скріплених печатками, копії яких додано до матеріалів справи, а саме згідно: видаткової накладної № 42676/41894 від 20.06.2012 року на суму 8042,52 грн., видаткової накладної № 53238/52936 від 02.08.2012 року на суму 5982,24 грн. Всього покупцю (відповідачу) було поставлено товар на загальну суму 14024 грн. 76 коп.

Відповідач щодо факту отримання товару не заперечував.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. зазначеного договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін -шляхом попередньої оплати.

Таким чином, по видатковій накладній № 42676/41894 від 20.06.2012 року на суму 8042,52 грн. відповідач зобов"язаний був розрахуватись в строк до 11.07.2012 року включно; по видатковій накладній № 53238/52936 від 02.08.2012 року на суму 5982,24 грн. -до 23.08.2012 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання не виконав і за отриманий товар розрахувався частково: згідно прибуткового касового ордеру № 53 009 від 09.11.2012 року сплачено 200 грн. та згідно прибуткового касового ордеру № 54 364 від 16.11.2012 року сплачено 50 грн. 00 коп., що підтверджується копіями зазначених прибуткових касових ордерів, які додані до матеріалів справи. Всього відповідачем здійснено оплату на суму 250 грн. 00 коп.

Крім того, відповідачем було частково повернуто позивачу товар на суму 7509,66 грн. по видатковій накладній № 42676/41894 від 20.06.2012 року, що підтверджується накладною на повернення товару № 25188 від 20.06.2012 р. на суму 7509,66 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем оплат та частковим поверненням позивачу товару, заборгованість відповідача становить 6265 грн. 10 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1879 грн. 53 коп. штрафу за неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого ним від позивача.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.1. договору поставки № 329 від 01.01.2011 року передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 30% від суми боргу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару, у відповідності до п. 7.1. договору поставки (більше ніж на 15 календарних днів), тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано штраф за порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару в сумі 1879 грн. 53 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався та позовні вимоги не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 6265 грн. 10 коп. боргу та 1879 грн. 53 коп. штрафу за порушення покупцем строків оплати вартості одержаного товару.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп.

При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги, скрутне фінансове становище відповідача на сьогоднішній день та його намір сплатити суму заборгованості до 01.03.2013 р., а також враховуючи згоду позивача на відстрочку виконання рішення суду на строк до 01.03.2013р., суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду, та відстрочити виконання рішення суду на строк до 01.03.2013 р.

Керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 626, 629,712 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Березна-Сервіс", пл. Революції, 2, смт. Березна, Менський район, Чернігівська область, 15622 (код ЄДРПОУ 30481547, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", юридична адреса: вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, 84601; поштова адреса: вул. Квітнева, 17, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026 (р/р 26006300277029 в ПАТ „Надра", МФО 380764, код ЄДРПОУ 35871504) 6265,10 грн. боргу, 1879,53 грн. штрафу та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Відстрочити виконання судового рішення на строк до 01.03.2013р.

4. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ зі строком пред»явлення до виконання з 02.03.2013р. по 02.03.2014р.

Повне рішення підписано 16.01.2013 року.

Суддя Л.М.Лавриненко