Рішення

від 03.01.2013 по справі 2-317/2012

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 2-317/2012

"03" січня 2013 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2012 р. Первомайський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді Коваленка О.М.

при секретарі Полякові І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної в результаті злочину та неналежного зберігання джерела підвищеної небезпеки, на якому здійснено злочин, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що в Первомайському міському суді Луганської області розглядалася кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 по ч. 1 ст.135 КК України.

Відповідач ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 06 квітня 2007 р. близько 22 години 50 хвилин, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_4 по автодорозі Первомайськ-Гірське, в районі будинку в„– 23 по вул. Макаренко в м. Золоте-2, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, після чого з місця події втік.

В результаті ДТП ОСОБА_4 був доставлений в реанімаційне відділення Первомайської міської багатопрофільної лікарні, де від отриманих травм помер.

Після здійснення ДТП ОСОБА_2 в порушення п.2.10 Правил дорожнього руху України не прийняв заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, усвідомлюючи, що своїми протиправними діями, які виразилися в спричиненні в результаті наїзду тяжкої фізичної шкоди здоров'ю потерпілому, поставивши його в небезпечне для життя положення, жодних заходів для надання допомоги не зробив.

Більш того, маючи об'єктивну можливість надати таку допомогу, ОСОБА_2 байдуже віднісся до наслідків, які могли настати в результаті його бездіяльності з надання допомоги потерпілому та з місця події втік на керованому ним автомобілі.

У постанові слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Луганській області було поставлено питання про припинення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 по ч.1 ст.135 КК України на підставі п. «а»ст.1 Закону України «Про амністію»від 12.12.2008р., оскільки на момент скоєння злочину він був неповнолітнім, а скоєний ним злочин не відноситься до категорії тяжких.

В процесі судового розгляду у вищезгаданій кримінальній справі відповідач ОСОБА_2 у скоєному ним злочину повністю визнав себе винним та попросив задовольнити постанову слідчого про застосування до нього Закону України «Про амністію».

Постановою Первомайського міського суду від 17 лютого 2009 р. відповідач ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності за скоєний ним злочин, передбачений ч.1 ст.135 КК України на підставі ст.1 п. «а»Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 р.

Постановою слідчого від 14 вересня 2007 р позивачка ОСОБА_1 була визнана потерпілою та цивільним позивачем у кримінальній справі, оскільки є матір'ю загиблого і їй були роз'яснені процесуальні права на звернення з цивільним позовом до суду про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди заподіяного злочином.

В процесі розслідування кримінальної справи достовірно встановлено, що власником автомобіля ВАЗ-21063 державний номер НОМЕР_4, на якому ОСОБА_2 здійснив ДТП, в результаті якого смертельно травмував її сина і втік з місця пригоди, є громадянин ОСОБА_3, який, знаючи, що його неповнолітній внук ОСОБА_2 не має водійського посвідчення, 06.04.2007 р. близько 22 год. 30 хв. попросив його з'їздити на АЗС і заправити автомобіль, але потім передумав і залишив автомобіль у дворі дому з ключем від автомобіля у замку запалення.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3, будучи власником джерела підвищеної небезпеки своїми діями, пов'язаними з неналежним і недбалим зберіганням джерела підвищеної небезпеки фактично надав свій автомобіль відповідачеві ОСОБА_2, який в результаті вільного доступу до автомобіля, не маючи водійського посвідчення та не будучи співвласником автомобіля, виїхав на ньому із двору будинку відповідача ОСОБА_3 та скоїв злочин. Саме з цих підстав постановою слідчого від 09.11.2007 р. власник автомобіля ОСОБА_3 притягнений по справі, як цивільний відповідач.

В процесі досудового слідства по кримінальній справі батьком відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 позивачу відшкодовано матеріальний збиток у розмірі 10 000 грн., моральної шкоди їй ніхто не відшкодовував.

Позивачка вважає, що в результаті протиправних дій з боку відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 їй заподіяна моральна шкода. Смерть сина в її віці, це найбільше горе для будь-якої людини. Йому вже не жити і не радіти на цьому світі, він не може думати про майбутнє, про створення своєї сім'ї і дітей.

Думка про те, що вона живе, а життя її сина обірвалося, її сильно хвилює. Вона до теперішнього часу не може нормально спати, постійно пробуджуються ночами, кличе свого сина по імені, але його рядом немає. Вона до теперішнього часу не може спокійно пройти повз місця, де загинув її син і з цієї причини вимушена була змінити місце своєї роботи «магазин в районі ринку сел. Карбонит»на інше місце роботи. З цієї ж причини її старший син виїхав в м. Золоте-1, оскільки не може знаходитися поряд з місцем загибелі його рідного брата. В результаті вищеперерахованого, вона постійно перебуває в стані психологічного стресу. На підставі цього вона підірвала своє здоров'я, у неї постійно болить голова, вона постійно знаходиться в депресивному, неспокійному стані. Вона не може спокійно згадувати про свого сина (постійно плаче). Через дії відповідачів вона змушена проводити залишок свого життя одна без дітей. Один син загинув, а другий виїхав, бо не може знаходитися поряд з місцем загибелі брата. Вона оцінює заподіяну їй моральну шкоду в 100 000 грн., яку просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку по 50 000 грн. з кожного.

Позивачка посилається на те, що є юридично безграмотною людиною і була вимушена звернутися за юридичною допомогою до адвоката для складання скарг на тяганину при розслідуванні кримінальної справи, підготовки позовної заяви і його участі в судовому засіданні, у зв'язку з чим вона була вимушена витрачати свої заощадження та витратити на юридичні послуги свої грошові кошти у розмірі 2 000 грн., що підтверджується рахунком адвоката на вищезгадану суму.

Позивачка просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь заподіяну їй моральну шкоду в сумі 100 000 грн., а також витрати на юридичні послуги в сумі 2 000 грн., судовий збір в сумі 214 грн. 30 коп., а всього 102 214 грн. 30 коп. солідарно.

Позивачка та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали пояснення аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 62), а також заперечення проти позову, в якому просив суд залишити позов ОСОБА_1 без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю (а.с. 59).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди визнали частково, а саме незважаючи на необґрунтованість позовних вимог відповідач визнав та згоден в обов'язковому порядку відшкодувати заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000 грн., але при цьому врахувати його вік, склад родини, наявність неповнолітньої дитини, щомісячну низьку заробітну плату. В інший частині позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн.; стягнення з відповідачів на користь позивача суму судового збору 214,60 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Також представник відповідача ОСОБА_8 надав заяву, в обґрунтування якої вказав, що Відповідач вважає за необхідне зазначити, що в зв'язку із зверненням Позивачки до суду з даним позовом до відповідача, останній був змушений звернутися за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_8, про що був укладений договір про надання правової допомоги № ЛУ-07 від 12.03.2012 року (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору адвокат ОСОБА_8 взяв на себе зобов'язання представляти та захищати інтереси Відповідача в Первомайському міському суді Луганської області при розгляді цивільної справи за позовом Позивачки.

За період з 12.03.2012 року по 28.12.2012 року адвокатом ОСОБА_8 на виконання Договору були надані Відповідачу послуги з правової допомоги на загальну суму 12 000 (дванадцять тисяч ) гривень.

В свою чергу Відповідачем було проведено оплату послуг адвоката на загальну суму 12 000 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру (копії додаються). Про отримання Відповідачем правової допомоги між адвокатом ОСОБА_8 та Відповідачем був підписаний відповідний акт виконаних робіт (оригінал додається).

Розрахунок вартості послуги з правової допомоги за Договором проведений виходячи з вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27.04.2006 року № 590.

Відповідно до частини третьої ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено

На прикладі конкретної справи:

- Ціна позовних вимог складає 100 000 гривень, що є рівним 100 процентам.

- Судові витрати Відповідача 12 000 гривень, що є рівним 100 процентам.

- Якщо наприклад Позивачу судом буде задоволено 50 000 гривен, що складає 50 процентів, то судом задовольняється вимога Відповідача відповідно пропорційно 50 процентів, що від 12 000 гривень складає 6 000 гривень.

Отже, в разі відмови Позивачці в задоволенні її позовних вимог суд стягує пропорційно понесені Відповідачем витрати на правову допомогу з Позивачки. 2. АНАЛОГІЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ

Відповідно до п. 10 Роз'яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 року № 02-5/78 із змінами, відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ух валі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Згідно частини п'ятої ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача. 3. ОБГРУНТУВАННЯ СУМИ ВИТРАТ

В обґрунтування суми витрат на адвокатські послуги слід зазначити, що у цивільних та адміністративних справах відповідно до Закону Украйни «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20.12.2011 року № 4191-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27.04.2006 року № 590 встановлений граничний розмір компенсації судо вих витрат, який не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної за робітної плати у місячному розмірі за годину роботи представника.

За правилами ділових відносин, які склалися в адвокатському колі, гонорар адвоката за надання правової допомоги з питань стягнення боргу визначається в розмірі не менше 10 (десять) відсотків від ціни позову.

Аналогічної думки притримується Вищий господарський суд України при розгляді аналогічних питань, підтвердженням чому є постанова ВГСУ від 16.11.2010 року № 2/209, в якій судова колегія ВГСУ зазначає: «судова колегія вважає правомірним та таким, що відпові дає приписам процесуального законодавства, а саме статтям 44, 49 ГПК України, висновок су дів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення з ТОВ «ВУДПАК»3 517,94 грн. витрат на послуги адвоката, що складає 10% від ціни позову та є співрозмірним обсягу отриманих юри дичних послуг». Подібна позиція висловлена ВГСУ в постанові від 21.09.2010 року № 9/72.

За таких обставин Відповідач вважає, що заявлені ним витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом даної справи, в розмірі 12 000 гривень є обґрунтованими та співрозмірними, а отже в разі відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі підлягають задово ленню судом та стягненню з Позивача в повному обсязі. На підставі наведеного вище, просить суд стягнути з Позивача на користь Відповідача ОСОБА_2 суму судових витрат пропорційно відмовленої в задоволені суми позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.04.2007 р. автомобіль ВАЗ-21063, який належить відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності, і яким керував водій ОСОБА_2, що перебуває з ОСОБА_3 в родинних відносинах, рухаючись по автошляху м. Первомайськ -м. Гірське в напрямку від автозаправчої станції до м. Гірське, наближаючись до повороту на вул. Макаренко м. Золоте-2, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, смертельно травмувавши останнього.

Порушена кримінальна справа відносно водія ОСОБА_2 та постановою Первомайського міського суду Луганської області від 17.02.2009 р. провадженням закрита, ОСОБА_2, обвинувачений в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «а»ст.1 Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 р.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду,оренди тощо) володіє транспортним засобом , механізмом, іншим об'єктом, використання,зберігання або утримання якого утворює підвищену небезпеку.

Частиною 5 ст.1187 ЦК України встановлено, що особа , яка здійснює діяльність , що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду , якщо вона не доведе , що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Зазначеною нормою встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено обов'язок відшкодування такої шкоди лише, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з вимогами п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 скоїв злочин передбачений ч. 1 ст. 135 КК України, в якому визнав себе винним. В результаті злочину від отриманих ушкоджень загинув син позивачки ОСОБА_4, про що також свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с. 10).

З копії постанови Первомайського міського суду Луганської області від 17.02.2009 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 135 КК України, в зв'язку з застосуванням положень Закону України «Про амністію»також вбачається, що ОСОБА_2 визнав себе винним у скоєнні вищевказаного злочину (а.с.20).

Також в судовому засіданні встановлено, що батьком відповідача ОСОБА_2 позивачу було відшкодовано матеріальну шкоду у розмірі 10 000 грн., що свідчить про визнання дій ОСОБА_2 щодо скоєного ДТП неправомірними.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання,відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що власником автомобіля ВАЗ - 21063 державний номер НОМЕР_4 є відповідач по справі ОСОБА_3, який в порушення вимог ст. 1187 ЦК України неналежно і недбалим чином поставився до зберігання свого транспортного засобу, а саме залишив ключ від автомобіля у замку запалення чим скористався його онук відповідач по справі ОСОБА_2 та скоїв злочин.

Отже, з підстав наведених вище, суд вважає, що позовні вимоги позивачки стосовно стягнення на її користь моральної шкоди у зв'язку з втратою сина з відповідачів у розмірі по 50000 грн. з кожного підлягає задоволенню частково, оскільки відповідно до постанови ПВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»наявність моральної шкоди судом встановлено і проте цього не заперечує відповідач ОСОБА_2, а також його представник, однак в чому полягає ця шкода документально позивачем не доведено, тому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки розмір моральної шкоди 30000 грн., з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки розмір моральної шкоди 20 000 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів на користь позивача суми судового збору в розмірі 214,30 грн. слід відмовити, оскільки відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011 року від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, тому позивачка не повинна була сплачувати судовий збір взагалі.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення на її користь з відповідачів судових витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн. підлягають задоволенню, оскільки надано докази надання адвокатських послуг та позивачка підтвердила в судовому засіданні, що сплатила адвокату суму 2000 грн. (а.с. 23).

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_8 про відшкодування судових витрат на правову допомогу з боку позивача відмовити, оскільки представником відповідача не надано доказів яких -саме їм було надано юридичних послуг на суму 12 000 грн.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, Законом України «Про судовий збір»від 08.07.2011 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної в результаті злочину та неналежного зберігання джерела підвищеної небезпеки, на якому здійснено злочин задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_5 виданий Золотівським МВ УМВС України в Луганській області 16 березня 2006 р., на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_6 виданий Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області 30 грудня 1995 р., суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. 00 коп. (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_7, виданого Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області 29 січня 2002 р., на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_6 виданий Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області 30 грудня 1995 р., суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_5 виданий Золотівським МВ УМВС України в Луганській області 16 березня 2006 р., на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_6 виданий Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області 30 грудня 1995 р., суму витрат на юридичні послуги у розмірі 1000 грн. 00 коп. (одну тисячу гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_7, виданого Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області 29 січня 2002 р., на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_6 виданий Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області 30 грудня 1995 р., суму витрат на юридичні послуги у розмірі 1000 грн. 00 коп. (одну тисячу гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_8 про відшкодування судових витрат на правову допомогу з боку позивача, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя О.М.Коваленко