Рішення

від 16.01.2013 по справі 5006/20/41/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 16.01.13 р.                                                                                Справа № 5006/20/41/2012                                Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Українське насіння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" про стягнення заборгованості у розмірі 50717,18грн. представники                    сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Українське насіння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" про стягнення заборгованості в розмірі 50717,18грн., у тому числі основного боргу у розмірі 48226,56грн., пені у розмірі 1925,11грн., 3% річних у розмірі 372,60грн., інфляційних втрат у розмірі 192,91грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору постачання товару №МП/162/11 від 25.11.2011 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 48226,56грн.    На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії:  договору постачання товару №МП/162/11 від 25.11.2011; специфікації №1 від 25.11.2011 (додаток до договору); видаткової накладної №957 від 30.11.2011; довіреності №1252 від 28.11.2011; вимоги-претензії №1 вих.№15 від 25.12.2011. У зв‘язку з оскарженням відповідачем ухвали суду від 07.06.2012 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду, ухвалою суду від 08.06.2012 провадження у справі №5006/20/41/2012 було зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області. Ухвалою суду від 20.12.2012 провадження у справі №5006/20/41/2012 поновлено та призначено розгляд справи на 16.01.2013. В судове засідання, призначене на 16.01.2013, позивач не з'явився, причин неявки не повідомив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №02-26/2708 від 15.01.2013 про вручення позивачу ухвали суду. За таких обставин, позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду від 20.12.2012 про поновлення провадження у справі №5006/20/41/2012 та від 20.12.2012 про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" надсилались відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та були отримані останнім, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал №02-26/253 від 02.01.2013, №02-26/283 від 02.01.2013. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо  відзив  на  позовну  заяву  і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином та враховуючи строки розгляду справи, передбачені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України,  суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України. Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд В С Т А Н О В И В: 25.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське насіння", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер", як покупцем (відповідач) укладено договір постачання товару №МП/162/11 (далі - договір), строком дії, згідно п. 9.1 договору, до 31.12.2012. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався протягом дії договору передавати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів (далі – товар), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору. Згідно п. 2.1 договору умови постачання товару визначаються сторонами в підписаних специфікаціях у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають із умов цього договору. Пунктом 4.2 договору визначено, що ціна товару, що постачається визначається сторонами у підписаних специфікаціях. Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, визначених у підписаних сторонами специфікаціях. 25.11.2011 сторони узгодили та підписали специфікацію №1 (додаток) до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку кукурудзи у кількості 40 тон за ціною 1360,00грн. (з ПДВ) на суму 54400,00грн. (з ПДВ). У специфікації №1 від 25.11.2011 до договору сторони визначили строк поставки: до 30.11.2011; порядок оплати товару: протягом 2 банківських днів з дати постачання кожної окремої партії товару на склад покупця. На виконання умов договору та специфікації №1 від 25.11.2011 до договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 48226,56грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №957 від 30.11.2011, довіреністю №1252 від 28.11.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підписані відповідачем, копії яких надані відповідачем та містяться в матеріалах справи. Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до  вищезазначеної видаткової накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі та специфікації №1 від 25.11.2011. Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 48226,56грн. Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Як визначено  положеннями ст. 526 Цивільного  кодексу  України  та ст. 193  Господарського  кодексу  України  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідач вартість отриманого товару у позивача у строки передбачені договором та специфікацією не оплатив, доказів оплати не надав, заборгованість не спростував. Позивачем до матеріалів справи надано копію вимоги-претензії №1 вих. №15 від 25.12.2011, в якій позивач вимагає від відповідача погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 48226,56грн. Вимога-претензія №1 вих. №15 від 25.12.2011 отримана відповідачем 27.01.2012, про що на вищезазначеній вимозі-претензії міститься вхідний номер відповідача (вх.№159 від 27.01.2012) та підпис його відповідальної особи. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав. Крім того, позивач до матеріалів справи надав опис вкладення до цінного листа від 15.05.2012, з якого вбачається, що позивач повторно надсилає на адресу відповідача вимогу-претензію №1 вих. №15 від 25.12.2011.     Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 48226,56грн., а матеріали справи таких не містять. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення  з відповідача 48226,56грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.4 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 03.12.2011 по 05.03.2012 у розмірі 1925,11грн. Відповідно до п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності. Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його вірним,  тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1925,11грн. підлягають задоволенню. Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 03.12.2011 по 05.03.2012 у розмірі 372,60грн. та інфляційні втрати у розмірі 192,91грн. за період з 03.12.2011 по 05.03.2012. Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем. Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд визнає його вірним,  тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 372,60грн. підлягають задоволенню. Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд визнає його невірним За розрахунком суду, зробленим за допомогою програми "Ліга", "Калькулятори", розмір інфляційних втрат за період з 03.12.2011 по 05.03.2012 становить 289,36грн. Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 192,91грн. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача. Позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 31,50грн. сплачений в більшому розмірі на підставі ухвали суду відповідно до Закону України "Про судовий збір". Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд В И Р І Ш И В: 1.          Позов задовольнити повністю. 2.          Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландгут Бройлер" (с. Розівка, Шахтарський район, Донецька область, 86221, ЄДРПОУ 33129547 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Українське насіння" (селище Красне, Кегичівський район, Харківська область, 64032, ЄДРПОУ 30773793) суму основного боргу у розмірі 48226 (сорок вісім тисяч двісті двадцять шість) грн. 56 коп., пеню у розмірі 1925 (одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 372 (триста сімдесят дві) грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 91 коп., судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. 3.          Видати наказ. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.            Суддя                                                               Огороднік Д.М.                                                                                                                                                           Дата складення повного рішення 21.01.2013.