Рішення

від 20.11.2006 по справі 4/318

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/318

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.06                                                                                 Справа № 4/318.

Суддя Батюк Г.М.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Державного Підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ

до  Лутугинського професійного ліцею № 20, м.Лутугине Луганської області

про стягнення  39654 грн. 62 коп.

представники сторін:

від позивача:  Безуглов С.В., дов. № 03/2-75 від 24.02.06;

від відповідача:  Смик Г.М., дов.№ 01-08/570 від 10.08.06;

                               Гаврилов С.В., наказ № 260-к від 30.03.04.

          Представниками сторін подане клопотання  про відмову від звукової фіксації судового процесу, яке судом задовольняється.

          Суть справи: заявлені вимоги стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 21898 грн. 88 коп., 3% річних у сумі 2898 грн. 27 коп., інфляційні нарахування у сумі 12938 грн. 90 коп., 7% штрафу у сумі  1532 грн. 92 коп., всього на загальну суму 39654 грн. 62 коп.

          У судовому засіданні 17.11.06, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 20.11.06.

          Рішення господарського суду Луганської області виноситься 20.11.06.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 09.08.06 № 01-08/569, від 15.09.06 № 01-08/426, від 18.10.06 № 01-08/494, від 03.11.06 № 01-08/526, у доповненні до відзиву від 14.09.06 № 01-08/427 та  від 16.11.06 № 01-08/559,  позовні вимоги визнав частково у сумі основного боргу 9232 грн. 07 коп., позовні вимоги у сумі 12666 грн. 81 коп. відхилив, оскільки позивачем пред'явлені вимоги з пропущенням строку позовної давності ; вимоги щодо стягнення 3% річних , інфляційних нарахувань та 7% штрафу  відхилив у повному обсязі оскільки вважає, що позивач безпідставно їх нарахував, посилаючись на те, що підприємство відповідача є закладом з загальнодержавною формою власності та фінансується з Держбюджету України, та з інших   підстав викладених у відзиві.  

Позивач  заявою від 13.10.06 в порядку ст. 22 ГПК України відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 12938 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 2898 грн. 27 коп. , 7% штрафу у сумі 1532 грн. 92 коп. та просить стягнути з відповідача суму боргу за надані послуги у сумі  21898 грн. 88 коп.

Позивач надав до суду уточнення до позовних вимог від 16.11.06 № 03/2933 , в якому зазначив, що відповідач періодично  проводив оплату за опалення  19.12.03, 28.11.03; 19.12.03; 28.05.04; 30.12.04; 02.09.05 , тому слід враховувати вимоги ст. 264 ГК України оскільки переривається перебіг строку позовної давності та просить стягнути з відповідача суму боргу 21898 грн. 88 коп.

          Розглянувши матеріали справи, додатково надані представниками сторін документи, заслухавши доводи представників сторін, суд

                                                                    в с т а н о в и в :

          Між ККП ДВАТ «Шахта «Лутугінська»ДП ДХК «Луганськвугілля»(правонаступником є ДП «Луганськвугілля»)(позивачем у справі) та ПТУ № 20 (відповідач у справі) був укладений договір про надання комунальних послуг № 7 від 22.01.02, згідно якого «Виконавець»проводить опалення приміщення площею 2706,4 кв.м на період опалювального сезону 01.01.02 по 31.12.02, забезпечує санітарну норму тепла +18 С( на підставі «Правил подачі населенню послуг водотеплопостачання і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 30.12.07 № 1497)

          Згідно п. 2.2 договору, оплата за надане тепло проводиться до 10 числа, із розрахунку   2706,4м2х 1,21грн. = 3280грн. 15 коп. місяця, наступного за звітним, по цінам на день оплати, в тому числі ПДВ 20%.

          Між ККП ДВАТ «Шахта «Лутугінська»ДП ДХК «Луганськвугілля»(правонаступником є ДП «Луганськвугілля»)(позивачем у справі) та ПТУ № 20 (відповідачем справі) був укладений договір про надання комунальних послуг № 9 від 10.01.03, згідно якого «Виконавець» проводить опалення приміщення площею 2706,4 кв.м на період опалювального сезону 01.01.03 по 31.12.03, забезпечує санітарну норму тепла +18 С( на підставі «Правил подачі населенню послуг водотеплопостачання і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 30.12.07 № 1497)

          Згідно п. 2.2 договору, оплата за надане тепло проводиться до 10 числа із розрахунку 2706,4м2х 1,21грн. = 3280грн. 15 коп., місяця, наступного за звітним, по цінах на день оплати, в тому числі ПДВ 20%.

          Згідно наказу Міністерства освіти та науки України від 19.05.03 № 300 та наказу Головного управління освіти та науки Луганської обласної адміністрації від 30.05.03 № 580  31.07.03 Лутугінське професійне училище № 20 перейменоване у Лутугинський професійний ліцей № 20.

          Між ДП«Луганськвугілля»в особі ККП ВП «Шахта «Лутугінська» (правонаступником є ДП «Луганськвугілля»)(позивачем у справі) та Лутугинським професійним ліцеєм №20 (відповідачем справі) був укладений договір про надання комунальних послуг № 9 від 01.10.04, згідно якого «Виконавець»проводить опалення приміщення площею 2706,4 кв.м на період опалювального сезону 01.10.04  по 15.04.05, забезпечує санітарну норму тепла +18 С( на підставі «Правил подачі населенню послуг водотеплопостачання і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 30.12.07 № 1497).

          Згідно п. 5.2 договору, оплата за надане тепло проводиться до 5 числа, наступного за звітним на розрахунковий рахунок ДП «Газ-Тепло», згідно п.5.1 договору комісії № 12/04-378 від 01.10.04  із розрахунку 2706,4м2х 1,01грн. = 2733грн. 46 коп. + ПДВ 20% ( 546,69 грн.)= 3280 грн. 15 коп.

          Згідно п.3.1 Статуту Державного підприємства «Луганськвугілля», підприємство є юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

          Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 09.04.03 серія АОО № 321436, ДП «Луганськвугілля»зареєстроване як юридична особа.  

          Згідно п.3.2 зміни до Статуту Державного підприємства «Луганськвугілля», підприємство є правонаступником прав та обов'язків реорганізованих шляхом злиття ДВАТ - дочірніх підприємств ДХК «Луганськвугілля», у тому числі «Шахта «Лутугінська».

          Позивач виконав свої зобов'язання за договорами та надав відповідачу  комунальні послуги  за період з 2001р. по 2005р. на загальну суму 69493 грн. 86 коп.

          Відповідач  свої зобов'язання за договорами виконав частково, провів оплату на загальну суму 47594 грн. 98 коп., залишок  суми боргу за надані послуги складає 21898 грн. 88 коп.

          В результаті порушення строків розрахунку за надані комунальні послуги  за період з 2001р. по 2005р. загальна заборгованість складає 21898 грн. 88  коп.,  яку позивач  просить стягнути з відповідача відповідно до ст. ст.264,267 ЦК України.

Відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних  у сумі 2898 грн. 27 коп., інфляційні нарахування у  сумі 12938 грн. 90  коп.

Як зазначено у п.2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються у наступних розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач зазначає, що статутний капітал ДП «Луганськвугілля»перебуває у власності держави. Таким чином, позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки. Відповідач прострочив оплату за надані комунальні послуги - грошового зобов'язання, на термін понад 30 днів.

Враховуючи наведені положення законодавства та фактичні обставини позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, як передбачено ст. 231 ГК України, який складає 1532 грн. 92 коп.          

          Відповідач позовні вимоги визнав частково, з підстав викладених вище.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що  підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Позивач 19.07.06 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги  у сумі 21898 грн. 88 коп., 3% річних у сумі 2898 грн. 27 коп., інфляційні нарахування у сумі 12938 грн. 90 коп., 7% штрафу у сумі  1532 грн. 92 коп. ( згідно відмітки господарського суду) , тобто після набрання чинності Цивільного Кодексу України з 1 січня 2004 року.

Позивач в порядку ст. 22 ГПК України, заявою від 10.03.06  відмовився від позову в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 12938 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 2898 грн. 27 коп. , 7% штрафу у сумі 1532 грн. 92 коп. та повідомив, що з наслідками цієї процесуальної дії ознайомлений.

Таким чином відповідно до ст. 78 ГПК України суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного позову в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 12938 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 2898 грн. 27 коп. , 7% штрафу у сумі 1532 грн. 92 коп., оскільки це право позивача передбачено ст. 22 ГПК України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси.

За таких підстав провадження по справі в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 12938 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 2898 грн. 27 коп. , 7% штрафу у сумі 1532 грн. 92 коп. підлягає припиненню по п.4 ст.80 ГПК України.

          Щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 21898 грн. 88 коп. слід визначити наступне.

Як було вказано вище, пунктом п.2.2 договорів № 7 від 22.01.02 та № 9 від 10.01.03 визначено, що оплату за надані послуги відповідач здійснює до 10 числа місяця наступного за звітним. З метою отримання оплати за надані комунальні послуги позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки, які відповідачем були сплачені частково, у зв'язку з чим за розрахунком позивача за період 2001-2005 роки утворилась заборгованість у сумі  21898 грн. 88 коп.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем  пропущено строк позовної давності щодо стягнення  з відповідача заборгованості за надані послуги  за період з 2001р. по 2003р.(включно), так за вказаний період (за розрахунком відповідача)  позивачем заявлено до стягнення  12666 грн. 81 коп., вказана сума не підлягає стягненню виходячи з наступного.

Статтею 251 ЦК України, встановлено поняття  строку та терміну:

1.          Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

2.          Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

3.          Строк   та   термін   можуть   бути   визначені   актами   цивільного   законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Статтею 256 ЦК України, встановлено, поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність  встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяла   раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. З ст. 267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів виконання наданих комунальних послуг відповідачу за період 2001-2005 роки. Позивачем не надано суду договір про надання послуг на 2001 рік. Позивач пояснив, що договір відсутній, у зв'язку із спливом строку його зберігання.

Оскільки, згідно умов договору № 7 від 22.01.02 ( надання послуг за період з 01.01.02 по 31.12.02) за договором № 9 від 10.01.03 ( надання послуг за період з 01.01.03 по 31.12.03) повинні оплачуватися  до 10 числа місяця наступного за звітним (п.2.2 договорів), то на момент подачі позовної заяви позивач втратив право на захист свого порушеного права.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовною заявою сплинув строк позовної давності на право вимоги  стягнення заборгованості за надані послуги за вищевказаними  договорами на загальну суму  12666 грн. 81 коп.

Як вбачається з матеріалів справи,  згідно спільного протокольного рішення № д 1357/т щодо проведення розрахунків бюджетних установ за спожиті енергоносії  від 19.12.02, м. Київ, був проведений взаємозалік, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.02 №1693 «Проведення розрахунків бюджетних установ за спожиті енергоносії»і Порядку від 25.11.02 №24-06/995-1050, згідно вказаного Порядку сторони провели розрахунки. Держказначейство за залишками лімітів на оплату за теплопостачання станом на 01.12.02, на які узгоджено проведення взаємозаліку по ПТУ №20 (Лутугинський професійний ліцей) на 18540 грн. 00 коп. перерахував грошові кошти Міністерству освіти та науки України, останній перерахував вказані кошти ДВАТ «Шахта «Лутугінська»на рахунок 3712, а ДВАТ «Шахта «Лутугінська»перерахувала 18540 грн. 00 коп. ДК»Газ України» за отриманий природний газ у 2002  р. за договором №12КПП/23. Потім останній перерахував кошти за отриманий природний газ у 2002 р. до НАК «Нафтогаз України», вказані кошти перераховані до загального фонду Держбюджету.

Відповідно до ст. ст. 257, 261 ЦК України (ст. ст. 71, 76 ЦК УРСР в редакції 1963 року) загальний строк для захисту порушеного права за позовом встановлено у три роки, а перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.

Позивач не надав заяви про поновлення строку для пред'явлення  позову до суду та захисту порушених прав,  не вбачається намір позивача захистити свої права у встановлений законом строк, а саме у спірний період, останнім не було прийнято ніяких заходів.

Таким чином, позивач без поважних причин не прийняв передбачені законом дії, а також  не надав до суду належних доказів, що підтверджують обставини  та наявність поважних причин з яких був пропущений строк, встановлений для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за надані послуги у сумі 12666 грн. 81 коп. за вищевказаними   договорами, у зв'язку з чим  не надав доводи щодо поважності  причин пропуску строку  позовної давності для пред'явлення  позову до суду та захисту порушених прав.

З матеріалів справи не вбачається,  з якого  строку та терміну виникло право у позивача на стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги  за вищевказаними договорами.

Позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду 19.07.06 /згідно відмітки господарського суду  на позовній заяві/ про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 12666 грн. 81 коп., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого законодавством, без нормативного  та документального обґрунтування поважних причин щодо його пропуску.

Відповідно до та ст. 267 ЦК України (ст. 80 ЦК УРСР) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Ствердження позивача щодо переривання перебігу строку позовної давності є посилання  та  ті обставини, що відповідач провів оплату за надані послуги платіжним дорученням №559 від 18.12.03 у сумі 410 грн. 13 коп. за договором №7 від 22.01.02 підтвердив наявність боргу за період  2001-2005 рр., не приймається судом до уваги, оскільки з точки зору переривання  строку  позовної давності, до зазначених у ч.1 ст.264 ЦК України дій можуть належати не лише дії формального характеру, а й будь-які фактичні дії що свідчать про визнання зобов'язаною особою боргу (часткове погашення боргу, повне або часткове визнання претензії, прохання про відстрочку виконання, сплата процентів за основним боргу).

Відповідач надав пояснення у змінах та уточненнях від 20.11.06 №01-08/559, що оплата платіжним дорученням №559 від 18.12.03 у сумі 410 грн. 13 коп. проведена помилково, так як на момент оплати заборгованості за 2002 р. відповідач  не мав, оскільки оплата за 2002 р. проведена взаємозаліком №Д1357/Т від 19.12.02, що не спростовується позивачем, згідно акту звірки від 12.10.06.

З огляду на викладене, заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності     до зобов'язань за договорами №7 від 22.01.02 та №9 від 10.01.03  слід задовольнити, та застосувати до зазначених правовідносин позовну давність, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача за надані послуги у сумі 12666 грн. 81 коп. слід відмовити.                    

Таким чином у задоволенні позову  в частині стягнення заборгованості з відповідача за надані послуги у сумі 12666 грн. 81 коп. слід відмовити.

Щодо решти суми позову у розміру 9232 грн. 07 коп. слід визначити, що вказана сума  заявлена позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, та визнана відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

З огляду на викладе позов слід задовольнити частково и стягнути з відповідача борг за надані послуги у сумі  9232 грн. 07 коп., в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення суми боргу у сумі 12666 грн. 81 коп. слід  відмовити, щодо решти вимог провадження по справі припинити.   

Відповідно до ст.ст.44, 49ГПК України витрати по держмиту та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.     

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33,43,251,253,256, 257, 261, 264,267 ЦК України, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 44.49,77,п.4 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :          

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Лутугинського професійного ліцею № 20, м.Лутугине Луганської області, вул. Крупської,26, код ЄДРПОУ 02540433 на користь Державного підприємства «Луганськвугілля», м.Луганськ, вул. Лермонтова,1-В, р/р 2600730184767 в ЛЦО ПІБ м.Луганськ, МФО 304308, код ЄДРПОУ 32473323   борг у сумі  9232 грн. 07 коп., витрати по держмиту у сумі 92 грн. 32 коп.,  витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу у  сумі 27 грн. 47 коп., видати  на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.В решті вимог провадження по справі  припинити.

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення :  27.11.06.

     Суддя                                                                                                    Г.М.Батюк