Рішення

від 05.12.2008 по справі 12/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

05.12.2008                                                                                     Справа  № 12/139

за позовом державного підприємства „Садовод”, с. Верхнєсадове                             м. Севастополь Автономна Республіка Крим

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Квадро”,                         с. Бадалово Берегівського району

про стягнення суми  481 913,50 грн. –основного боргу; 30 583,18 грн. –пені; 186 136,40 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами та 33 733,94 грн. –штрафу.   

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача –Стародубцев Д.С., (представник за довіреністю від 31.01.2008 року)

Від відповідача –Маргітич В.І., директор, Островська Д.В. (представник за довіреністю № 84/2 від 01.10.2008 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов державним підприємством „Садовод”,                    с. Верхнєсадове м. Севастополь Автономна Республіка Крим до товариства з обмеженою відповідальністю „Квадро”, с. Бадалово Берегівського району про стягнення суми  481 913,50 грн. –основного боргу; 30 583,18 грн. –пені; 186 136,40 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами та 33 733,94 грн. –штрафу.   

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

На підставі ст. 22 ГПК України, з огляду ст. 13 ЦК України, ст. ст. 8, 13 Конституції України та беручи до уваги часткове погашення боргу в добровільному порядку, заявлення позовних вимог за неналежне виконання зобов'язання відповідачем в максимальних частинах вимог (в т.ч. подвійної пені) позивач відмовився від позовних вимог в частині нарахованих до стягнення штрафних санкцій (пені) в сумі 30 583,18 грн., про що його представник подав у судове засідання письмову заяву (вх. № 11404 від 05.12.2008 року).

Отже, судом здійснюється подальше провадження у справі з врахуванням відмови позивача від первіснозаявлених вищезазначених вимог –30 582,18 грн.

З огляду на закладення до суду позову російською мовою, спілкування представника позивача російською мовою у судовому засіданні, судом вжиті заходи по забезпеченню представника позивача прав та можливостей зазначених ч. 3 ст. 10 (мова судочинства) ЗУ „Про судоустрій України”.

Відтак, представник позивача заявив про розуміння державної мови і відмовився від послуг перекладача.

Відповідач та його представники заперечили позовні вимоги з мотивів викладених у зустрічному позові, повернутого заявнику без розгляду з підстав п. 3 ст. 63 ГПК України.

Позаяк, обставини необґрунтованості в запереченні первісного позову та необґрунтованість заявлення зустрічного позову викладені в письмовому поясненні представника позивача (вх. № 11408 від 05.12.2008 року) щодо якості наданого товару, через що вважає заявлення зустрічного позову як процесуальною можливістю у зволіканні розгляду заявленого позову по суті.

Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України).          

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 481 913,50 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору купівлі –продажу № 51 від 21.05.2008 року, виноматеріал, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

       - податковими накладними: № 88 від 22.05.2008 року та № 98 від 09.06.2008 року;

      - товарно –транспортними накладними: № 791153, № 791154 та                   № 791155 від 22.05.2008 року; № 791156, № 791157 та № 791158 від 09.06.2008 року;

           - довіреностями: НБЕ № 143528 від 22.05.2008 року, НБЕ № 143535 та НБЕ № 143536 від 06.06.2008 року;

        - випискою банківської установи про рух коштів між сторонами від 30.07.2008 року;

          - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача (претензія № 23 від 04.09.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка  виноматеріалу (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого виноматеріалу є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Між тим, за  договором купівлі-продажу  одна  сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відтак, ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Оскільки, відповідно до п. 6.2 договору нараховані відсотки в розмірі 0,5% від неоплаченої суми, то сума 186 136,40 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6.2 договору та ст. 549 ЦК України відповідачу нарахований до сплати штраф в сумі 33 733,94 грн. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову суд дійшов висновку про необхідність обмеження в стягнені штрафу, як виняток, до 3 000 грн. з огляду підстав             ст. ст. 13, 509 ч.3, 551 ч.3 ЦК України; ст. ст. 230-233 ГК України та ст. 83 (п.3) ГПК України, оскільки належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора за незначний термін існування боргу, а тому в решті цієї частини позову –провадження у справі підлягає припиненню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

 Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази  подаються    сторонами    та   іншими   учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Квадро”                         (с. Бадалово Берегівського району, вул.. Грабовського, 11; код 20435728) на користь державного підприємства „Садовод” (с. Верхнєсадове                             м. Севастополь Автономна Республіка Крим, вул. Севастопольська, 76) суму 481 913,50 (чотириста вісімдесят одну тисячу дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.) –основного боргу; 186 136,40 (сто вісімдесят шість тисяч сто тридцять шість грн. 40 коп.) –відсотків за користування чужими грошовими коштами; 3 000 (три тисячі грн.) - штрафу та 7 324 (сім тисяч триста двадцять чотири грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В решті позову –провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

     Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.