Рішення

від 19.03.2013 по справі 17/5005/13529/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.13р. Справа № 17/5005/13529/2011

За позовом Фермерського господарства "Воскресенівське", смт. Васильківка, Дніпропетровська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області в особі Відділу Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області

про стягнення 14 473 грн. 95 коп. збитків

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

від позивача - Махинько І.С., дов. б/н від 08.01.2013р.;

Івах Є.В.,дов. б/н від 08.01.13р.;

від відповідача - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 30.12.1999р.;

ОСОБА_4, адвокат, посвідчення НОМЕР_2, договір про надання юридичної допомоги б/н від 22.02.13р.

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "Воскресенівське" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській області в особі Відділу Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму 14 473,95 грн. збитків.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що за договорами оренди землі, укладеними у 2008р. між власниками земельних ділянок та позивачем, останньому були передані в оренду земельні ділянки в строкове платне користування строком на 5 років. Однак, Актом обстеження земельної ділянки від 11.04.11р. та Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.11р., складеними відділом держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області встановлено факт самовільного використання земельних ділянок ФОП ОСОБА_1 та винесено припис про усунення порушень земельного законодавства, який на дату звернення позивача з позовом не виконано.

На підставі викладеного, ФГ «Воскресенівське» нарахувало збитки в розмірі 14 473, 95грн., які просить стягнути з ФОП ОСОБА_1

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позов вказує на те, що у позивача відсутнє право щодо стягнення збитків, оскільки земельні ділянки використовувались відповідачем на підставі договорів на обробіток землі, укладеними між ним та власниками земельних ділянок. Крім того, у заяві про залучення документів від 19.03.13р. відповідач зазначає, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 40/5005/2995/2011 від26.04.12р., залишеній в силі постановою Вищого господарського суду України від24.07.12р. встановлено недоведеність вищезазначеними Актами від 11.04.11р. займання спірних земельних ділянок саме відповідачем. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа до судових засідань не з'явилась, документи витребувані судом не надала, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.11р. року у справі № 17/5005/13529/2011 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.12р. рішення суду першої інстанції залишено в силі..

Постановою Вищого господарського суду від 15.01.13р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.12р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.11р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду від 01.02.13р. справа прийнята до провадження новим складом суду, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.02.13р.

Суд відкладав розгляд справи з 25.02.13р. на 19.03.13р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

21.01.2008р. між орендодавцями: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і фермерським господарством "Воскресенівське" (далі - орендар, позивач) були укладені окремі договори оренди землі про надання в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 14,874 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Нововоскресенівка на території Воскресенівської сільської (селищної) ради Васильківського району Дніпропетровської області і позначені на карті розпаювання землі за НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 (а.с. 48).

Відповідно до п. 2.1 договорів останні були укладені на 5 років.

Укладені договори були зареєстровані у Васильківському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі вчинено записи від 22.11.2010 року та присвоєні відповідні номери 041011801573, 0410118001574 і 041011801575.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2011р. за заявою ФГ "Воскресенівське" державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області ОСОБА_9 у присутності представника ФГ "Воскресенівське" Літвінова С.П., гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_11 проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, що знаходяться в оренді ФГ "Воскресенівське". За результатами зазначеної перевірки складений Акт, в якому вказано, що вищезазначені земельні ділянки на момент перевірки знаходяться в обробленому відповідачем стані (проведено оранку з осені 2010р. та по весні проведено боронування землі) без правових на те підстав та порушені права законного землекористувача передбачені ст. 27 Закону України "Про оренду землі ". Дані дії по визначенню ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчать про самовільне зайняття даних земельних ділянок.

Одночасно були складені Акт обстеження земельної ділянки №10 від 11.04.2011р., до якого був доданий розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 14473,95 із пропозицією ОСОБА_1 добровільно відшкодувати заподіяну шкоду протягом 15 днів з моменту отримання розрахунку та протокол про адміністративне правопорушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач).

Приписом №16 від 11.04.2011р. зобов'язано винну особу в місячний термін згідно ст. 144 Земельного кодексу України усунути правопорушення земельного законодавства про, що повідомити до 11.05.2011р. відділ Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області. Припис був одержаний ОСОБА_1 12.04.2011 року.

12.04.2011 року за №6/5-05/10 була прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення, якою визнано гр. ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 53 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постанова отримана ОСОБА_1 особисто. 12.04.2011 року сума штрафу була сплачена відповідачем платіжною квитанцією від 26.04.2011р.

На підставі Акту обстеження земельної ділянки від 11.04.11р. та згідно Методики визначення розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963 відділом Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області зроблений розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що складає 14473,95 грн., який позивач і просить стягнути з відповідача, що і є предметом спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Кодексу).

Факт самовільного зайняття земельної ділянки (її самовільне використання) встановлюється у порядку, встановленому Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. N 963-IV (зі змінами і доповненнями) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Згідно статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитків та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини.

Позивач повинен довести збитки, котрі були заподіяні відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача і заподіянням збитків їх розмір, та вжиття відповідних заходів щодо їх запобігання.

Суд не приймає доводи позивача з наступних підстав:

1. Як встановлено матеріалами справи та підтверджується поясненнями ОСОБА_1, остання з осені 2010 р. обробляє земельні паї ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_12, які заключили з нею договори оренди землі 01.09.2010р. (т.2 а.с.110-113).

Факт використання відповідачем спірної земельної ділянки на підставі договорів обробітку землі з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , укладеними 01.09.2010р. (т.2 а.с.114-115) підтверджується також матеріалами справи, зокрема постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (т.1 а.с. 74) та актом обстеження (т. 1 а.с. 122).

Отже, з огляду на матеріали справи та враховуючи факт оброблення відповідачем спірних земельних ділянок з дозволу власників цих ділянок та на підставі договорів, суд не вважає використання спірних земельних ділянок відповідачем як їх самовільне зайняття.

2. Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності , оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Позивач, в обґрунтування позову, посилається на Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.11р., Акт обстеження земельної ділянки від 11.04.11р., складені відділом Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області, припис про усунення порушень земельного законодавства, та протокол про адміністративне правопорушення від 11.04.2011р. № 000031.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 40/5005/12995/2011 (т. 2 а.с. 140-145).

Зазначену справу порушено за позовом Фермерського господарства "Воскресенівське" до ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку загальною площею 4,958 га, у тому числі рілля 4,958 га, переданої позивачу в орендне користування на підставі договору оренди землі від 21.01.2008 року укладеного між ФГ "Воскресенівське" та ОСОБА_6, посилаючись на приписи статей 95, 152, 211, 212 Земельного кодексу України, на статтю 25 Закону України "Про оренду землі".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені права та охоронювані законом інтереси позивача шляхом проведення обробітку земельної ділянки переданої позивачу в оренду, що зафіксовано у Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.2011р. , яким встановлено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки позивача та у Акті обстеження земельної ділянки від 11.04.11р .

Тобто, в основу даного позову покладено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.2011р. та Акт обстеження земельної ділянки від 11.04.11р., які є підставою позову й у справі № 17/5005/13529/2011.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2012р. у справі № 40/5005/12995/2011, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012р. в задоволенні позову відмовлено на підставі того, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.2011 р. та акт обстеження земельної ділянки від 11.04.2011 р. № 10 не можуть бути належними доказами з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель " державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно приписів частини 1 статті 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Із акту від 11.04.2011 р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства вбачається, що перевірку проводила не Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, а головний спеціаліст з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Васильківському р-ні, Дніпропетровської обл., що є порушенням вимог частини 1 статті 5 та частини 1 статті 9 чинного Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель ".

На реалізацію Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель " та Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002р. №1958, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003р. №312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.12.2003р. за №1223/8544, затверджено Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 1.2 Порядку державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (далі -Держземінспекція) та її територіальні органи.

Отже, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який полягає в забезпеченні дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізацію права на землю, покладено на Держземінспекцію.

Згідно з пунктом 5.6 Порядку в акті повинна наводитися план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки) з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів; на план-схемі повинна вказуватися загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення.

На виконання вимог вказаного Порядку така перевірка не була проведена і акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства з додержанням вимог пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 та 5.6 не складався, а тому колегія суддів вважає, що вказаний акт від 11.04.2011 р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства не може бути належним доказом у справі.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю). Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Крім того, суд у справі № 40/5005/12995/2011 встановив, що:

- Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.2011 р., складений головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Васильківському районі Дніпропетровської області, на який посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, не відповідає вказаним приписам Порядку, зокрема, не міститься посилань щодо особи, яка перевіряється та відносно якої складний вказаний акт , а також не містить плану - схеми із визначенням загальної площі земельної ділянки, яка самовільно використовується, а зазначення у вказаному акті того, що на момент перевірки земельні ділянки знаходяться в обробленому стані (проведено оранку з осені 2010 року) без правових підстав, чи порушені права позивача, не доводить здійснення вказаних дій саме ФОП ОСОБА_1,

- Акт обстеження земельної ділянки від 11.04.2011 р. складений одноособово, без зазначення про запрошення як представників власника (землекористувача) земельної ділянки, особи щодо якої складається такий акт та свідків, та не свідчить про здійснення такого правопорушення як самовільне зайняття земельної ділянки на момент проведення обстеження - 11.04.2011 рік саме ФОП ОСОБА_1

Відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України Обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, посилання позивача на Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.2011 р. та Акт обстеження земельної ділянки від 11.04.2011 р., як на підставу позовних вимог судом не приймаються.

3. Розрахунок розміру шкоди, наданий позивачем, також містить недоліки, оскільки з нього не вбачається, на підставі якого Акта обстеження та якої земельної ділянки він був виконаний (т.1 а.с 31).

4. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на те, що проведенням відповідачем обробітку спірних земельних ділянок восени 2010р., порушено права та інтереси саме позивача, не приймаються судом на підставі того, що, як посилається в своїх поясненнях сам позивач , договори оренди землі набувають чинності з моменту їх державної реєстрації (с. 20 Закону України «Про оренду землі» - в редакції на дату вчинення порушення).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною п'ятою статті 126 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як встановлено матеріалами справи, державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, укладених у 2008 році між позивачем та власниками земельних між орендодавцями: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 проведена лише 22.11.2010р.

Згідно матеріалів справи, договори оренди спірних земельних ділянок, укладені між їх власниками та позивачем у 2008р., зареєстровані в державному реєстрі лише 22.11.2010р.

Оранку ж земельних ділянок за твердженнями позивача проведено «восени 2010р.» .

Надати докази того, в якому саме місяці були проведені роботи позивач суду не зміг.

Отже, з матеріалів справи не можливо встановити - до чи після набрання чинності зазначеними вище договорами оренди проводилися роботи на цих земельних ділянках.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, саме позивач повинен був довести наявність неправомірної поведінки відповідача, а також безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та понесеними ним збитками і розміром відшкодування.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків в розмірі 14 473,95грн. за самовільне користування земельними ділянками у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати у справі, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 22.03.2013р.