Рішення

від 24.01.2013 по справі 2-2493/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Карасьова Н.П.

Доповідач - Околот Г.М.

Справа № 2-2493/12

Провадження № 2-2493/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого -Околота Г.М.

суддів -Коротенка Є.В., Гаврилюка В.К.,

при секретарі -Константіновій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 07 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні дитини та про встановлення порядку побачення з дитиною,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив усунути перешкоди в його спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4; визначити порядок спілкування, зустрічей та участі у вихованні малолітнього сина, встановивши дні та часи спілкування наступним чином: з 18-00 годин другої п'яниці місяця до 18-00 годин другої неділі місяця без присутності матері, поза межами місця мешкання матері, з можливістю проведення денних годин у місцях на власний розсуд батька (прогулянки, відвідування громадських місць та заходів тощо), вечірні та нічні години за місцем проживання батька; з 18-00 годин четвертої п'ятниці місяця до 18-00 годин четвертої неділі місяця, без присутності матері, поза межами місця мешкання матері, з можливістю проведення денних годин у місцях на власний розсуд батька (прогулянки, відвідування громадських місць та заходів тощо), вечірні та нічні години за місцем проживання батька; у святкові дні за погодженням з матір'ю; з першого липня кожного року по п'ятнадцяте серпня кожного року включно для літнього відпочинку; у разі хвороби дитини, підтвердженої медичними документами, у встановленому вище порядку та у встановлені вище дні та часи, але за місцем лікування дитини. Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_4 та безперешкодно передавати дитину у встановлені для їх спілкування дні та години. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що від спільного проживання з відповідачкою має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Алчевського міського суду від 27.03.2012 року визначено місце проживання сина ОСОБА_4 з матір'ю, тобто відповідачкою по справі. 04 квітня 2012 року вона забрала сина та проживає з ним в будинку своїх батьків в м.Антрациті. З цього моменту він не має можливості вільно спілкуватися зі своїм сином, оскільки відповідачка чинить перешкоди в цьому. Вона дозволяє зустрічатись з сином тільки в присутності її батьків та досить короткий час. Вирішити з відповідачкою питання щодо побачень з сином мирним шляхом не виходить, тому він вимушений був звернутись до суду.

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 07 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні дитини та про встановлення порядку побачення з дитиною - задоволений частково. Визначено такий порядок у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та спілкування з ним його батька ОСОБА_3: щотижнево з 10-00 до 18-00 в суботу або неділю за місцем проживання дитини; проведення з дитиною святкових днів за попередньою домовленістю з матір'ю дитини; перебування дитини у батька в літній період організовувати за попередньою домовленістю з матір'ю дитини. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтував тим, що суд своїм рішенням обмежив його право на спілкування з сином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх осіб, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справі перебували у шлюбі з 29.09.2006р. (а.с.7). Від шлюбу мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).

Рішенням Алчевського міського суду від 27.03.2012 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 21.11.2012 року, шлюб між сторонами був розірваний, місце проживання малолітньої дитини було визначено з матір'ю, відповідачкою по справі ОСОБА_2, з позивача було стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу ОСОБА_3 до повноліття дитини (а.с.53-56, 57).

Відділ у справах дітей Алчевської міської ради надав суду висновок про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, в якому визначив наступний порядок у вихованні малолітнього ОСОБА_4 з батьком: щотижнево з 10-00 до 18-00 в суботу або неділю за місцем проживання дитини; проведення з дитиною святкових днів за попередньою домовленістю з матір'ю дитини; перебування дитини у батька в літній період організовувати за попередньою домовленістю з матір'ю дитини за наявності відповідних курортних путівок (а.с.62-63).

Суд першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, враховуючи висновок Алчевської міської ради, прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача з урахуванням вимог ч.2 ст.159 СК України.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з віку дитини, стану її здоров'я, та врахував інші обставини, що мають істотне значення, а саме: особливості дотримання режиму дня для дитини 3-річного віку, віддаленість місця проживання дитини та батька (м.Антрацит - м.Алчевськ).

Такий висновок суду є законним та обґрунтованим.

Проте колегія суддів не погоджується з визначеним судом порядком у вихованні позивачем свого малолітнього сина ОСОБА_4 виходячи з наступного.

Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року (статті 8, 9, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства»від 26.04.2001 року.

За нормами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

На підставі ст..153 СК України передбачено право батьків на безперешкодне спілкування з дітьми, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено право дитини як на проживання, так і на спілкування з батьками: дитина, яка проживає окремо від батьків або від одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків й прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь в її вихованні й мають право спілкування з дитиною, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню дитини.

В силу частини 1 та 2 статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

На підставі статті 159 частини 2 цього Кодексу суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, ураховуючи положення наведених норм закону, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Тому з урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що правомірним буде спілкування батька зі своїм малолітнім сином за місцем проживання дитини в межах населеного пункту, а не в тому місці, яке відповідачка може надати позивачу для спілкування з дитиною в умовах її місця мешкання, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі склались негативні стосунки, які при спілкуванні батька з дитиною за місцем проживання дитини можуть негативно вплинути на психічний стан та розвиток малолітньої дитини.

В іншій частині визначений судом порядок у вихованні позивачем свого своєї дитини є неконкретизованим стосовно часу їх спілкування.

Тому судова колегія вважає, що обґрунтованим буде вважатись проведення позивачем з дитиною святкових днів з урахуванням часу та міста спілкування за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, але не менше трьох годин, та перебування дитини з батьком у літній період з 01 липня по 31 липня кожного року.

Саме такий порядок участі позивача у вихованні малолітнього сина, на думку колегії суддів, буде відповідати інтересам дитини, психофізіологічним особливостям дитини, її великій, у порівнянні з дорослою людиною, вразливості, віку дитини, особливостям дотримання режиму дня для дитини 3-річного віку, віддаленості місця проживання дитини та батька.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст..ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити частково.

Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 07 грудня 2012 року -змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Визначити порядок у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкування з ним його батька ОСОБА_3 наступним чином:

- щотижнево з 10.00 години до 18.00 години у суботу або неділю у населеному пункті за місцем проживання дитини;

- проведення з дитиною святкових днів з урахуванням часу та міста спілкування за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, але не менше трьох годин;

Перебування дитини з батьком у літній період з 01 липня по 31 липня кожного року».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: