Постанова

від 20.01.2009 по справі 25/258

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/258

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.01.2009                                                                                           № 25/258

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:            Шипка  В.В.

          Борисенко  І.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "АльянсБуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2008

 у справі № 25/258 (Морозов С.М.)

 за позовом                               Приватне підприємство "АльянсБуд"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 305519,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Приватне підприємство “Альянс Буд” (надалі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія МТД” (надалі -  відповідач) заборгованості за виконані роботи в сумі 305.519,48 грн. та визнання актів приймання виконаних робіт № 5 за серпень 2007 року, № 6 за вересень 2007 року, № 7 за жовтень 2007 року та Довідку про вартість виконаних робіт складеними відповідно до Договору № 14/01-03 від 14.03.2007 та актів діючого законодавства України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором підряду, надані позивачем Акти приймання виконаних робіт не підписав, вартість виконаних робіт не оплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що ним було в повному обсязі виконані зобов'язання по оплаті вартості виконаних відповідачем робіт, що підтверджується доказами про сплату.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2008 у справі № 25/258 (далі – Рішення суду) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення суду та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2008 відновлено позивачу пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2008 у справі № 25/258, прийнято до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства „Альянс Буд” і порушено апеляційне провадження у справі № 25/258, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2008, який неодноразово відкладався.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 Новікова М.М. у зв'язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Іваненко Я.Л. у розгляді іншої справи та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Євсікова О.О., суддів Шипка В.В., Борисенко І.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства „Альянс Буд” колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя – Євсіков О.О. (доповідач), судді: Шипко В.В., Борисенко І.В., розгляд апеляційної скарги призначено на 16.12.2008, в якому оголошувалась перерва до 20.01.2009.

Представник скаржника у судовому засіданні 20.01.2009 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити, скасувати Рішення суду та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.01.2009 заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на неї, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 14 березня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір   підряду № 14/01-03  на влаштування зовнішніх стін та перегородок з піноблоків та цегли (надалі – Договір), згідно з яким позивач зобов'язується власними або залученими силами та засобами на власний ризик якісно, у встановлені Договором строки, виконати передбачені даним Договором роботи, а відповідач зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.  Обсяг та вартість робіт зазначаються сторонами у Додатку № 1 до Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору після закінчення окремого фронту робіт, зазначених у Додатку №1 до Договору та додаткових угод до нього, сторонами складається та підписується Акт виконаних робіт форми КБ-2в, який є підставою для складання та підписання Довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, яка, в свою чергу є підставою для здійснення розрахунків між сторонами.

Таким чином, договором встановлено, що підставою для розрахунків є підписана сторонами Довідка про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, яка у свою чергу складається на підставі підписаних сторонами Актів виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем не було надано до матеріалів справи Актів приймання виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підписаних обома сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були складені Акти приймання виконаних робіт № 5 за серпень 2007 року, № 6 за вересень 2007 року, № 7 за жовтень 2007 року та Довідки про вартість виконаних робіт на загальну суму 305.519,48 грн., які направлялися відповідачу на підписання (докази направлення містяться в матеріалах справи, що залучені місцевим судом). Однак відповідачем вказані акти і довідка підписані не були, що не заперечується позивачем.

У відповідності до ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З урахуванням наведеного судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем не було доведено підстав для оплати робіт, а саме факту здачі відповідачу виконаних за Договором робіт на загальну суму 305.519,48 грн.

В матеріалах справи містяться докази оплати відповідачем позивачу за виконані за Договором роботи на загальну суму 441.889,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 687 від 27.08.2007 на суму 50000,00 грн., № 462 від 08.06.2007 на суму 50000,00 грн., № 366 від 17.04.2007 на суму 40000,00 грн., № 794 від 24.09.2007 на суму 50000,00 грн.,  № 607 від 25.07.2007 на суму 210000,00 грн., та № 818 від 02.10.2007 на суму 41889,28 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи), з призначенням платежів “сплата за виконані БМР згідно контракту № 14/01-03 від 14.03.2007”.

За висновком місцевого суду, вказані докази спростовують твердження позивача про те, що відповідачем не виконувалися зобов'язання за Договором щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Відтак, в оскарженому рішенні зазначено, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт в сумі 305519,48 грн. через відсутність підстав для такої оплати відповідно до п. 3.2 Договору, а саме недоведеність факту прийняття відповідачем у встановленому порядку вказаних робіт.

За таких обставин судом першої інстанції відмовлено у задоволені позовної вимоги про стягнення з відповідача 305.519,48 грн.

На думку колегії суддів, такий висновок місцевого суду є помилковим, виходячи з наступного.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт за договором визначається згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1).

Згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1) сторони погодили, що улаштування стін з піноблоків - 450 грн./ м3; улаштування стін з цегли - 520 грн./ м3; улаштування перегородок - 185 грн./м2. (копія в матеріалах справи).

Зміст Протоколу погодження договірної ціни зафіксований та воля сторін визначена за допомогою факсового зв'язку, що відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України є повноправним різновидом правочину вчиненого у письмовій формі.

Сторонами за договором була підписана додаткова угода № 1 від 22.03.2007 до договору № 14/01-03 від 14.03.2007, де передбачені зміни обсягів і переліку робіт, які виконуються підрядником, що в свою чергу відображається на зміні загальної суми договору (як зазначено в преамбулі угоди).

Відповідно до визначень, наведених в додатковій угоді № 1, Додаток № 1, Додаток № 2 – це протоколи погодження договірних цін, які фактично відрізняються від первинного Додатку № 1 „Договірна ціна” до Договору підряду № 14/01-03.

Статтею 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Як свідчать матеріали справи, сторонами за договором були підписані акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 561889,28 грн., а саме: за березень 2007 р. на суму 113960,00 грн., за травень 2007 р. на суму 214432,82 грн., за червень 2007 р. на суму 27161,52 грн., за червень 2007 р. на суму 206334,94 грн., які свідчать про повне виконання «підрядником» робіт та прийняття «замовником» виконаних робіт без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Умовами договору та додаткової угоди № 1 від 22.03.2007 до нього сторони встановили, що після закінчення окремого фронту робіт, зазначених у додатках 1, 2 даного договору та додаткових угод до нього, сторонами складається та підписується акт виконаних робіт форми КБ-2в, який є підставою для складання та підписання довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, котра в свою чергу є підставою для здійснення розрахунків між сторонами. Не підкріплена актами виконаних робіт форми КБ-2в довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3 не є підставою для розрахунків.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що «замовник» оплачує виконані «підрядником» роботи протягом 5-ти банківських днів від дня належного оформлення сторонами зазначених в пункті 3.2 договору документів.

На виконання умов Договору Позивач виконав роботи за Договором, тобто повністю виконав свої обов'язки і направив Відповідачу для підписання в двох оригінальних примірниках Акт № 5 приймання виконаних підрядних робіт на за серпень 2007 року на суму 96.704, 84 гривень, Акт № 6 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року на суму 98.647,87 гривень, Акт № 7 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року на суму 110.166, 77 гривень за Типовими формами № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за Типовою формою № КБ-3, а саме на загальну суму 305.519,48 ( триста п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень 48 коп.) гривень.

Проте Відповідач не підписав зазначені вище документи і надіслав лист Позивачу від 07.03.2008 № 19, яким Відповідач відмовляв у їх підписанні, мотивуючи тим, що надіслані документи «оформленні не належним чином», а саме за кошторисними нормативами не відповідно до ДБН Д 1.1.-1.2000, тому вони в такому вигляді не можуть бути підписані.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить  такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися  на  ці відступи від  умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також відповідно до ст. 882 ЦК України, на яку посилається в листі № 19 Відповідач, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Уразі відмови однієї із сторін від підписання акта, про що вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Однак зазначена відмова Відповідача є необґрунтованою і не може розглядатися як підстава для не підписання Актів приймання виконаних підрядних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт з наступних причин.

Відповідач у листі від 07.03.2008 № 19 вказав, що надіслані Позивачем Акти виконаних підрядних робіт та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт мають протиріччя з п. 1.2.2. ДБН Д 1.1.-1.2000, а саме: загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи обов'язкові для застосування всіма організаціями, установами і підприємствами незалежно від їх відомчої належності і форм власності при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ, організацій державної форми власності.

Проте, зважаючи на умови Договору (та Додатки до нього), а також те, що відповідач не є підприємством державної форми власності і про залучення бюджетних коштів чи коштів підприємства державної форми власності ніякої інформації не надавав, і крім того сам же Відповідач підписав Договірну ціну та Протокол погодження договірної ціни, згідно яких розцінки за Договором встановлювались за одиницю виконаної роботи (з укладення метру квадратного чи кубічного цегли в влаштуванні стін те перегородок), Позивач правомірно та без порушень норм ДБН Д 1.1.-1.2000 та інших нормативно-правових актів склав та направив Відповідачу Акти приймання виконаних підрядних робіт і Довідку про вартість виконаних підрядних робіт ( а саме правомірно зробив розрахунок вартості виконаних робіт), Відповідач безпідставно відмовився від їх підписання.

Як зазналось вище, матеріали справи свідчать про те, що позивачем були складені Акти приймання виконаних робіт № 5 за серпень 2007 року, № 6 за вересень 2007 року, № 7 за жовтень 2007 року та Довідка про вартість виконаних робіт на загальну суму 305.519,48 грн., які направлялися відповідачу на підписання.

Докази направлення вказаних актів та довідок містяться в матеріалах справи, що встановлено судом першої інстанції та підтверджується апеляційним судом (т. с. 1, а. с. 38-48). При цьому місцевий суд не витребував від відповідача зазначені акти та довідки (як основні докази, на підставі яких заявлено позов), подібних вимог не зазначено ані в ухвалах суду, ані в протоколах судових засідань.

Акти приймання виконаних робіт № 5 за серпень 2007 року, № 6 за вересень 2007 року, № 7 за жовтень 2007 року та Довідки про вартість виконаних робіт на загальну суму 305.519,48 грн. були надані до матеріалів справи на вимогу апеляційного суду.

Крім того судом першої інстанції залишено поза увагою лист Відповідача № 19 від 07.03.2008, адресований Позивачу, яким він визнавав виконані Позивачем роботи, що вказані в зазначених та надісланих Відповідачу актах виконаних підрядних робіт.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 305.519,48 грн. (за основним платежем).

Відповідач не визнає заявлені позовні вимоги посилаючись на те, що додатком № 1 до спірного договору було визначено загальну суму договору, яка становить 487010,00 грн., з якої за виконану роботу позивачу було перераховано відповідачем 441889,20 грн.

Таким чином, як стверджує відповідач, він розрахувався з позивачем належним чином на загальну суму 496977,68 грн., яка є більшою за договірну ціну, зазначену в додатку № 1 до спірного договору, а отже просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як встановлено колегією суддів, пунктом 2.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 22.03.2007) сторони погодили, що вартість робіт за договором визначається згідно протоколу погодження договірної ціни (додатки № 1, 2).

Згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1) сторони погодили, що улаштування стін з піноблоків - 450 грн./ м3; улаштування стін з цегли - 520 грн./ м3; улаштування перегородок - 185 грн./м2 (копія в матеріалах справи).

Таким чином ані Договір, ані додаткова угода № 1 не визначають остаточного обсягу чи загальної суми робіт, а лише ціну виконання одиниці робіт.

Тому посилання відповідача на перевищення плати за Договором є безпідставним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів виконання власних зобов'язань належним чином, доказів проведених розрахунків за виконані роботи в повному обсязі згідно актів приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, як передбачено умовами спірного договору, зокрема п.3.3, відповідно до якого «замовник» здійснює подальші розрахунки на підставі актів виконаних робіт.

Відповідач також не надав суду доказів невиконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань згідно з умовами спірного договору.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 305.519,48 грн. заборгованості за договором підряду № 14/01-03 від 14.03.2007 та додатковою угодою до нього правомірна, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Переглядаючи рішення по суті, колегія суддів також дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання актів приймання виконаних робіт №5 за серпень 2007 року, № 6 за вересень 2007 року, № 7 за жовтень 2007 року та Довідку про вартість виконаних робіт складеними відповідно до Договору № 14/01-03 від 14.03.2007 та актів чинного законодавства України є неправомірними та не підлягають задоволенню, оскільки господарсько-процесуальним та іншим законодавством не визначена можливість розгляду господарським судом спорів про визнання актів складеними.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує  захист  прав і законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

При цьому заявлені позивачем вимоги про визнання актів складеними не ґрунтуються на законодавстві, а тому суд, з урахуванням положень ст. 20 Господарського кодексу України, приходить до висновку, що позивачем обрано непередбачений законодавством спосіб захисту своїх прав в цій частині, який знаходиться поза правовим полем.

Відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга Приватного підприємства „Альянс Буд” підлягає задоволенню в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2008 у справі № 25/258 щодо відмови в стягненні з відповідача 305.519,48 грн. з постановленням нового рішення про стягнення вказаної суми на користь позивача, а Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2008 у справі № 25/258 – скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову та частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції та за подання апеляційної скарги в розмірі 4.697,99 грн. (в т.ч. державне мито у розмірі 4.583,19 грн. (3.055,19 грн. + 1.528,00 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 114,80 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Альянс Буд” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2008 у справі № 25/258 скасувати.

3.          Постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД» (юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Канальна, 1, Фактична адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 8є, з р/р № 260033187101 у АК „Енергобанк", м. Києва, МФО 300272, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження; ЄДРПОУ 25595632) на користь Приватного підприємства „АльянсБуд" (юридична адреса: 08105, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, пров. Папулова, 13, р/р 26007052600090 у Філії Розрахунковий центр КБ Приватбанк, МФО 320649, ЄДРПОУ 32878837) суму заборгованості у розмірі 305.519,48 грн. та судові витрати у розмірі 4.697,99 грн.

5.          В решті позову відмовити.

6.          В решті апеляційної скарги відмовити.

7.          Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

8.          Матеріали справи № 25/258 повернути до Господарського суду міста Києва.

9.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Євсіков О.О.

 Судді                                                                                          Шипко  В.В.

                                                                                          Борисенко  І.В.