Постанова

від 27.08.2013 по справі 17/5005/13529/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 17/5005/13529/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. (доповідач) - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. розглянувши матеріали касаційних скарг фермерського господарства "Воскресенівське", смт. Васильківка, Дніпропетровська область та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. у справігосподарського суду Дніпропетровської області за позовомфермерського господарства "Воскресенівське", смт. Васильківка, Дніпропетровська область дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області в особі Відділу Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області простягнення 14 473 грн. 95 коп. збитків за участю представників стороні:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_5 (адвокат за дог. від 23.08.2013р. б/н),

третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Воскресенівське" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області в особі Відділу Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь збитків в сумі 14 473, 95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за договорами оренди землі, укладеними у 2008р. між власниками земельних ділянок та позивачем, останньому були передані в оренду земельні ділянки в строкове платне користування строком на 5 років. Однак, Актом обстеження земельної ділянки від 11.04.11р. та Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.11р., складеними відділом держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області встановлено факт самовільного використання земельних ділянок ФОП ОСОБА_4 та винесено припис про усунення порушень земельного законодавства, який на дату звернення позивача з позовом не виконано. На підставі викладеного, ФГ "Воскресенівське" нарахувало збитки в розмірі 14 473, 95 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2013р. у справі № 17/5005/13529/2011 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2013р. у справі № 17/5005/13529/2011 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позовом задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 4 824, 65 грн. шкоди, а в іншій частині позову відмовлено.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову мотивована тим, що судом встановлено факт самовільного зайняття ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки належної ОСОБА_6 та яка була передана в ФГ "Воскресенівське" по договору оренди від 21.01.2008р.

Не погоджуючись з постановою, ФОП ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ФГ "Воскресенівське" не погоджуючись з зазначеними рішенням та постановою також звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, постанову суду апеляційної інстанції скасувати частково і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційних скарг відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2008р. між орендодавцями ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9 і орендарем - фермерським господарством "Воскресенівське" були укладені окремі договори оренди землі. За умовами договорів кожний орендодавець передавав орендарю в користування земельну ділянку площею 4,958 га (рілля), які знаходяться на території Воскресенівської сільської (селищної) ради Васильківського району Дніпропетровської області. Загальна площа трьох земельних ділянок 14,874га.

Відповідно до п. 2.1. договорів вони укладені на 5 років.

Дані договори були зареєстровані у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "ЦДЗК" 22.11.2010р., про що у Державному реєстрі вчинено відповідні записи та присвоєні відповідні номери.

Отже позивач з моменту реєстрації договорів оренди землі - з 22.11.2010р. є законним користувачем спірних земельних ділянок загальною площею 14,874 га.

Судом встановлено, що 11.04.2011р. Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, що знаходяться в оренді ФГ "Воскресенівське", за результатами якої складений акт, в якому вказано, що вищезазначені земельні ділянки на момент перевірки знаходяться в обробленому стані (проведено оранку з осені 2010р. та по весні проведено боронування землі) без правових на те підстав та порушені права законного землекористувача передбачені ст. 27 Закону України "Про оренду землі". Дані дії по визначенню ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчать про самовільне зайняття даних земельних ділянок.

Одночасно був складений акт обстеження земельної ділянки №10 від 11.04.2011р., в якому також зазначено, що земельні ділянки з восени 2010р. знаходяться в обробленому стані. Весною 2011р. ФОП ОСОБА_4 провела боронування даних земельних ділянок без правових на те підстав, що є порушенням ст.ст.125, 126 ЗК України. Дії ФОП ОСОБА_4 свідчать про самовільне зайняття земельних ділянок чим порушені права законного орендаря та завдано шкоду у розмірі 14 473,95 грн.

12.04.2011р. постановою про накладання адміністративного стягнення №6/5-05/10 ОСОБА_4 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 01.09.2010р. ФОП ОСОБА_4 уклала договори оренди спірних земельних ділянок з ОСОБА_9 та ОСОБА_7, які не були зареєстровані у Державному реєстрі, а тому, як правильно стверджує суд 2-ї інстанції, вони не є чинними.

Також, 01.09.2010р. ОСОБА_4 (підрядник) укладено договори обробітку землі з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (замовник) строком на 10 років, за умовами яких відповідач зобов'язався виконувати сільськогосподарські роботи по обробітку землі замовників.

Таким чином, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, при наявності договорів обробітку землі, користування відповідачем земельними ділянками що належать ОСОБА_9 та ОСОБА_7, не відноситься до категорії самовільного на відміну від земельної ділянки, належної ОСОБА_6, зайняття якої відповідачем є самовільним.

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. за № 963, для визначення розміру шкоди беруться дані щодо площі самовільно зайнятої земельної ділянки, середньорічний дохід, який визначається у додатку 1, з урахуванням переліків зазначених у додатках 2, 3, коефіцієнт функціонального використання, визначений у додатку 4 та коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.

За таких обставин, а також враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2010р. № 1068 "Про ліквідацію Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель", ст. 33 ГПК України, висновок господарського суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 4 824,65 грн. шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки площею 4,958 га, власником якої є ОСОБА_6, та відмову в позові в іншій частині вимог, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Розглядаючи касаційні скарги та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, касаційна інстанція зазначає, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На думку колегії прийнята у справі судом апеляційної інстанції постанова відповідає цим вимогам, з огляду на що підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційних скарг відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. у справі № 17/5005/13529/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський