Постанова

від 14.01.2013 по справі 5011-64/9907-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2013 р. Справа№ 5011-64/9907-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Ємельянова А.С.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Гуленко Ю.М. - представник за довіреністю № 21-08/38 від 25.09.2012 року,

від відповідача: не з'явились,

від третьої особи не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року

у справі № 5011-64/9907-2012 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма»

третя особа Кролик О.Л.

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Столиця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма» про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 26-32/07-F-1Z від 04.12.2007 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням позичальником Кролик О.Л. умов договору про надання споживчого кредиту № 26-32/07-F від 04.12.2007 року в частині сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на 12.07.2012 року утворилась заборгованість в сумі 79938, 23 грн. У зв'язку із чим у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 26-32/07-F-1Z від 04.12.2007 року, яким було забезпечено виконання зобов'язання за кредитом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011- 64/9907-2012 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та винести постанову, якою залишити позов без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що відповідач не був присутнім під час розгляду справи в Третейському судді при Асоціації українських банків, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи, а також тим, що позивач порушив п.1 ст. 598, п.4 ст.559 ЦК України, ненаправивши вимогу до поручителя (відповідача) про дострокове погашення боргу за кредитним договором. Крім цього, відповідачем зазначено, що в договорі застави № 26-32/07-F-1Z від 04.12.2007 року, містяться недопустимі виправлення, які оформленні з порушенням вимог діючих на той час правил нотаріального діловодства та інструкцій про вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма» по справі №5011-64/9907-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №5011-64/9907-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А., Ємельянов А.С., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А., Ємельянов А.С., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 20.11.2012 року.

Представники відповідача у судовому засіданні 20.11.2012 року не з'явився, однак через загальний відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2012 року не заперечував проти клопотання відповідача про відкладання розгляду справи.

Представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року задоволено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги до 11.12.2012 року.

У судовому засіданні 11.12.2012 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-64/9907-2012 у зв'язку із неможливістю розгляду даної справи до вирішення справи № 5011-37/17399-2012, що розглядається Господарським судом м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма» до Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» про визнаня недійсним договору застави № 26-32/07-F-1Z від 04.12.2007 року.

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2012 року зазначив, що вважає подане відповідачем клопотання необгрунтованим та заперечує проти його задоволення.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 5011-64/9907-2012.

Відповідно до ч.1ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання відповідача, оскільки господарський суд може самостійно дослідити та надати оцінку договору застави № 26-32/07-F-1Z від 04.12.2007 року щодо відповідності даного правочину нормам чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року відкладено розгляд справи до 25.12.2012 року у зв'язку із необхідністю подачі позивачем додаткових доказів.

У судовому засіданні 25.12.2012 року представник третьої особи подав клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-64/9907-2012, у зв'язку із прийнятям до провадження Господарським судом м. Києва позовної заяви апелянта про визнання недійсним договору застави. Дане клопотання мотивоване тим, що третя особа та відповідач подали до Дніпровського районного суду міста Києва заяву про скасування рішення третейського суду. Крім того, Господарським судом м. Києва прийнята до провадження позовна заява апелянта про визнання недійсним договору застави.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.12.2012 року підтримав заявлене клопотання.

Представник позивача у судовому засіданні 25.12.2012 року заперечував проти заявленого клопотання. Крім того, подав у судове засідання клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання ухвали суду від 11.12.2012 року.

Відповідно до ч.1ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Колегія суддів відхилила заявлене клопотання третьої особи, беручи до уваги те, що не надано доказів прийняття Дніпровським районним судом м.Києва заяви про скасування рішення третейського суду до свого провадження та зважаючи на те, що господарський суд може самостійно дослідити та надати оцінку договору застави № 26-32/07-F-1Z від 04.12.2007 року щодо відповідності даного правочину нормам чинного законодавства.

Крім того, представником відповідача були заявлені клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися із поданими позивачем документами та клопотання про продовження розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів задовольнила клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З метою надання можливості відповідачеві ознайомитись із поданими позивачем документами, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року, колегія суддів задовольнила клопотання представника відповідача про відкладення розгляд справи до 14.01.2013 року.

У судовому засіданні 14.01.2013 року представник позивача заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просить апеляційний суд, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011- 64/9907-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, представник позивача подав у судове засідання додаткові пояснення в обгрунтування своєї позиції.

Представник третьої особи у судовому засіданні 14.01.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарг підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» (правонаступником якого є позивач ПАТ «Банк Столиця») (за договором - кредитодавець) та Кролик Олександром Леонідовичем (за договором - позичальник) був укладений договір про надання споживчого кредиту № 26-32/07-F (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитодавець надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, надалі кредит, у сумі 149 000, 00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 03 грудня 2010 року та сплачувати проценти за користування кредитом за ставкою 18,5 % річних на визначених цим договором умовах.

Відповідно до пп. 1.1.2. п. 1.1. кредитного договору, погашення кредиту здійснюється не пізніше останнього робочого дня місяця за графіком та останній платіж по 03 грудня 2010 року.

Пунктом 7.1. кредитного договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Відповідно до п.3.1. кредитного договору проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

Згідно п.3.2 кредитного договору, кредитодавець щомісячно нараховує проценти за користування кредитом за період з 1 по 30 (31) поточного місяця, а позичальник щомісячно сплачує проценти не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому нараховані проценти, а також на день закінчення строку дії договору сплачує проценти кредитодавцю на рахунок № 22087502010278.

Після закінчення строку, на який було надано кредит (з урахуванням додаткових угод до договору), проценти за користування кредитом нараховуються і сплачуються позичальником за ставкою 28,5 % річних (п. 3.3 кредитного договору).

Відповідно до п.4.2.2 кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит 03 грудня 2010 року шляхом перерахування суми в безготівковому порядку або внесення суми готівкою через касу кредитодавця на відкритий позичальнику кредитодавця рахунок №22032502010278. Днем повернення кредиту є дата зарахування коштів на рахунок у кредитодавця №22032502010278.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав позичальнику грошові кошти відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як було зазначено позивачем у позовній заяві, в порушення умов договору, позичальник свій обов'язок щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у встановлені договором термін не виконав, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, яка станом на 12.07.2012 року становить 56928, 69 грн. основної заборгованості, 17585,95 грн. суми нарахованих та не сплачених процентів.

Так, відповідно до п.2 договору від 30.01.2009 року про внесення змін до договору про надання споживчого кредиту №26-32/07-F від 04.12.2007 року, спір який виник на підставі даного договору підлягає розгляду постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

Позивач звернувся до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків із позовною заявою до Кролик О.Л. про стягнення боргу за договором №26-32/07-F від 04.12.2007 року.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків по справі № 1551/10 від 24.11.2010 року позовні вимоги ПАТ «Банк Столиця» задоволено та стягнуто з Кролик О.Л. 63039, 31 грн. заборгованості за кредитним договором.

В силу ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, факти встановлені рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків по справі № 1551/10 від 24.11.2010 року не можуть мати преюдиціального значення при розгляді справи № 5011-64/9907-2012 по суті.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що в порушення умов договору, позичальник свій обов'язок щодо повернення кредиту у встановлені договором терміни не виконав належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 12.07.2012 року становить 56928, 69 грн, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи відповідними виписками з банківського рахунку.

Як було зазначено вище, проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит (п.3.1. кредитного договору).

Відповідно п.3.2 кредитного договору кредитодавець щомісячно нараховує проценти за користування кредитом за період з 1 по 30 (31) поточного місяця, а позичальник щомісячно повинен сплачувати проценти не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому нараховані проценти, а також на день закінчення строку дії договору сплачує проценти кредитодавцю на рахунок № 22087502010278.

Перевіривши розрахунки процентів за користування кредитом сторін за період з 15.01.2012 по 12.07.2012 року, колегія суддів дійшла до висновку, що розрахунок позивача є вірним, здійснений з дотримання законодавства та умов договору, а відтак, заборгованість за процентами за користування кредитом є обгрунтованою у сумі 17 585, 95 грн.

Крім того, за умовами п. 5.1. кредитного договору передбачений обов'язок позичальника, в разі прострочення повернення кредиту чи сплати процентів, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч. 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що за прострочення терміну платежу підлягає стягненню пеня у сумі 4351, 54 грн за несплату основної суми кредиту та пеня за несплату процентів у сумі 1072, 05 грн за період з 15.01.2012 по 12.07.2012 року.

Так, дійсно перевіривши розрахунок пені за несплату процентів за період з 15.01.2012 по 12.07.2012 року колегія суддів погоджується, що розрахунок позивача є вірним, здійснений з дотримання законодавства та умов договору.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість заявленої вимоги позивача про стягнення пені у сумі 4351, 54 грн за несплату основної суми кредиту за період з 15.01.2012 по 12.07.2012 року з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 1.1.2. п. 1.1. кредитного договору, погашення кредиту здійснюється не пізніше останнього робочого дня місяця за графіком та останній платіж по 03 грудня 2010 року включно.

Таким чином, прострочення позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту починається з 04.12.2010 року.

Згідно до ч. 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з п.5.1 кредитного договору, дане положення договору не визначає період протягом якого потрібно нараховувати штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання, а встановлює лише, який із типів характеру стягненнь в разі прострочення повернення кредиту чи сплати процентів потрібно застосувати.

Так, колегія суддів проаналізувавши умови кредитного договору встановила, що даний договір не містить іншого правила ніж встановленого ст. 232 ГК України, яке б регулювало період нарахування пені за несплату основної суми кредиту.

Враховуючи те, що пеня нараховується від дня коли зобов'язання повинно було виконано, позивач мав право нараховувати пеню за несплату основної суми кредиту з 04.12.2010 року по 05.05.2011 року.

Отже, вимога про стягнення пені за несплату основної суми кредиту за період з 15.01.2012 по 12.07.2012 року є неправомірною, оскільки позивач здійснив розрахунок пені у сумі 4351, 54 грн за несплату основної суми кредиту з простроченням встановленого п.6 ст.232 ГК України 6-ти місячного терміну.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів, перевіривши матеріали справи дійшла висновку про те, що заборгованість з повернення кредиту позичальника станом на 12.07.2012 року становить 75586, 69 грн., і складається із: 56928, 69 грн. основної заборгованості, 17585,95 грн. суми нарахованих та не сплачених процентів та пені за несплату процентів у сумі 1072, 05 грн.

Водночас, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 04 грудня 2007 року між ТОВ КБ «Столиця» (за договором - заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма» (за договором - заставодавець) було укладено договір застави № 26-32/07-F-IZ (надалі - договір застави).

Окрім того, відповідно до п. 2.1 кредитного договору та 1.1 договору застави в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитодавцем щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги заставодавець за договором застави № 26-32/07-F-1Z від 04.12.2007 року передав у заставу рухоме майно: автоклав з сушкою обробляємого інструменту, 2003 року випуску, інвентарний номер 04/С, заводський номер 03/123; заставна вартість 13 644, 70 грн., стоматологічну установку «PERFORMER III» A'DEC, 2004 року випуску, інвентарний номер 01/С; 02/С; 03/С, заводський номер 1145761;1185756;2578374; заставна вартість 166 725, 00 грн., фізіодиспенсер «Антожир» з наконечником, 2006 року випуску, інвентарний номер 07/С, заводський номер 110; заставна вартість 21 722, 09 грн., датчик цифровий рентгенологічний Planmeka Dixi, 2006 року випуску, інвентарний номер 09/С, заводський номер 5422; заставна вартість 28 713, 75 грн., рентген апарат Planmeka Intra, 2003 року випуску, інвентарний номер 05/С; заводський номер 4577; заставна вартість 11 693, 91 грн., компресор «Сіменс»з сушкою та очисткою повітря, 2003 року випуску, інвентарний номер 06/С; заводський номер 889558; заставна вартість 6225, 06 грн., апарат Ротамікс для капсульованих пломбованих матеріалів, 2006 року випуску, інвентарний номер 11/С; заводський номер 9604000849, заставна вартість 5100, 00 грн.

Так, загальна заставна вартість предмету застави за згодою сторін становить 253824, 51 грн.(п. 1.2.1. договору застави).

Згідно до пункту 1.4. договору застави предмет застави належить заставодавцю згідно Виписки з Балансового рахунку 10/2 «Основні засоби» станом на 04.12.2007 року.

Відповідно до п. 2.1.6. договору застави заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язань, передбачених договором кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 2 статті 589 ЦК України встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет застави на користь позивача за договором застави № 26-32/07-F-1Z від 04.12.2007 року є законою та обгрунтованою.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно заявлено вимогу до відповідача про звернення стягнення на предмет застави шляхом проведення публічних торгів.

Водночас, відповідач в доводах апеляційної скарги зазначив про те, що позивач порушив п.1 ст. 598, п.4 ст. 559 ЦК України, не направивши вимогу до відповідача про погашення боргу за кредитним договором.

Так, згідно ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішення постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1551/10 від 24.11.2010 року на даний час не виконано, тому відповідно до умов договору та чинного законодавства зобов'язання не може бути припинено.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Положення, які передбачають інститут поруки не поширюється на відносини за участю заставодавця, а факт припинення поруки не тягне за собою припинення договору застави з огляду на самостійність згаданих видів забезпечення виконання зобов'язання. Порука і застава є різними самостійними способами забезпечення виконання зобов'язання (п.п. 6, 7 оглядового листа Вищого арбітражного суду України «Про практику вирішення окремих спорів повязаних із забезпеченням виконання зобов'язання» від 30 травня 2001 року № 01-8/637).

Так, посилання відповідача на ч.4. ст. 559 ЦК України є помилковими, оскільки положення, що регулюють відносини щодо поруки не стосуються предмету розгляду даного спору.

Крім того, умовами договору застави та Закону України «Про заставу» не передбачено обов'язку заставодержателя надсилати вимогу до відповідача про погашення боргу за кредитним договором у разі якщо строк виконання зобов'зання настав.

Відтак, колегія суддів вважає необгрунтованими вищенаведені доводи апелянта, оскільки рішення постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1551/10 від 24.11.2010 року на даний час не виконано, інститут поруки не поширюється на відносини за участю заставодавця, та у відповідності до умов договору застави і Закону України «Про заставу» не передбачено обов'язку заставодержателя надсилати вимогу про погашення боргу за кредитним договором у разі якщо строк виконання зобов'зання настав.

В доводах апелянта також містяться посилення на те, що відповідач не був присутнім під час розгляду справи в Третейському судді при Асоціації українських банків, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Рішенням постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1551/10 від 24.11.2010 року повністю задоволено позовні вимоги кредитодавця.

01.02.2012 року Дніпровський районний суд міста Києва видав виконавчий лист по справі № 6-2112/11 р. про стягнення з Кролик О.Л. на користь ПАТ «Банк Столиця» заборгованості в сумі 63 039,31 грн. та 1030,40 грн. витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.

01.06.2012 року державним виконавцем органу ДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві Коровайко О.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 32817765 про стягнення з Кролик О.Л. на користь ПАТ «Банк Столиця» заборгованості в розмірі 64 069,71 грн.

Відповідно до абз.4 ст.51 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Так, як вбачається з матеріалів справи, вимоги заявлені відповідачем не стосуються предмету розгляду даного спору і тому питання про права і обов'язки, які виникли на підставі рішення постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1551/10 від 24.11.2010 року оскаржуються до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки предметом розгляду Третейського суду при Асоціації українських банків було право стягнення заборгованості за кредитним договором, що стосується прав та обов'язків кредитодавця та позичальника і не відноситься до правовідносин, які виникли на підставі договору застави, що є предметом розгляду даної справи.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що договір застави № 26-32/07-F-IZ від 04.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновим Іваном Вікторовичем, містить недопустимі виправлення, які оформленні в порушення вимог діючих на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказам Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5.

Так, відповідно до ч.2, 3 п.22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказам Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також які написані олівцем.

Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені підписом посадової (уповноваженої на те) особи і печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи викреслене.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, відповідні дописки зроблені в договорі застави № 26-32/07-F-1Z від 04.12.2007 року, застережені підписом і печаткою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнова Івана Вікторовича. Крім цього, виправлення зроблені таким чином, що можна прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи викреслене.

Отже, відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, а також заперечень, які б спростовували доводи викладені в рішенні Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011- 64/9907-2012.

Крім того, частиною 2 статті 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача, заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження, початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Однак, вирішуючи питання про звернення стягнення на заставлене майно, в порушення ч.2 ст. 25 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяженю», суд першої інстанції не зазначив в рішенні суду початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 р. у справі № 5011-64/9907-2012 підлягає частковому скасуванню в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за неповернення суми кредиту за період з 15.01.2012 по 12.07.2012 року у сумі 4351, 54 грн., а в іншій частині підлягає залишенню без змін. При цьому, резолютивна частина рішення підлягає доповненню в частині зазначення початкової ціни предмета застави.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011-64/9907-2012 - скасувати частково.

3. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма» (02154, м.Київ, вул.Ентузіастів, 39, код ЄДРПОУ 32378576) перед Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» (04205, м. Київ, вул.Маршала Тимошенко, 29-Б, код ЄДРПОУ 26520464) у сумі 75586, 69 грн. за кредитним договором № 26-32/07-F від 04.12.2007 року, звернути стягнення на предмет застави за договором № 26-32/07-F-1Z від 04.12.2007 року шляхом проведення публічних торгів, а саме:

автоклав з сушкою обробляємого інструменту, 2003 року випуску, інвентарний номер 04/С, заводський номер 03/123- за початковою ціною 13 644, 70 грн.;

стоматологічну установку «PERFORMER III»A'DEC, 2004 року випуску, інвентарний номер 01/С; 02/С; 03/С, заводський номер 1145761;1185756;2578374- за початковою ціною 166 725, 00 грн.;

фізіодиспенсер «Антожир» з наконечником, 2006 року випуску, інвентарний номер 07/С, заводський номер 110- за початковою ціною 21 722, 09 грн.;

датчик цифровий рентгенологічний Planmeka Dixi, 2006 року випуску, інвентарний номер 09/С, заводський номер 5422- за початковою ціною 28 713, 75 грн.;

рентген апарат Planmeka Intra, 2003 року випуску, інвентарний номер 05/С; заводський номер 4577- за початковою ціною 11 693, 91 грн.;

компресор «Сіменс»з сушкою та очисткою повітря, 2003 року випуску, інвентарний номер 06/С; заводський номер 889558- за початковою ціною 6225, 06 грн.;

апарат Ротамікс для капсульованих пломбованих матеріалів, 2006 року випуску, інвентарний номер 11/С; заводський номер 9604000849- за початковою ціною 5100, 00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма» (02154, м.Київ, вул.Ентузіастів, 39, код ЄДРПОУ 32378576) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» (04205, м. Київ, вул.Маршала Тимошенко, 29-Б, код ЄДРПОУ 26520464) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1521 (тисяча п'ятсот двадцать одна) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» (04205, м. Київ, вул.Маршала Тимошенко, 29-Б, код ЄДРПОУ 26520464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма» (02154, м.Київ, вул.Ентузіастів, 39, код ЄДРПОУ 32378576) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 43 (сорок три) грн. 78 (сімдесят вісім) коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 5011-64/9907-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Ємельянов А.С.

Пономаренко Є.Ю.