Постанова

від 25.12.2012 по справі 0870/9921/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року ( 11 год. 05 хв.) Справа № 0870/9921/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд», м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю

від позивача: Левченко В.В., довіреність № 1 від 18.10.2012

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуд» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000692214/8721 від 03.10.2012.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Новобуд», оскільки на запит відповідача від 04.09.2012 № 7403/10/22-1413 про взаємовідносини в 2010 році з ТОВ «Віктрейд ЛТД» позивачем була надана вичерпна відповідь ТОВ «Новобуд» від 06.09.2012 № 40. Крім того, стверджує, що раніше також вже надавалась податковому органу інформація з цього ж питання з додатками на 9-ти аркушах.

По суті виявлених податковим органом порушень зазначає, що податковий орган в акті перевірки безпідставно вважає, що операції з придбання товару у ТОВ «Віктрейд ЛТД» не мали реального товарного характеру, оскільки отримання будівельних матеріалів, зокрема композиту «Коутекс-ДП», було здійснено за видатковими накладними, на підставі рахунків-фактур та довіреностей. Відповідно до існуючих правил бухгалтерського обліку придбаний композит був оприбуткований, а згодом використаний товариством при наданні будівельно-монтажних робіт ВАТ «Мотор Січ». Вважає, що вказане доводить не тільки факт здійснення ТОВ «Новобуд» господарської операції з придбання композиту «Коутекс-ДП» у ТОВ «Віктрейд ЛТД», а й підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів і його використання у господарській діяльності товариства, для якого будівельна діяльність є предметом та основним напрямком господарської діяльності відповідно до установчих документів.

Щодо посилань податкового органу на допущені порушення вимог ЦК України, зазначає, що перевіряючим не надано право визначати дійсність чи удаваність договорів в залежності від наявності у сторін майна, чисельності персоналу, місця передачі товару тощо. Зазначає, що в акті перевірки податковий орган не посилається на наявність судових рішень, щодо визнання укладеного між позивачем та його контрагентом договору недійсним, рішень щодо скасування державної реєстрації ТОВ «Віктрейд ЛТД» тощо.

З огляду на викладене вважає, що проведена податковим органом перевірка правовідносин з ТОВ «Віктрейд ЛТД» носила формальний характер, висновки зроблені працівниками податкового органу без належного вивчення первинних документів, що підтверджують факт укладення та виконання такого правочину.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача в судові засідання 19.11.2012, 29.11.2012, 13.12.2012 та 25.12.2012 жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 25.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України та відповідно до наказу від 13.09.2012 № 855 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Новобуд» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Віктрейд ЛТД» їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2010 року, про що складено акт від 25.09.2012 № 231/22-14/31270129.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Новобуд» порушено вимоги наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», п. 1.7 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за ІІІ квартал 2010 року на загальну суму 11 500 грн., за жовтень 2010 року на загальну суму 14 950, який сформований від контрагента ТОВ «Віктрейд ЛТД», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 11 500 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27 податкової Декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2010 року) на загальну суму 11 500 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18.1 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2010 року) на загальну суму 14 950 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 27 податкової Декларації з ПДВ за жовтень 2010 року) на загальну суму 14 950 грн.

13.10.2012, на підставі акту перевірки від 25.09.2012 № 231/22-14/31270129, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000692214/8721, яким ТОВ «Новобуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33 062,50 грн., в т.ч. 26 450,00 грн. за основним платежем та 6 612,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 13.10.2012 № 0000692214/8721, ТОВ «Новобуд» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ «Новобуд» зареєстроване 18.12.2000 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 25489516Ю0010823 від 18.12.2000 та взято на податковий облік в ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 22.02.2000 за № 312701208298.

Позивач має ліцензію серії АВ № 341559, видану Запорізькою обласною державною адміністрацією на проведення будівельної діяльності.

Між ТОВ «Новобуд» та ТОВ «Віктрейд ЛТД» в простій письмовій формі укладено правочин щодо придбання товару: постачальником виставлені рахунки-фактури № в-0000000472 від 21.10.2010, № в-0000000103 в яких погоджено асортимент, кількість та вартість товару, а також виписані видаткові (від 27.09.2010 № В-00000158, від 21.10.2010 № В-00001090) та податкові (№ 211 від 27.09.2010, № 1449 від 21.10.2010) накладні (копії у справі).

Товар доставлявся за рахунок постачальника за товарно-транспортними накладними (копії яких знаходяться в матеріалах справи) № 97 від 27.09.2010 та № 103 від 21.10.2010 автопідприємством ФОП ОСОБА_2 на автомобілі VOLVO НОМЕР_1 (водій ОСОБА_3.).

Товар прийнятий за видатковими накладними комерційним директором товариства ОСОБА_4, згідно довіреностей від 27.09.2010 № 95 та від 21.10.2010 № 103.

Придбаний товар був оприбуткований ТОВ «Новобуд» та відображений у бухгалтерському обліку ТОВ «Новобуд» на рахунку 201 «Сировина та матеріали», що підтверджується належним чином засвідченим витягом з головної книги товариства за 2010 рік.

Товар, що придбавався, був повністю оплачений позивачем, що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень.

В подальшому придбаний товар був використаний при наданні будівельно-монтажних робіт ВАТ «Мотор-Січ» у вересні 2010 року, січні та лютому 2011 року, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями на матеріали за вересень-жовтень 2010 року, а також документами стосовно надання будівельно-монтажних робіт (акти приймання виконаних робіт форми КБ-2В, довідками про вартість виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів тощо).

Щодо документів, якими оформлені господарські операції між позивачем та його контрагентом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ «Новобуд» на підставі накладних, оплачені, та в подальшому використані у будівництві, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Первинні документи, якими оформлена спірна господарська операція, містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Посилання податкового органу в акті перевірки на висновок експерта № 99 від 14.04.2011 суд вважає безпідставним, оскільки, по-перше, експертом досліджувались підписи керівника ТОВ «Віктрейд ЛТД» Яценка К.Л. на податковій звітності (деклараціях з ПДВ), а не на податкових накладних, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит; по-друге, згідно ч. 8 ст. 9 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (чинного на час виписки спірних податкових накладних), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, законодавець імперативно не визначав, що підписувати податкову накладну має саме керівник підприємства, а диспозитивно говорить про особу, уповноважену платником податку здійснювати поставку товарів (послуг).

Таким чином, суд даючи оцінку вказаному висновку виходить з того, що висновок експерта про те, що бухгалтерські документи від імені контрагента позивача підписані не тією особою, яка в них зазначена, не спростовує твердження про те, що такі підписи виконані іншими уповноваженими на те посадовими особами.

З огляду на це, на позивача не може перекладатись відповідальність за те, що первинні бухгалтерські документи з боку його контрагента підписані не тією особою, що в них зазначена, оскільки це суперечить ч. 8 ст. 9 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також виходячи з того, що позивач позбавлений можливості контролювати достовірність підписів з боку свого контрагента.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Однак, в акті перевірки від 25.09.2012 № 231/22-14/31270129 податковий орган послався на те, що згідно акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.07.2011 № 841/23-5/36927332 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Віктрейд ЛТД» перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», не встановлено факт передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку із відсутністю поставок з боку постачальників, згідно додатків № 5 до декларацій з податку на додану вартість за вищенаведені періоди відсутні взаємовідносини з ТОВ «Віктрейд ЛТД», а саме підприємства-постачальники не декларували податкові зобов'язання на користь ТОВ «Віктрейд ЛТД», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Віктрейд ЛТД» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Віктрейд ЛТД», правочини є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

При цьому такі висновки зроблені з огляду на те, що у товариства загальна чисельність працюючих складає 1 особу, згідно податкової звітності у ТОВ «Віктрейд ЛТД» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, сировина та матеріали тощо.

Суд вважає, що вказані обставини не можуть достовірно свідчити про можливі порушення законодавства з боку ТОВ «Віктрейд ЛТД», оскільки вони встановлені у конкретний період часу і залишається невідомим, чи існували вони на момент вчинення спірної господарської операції. Відсутність виробничого та торгівельного обладнання, транспорту у контрагента не підтверджується запитами до реєструючи органів.

Абсолютно абсурдним виглядає висновок податкового органу про те, що ТОВ «Віктрейд ЛТД» не набуло належним чином цивільну право та дієздатність, оскільки право та дієздатність юридичної особи виникає з моменту реєстрації та не залежить від будь-яких операцій, які будуть вчинятися у майбутньому. Крім того, податковим органом в акті перевірки не викладені обставини, щодо можливих порушень закону з боку ТОВ «Віктрейд ЛТД» при реєстрації юридичної особи, тому посилання в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Також, в акті перевірки податковий орган посилається на допущені порушення вимог ст. 234 ЦК України.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Однак податковим органом в акті перевірки не наведено наявність судових рішень щодо визнання укладеного між позивачем та його контрагентом правочину недійсним на підставі ст. 234 ЦК України.

Натомість, відповідно до п. 1.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (був чинний на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 7.1 Закону, продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому, датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п. 7.5 ст. 7 Закону вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам закону акт перевірки не містить, ТОВ «Новобуд» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог п. 1.7 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо умов виникнення у позивача права на відображення податкового кредиту, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

В той же час, суд не погоджується з доводам позивача про те, що у податкового органу були відсутні передбачені законом підстави для проведення перевірки.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73, органи державної податкової служби мають право

звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби

функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Судом встановлено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на адресу ТОВ «Новобуд» був надісланий запит від 19.04.2012 № 2257/10/22-1413/920 про надання пояснень та документальних підтверджень стосовно господарських відносин з ТОВ «Віктрейд ЛТД».

28.04.2012 позивачем на адресу податкового органу надані пояснення та документальні підтвердження на 9-ти аркушах.

04.09.2012 податковим органом знову було надіслано на адресу позивача запит № 7403/10/22-1413 про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ «Віктрейд ЛТД» за вересень-жовтень 2010 року.

Листом від 06.09.2012 вих. № 40 ТОВ «Новобуд» повідомило податковий орган про те, що вже раніше товариством надавалась відповідь за № 18 від 27.04.2012 з додатками і додаткової інформації за запитом не має.

Суд вважає за необхідне зазначити, що не дивлячись на те, що фактично платником податків було надано у встановлений законом строк відповідь на запит ДПІ, лише податковий орган може визначати повноту надання запитаних документів та у зв'язку із цим приймати рішення про необхідність проведення виїзної чи невиїзної документальної перевірки платника податків.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача, з урахуванням обставин справи, були наявні визначені законом підстави для призначення та проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Новобуд».

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 25.09.2012 № 231/22-14/31270129, про порушення ТОВ «Новобуд» вимог п. 1.7 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 13.10.2012 № 0000692214/8721 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 13.10.2012 № 0000692214/8721 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобуд» податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 33 062,50 грн., в т.ч. 26 450,00 грн. за основним платежем та 6 612,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд» 330,62 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко