Постанова

від 21.01.2013 по справі 36/240

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р. Справа № 36/240

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Рябкова Р.Л., дов. № 1/12 від 12.09.2012 року;

Відповідача: Сіднєнка О.Л., дов. № 399 від 13.12.2012 року;

Третьої особи -1: Глєбова С.В., дов. № 70/4/14-13 від 11.01.2013 року;

Третьої особи -2: Сербулова О.В., дов. № 01/05-168Д від 10.09.2012 року;

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Лук'яненко В.В., дов. № 000496 від 25.07.2012 року;

розглянувши касаційні скарги Дніпровського екологічного прокурора та Фонду державного майна України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року

у справі № 36/240 господарського суду міста Києва

за заявою Дніпровського екологічного прокурора

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2009 року у справі № 36/240

за позовом відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт"

до Фонду державного майна України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Міністерство інфраструктури України

2) Державне підприємство "Адміністрація річкових портів"

про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов'язання утримуватися від вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

У червні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький річковий порт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, просило встановити йому сервітут щодо об'єктів нерухомості згідно переліку (причальна стінка, причал важких вантажів, береговий пірс, захисна дамба, захисний бон, місце розташування яких вул. Флотська, 2, м. Кременчук Полтавської області, та набережної, місце розташування якої м. Світловодськ Кіровоградської області; визнати за ним право включити право сервітуту до складу єдиного майнового комплексу; зобов'язати Фонд державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності і не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, які б перешкоджали користуватись майном, щодо якого встановлено сервітут, у межах прав, наданих сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна, щодо якого встановлено сервітут, у стан не придатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна (т. 1, а.с. 5-9).

Позовні вимоги мотивовані з метою врегулювання питання використання спірного майна, яке не включено до статутного фонду позивача як таке, що не підлягає приватизації, проте, передано йому на баланс для використання за цільовим призначенням, та перебуває у сфері управління відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2009 року (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2009 року (головуючий Отрюх Б.В., судді Верховець А.А., Тищенко А.І.) (т. 1, а.с. 124-130) та постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2010 року (головуючий Кравчук Г.А., судді Мачульський Г.М., Рогач Л.І.) (т. 1, а.с. 178-181) позов задоволено.

Встановлено сервітут відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" щодо наступних об'єктів нерухомості: причальна стінка - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавської області; причал важких вантажів - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук Полтавської області; береговий пірс - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук Полтавської області; захисна дамба - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук Полтавської області; захисний бон - місце розташування вул. Флотська, 2, м. Кременчук Полтавської області; набережна - місце розташування м. Світловодськ Кіровоградської області, з наступними умовами:

відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький річковий порт" з моменту набрання законної сили рішенням суду набуває:

- право безперешкодного користування майном, щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності за переліком, наведеним у статуті відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт";

- право використовувати майно, щодо якого встановлено сервітут для вивантаження, навантаження, складання та зберігання піску, каміння, щебеню, інших будівельних матеріалів, а також будь-яких інших вантажів;

- право здійснювати власними силами і за власний рахунок ремонти, усунення окремих несправностей і пошкоджень майна, щодо якого встановлено сервітут, проходження технічних оглядів, розробку та погодження технічної документації, отримання відповідних документів щодо придатності майна, відносно якого встановлено сервітут до експлуатації за призначенням у випадках, коли володілець не здійснює таких дій своєчасно або коли за обставинами такі дії повинні бути здійснені невідкладно для забезпечення безперебійної роботи відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" з наступним відшкодуванням за рахунок володільця обґрунтованих витрат, понесених відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький річковий порт" у зв'язку з виконанням таких дій у порядку, передбаченому законодавством. При цьому відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький річковий порт" має право вступати у відносини з контролюючими органами та службами, класифікаційними товариствами та іншими особами як експлуатуюча організація для підтримання експлуатаційної придатності майна, щодо якого встановлено сервітут, пред'явлення майна до оглядів і обстежень, надання та отримання відповідних документів;

- право встановлювати в межах компетенції експлуатуючої організації правила поведінки третіх осіб (судновласників, капітанів суден та членів суднових команд, вантажовідправників, вантажоодержувачів та їх представників, пасажирів, працівників підрядних підприємств, установ та організацій тощо) при здійсненні будь-яких дій, бездіяльності, операцій на причалах, біля причалів та іншого майна:

- право встановлювати і обслуговувати навігаційні знаки, стовпчики, вогні, будь-які інші попереджувальні знаки та оголошення для забезпечення безпеки судноплавства тощо;

- право взагалі вчиняти всі дії, що можуть бути необхідними для роботи відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" у зв'язку із зазначеним вище.

Сервітут встановлено без визначення строку.

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький річковий порт" вносить плату за користування майном, щодо якого встановлено сервітут у порядку та розмірах, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 "Про портові збори".

Даний сервітут не підлягає відчуженню.

Сервітут не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном щодо якого встановлено сервітут.

Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, його поділу, перейменування, об'єднання в один інвентарний об'єкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобов'язання, що випливають із цього сервітуту для них обох.

Збитки, завдані відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький річковий порт" власникові (володільцеві) майна, щодо якого встановлено сервітут, відшкодовуються на загальних підставах.

Збитки, завдані порушенням власником чи володільцем прав відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт", встановлених цим сервітутом, відшкодовуються на загальних підставах.

Визнано право відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу.

Зобов'язано Фонд державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності і не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький річковий порт" користуватися майном щодо якого встановлено сервітут в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна, щодо якого встановлено сервітут у стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 89-97).

У серпні 2012 року Дніпровський екологічний прокурор, виступаючи в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства інфраструктури України, державного підприємства "Адміністрація річкових портів України" звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2009 року у справі № 36/240 за нововиявленими обставинами (т. 2, а.с. 10-14).

Заявлені вимоги мотивовані наявністю постанови Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 року у справі № К-1642/09, якою встановлено, що органом управління спірним майном на час розгляду справи № 36/240 було Міністерство транспорту та зв'язку України, а не Фонд державного майна України

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2012 року залучено до участі у розгляді заяви в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України, державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (т. 2, а.с. 1-4).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року (суддя Бондарчук В.В.) заяву Дніпровського екологічного прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2009 року у справі № 36/240 задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2009 у справі № 36/240 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (т. 2. а.с. 100-106).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року (головуючий Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року у справі № 36/240 скасовано, заяву Дніпровського екологічного прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2009 року у справі № 36/240 залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2009 року у справі № 36/240 залишено без змін (т. 2, а.с. 143-150).

Оскаржене судове рішення мотивоване тим, що обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатись нововиявленими.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Дніпровський екологічний прокурор та Фонд державного майна України звернулись з касаційними скаргами, просили постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року у справі № 36/240 залишити в силі.

Заявники касаційних скарг посилаються на численні порушення норм процесуального і матеріального права, яких, на їх думку, припустився суд апеляційної інстанції, що призвело до прийняття останнім неправильного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України віл 08.11.2012 року касаційні скарги Дніпровського екологічного прокурора та Фонду державного майна України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.11.2012 року (т. 2, а.с. 156).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2012 року розгляд касаційних скарг відкладено на 07.12.2012 року (т. 2, а.с. 204).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/1371 від 29.11.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Чернова Є.В. (т. 2, а.с. 205).

Ухвалою Вищого господарського суду України віл 05.12.2012 року касаційні скарги Дніпровського екологічного прокурора та Фонду державного майна України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.12.2012 року (т. 2, а.с. 206).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 року розгляд касаційних скарг відкладено на 21.12.2012 року (т. 2, а.с. 226).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/1513 від 20.12.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. (т. 2, а.с. 227).

Ухвалою Вищого господарського суду України віл 24.12.2012 року касаційні скарги Дніпровського екологічного прокурора та Фонду державного майна України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.01.2013 року (т. 2, а.с. 228-229).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/23 від 08.01.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Корсака В.А. (т. 3, а.с. 1).

Ухвалою Вищого господарського суду України віл 14.01.2013 року касаційні скарги Дніпровського екологічного прокурора та Фонду державного майна України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2013 року (т. 3, а.с. 2-7).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Тобто, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення Дніпровського екологічного прокурора з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами стали відомості про те, що органом управління майном щодо якого суд встановив сервітут, на момент винесення рішення у справі № 36/240 від 22.07.2009 року було Міністерство транспорту та зв'язку України, а не Фонд державного майна України, що підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 року у справі № К-1642/09 за позовом відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький річковий порт" до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа - державне підприємство "Адміністрація річкових портів" про визнання недійсним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 306-р "Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку" та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту (т. 2, а.с. 17-21).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду апеляційною інстанцією є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених главою 13 Господарського процесуального кодексу України для перегляду рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами, оскільки неправильне, на думку заявника, визначення учасників судового процесу під час розгляду справи у 2009 році не може вважатися нововиявленою обставиною у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Дніпровського екологічного прокурора та Фонду державного майна України, оскільки судом апеляційної інстанції було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки встановлених апеляційної інстанцією обставин справи, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 , 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпровського екологічного прокурора залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року у справі № 36/240 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков