Постанова

від 22.01.2013 по справі 31/123-8/387

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Справа № 31/123-8/387 Доповідач: суддя Плюшко І.А.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2012 року

у справі № 31/123-8/387

господарського суду міста Києва

за позовом Приватного підприємства "ІНАП І К"

до 1. Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксім"

про стягнення 3 593 071,01 грн.

за участю представників

позивача - Шульга Д.О.

відповідачів 1. Стовбан Н.І., Хіміч Б.С.

2. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року приватне підприємство "ІНАП і К" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" про стягнення 3 593 071, 01 грн. заборгованості за договором на виконання підрядних робіт від 26.05.2004 р. № 181-04.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 червня 2011 року рішення та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій у справі №31/123 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва з підстав вирішення судами спору у неналежному суб'єктному складі, що призвело до неповного дослідження фактичних обставин справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2011р. справу прийнято до провадження та присвоєно їй №31/123-8/387.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19 серпня 2011 року (суддя Катрич В.С.) відмовлено приватному підприємству "ІНАП і К" у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2012 року (судді Дідиченко М.А., Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2011р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги приватного підприємства "ІНАП і К" задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" 1677972,51 грн., 3% річних - 207117,21 грн, збитки від інфляції - 1032281,38 грн. та судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, комунальне підприємство "Ватутінськінвестбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. скасувати, а справу №31/123-8/387 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій усіх фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.05.2004 р. між Приватним підприємством "ІНАП і К" (генпідрядник), Комунальним підприємством "Ватутінськінвестбуд" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліксім" (інвестор) укладено договір на виконання підрядних робіт № 181-04.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 договору генпідрядник виконує власними та залученими силами і обіговими коштами, всі види будівельно-монтажних робіт з будівництва об'єкту - житлового будинку з вбудованим торговим комплексом по вул. Градинській, 20 на діл. № 76 мкр ж/м Троєщина, здає в обумовлені строки виконані роботи замовнику, а замовник приймає та оплачує (після надходження коштів від інвестора) виконані роботи. Інвестор здійснює фінансування робіт за договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника.

Судами встановлено, що у вересні 2005 року державною приймальною комісією прийнято від позивача закінчений будівництвом об'єкт та визначено остаточну вартість витрат на будівельно-монтажні роботи у сумі 18273080, 00 грн. Водночас, відповідачі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором виконали частково, що стало наслідком виникнення заборгованості перед позивачем у сумі 1677972, 51 грн., що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 1 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 4 ст.882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У п.4.3. договору підряду сторони погодили, що проміжні платежі замовник здійснює на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт готує генпідрядник і передає для підписання технагляду у строк не пізніше 26 числа звітного місяця. Замовник протягом 3-х робочих днів перевіряє його і підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт. Акти КБ-2в надані після 30-го числа не включаються до загального реєстру виконання, тому не можуть прийматись до оплати в поточному місяці та переносяться на наступний.

При цьому, відповідно до п.4.2. договору замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі актів, підписаних уповноваженими представниками сторін, в п'ятиденний термін після отримання коштів від інвестора.

Задовольняючи позовні вимоги, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що приватне підприємство "ІНАП і К" виконало роботи у повному обсязі, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт за період липень 2004 року - листопад 2004 року, за березень 2005 року по грудень 2005 року загальною сумою 7 923 262, 21 грн. та актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. При цьому, апеляційний господарський суд також зазначив, що незважаючи на відсутність в матеріалах справи актів приймання виконаних робіт, у зв'язку із не поданням їх до суду першої інстанції, апеляційним судом приймаються довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань, оскільки останні підписані повноважними представниками від генпідрядника та замовника та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача-1 без зауважень.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені твердження суду передчасними та такими, що здійснені внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При цьому, відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Проте, суд попередньої інстанції в порушення зазначених вище положень не зазначив у постанові обгрунтованих підстав для прийняття додаткових доказів від позивача, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Крім того, у матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі робіт, підписані та оформлені у відповідності до вимог договору та положень чинного в Україні законодавства.

Натомість, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки зазначеним обставинам, а відтак, останнім слід дослідити та встановити чи є підписані сторонами довідки про вартість виконаних підрядних робіт належними та допустимими доказами виконання приватним підприємством "ІНАП і К" зобов'язань за договором підряду №181-04 та чи настав у відповідачів обов'язок з оплати за виконані роботи.

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2011р. у справі №31/123 колегія суддів касаційної інстанції вже відзначала, що судам слід врахувати, що згідно умов договору саме товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксім" взяло на себе зобов'язання з оплати виконаних підрядником будівельних робіт. Проте, господарські суди під час прийняття оскаржуваних рішень та постанови не надали належної правової оцінки зазначеним обставинам та не встановили обсяг взятих на себе зобов'язань відповідачем-2 та відповідні правові наслідки, які можуть настати внаслідок їх невиконання.

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 19 серпня 2011 року скасувати.

3. Справу №31/123-8/387 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко