Рішення

від 24.01.2013 по справі 2-265

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-265 Головуючий у суді у 1 інстанції - Линник Номер провадження 22-ц/788/14/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 52

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Ільченко О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 17 вересня 2012 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство», третя особа: директор Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» ОСОБА_4, про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 17 вересня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_2.

Стягнуто з Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» на користь ОСОБА_2 164 грн. 14 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнуто з Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Зазначене рішення представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що не заперечуючи щодо підстав звільнення, позивача було незаконно звільнено з роботи, оскільки наказ про це був винесений у той день, коли він був вихідний згідно з графіком змінності. Також наголошується, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, застосувавши норми ст.ст.47, 116, 117 КЗпП України, і вирішив, таким чином, питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при його звільненні, хоча така вимога не заявлялась.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ДП «Тростянецьке лісове господарство» Лантух Н.В. про залишення рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2007 року позивач ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до ДП «Тростянецьке лісове господарство» охоронцем нижнього складу згідно наказу № 20-к від 01 березня 2007 року (а.с.42).

Наказом в.о. директора ДП «Тростянецьке лісове господарство» № 52-к від 04 липня 2007 року ОСОБА_2 того ж дня був звільнений з роботи на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України (за появу на роботі в нетверезому стані) (а.с.38). Дане звільнення позивач оскаржив у судовому порядку, однак рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 20 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП «Тростянецьке лісове господарство», третя особа: ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди були залишені без задоволення (а.с.44-46).

Зазначене рішення позивач оскаржив в апеляційному порядку, і рішенням Апеляційного суду Сумської області від 05 лютого 2009 року його апеляційна скарга була задоволена. Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20 листопада 2008 року скасовано. Поновлено ОСОБА_2 на посаді охоронця ДП «Тростянецьке лісове господарство». Стягнуто з ДП «Тростянецьке лісове господарство» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду (а.с.47-50).

На підставі вказаного рішення Апеляційного суду Сумської області відповідачем був виданий наказ № 29-к від 19 березня 2009 року, яким поновлено ОСОБА_2 на посаді охоронника нижнього складу з 04 липня 2007 року та виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.39).

Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року скасовано рішення Апеляційного суду Сумської області від 05 лютого 2009 року, яким поновлено позивача на роботі, і залишено в силі рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20 листопада 2008 року про відмову в задоволенні його позовних вимог (а.с.51-54).

Наказом директора ДП «Тростянецьке лісове господарство» № 48-к від 26 квітня 2012 року ОСОБА_2, охоронника нижнього складу, звільнено з займаної посади за п.7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані з 26 квітня 2012 року на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року, з виплатою компенсації за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 березня 2011 року по 26 квітня 2012 року, тобто за тих же обставин, про що зазначалось і в наказі № 52-к від 04 липня 2007 року (а.с.13).

Згідно відомості нарахування коштів № 101 та платіжного доручення № 1129 від 28 квітня 2012 року на картковий рахунок позивача у банку відповідачем було перераховано розрахункові кошти у зв'язку з його звільненням в сумі 2054,37 грн. (а.с.34, 35).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог закону, у зв'язку з чим підстав для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто з 26 квітня 2012 року, не було.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як вбачається з матеріалів справи та на чому наголошується в апеляційній скарзі, позивач не заперечував проти підстави його звільнення з роботи, а саме за появу на роботі в нетверезому стані, що мала місце 16 червня 2007 року, тобто по п.7 ст.40 КЗпП України, про що зазначено в наказі від 26 квітня 2012 року, але він не погодився з порядком винесення цього наказу, зокрема, що його звільнили у вихідний для нього день.

До таких доводів апеляційної скарги колегія суддів ставиться критично з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Матеріалами справи встановлено, що 26 квітня 2012 року ОСОБА_2 не був тимчасово непрацездатний, а також не перебував у відпустці.

В даному випадку звільнення позивача відбулось у зв'язку з виконанням рішень судів, зокрема, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року, якими встановлено законність звільнення позивача на підставі п.7 ст.40 КЗпП України і відсутність підстав для його поновлення на роботі, тому наявність чи відсутність позивача на роботі не впливає на законність такого наказу, хоча виходячи з даних графіка чергувань охоронців нижнього складу за квітень 2012 року (а.с.96) та табеля обліку використання робочого часу за той же місяць, останній день роботи позивача, тобто 26 квітня 2012 року, був для нього робочим днем.

За таких обставин, коли звільнення позивача з роботи є законним, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звернула увагу на ті обставини, що стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Зокрема, із змісту позовної заяви та наданих позивачем пояснень в суді першої інстанції вбачається, що він одночасно із вимогами про поновлення на роботі та стягнення у зв'язку з цим середнього заробітку за час вимушеного прогулу не ставив питання про стягнення на його користь і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а наголошував про вказане порушення, як і про затримку видачі трудової книжки та про неповернення йому лісоматеріалу, лише в якості підстави для поновлення на роботі.

Про безпідставність застосування до спірних у справі правовідносин ст.ст.47, 116, 117 КЗпП України наголошується і в апеляційній скарзі.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з порушенням норм процесуального права, так як вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в зазначеній частині скасувати.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 17 вересня 2012 року в даній справі в частині стягнення з Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 164 грн. 14 коп. та стягнення з Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» на користь держави судового збору в сумі 214 грн. 60 коп. скасувати.

В іншій частині рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 17 вересня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -