Постанова

від 17.01.2013 по справі 19/291-10/23-11/9

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа № 19/291-10/23-11/9

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПершиков Є.В., Ходаківська І.П., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 20" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року у справі№ 19/291-10/23-11/9 господарського судуКиївської області за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Київської обласної ради, 2. Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання" доВідкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 20" простягнення 1 153 586, 00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники прокуратури позивача 1 позивача 2 відповідача Зузак І.О. посвідчення № 014200 від 26.12.2012 року, Косус Є.І. дов. № 1873/09 від 29.12.2012 року, Поет К.Ю. дов. № 107 від 16.01.2013 року, Карбовська О.М. дов. б/н від 15.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та комунального закладу Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання" (далі за текстом - КЗ Київської облради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання") звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 20" (далі за текстом - ВАТ "Пересувна механізована колона № 20") про стягнення 1 153 586, 00 грн.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9 у задоволені позовних вимог заступнику прокурора Київської області відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скарго, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення суми збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено, рішення господарського суду Київської області від22.05.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги заступника прокурора Київської області задоволено: стягнути з ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" на користь КЗ Київської облради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання" 1 135 568, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, публічне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона № 20" (далі за текстом - ПАТ "Пересувна механізована колона № 20") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 22.05.2012 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 22, 509, 611, 653 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.1994 року між орендним підприємством "Пересувна механізована колона № 20" Бережанського проектно-промислового домобудівного об'єднання, правонаступником якого стало ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" та Київською обласною психіатричною лікарнею № 1, правонаступником якої є КЗ Київської облради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання" укладено договір № 6, відповідно до п. 1 якого відповідач зобов'язувався реалізувати позивачу 2 дві двокімнатні квартири після завершення будівництва 120-квартирного житлового будинку в смт. Глеваха, отримані від замовника в рахунок 10 % житлової площі, яка повинна бути передана будівельникам.

Відповідно до п. 2 вищевказаного Договору Київська обласна психіатрична лікарня № 1 зобов'язувалась протягом 1994 - 1995 років перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти із розрахунку 900 млн. крб. за одну квартиру.

За умовами п. 3 Договору сторони домовились, що після закінчення будівництва вказаного будинку ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" передає Київській обласній психіатричній лікарні № 1 дві двокімнатні квартири.

Місцевим та апеляційним господарським судом встановлено, що Договір був підписаний начальником ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" та головним лікарем Київської обласної психіатричної лікарні № 1 та скріплений печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2004 року у справі № 243/5-04 задоволено позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного психіатрично-наркологічного об'єднання до ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" про розірвання договору від 05.12.1994 року № 6 задоволено, в зв'язку з істотним порушенням умов договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного спеціалізованого психіатрично-наркологічного об'єднання у 2006 році звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" про стягнення з останнього 140 626, 81 грн. збитків, з яких 18 000 грн. кошти перераховані за договором, 117 831, 03 грн. інфляційні та 4 795, 78 - 3 % річних.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 11.09.2008 року у справі № 299/19-06 позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного психіатрично-наркологічного об'єднання до ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" про стягнення 140 626, 81 грн. збитків задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь Київського обласного психіатрично-наркологічного об'єднання 18 000, 00 грн. збитків, 180, 00 грн. державного мита, 15, 11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2009 року у справі № 299/19-06 апеляційну скаргу ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" на рішення господарського суду Київської області від 11.09.2008 року у справі № 299/19-06 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу КЗ Київської облради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання" на рішення господарського суду Київської області від 11.09.2008 року у справі № 299/19-06 задоволено частково: рішення господарського суду Київської області від 11.09.2008 року у справі № 299/19-06 залишено без змін. Додаткове рішення господарського суду Київської області від 23.03.2009 року у справі № 299/19-06 скасовано та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким решту позовних вимог залишено без розгляду, відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України.

Задовольняючи позовні вимоги заступника прокурора Київської області в даній справі Київський апеляційний господарський суд зазначив, що при розгляді справи № 299/19-06 позивачем було належним чином обґрунтовано наявність складових господарського правопорушення, а саме негативних наслідків такої поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків, які полягають у нанесенні КЗ Київської облради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання" збитків, у виді неотримання двох двокімнатних квартир у смт. Глеваха.

Крім того, апеляційний господарський суд послався на те, що прокурором та позивачем доведено наявність причинного зв'язку між невиконанням відповідачем своїх зобов'язань та розміром збитків, що полягає у вартості квартир у розмірі 1 153 568, 00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладення, зміна і розірвання договору закріплено в Главі 53 Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішеннями господарських судів у справах № 243/5-04 та № 299/19-06 було розірвано договір № 6 від 05.12.1994 року та стягнуто 18 000, 00 грн. збитків, 180, 00 грн. державного мита, 15, 11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Київської області у грудні 2010 року звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Київської обласної ради та КЗ Київської облради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання" з позовною вимогою про стягнення збитків завданих ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" у зв'язку з невиконанням умов договору № 6, враховуючи ринкову вартість квартир на момент звернення з позовом.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно положень ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Крім того, в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка є частиною національного законодавства України в силу ст. 9 Конституції України і положення якої застосовуються до відносин, передбачено застереження, згідно з яким збитки, що підлягають відшкодуванню, понесені внаслідок порушення договору, не можуть перевищувати шкоди, яку сторона, що порушила договір, передбачувала або повинна була передбачувати в момент укладення договору як можливий наслідок його порушення, враховуючи обставини, про які вона в той час знала чи повинна була знати (ст. 74 Конвенції).

Також в ст. 80 вказаної Конвенції закріплено правило про те, що сторона не може посилатися на невиконання зобов'язання іншою стороною тією мірою, якою це невиконання викликане діями чи недоліками першої сторони.

Так, з рішення господарського суду Київської області від 01.12.2004 року у справі № 243/5-04 вбачається, що рішенням виконавчого комітету Глевахської селищної ради Васильківського району Київської області від 11.01.2002 року № 5 функції замовника будівництва 120 квартирного будинку в смт. Глеваха передано підприємству ВБП "Сільбуд-Інвесвт", тому ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" листом від 08.01.2002 року відмовився від функцій підрядника щодо виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва будинку, що вподальшому спричинило усунення його від участі у розподілі квартир збудованого будинку.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рішення господарського суду Київської області від 11.09.2008 року у справі № 299/19-06 ВАТ "Пересувна механізована колона № 20" відшкодувало Київському обласному спеціалізованому психіатрично-наркологічному об'єднанню 18 000, 00 грн. перерахованих коштів.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що з огляду на встановлені дані обставини справи, враховуючи передачу будівництва будинку в смт. Глеваха підприємству ВБП "Сільбуд-Інвесвт" та у зв'язку з цим відсутність у відповідача можливості розподілу квартир, позивачем не наведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів, в порядку ст. 32 ГПК України, наявність втрати, пошкодження або знищення майна, додаткових витрат (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесених стороною (позивачем), яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною в розумінні ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України.

Отже, позивачем при визначенні реальності збитків не наведено доказів вжиття ним заходів, для її одержання у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року, якою задоволено позовні вимоги заступника прокурора Київської області, прийнята з порушенням приписів ст. ст. 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України та ст. 43 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9 залишенню без змін.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 111 11 ГПК України у постанові мають бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Отже, розмір суми судового збору сплачений публічним акціонерним товариством "Пересувна механізована колона № 20" за розгляд касаційної скарги слід покласти на позивача 2 у справі - комунальний заклад Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання".

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 20" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9 скасувати.

3. Рішення господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9 залишити без змін.

4. Стягнути з комунального закладу Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання" на користь публічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 20" 11 355 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 86 коп. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіІ.П. Ходаківська О.В. Яценко