Постанова

від 14.01.2013 по справі 5002-23/2497-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року Справа № 5002-23/2497-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Антонової І.В.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, (комунальне підприємство "Управління міського господарства");

відповідача, Хмизенко Лілія Володимирівна, на підставі довіреності за № 2 від 31.07.12, (Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга");

третьої особи, Черномаз Ростислав Михайлович, на підставі довіреності за № 18-06-05 від 14.01.13, (Відділ по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради);

третьої особи, Башутін Володимир Іванович, на підставі протоколу за № 15 від 12.10.09, (Міська громадська організація "Алуштинська асоціація судновласників");

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 10 вересня 2012 року у справі № 5002-23/2497-2012

за позовом Комунального підприємства "Управління міського господарства" (вул. В. Хромих, 27,Алушта,98500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" (вул. Краснодарська, б.10ж,Єнакієве,Донецька область,86400)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Міська громадська організація "Алуштинська асоціація судновласників" (вул. 15 квітня, 43,Алушта,98500)

про визнання договору припиненим та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство «Управління міського господарства» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дитячої творчості «Радуга» про визнання договору оперативної оренди комунального майна № 264 від 19.02.2010р. таким, що припинив свою дію 01.11.2011р. та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр дитячої творчості «Радуга» звільнити орендоване нежитлове приміщення контори площею 260,1кв.м. та нежитлові приміщення будівлі гаражу площею 185,5 кв.м. за адресою: вул. Паркова, 6а, м.Алушта, Автономна Республіка Крим.

Позовні вимоги мотивовані закінченням строку договору, на який його було укладено, та небажанням позивача продовжувати договірні відносини.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2012 року у справі № 5002-23/2497-2012 позов задоволено частково, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" звільнити орендоване нежитлове приміщення контори площею 260,1 кв. м. та нежитлові приміщення будівлі гаражу площею 185,5 кв.м., за адресою: вул. Паркова, 6а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим.

В частині позовних вимог про визнання припиненим договору оренди комунального майна № 264 від 19.02.2010р. у позові відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звільнення відповідачем спірного приміщення, господарський суд виходив з тих обставин, що строк договору оренди нерухомого майна закінчився та не був продовжений на новий строк.

Що стосується вимог позовної заяви про визнання припиненим договору оренди комунального майна № 264 від 01.12.2008р., господарський суд виходив з того, що даний спосіб захисту прав та інтересів не передбачений ані законом, ані договором, а тому не підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 14 вересня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що господарським судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, на думку відповідача, суд не прийняв до уваги той факт, що договір оренди комунального майна № 264 від 01.12.2008р. є нікчемним, оскільки його не було посвідчено нотаріально. З тих же підстав є нікчемною і Додаткова угода до нього від 19.02.2010р.

Крім того, господарський суд не врахував, що спірні приміщення перебувають у користуванні інших осіб, яким комунальне майно передане в суборенду, що погоджено балансоутримувачем.

Також, господарський суд не зупинив провадження по даній справі до розгляду пов'язаної з нею справи за №5002-28/1631-2012, предметом спору у якій є спонукання до виконання певних дій, направлених на нотаріальне посвідчення договору оренди №264.

Відповідач також зауважив, що суд не звернув уваги на ту обставину, що пропозиція звільнити приміщення та відмова від пролонгації договірних відносин всупереч статті 764 господарського кодексу України та статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» була направлена відповідачу особою, яка не є стороною спірного договору, а тому не може братись до уваги.

26.10.2012р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" відновлений строк на подачу апеляційної скарги та її прийнято до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: головуючий суддя - Н.І. Сікорська, судді - Антонова І. В., Євдокімов І.В.

Також заявником апеляційної скарги заявлено клопотання про зупинення апеляційного провадження у зв'язку з розглядом Севастопольським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи за №5002-28/1631-2012.

13.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" просило не розглядати подане клопотання про зупинення апеляційного провадження, оскільки відпали його підстави у зв'язку з прийняттям 12.11.2012р. Севастопольським апеляційним господарським судом постанови по справі №5002-28/1631-2012.

13.12.2012р. від Комунального підприємства "Управління міського господарства" надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами, викладеними у скарзі, та просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

13.12.2012р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду продовжений строк розгляду спору та залучена до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Міська громадська організація "Алуштинська асоціація судновласників", а також розгляд справи був відкладений на 14.01.2013р.

У призначене на 14.01.2013р. з'явився представник відповідача, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, оскаржуване рішення скасувати. Також підтримав вимоги апеляційної скарги і представник Міської громадської організації "Алуштинська асоціація судновласників". Представник Відділу по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Позивач явку уповноваженого представника до судового засідання не забезпечив, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з'явились в судове засідання, за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

23.05.2007 Алуштинська міська рада прийняла рішення №14/29 "Про передачу в оренду комунального майна", відповідно до п. 1.6 якого вирішено КП "Управління міського господарства" передати в оренду у встановленому порядку нежитлові приміщення комунальної власності, а саме: нежитлові приміщення площею 157,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Паркова, 6, строком на 15 років ТОВ "Центр дитячої творчості "Радуга", для зберігання маломірних плавзасобів та організації рятувально-водолазної служби.

01.12.2008 між Комунальним підприємством "Управління міського господарства" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" (орендар) укладений договір оперативної оренди нерухомого майна № 264. (том 1 а.с. 11-16)

Відповідно до розділу 1 договору, предметом договору є майнові відносини сторін з господарського використання майна (п. 1.1).

Пунктом 1.2 договору визначено, що на підставі рішення 14 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради від 23.05.2007 № 14/29 п. 1.6., виписки з протоколу № 10 засідання конкурсної комісії на право оренди об'єктів комунальної власності Алуштинської міської ради від 28.08.2007, виписки з протоколу № 14 засідання конкурсної комісії на право оренди об'єктів комунальної власності Алуштинської міської ради від 21.12.2007, орендодавець передає нерухоме майно, яке перебуває на його балансі: нежитлові приміщення будівлі контори площею 260,1 кв.м та нежитлові приміщення будівлі гаражу площею 185,8 кв.м за адресою: м. Алушта, вул. Паркова, 6а (майно), вартість якого відповідно до експертного висновку станом на 30.11.2008, складає 533 160,00 грн. Орендар приймає майно в оперативну оренду, відповідно до акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.1 договору, даний договір вступає в силу з 01 грудня 2008 року та діє до 05 червня 2022 року.

Зміни та доповнення або розірвання даного договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, які пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця від дати надання їх на розгляд іншій стороні (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.5 договору визначено, що дія даного договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Даний договір не був посвідчений нотаріально.

01.12.2008 сторонами підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення. (том 1 а.с.18)

19.02.2010 між КП "Управління міського господарства" та ТОВ "Центр дитячої творчості "Радуга" укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 264 від 01.12.2008, якою п. 4.1 договору викладено у наступній редакції: "Даний договір вступає в силу з 01 грудня 2008 року та діє до 30 листопада 2011 року". (том 1 а.с.17)

Додаткова угода нотаріально не посвідчена.

25.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" та Міською організацією "Алуштинська асоціація судновласників" укладений договір суборенди, предметом якого є нежитлове приміщення площею 147,9 кв. м., розташоване за адресою: вул. Паркова, 6а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим. Даний договір погоджений Комунальним підприємством "Управління міського господарства". (том 2 а.с.32).

На виконання договору суборенди від 25.11.2011р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" 25.11.2011р. за актом приймання-передачі передало Міській організації "Алуштинська асоціація судновласників" нежитлове приміщення площею 147,9 кв. м., розташоване за адресою: вул. Паркова, 6а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим (том 2 а.с. 34).

Листом від 01.12.2011р. за вих. № 20-05-547 Відділ по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради попередив відповідача про закінчення строку договору №264 від 01.12.2008р. та необхідність повернення орендованого майна (том 1 а.с.20). Аналогічна вимога була надіслана на адресу відповідача Виконавчим комітетом Алуштинською міською радою (том 1 а.с.21).

Оскільки, відповідач, на час подачі позову об'єкт оренди не повернув, вказане стало підставою для звернення позивача до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання договору припиненим та повернення об'єкту комунального майна балансоутримувачу з тих підстав, що строк дії договору закінчився.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо часткової обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи предметом договору оренди нерухомого майна є майно, яке знаходиться у комунальній власності, а тому до спірних правовідносин у першу чергу необхідно застосовувати Закон України „Про оренду державного та комунального майна" (Далі - Закон), а також норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 2 Закону передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 10 Закону серед істотних умов договору оренди визначено термін, на який укладається договір оренди.

Згідно ч.2 ст. 26 Закону договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди.

Як вже зазначалось раніше, господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині повернення майна виходив з тих обставин, що термін дії договору оренди нерухомого майна скінчився.

До вищенаведених висновків господарський суд дійшов з огляду на укладену між сторонами Додаткову угоду № 1 до договору оренди № 264 від 01.12.2008, якою встановлено строк його дії з 01 грудня 2008 року по 30 листопада 2011 року.

Але судова колегія вважає дані висновки передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту другої частини зазначеної статті вбачається, що вона передбачає обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), які укладені на три роки і більше. Тобто договори, строком до трьох років обов'язкового нотаріального посвідчення не вимагають.

Договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) посвідчуються як державними, так і приватними нотаріусами за місцем знаходження об'єкту нерухомості (п. 105 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5).

А в силу статті 794 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Зі змісту даної статті вбачається, що державна реєстрація договору найму можлива тільки за наявності державної реєстрації в Державному реєстрі прав на об'єкт договору, які виникли раніше (права власності або інших речових прав). На сьогодні реєстрацію договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) здійснюють державні та приватні нотаріуси відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Отже, зі змісту вищенаведених норм законодавства вбачається, що Договір оренди за №264 від 01.12.2008р. підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Але, як вбачається з матеріалів справи даний договір не посвідчений нотаріально та відсутня його державна реєстрація.

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" звернулось до відповідачів: Комунального підприємства "Управління міського господарства" Відділу по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління МНС України в Автономній Республіці Крим, Міська громадська організація "Алуштинська асоціація судновласників"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Морські розваги", Комунальне підприємство "Управління благоустрою міста та капітального будівництва", Алуштинська міська рада з позовом про спонукання до виконання певних дій.

Предметом спору у справі № 5002-28/1631-2012 є спонукання комунального підприємства "Управління міського господарства" та до відділу по управлінню комунальною власністю Алуштинської міської ради про зобов'язання КП "Управління міського господарства" протягом 10 днів з моменту набрання законної сили рішення суду виконати всі юридично значимі дії по нотаріальному укладенню договору оперативної оренди нерухомого майна № 264 від 01.12.2008 (нежитлових приміщень будівлі контори, площею 260,1 кв.м та нежитлових приміщень будівлі гаражу, площею 185,8 кв.м, розташованих за адресою: вул. Паркова, 6а в м. Алушта), та інше.

Рішенням господарського суду АР Крим від 06.08.2012р. по справі № 5002-28/1631-2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. встановлений факт ухилення КП "Управління міського господарства" від виконання вимог діючого законодавства, а саме нотаріального посвідчення договору №264 від 01.12.2008, а тому, вказане рішення господарського суду першої інстанції скасовано частково та зобов'язано комунальне підприємство "Управління міського господарства" виконати всі юридично значимі дії по нотаріальному укладенню договору оперативної оренди нерухомого майна № 264 від 01.12.2008 (нежитлових приміщень будівлі контори, площею 260,1 кв.м та нежитлових приміщень будівлі гаражу, площею 185,8 кв.м, розташованих за адресою: вул. Паркова, 6а в м. Алушта), а саме: - надати в нотаріальну контору оригінали правовстановлюючих документів на об'єкт оренди; - надати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, яке є предметом оренди; - надати документи, які свідчать про правовий статус підприємства (статут, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про включення до ЄДРПОУ), повноваження керівника на укладання договору оренди комунального майна, паспорт, довідку про ідентифікаційний номер, та інші документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору оренди; - забезпечити явку керівника або уповноваженої особи до нотаріальної контори для підписання договору.

В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 серпня 2012 року у справі № 5002-28/1631-2012 залишено без змін.

Щодо наявності Додаткової угоди №1, якою був змінений строк дії договору, судова колегія у вказаній справі дійшла висновку, що сторони за договором мали право змінювати умови Договору оренди за №264 від 01.12.2008, тільки після виконання всіх вимог чинного законодавства, а саме після його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Частина 2 статті 35 ГПК передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Як свідчать матеріали справи суб'єктний склад у обох справах співпадає частково, а саме, склад учасників розрізняється лише у кількості третіх осіб, а тому постанова Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 5002-28/1631-2012 відповідає вимогам статті 35 Господарського процесуального кодексу України та носить преюдиціальний характер стосовно справи №5002-23/2497-2012.

Аналогічна правова позиція висловлена в п.2.6.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 5002-28/1631-2012 встановлений факт ухилення позивача від нотаріального посвідчення Договору оренди за №264 від 01.12.2008, та передчасність укладання Додаткової угоди №1 до нього, а тому при розгляді справи №5002-23/2497-2012 господарський суд першої інстанції, задля всебічного її розгляду, повинен був врахувати вказані обставини справи, оскільки незаконність дій комунального підприємства "Управління міського господарства" стала підставою для спонукання його здійснити дії щодо нотаріального посвідчення Договору оренди за №264 від 01.12.2008, і в свою чергу позбавило Додаткову угоду №1 доказової сили у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи №5002-23/2497-2012.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку щодо передчасності зробленого господарським судом висновку стосовно закінчення строку дії Договору оренди за №264 від 01.12.2008, а тому не вірним є прийняття рішення про необхідність звільнення відповідачем орендованого приміщення з цих підстав, оскільки при наявності фактичних відносин з оренди нерухомого майна між позивачем та відповідачем, остаточно не вирішено питання щодо набрання чинності Договору оренди за №264 від 01.12.2008. Тобто при наявності обов'язку позивача здійснити дії щодо нотаріального його посвідчення та презумпції правомірності користування відповідачем спірним приміщенням (оскільки встановлено виконання умов укладеного договору №264 сторонами та ухилення комунального підприємства "Управління міського господарства" від нотаріального посвідчення Договору оренди), не можна брати до уваги Додаткову угоду №1 в якості належного доказу, яка свідчить про зміну строку дії Договору оренди за №264 від 01.12.2008.

Крім того, дійшовши до висновку щодо закінчення строку дії Договору оренди за №264 від 01.12.2008 та зобов'язавши відповідача звільнити орендоване приміщення, господарський суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що частина орендованого приміщення передана у суборенду Міській організації "Алуштинська асоціація судновласників" за погодженням орендодавця, що підтверджується договором від 25.11.2011 року та актом прийому передачі. (том 2 а.с.32).

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що суд не звернув уваги на ту обставину, що пропозиція звільнити приміщення та відмова від пролонгації договірних відносин була направлена відповідачу особою, яка не є стороною спірного договору, а тому не може братись до уваги, колегія суддів вважає їх не спроможним, оскільки до суду з позовом про визнання договору припиненим та зобов'язання звільнити приміщення звернувся саме орендодавець за договором - Комунальне підприємство "Управління міського господарства", який до відповідача хоча й не звертався з пропозицією про повернення комунального майна, але це не позбавляє його права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Що стосується визнання Договору оренди за №264 від 01.12.2008 припиненим з 01.11.2011р., судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -

підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття

передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання

правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до

господарського суду мають право також звертатися державні та інші

органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької

діяльності.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом за захистом позивач посилався на невизнання відпов?ідачем його права відмовитись від продовження строку дії договору та його припинення на підставі п. 4.5 Договору та ч.2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" внаслідок закінчення строку його дії, а також мотивував позов тим, що у зв'язку з припиненням дії договору, комунальне майно перебуває у відповідача без належних правових підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом норм ст. 598 ЦК України та ст. 26 Закону Украї?ни „Про оренду державного та комунального майна" припинення зобов'язання оренди означає такий стан сторін правовідносин, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Відповідно до ст.. 598 ЦК України зобов'язання припиняється повністю або частково з підстав, передбачених договором або законом.

Згідно з п.п.1 п. 4.5 Договору та ч. 2 ст.. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який він був укладений.

Відповідно до зазначених вище положень ЦК України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна" припинення договору у разі закінчення строку, на який він був укладений, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору оренди припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України), слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання однією із сторін договору права інш?ої сторони на припинення зобов'язання за договором оренди, таке право підлягає захисту судом за позовом про визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У зв'язку з цим відмова суду першої інстанції у задоволенні позову з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту не передбачений законом, не можна визнати обґрунтованим.

Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Обмежене тлумачення судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призвело до неправомірної відмови в реалізації його права на судовий захист.

Аналог?ічна правова позиція в?исловлена Верховним Суд?ом України у від 21 травня 2012 року № 6- 20 цс 11.

Разом з тим, розглядаючи повторно справу та вимоги про визнання припиненим договір оренди комунального майна, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні у зв'язку з тим, що не можливо визнати договір припиненим з підстав закінчення його строку дії, оскільки остаточно не вирішено питання щодо набрання його чинності, про що свідчить й постанова Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 5002-28/1631-2012, якою зобов'язано вчинити певні дії щодо нотаріального посвідчення спірного договору.

Колегія суддів зазначає, що зміна мотивувальної частини саме в цій частині, не вплинула на висновки Господарського суду АР Крим, викладені в резолютивній частині оскарженого рішення про відмову в задоволенні позову.

Отже, з огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку щодо часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскарженого рішення в частині обов'язку відповідача звільнити орендоване приміщення, оскільки передчасність висновків господарського суду першої інстанції призвела до прийняття рішення без повного та всебічного встановлення обставин справи.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 та пунктом 3 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр дитячої творчості "Радуга" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2012 року у справі № 5002-23/2497-2012 в частині зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр дитячої творчості «Радуга» (вул. Краснодарська, 10ж, м. Єнакієве, Донецька область, 86400, ідентифікаційний код 31817307) звільнити орендоване нежитлове приміщення контори площею 260,1 кв.м. та нежитлові приміщення будівлі гаражу площею 185,5 кв.м. за адресою: вул. Паркова, 6а, м. Алушта Автономна Республіка Крим скасувати.

В цієї частині прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2012 року у справі № 5002-23/2497-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді І.В. Антонова

І.В. Євдокімов