Постанова

від 15.01.2013 по справі 17/5005/13529/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 17/5005/13529/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2012р. у справігосподарського суду Дніпропетровської області за позовомфермерського господарства "Воскресенівське" дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області в особі Відділу Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області про стягнення 14473,95 грн. збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_5 (адвокат, дог. від 14.01.2013р. б/н),

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ФГ "Воскресенівське" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи - головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області в особі Відділу Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області про стягнення 14473,95 грн. збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2011р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2012р., у справі №17/5005/13529/2011 позов задоволено.

Вказані судові акти мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та припинити провадження по справі, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.2 ст. 34, ст. 36 ГПК України, ст. 22 ЦК України, ст. 125 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, 21.01.2008р. між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (орендодавець) і ФГ "Воскресенівське" (орендар) були укладені окремі договори оренди землі про надання в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Воскресенівської сільської (селищної) ради Васильківського району Дніпропетровської області загальними площами 4,958 га, у тому числі рілля 4,958 га.

За заявою ФГ "Воскресенівське" 11.04.2011р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, що знаходяться в оренді ФГ "Воскресенівське", за результатами якої складений акт, в якому вказано, що вищезазначені земельні ділянки на момент перевірки знаходяться в обробленому відповідачем стані (проведено оранку з осені 2010р. та по весні проведено боронування землі) без правових на те підстав та порушені права законного землекористувача передбачені ст. 27 Закону України "Про оренду землі". Дані дії по визначенню ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчать про самовільне зайняття даних земельних ділянок. Окрім зазначених осіб, акт був підписаний також ОСОБА_4

Одночасно були складені акт обстеження земельної ділянки №10 від 11.04.2011р., до якого був доданий розрахунок розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 14473,95грн. та протокол про адміністративне правопорушення ФОП ОСОБА_4, на підставі якого 12.04.2011р. була прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Задовольняючи позов, господарський суд попередніх інстанцій, керуючись положенням ст. 152, 157 ЗК України, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст. 22 ЦК України, виходив з того, що відповідач не надав доказів в підтвердження наявності у нього документа, що підтверджує право власності, права постійного користування чи право на оренду землі, та погодився з наданим позивачем розрахунком збитків в розмірі 14473,95 грн., заподіяних внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, зробленого відповідно до Методики визначення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМ України від 25.07. 2007 р. № 963.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення у відповідності до приписів ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки (її самовільне використання) встановлюється у порядку, встановленому Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. N 963-IV (зі змінами і доповненнями) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Згідно п.1 вищенаведеної Методики, вона спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, який визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, остання з осені 2010 р. обробляє земельні паї ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які заключили з нею договори оренди землі в вересні цього ж року.

Факт використання відповідачем спірної земельної ділянки на підставі договору обробітку землі з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується також матеріалами справи, зокрема постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (т.1 а.с. 74) та актом обстеження (т. 1 а.с. 122).

Отже, з огляду на матеріали справи та враховуючи встановлений судом факт оброблення відповідачем спірних земельних ділянок з дозволу власників цих ділянок та на підставі договорів, висновок суду попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача колегія визнає передчасним та не погоджується з визначенням судом характеру такої протиправності у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки, наявність якої у спірних правовідносинах є ключовим моментом при розгляді даної справи.

За таких обставин, колегія вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали та обставини справи, що мають суттєве значення для розгляду спору. Порушення господарськими судами вимог ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності є підставою для скасування постановлених по справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

При цьому слід зазначити, що ОСОБА_4 при подачі касаційної скарги сплатила 751,10 грн. судового збору, який розраховується у разі подання позовної заяви немайнового характеру. Натомість позов, що розглядається, носить майновий характер, отже судовий збір, виходячи з розміру суми збитків заявленої до стягнення, становить 804,75 грн. Таким чином, недоплата в 53,65 грн. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету з ОСОБА_4, як заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, п.п.5 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2012р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2011р. у справі №17/5005/13529/2011 скасувати.

Справу направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до спеціального фонду Державного бюджету, символ звітності 254, на рахунок: отримувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код 38004897, рахунок 31211254700007, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, недоплачений судовий збір за подачу касаційної скарги в сумі 53,65 грн.

Головуючий суддя Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко