Постанова

від 17.01.2013 по справі 5011-13/9177-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа№ 5011-13/9177-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Остапенка О.М.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря: Петров Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Плясун О.І., Каменчук В.О. ( за довіреністями),

від відповідача 1: Сеньок О.А. ( за довіреністю)

від відповідача 2: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрістрейд»

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.09.2012р.

у справі № 5011-13/9177-2012 (суддя: Курдельчук І.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київвводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрістрейд»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертлекс Трейд»

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.09.2012р. у справі №5011-13/9177-2012 позов задоволено, визнано недійсним Договір №ВТ-20 від 01.10.2009р. про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "Вертлекс трейд"та ТОВ "Юрістрейд". В частині позовних вимог щодо ТОВ "Вертлекс трейд" провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Юрістрейд", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 06.09.2012р. у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інтонації дійшов хибного висновку визначивши договір № ВТ-20 від 01.10.2009р. про відступлення права вимоги як договір факторингу, пославшись на постанову ВГС України від 02.07.20012р. №7/541., оскільки за своєю формою, суб'єктним та об'єктним складом є звичайним договором про відступлення прав вимоги у зобов'язанні між господарюючими суб'єктами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. у справі №5011-13/9177-2012, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 20.11.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. у справі №5011-13/9177-2012 розгляд справи відкладено на 12.12.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача1 та відповідача2.

12.12.2012р. через відділ документального забезпечення суду від ТОВ «Юрістрейд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою представника ТОВ «Юрістрейд».

12.12.2012р., через відділ документального забезпечення суду представником ПАТ «Акціонерна компанія «Київвводоканал» було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 12.12.2012р., представники відповідача 1 та відповідача 2 не з'явились. Про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін.

Крім того, представник ПАТ «Акціонерна компанія «Київвводоканал» в судовому засіданні 12.12.2012р., звернувся до суду із клопотанням, в якому просив суд апеляційної інстанції продовжити строк вирішення спору по справі № 5011-13/9177-2012.

Колегією суддів, клопотання ПАТ «Акціонерна компанія «Київвводоканал» про продовження строку вирішення спору по справі № 5011-13/9177-2012 було задоволенно, розгляд справи відкладено на 17.01.2013р.

17.01.2013р. у судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач 2 був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача 2, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням Господарського суду від 07.04.2011р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі. Постановою від 03.04.2012р. Київським апеляційним господарським судом рішення залишено без змін. В частині позовних вимог щодо ТОВ «Вертлекс трейд» провадження у справі було припинено, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України № 7/541 від 02.07.2012р. касаційну скаргу задоволено частково, судові рішення скасовані з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України № 7/541 від 02.07.2012р. було визначено, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Договір про відступлення права вимоги № ВТ-20 від 01.10.2009р. не має оплатного характеру, в той час як за договором факторингу має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта, а тому, за висновком судів, укладений між відповідачем 1. та відповідачем 2. Договір № ВТ-20 від 01.10.2009р. не відповідає договірній конструкції договору факторингу.

Разом з цим Вищий Господарський суд України зазначив, що судами не було надано оцінки пунктам 3.2 та 5.1 Договору № ВТ-20 від 01.10.2009р., відповідно до яких з моменту підписання даного договору і незалежно від виконання зобов'язань позивачем перед відповідачем 1. у відповідача 2. виникає право вимоги до відповідача 1. на суму, вказану в статті 2 даного договору, а відповідач 1. повинен виконати зобов'язання перед відповідачем 2. протягом 30 днів з дня підписання даного договору. При цьому розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України.

Також, Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що залишивши поза увагою вказані положення договору, якими передбачено виникнення у відповідача 1. грошового зобов'язання та здійснення розрахунків за договором, не надавши оцінки вказаним положенням, суди дійшли передчасного висновку про безвідплатний характер спірного договору, оскільки не встановили дійсного волевиявлення сторін під час укладення та фактичної реалізації зазначених положень.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 жовтня 2009 року між відповідачем 1., як новим кредитором, та відповідачем 2., як першим кредитором, було укладено Договір про відступлення права вимоги № ВТ-20.

Згідно Розділу 1 Договору перший кредитор зобов'язався відступити, а новий кредитор зобов'язався прийняти на себе право вимоги першого кредитора та стати кредитором по договорам № 698/12/14-08 від 01.09.2008р., № 674/12/14-08 від 10.09.2008р., № 690/12/14-08 від 14.11.2008р., № 689/12/14-08 від 14.11.2008, № 672/12/14-08 від 01.09.2008р., № 671/12/14-08 від 01.09.2008р., № 692/12/14-08 від 14.11.2008р., № 673/12/14-08 від 10.09.2008р., № 719/12/14-08 від 01.10.2008р. та № 36/12/14-09 від 15.01.2009р., укладених між першим кредитором та позивачем, як боржником.

Відповідно до п. 2.1. Договору передбачене даним договором відступлення права вимоги по зобов'язанням боржника від першого кредитора до нового кредитора визначено сторонами в сумі - 2 332 196,56 грн.

При цьому, пунктом 3.2 Договору передбачено, що з моменту підписання даного Договору і незалежно від виконання зобов'язань боржником перед новим кредитором, в першого кредитора виникає право вимоги до нового кредитора на суму, вказану в статті 2 даного Договору, а новий кредитор повинен виконати зобов'язання перед першим кредитором протягом 30 днів з дня підписання даного Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору перший кредитор не сплачує новому кредитору винагороду за прийняте новим кредитором право вимоги. Розрахунки по даному Договору здійснюються в грошовій формі або іншим способом, що не протирічить чинному законодавству України.( п. 5.1. Договору)

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2009р. листом, відповідач 2 повідомив позивача про відступлення права вимоги боргу на користь відповідача 1. шляхом укладання Договору № ВТ-20 від 01.10.2009р.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 3.2. та 5.1. Договору передбачено, що відступлення права вимоги до боржника було здійснено за грошову оплату.

Пунктом 3.2. Договору сторони чітко узгодили, що з моменту підписання даного Договору і незалежно від виконання зобов'язань боржником перед новим кредитором, в першого кредитора виникає право вимоги до нового кредитора на суму, вказану в статті 2 даного Договору, а новий кредитор повинен виконати зобов'язання перед першим кредитором протягом 30 днів з дня підписання даного Договору. Розрахунки по даному Договору здійснюються в грошовій формі або іншим способом, що не протирічить чинному законодавству України (п. 5.1. Догвору).

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент укладення спірного Договору) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-ІІІ від 12.07.2001р. факторинг віднесено до фінансових послуг.

Частиною 3 ст. 1079 ЦК України (у редакції, яка діяла н момент укладення спірного Договору) передбачено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000р. № 1775-ІІІ надання фінансових послуг підлягають ліцензуванню.

Статтею 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено види діяльності, на які Держфінпослуг може надавати фінансовим установам ліцензії. До таких видів діяльності належить, зокрема, і діяльності з надання будь-яких фінансових послуг.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умовами спірного Договору відповідач 1, що виступає фактором, немає ліцензії на здійснення операцій, які згідно чинного законодавства мають право здійснювати банки або інші фінансові установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Колегія суддів, погоджується з думкою суду першої інстанції, про те, що ТОВ «Юрістрейд» не має ліцензії на здійснення операцій, які згідно чинного законодавства мають право здійснювати банки або інші фінансові установи, отже укладання договору № ВТ -20 від 01.10.2009р. відбулося з порушенням ст. 227 ЦК України.

Щодо надання до суду першої інстанції ТОВ «Юрістрейд» в підтвердження безоплатності договору про відступлення права вимоги договору поставки товару №2009/23/02 від 23.02.2009р. між ТОВ «Вертлекс трейд» та ТОВ «Юрістрейд», податкових та видаткових накладних, акту звірки взаємних розрахунків за договором поставки №2009/23/02 станом на 30.06.2009р. та Протоколом про залік взаємних вимог від 01.10.2009р., згідно з яким ТОВ «Юрістрейд» та ТОВ «Вертлекс трейд» дійшли до згоди про залік взаємних вимог договору поставки та з договору про відступлення права вимоги, колегія суддів не приймає, оскільки згідно протоколу про залік взаємних вимог від 01.10.2009р. (т.4 а.с.123) сторони дійшли згоди про залік взаємних однорідних вимог по договору №2009/23/02 від 23.02.2009р. та Договору про переведення боргу ВТ -20 від 01.10.2009р., а не по оскаржуваному Договору про відступлення права вимоги. Окрім того, відповідачем не було надано підтвердження відображення в податковій звітності зазначених господарських операцій між господарюючими суб'єктами а саме : ТОВ «Юрістрейд» та ТОВ «Вертлекс трейд».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач 2. (Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертлекс трейд") з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виключено. Державна реєстрація припинення відбулася - 20.04.2010 року.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в частині позовних вимог щодо відповідача 2. провадження у справі підлягає припиненню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2012 року у справі № 5011-13/9177-2012, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрістрейд» на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2012 року у справі № 5011-13/9177-2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2012 року у справі № 5011-13/9177-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-13/9177-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Остапенко О.М.

Пономаренко Є.Ю.