Рішення

від 15.01.2013 по справі 5011-4/5903-2012-10/519-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/5903-2012-10/519-2012 15.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Полімер»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Савич І.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 15 січня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Полімер» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (відповідач) з вимогами про стягнення 12 382,28 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2012р. у справі № 5011-4/5903-2012 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Полімер» відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. по справі № 5011-4/5903-2012 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2012р. у справі № 5011-4/5903-2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Полімер» - задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. у справі № 5011-4/5903-2012 - скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/1103 від 15.11.2012р., у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи № 5011-4/5903-2012 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року судом прийнято справу № 5011-4/5903-2012 до провадження та порушено провадження у справі. Призначено розгляд справи № 5011-4/5903-2012-10/519-2012 на 10.12.2012 року о 11:30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 15.01.2013 року.

10 грудня 2012 року через канцелярію до суду від позивача надійшли додаткові документи по справі № 5011-4/5903-2012-10/519-2012, які долучено судом до матеріалів справи.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію до суду 10.12.2012р. подав пояснення б/н б/д в яких просить суд стягнути з відповідача грошові кошти: основного боргу - 11 355,20 грн. та пені - 1 388,16 грн.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Полімер» є власником автомобіля «Тойота Ленд Крузер», державний реєстраційний номерний знак АА 7700 ІА, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № ААС 582496 (копія в справі).

30 травня 2011 року о 15 год. 50 хв. Стремовський Олексій Георгійович керуючи автомобілем «Форд Скорпіо», державний реєстраційний номерний знак АА 6743 АЕ, рухаючись по бульв. Лесі Українки в м. Києві, при зміні напрямку руху (перестроюванні на іншу смугу руху), не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого зіткнувся з автомобілем «Тойота Ленд Крузер», державний реєстраційний номерний знак АА 7700 ІА, власником якого є позивач (водій - Задевич І.А.) та автомобілем «Фольксваген гольф» державний реєстраційний номерний знак 70191 KB, внаслідок чого три автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Печерського районного суду м. Києва у справі № 3-3400/11 від 09 червня 2011р. Стремовського Олексія Георгійовича було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, Стремовський О.Г. оскаржив її до Апеляційного суду м. Києва. 19 липня 2011 року постановою Апеляційного суду м. Києва у задоволенні апеляційної скарги Стремовського О.Г. було відмовлено, постанову Печерського районного суду м. Києва у справі № 3-3400/11 від 09 червня 2011 року залишено без змін. Означена Постанова апеляційного суду набрала законної сили, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Таким чином, вина Стремовського Олексія Георгійовича у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП встановлена судом.

Внаслідок зазначеного правопорушення автомобіль «Тойота Ленд Крузер», державний реєстраційний номерний знак АА 7700 ІА, який належить на праві власності позивачу, зазнав механічних пошкоджень, що підтверджується довідкою ВДАІ Печерського РУГУ МВС України в місті Києві від 30 травня 2011 року (копія в справі).

На виконання вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 06 червня 2011 року водієм Задевичем Ігорем Анатолійовичем до ПРат СК «Страховий капітал» було подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від постраждалої особи (вхідний № 3669) з доданими до неї документами: копія технічного транспортного автомобіля «Тойота Ленд Крузер», державний реєстраційний номерний знак АА 7700 ІА, копія подорожнього листа, копія паспорту Задевича І.А., копія посвідчення з водія Задевича І.А., копія страхового полісу.

08 червня 2011 року станцією технічного обслуговування ТОВ «Інтерциклон» було видано рахунок № ІВР0000153 від 08 червня 2011р. (вхідний № 3531)., в якому викладено перелік та вартість робіт і матеріалів, необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «Тойота Ленд Крузер». Відповідно до вказаного рахунку матеріальна шкода, заподіяна пошкодженням автомобіля «Тойота Ленд Крузер», державний реєстраційний номерний знак АА 7700 ІА було визначена у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля та становить з ПДВ 11 355 грн. 20 коп.

Частиною 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові від 12.11.2012р. по справі № 5011-4/5903-2012 Вищий господарський суд України зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій, за наявності обставин щодо звернення позивача до відповідача про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, не з'ясовано, чи приймалося Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Страховий капітал» відповідне рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та з яких підстав. В матеріалах справи відсутній поліс № АА0061793 або інший відповідний договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, укладений між Стремовським О.Г. та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Страховий капітал».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 12.11.2012р. у справі № 5011-4/5903-2012.

На виконання вимог вказаної ухвали позивач, через канцелярію 10.12.2012р. надав до суду письмові пояснення з додатком витягу з електронного реєстру централізованої бази даних МТСБУ (копія витягу в справі).

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано до суду обґрунтованих доказів, підтверджуючих обставини, викладені ним в позовній заяві, а саме: щодо факту укладання між Стремовським О.Г. та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Страховий капітал» полісу № АА/0061793. При цьому, суд зазначає, що з наявного в матеріалах справи витягу з електронного реєстру централізованої бази даних МТСБУ суд унеможливлений дійти одностайного висновку щодо ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну та розміру франшизи за вказаним полісом.

Окрім того, відповідний витяг свідчить про поліс за номером № АА 61793, а не про поліс за № АА/0061793, з чого, по суті, випливає інформація про інший поліс.

Зважаючи на викладене, з урахуванням необґрунтованості позовних вимог в частині заявленого основного боргу, суд дійшов висновку про відсутність у позивача матеріально-правових підстав для стягнення нарахованих ним пені за невиконання відповідачем грошового зобов'язання.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.01.2013р.

Суддя О.В. Котков