Постанова

від 12.09.2012 по справі 19/291-10/23-11/9

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2012 № 19/291-10/23-11/9

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від прокуратури: ОСОБА_2 посвідчення № 183 від 07.11.2011 року

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: ОСОБА_3, дов. № 16 від 04.01.2012 року

від відповідача: ОСОБА_4 дов. №117-10р від 16.11.2010 року

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області

від 22.05.2012 року

у справі № 19/291-10/23-11/9 (головуючий суддя Сокуренко Л.В.

судді Бацуца В.М., Рябцева О.О.)

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі

Київської обласної ради, Комунального закладу Київської обласної

ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання»

до Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована

колона № 20»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 Головне управління Державного казначейства України в Київській області

про стягнення 1 135 586,00 грн. збитків

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради В«Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднанняВ» до Відкритого акціонерного товариства В«Пересувна механізована колона № 20В» про стягнення 1 135 586, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами договору № 6 від 05.12.1994 року визнаного рішенням Господарського суду Київської області розірваним у зв'язку з істотним порушенням відповідачем власних зобов'язань за договором позивач мав намір отримати дві квартири. У зв'язку з тим, що можливість отримати квартири у власність позивачем було втрачено та відсутністю можливості придбати інші квартири через значне збільшення їх ринкової вартості, позивач просить суд стягнути з відповідача завдані ним збитки у розмірі 1 135 568,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області по справі № 19/291-10/23-11 від 05.04.2011 р. в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради В«Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднанняВ» залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області по справі № 19/291-10/23-11 від 05.04.2011 р. без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2011 р. касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради В«Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднанняВ» задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. та рішення господарського суду Київської області № 19/291-10/23-11 від 05.04.2011 р. скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Колегія суддів Вищого господарського суду мотивувала прийняте рішення тим, що судами попередніх інстанцій не розглянуто вимогу прокуратури Київської області про відшкодування збитків, завданих розірванням договору в розрізі ст. 225 Господарського кодексу України, що призвело до передчасних та необґрунтованих висновків у справі, в зв'язку з чим постанова апеляційної інстанції та рішення першої інстанції, були визнані такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.01.2012 р. справу № 19/291-10/23-11 прийнято до свого провадження та присвоєно їй новий номер № 19/291-10/23-11/9.

Ухвалою Господарського суду Київської від 22.02.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 -Головне Управління Державного Казначейства України в Київській області.

Ухвалою суду від 15.03.2012 р. у справі № 19/291-10/23-11/9 призначено колегіальний розгляд справи, справу передано до Відділу інформаційно-технічного забезпечення судового процесу для визначення складу колегії суддів.

ОСОБА_5о. голови господарського суду Київської області від 15.03.2012 р. визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя Сокуренко Л.В., судді Антонова В.М. та Грабець С.Ю.

Ухвалою суду від 16.03.2012 р. справу № 19/291-10/23-11/9 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: Сокуренко Л.В. - головуючий суддя, судді - Антонова В.М., Грабець С.Ю.

ОСОБА_5 голови господарського суду Київської області № 73-АР від 25.04.2012 р. здійснено заміну у складі колегії суддів, яка розглядає справу № 19/291-10/23-11/9, замінено суддю Грабець С.Ю. на суддю Рябцеву О.О.

ОСОБА_5 голови господарського суду Київської області № 81-АР від 21.05.2012 р. здійснено заміну у складі колегії суддів, яка розглядає справу № 19/291-10/23-11/9, замінено суддю Антонову В.М. на суддю Бацуцу В.М.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено та не наведено належного обґрунтування, в порядку ст. 32 ГПК України, наявність втрати, пошкодження або знищення майна, додаткових витрат (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесених стороною (позивачем), яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною у розрізі ч. 1 ст. 225 ГК України.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача завданих невиконання умов договору збитків у розмірі 1 135 586,00 грн. задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Апелянт стверджує, що відмовляючи у задоволенні позову судом не було прийнято до уваги висновки експертного будівельно-технічного дослідження № 01/175/08-09 від 05.01.2009 року. Крім того апелянт зазначає про неврахування судом негативних наслідків, які полягають у завданні збитків позивачу-2 у виді вартості втрачених двох двокімнатних квартир через неналежне виконання зобов'язань за договором № 6 від 05.12.1994 року, при цьому на даний час позивач не має реальної можливості придбати аналогічні об'єкти нерухомості за ціною 18 000, 00 тис. грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 25.07.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року у зв'язку з неявкою представників позивачів та третіх осіб розгляд справи було відкладено на 12.09.2012 року.

ОСОБА_5 секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_6 № 19/291-10/23-11/9 від 12.09.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 19/291-10/23-11/9 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Мартюк А.І., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Мартюк А.І.,Чорна Л.В.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2012 р. у справі № 19/291-10/23-11/9 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача - 2 з доводами прокурора викладеними в апеляційній скарзі погодився та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2012 р. у справі № 19/291-10/23-11/9.

Представники позивача-1 та третьої особи в судове засідання 12.09.2012 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області у відсутності представників позивача-1 та третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-2 та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.1994 р. між Орендним підприємством В«Пересувна механізована колона № 20В»Бережанського проектно-промислового домобудівного об'єднання, правонаступником якого є відповідач -Відкрите акціонерне товариство В«Пересувна механізована колона № 20В» (згідно розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.10.1999 р. № 550) та Київською обласною психіатричною лікарнею № 1 (далі за текстом - КОПЛ № 1) укладено договір № 6.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору Відкрите акціонерне товариство В«Пересувна механізована колона № 20В» зобов'язувалось реалізувати КОПЛ №1 дві двокімнатні квартири після завершення будівництва 120-квартирного житлового будинку в смт. Глеваха, отримані від замовника в рахунок 10% житлової площі, яка повинна бути передана будівельникам.

В свою чергу, Київська обласна психіатрична лікарня № 1 зобов'язувалась протягом 1994-1995 рр. перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти із розрахунку 900 млн. крб. за одну квартиру (п.2 договору).

Згідно п. 3 договору, після закінчення будівництва вказаного будинку Відкрите акціонерне товариство В«Пересувна механізована колона № 20В» (далі за текстом - ВАТ В«ПМК № 20В» ) передає КОПЛ № 1 дві двокімнатні квартири.

Договір був підписаний начальником ПМК № 20 та головним лікарем КОПЛ № 1 та скріплений мокрими печатками сторін, належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішення господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішення господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення господарського суду Київської області від 01.12.2004 року у справі № 243/5-04 було встановлено факт перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на загальну суму 1 млрд. 800 млн. крб., згідно з платіжними дорученнями від 29.12.1994 року №118, від 27.02.1995 року № 163, від 16.03.1995 року № 237, від 26.04.1995 року № 415, а також факт порушення відповідачем умов договору від 05.12.1994 року №6.

Даним рішенням було розірвано договір № 6 від 05.12.1994 року укладений між Орендним підприємством «Пересувна механізована колона № 20» Бережанського проектно-промислового домобудівного об'єднання та Київською обласною психіатричною лікарнею № 1.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу..

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про незалежність судової владиВ» від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України В»Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людиниВ» від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33 - 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі „Христов проти УкраїниВ» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу „Брумареску проти РумуніїВ» , п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2004 р. у справі № 243/5-04, яким встановлено факт перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на загальну суму 1 млрд. 800 млн. крб., згідно з платіжними дорученнями від 29.12.1994 р. № 118, від 27.02.1995 р. № 163, від 16.03.1995 р. № 237, від 26.04.1995 р. № 415, а також факт порушення відповідачем умов договору від 05.12.1994 р. № 6.

Даним рішенням суду позов Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного психіатрично-наркологічного об'єднання до ВАТ В«ПМК № 20В»про розірвання договору задоволено; договір від 05.12.1994 р. № 6 розірвано, в зв'язку з істотним порушенням умов договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У зв'язку з визнанням договору № 6 від 05.12.1994 р. рішенням Господарського суду Київської області № 243/5-04 від 01.12.2004 р. розірваним та, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 653 ЦК України, Київське обласне психіатрично-наркологічне об'єднання звернулось до суду з позовом про відшкодування збитків.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.09.2008 р. у справі № 299/19-06 позов Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного психіатрично-наркологічного об'єднання до ВАТ В«ПМК № 20В» про стягнення 140626, 81 грн. збитків задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь Київського обласного психіатрично-наркологічного об'єднання 18000, 00 грн. збитків, 180, 00 грн. державного мита, 15, 11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарський суд Київської області мотивував дане рішення тим, що відповідач повинен був повернути Київському обласному психіатрично-наркологічному об'єднанню перераховані відповідно до договору № 6 від 05.12.1994 р. кошти в розмірі 1 мільярд 800 мільйонів карбованців, що на момент винесення рішення становило 18000, 00 грн. згідно Указу № 762/96 від 25.08.1996 р. Президента України В«Про грошову реформу в УкраїніВ» .

Тобто, з наведеного вбачається, що Комунальний заклад Київської обласної ради В«Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднанняВ» скористався своїм правом, передбаченим ч. 5 ст. 653 ЦК України щодо вимоги про відшкодування збитків з відповідача, відповідно до вимог чинного законодавства України.

У зв'язку з вищезазначеним, рішенням господарського суду Київської області від 05.04.2011 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р., у справі № 19/291-10/23-11 за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради В«Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднанняВ» до Відкритого акціонерного товариства В«Пересувна механізована колона № 20В»про стягнення 1 135 586, 00 грн. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2011 р. касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради В«Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднанняВ» задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. та рішення господарського суду Київської області у справі № 19/291-10/23-11 від 05.04.2011 р. скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не розглянуто вимогу прокуратури Київської області про відшкодування збитків, завданих розірванням договору в розрізі ст. 225 Господарського кодексу України, що призвело до передчасних та необґрунтованих висновків у справі.

У зв'язку з тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9 було неправомірно відмовлено позивачу у захисті своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідача ринкової вартості не отриманих позивачем квартир, заступник прокурора не погодившись з вказаним вирішив звернутися до суду апеляційної інстанції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ці вказівки є обов'язковими під час нового розгляду для суду першої інстанції, який розглядатиме справу. Під час нового розгляду місцевий господарський суд зобов'язаний діяти згідно з цими вказівками і не має права ухилитися від їх виконання.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Складовою правопорушення є сукупність чотирьох елементів: протиправної поведінки, негативних наслідків такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків, вини правопорушника.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Тобто, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України передбачений перелік застосування потерпілою стороною заходів по забезпеченню захисту своїх порушених прав внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

З урахуванням наведених положень суд зазначає, що наявність таких складових господарського правопорушення, як протиправна поведінка та вина правопорушника були встановлені Господарським судом Київської області та відображені у рішенні від 11.09.08 року у справі № 299/19-06, яке в подальшому було залишене без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.09 року, яким було частково задоволено позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного спеціалізованого психіатрично-наркологічного об'єднання до ВАТ «Пересувна механізована колона № 20» про стягнення коштів.

Вказаним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 18 тис. грн. збитків у зв'язку з істотним порушенням ВАТ «Пересувна механізована колона № 20» умов договору № 6, згідно якого ПМК № 20 прийняло на себе зобов'язання передати на користь Комунальному закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрічно-наркологічне медичне об'єднання» № 1 дві двокімнатні квартири після закінчення будівництва 120-квартирного будинку у смт. Глеваха, Василівського району Київської області за рахунок коштів отриманих від замовника (Український науково-дослідний інститут механізації та трифікації сільського господарства) 10 відсотків житлової площі.

При розгляді даного спору позивачем належним чином обґрунтовано наявність інших складових господарського правопорушення, а саме негативних наслідків такої поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків.

Зокрема, негативні наслідки полягають у нанесенні комунальному закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» збитків, у виді неотримання двох двокімнатних квартир у смт. Глеваха, вартість яких на момент подачі позовної заяви становить 1 153 568,00 грн.

Проте з урахуванням того, що рішенням господарського суду Київської області від 11.09.2008 р. у справі № 299/19-06 на користь Київського обласного психіатрично-наркологічного об'єднання було стягнуто збитків у розмірі 18000, 00 грн., розмір збитків заявлений позивачем до відшкодування становить 135 468,00 грн.

Тобто, у розумінні ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України це неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Причинним зв'язком між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків, є невиконання орендним підприємством «Пересувна механізована колона №20» Березанського проектно-промислового домобудівельного об'єднання, правонаступником якого є відповідач, умов договору № 6 від 05.12.94 укладеного з Київською обласною психіатричною лікарнею № 1, а саме позивачу не було передано дві двокімнатні квартири після закінчення будівництва 120-квартирного будинку у смт. Глеваха, Василівського району Київської області за рахунок отриманих від замовника (Український науково-дослідний інститут механізації та електрифікації сільського господарства) 10 відсотків житлової площі.

Також прокурором та позивачем доведено наявність причинного зв'язку між невиконанням відповідачем своїх зобов'язань та розміром збитків (вартість квартир у розмірі 1 153 568,00 грн.).

Так прокурором на виконання ухвали господарського суду Київської області від 22.02.2011 року на підтвердження заявленого розміру збитків був наданий висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 01/175/08-09 від 05.01.2009 року, виконаний експертом ОСОБА_7, який має вищу інженерно-будівельну освіту, стаж роботи за фахом 27 років, судового експерта з 2000 року на підставі свідоцтва судового експерта № 803 виданого Міністерством юстиції України 23 жовтня 2003 року.

З наведеного висновку вбачається, що ринкова вартість двокімнатної квартири в будинку № 41 по вул. Вокзальній в смт. Глеваха Васильківського району Київської області при найменш вигідних умовах, складатиме 576 784,00 грн. (576 784х 2= 1 153 586)

На даний час, права та інтереси Комунальному закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрічно-наркологічне медичне об'єднання» № 1 щодо придбання двох двокімнатних квартир, залишаються незахищеними, оскільки позивач не має можливості придбати аналогічні об'єкти нерухомості за ціною 18 тис. грн. і такі наслідки для позивача настали саме внаслідок неправомірних дій відповідача.

При цьому колегія суддів відзначає, що відновлення позивачем своїх порушених прав шляхом надання суду доказів на підтвердження розміру понесених збитків на придбання двох двокімнатних квартир з урахуванням скрутного становища позивача на даний момент не може бути реалізоване.

Проте дана ситуація не може розцінюватися судом, як неможливість доведення стороною понесених нею збитків, оскільки законодавством України передбачено право на відновлення своїх порушених прав як за фактичними понесеними стороною втратами, так і за не одержаними доходами (упущеною вигодою), які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

Колегія суддів вважає що тлумачення судом першої інстанції положень Господарським кодексу України, згідно яких «… витрати, які позивач може понести або понесе в майбутньому, тобто фактично не здійснені на момент пред'явлення позову до суду, не підлягають стягненню у порядку господарського судочинства…», колегія суддів апеляційної інстанції розцінює критично, оскільки у даному випадку порушуються конституційні права позивача на відновлення порушених іншою стороною його прав, свобод та інтересів, через неможливість застосування законодавчо урегульованого правового механізму на їх відновлення за відсутності на то об'єктивних причин.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що прокурором та позивачем було в повній мірі доведено та обґрунтовано наявність та розмір збитків у вигляді не отриманих доходів, внаслідок порушення зобов'язання другою стороною у розрізі ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, а отже позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2012 року у справі № 19/291-10/23-11/9 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги прокурора, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити у повному обсязі.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2012 року по справі № 19/291-10/23-11/9 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги Заступника прокурора Київської області задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 20» (08500, Київська область. м. Фастів, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 01354148) на користь Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» (08631, Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 8, код ЄДРПОУ 01994793) 1 135 568, 00 грн. (один мільйон сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 00 грн.)

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 20» (08500, Київська область. м. Фастів, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 01354148) у дохід Державного бюджету України судові витрати у розмірі 32 190 грн. 00 коп. (тридцяти двох тисяч гривень 00 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

Матеріали справи № 19/291-10/23-11/9 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

ОСОБА_1