Рішення

від 06.09.2011 по справі 2-99/11

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-622-11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2011 року м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А. С.,

при секретарі: Харьковій Л. М.,

за участю сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Мар'їнського району Донецької області цивільну справу за позовною заявою закритого акціонерного товариства «Агроресурс» до ОСОБА_3 про усунення перешкод та повернення у користування наданої в оренду земельної ділянки та зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства «Агроресурс» про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Агроресурс» звернулось до Мар'їнського районного суду Донецької області з вказаним позовом, в якому просить повернути в користування самовільно зайняту ОСОБА_3 земельну ділянку разом з посівами для подальшого ведення сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_3 в порядку захисту своїх прав в порядку ч. 2 ст. 31, ч. 1 ст. 123 ЦПК України пред'явлено зустрічний позов, в якому заявлено такі самостійні вимоги: - визнати недійсним договір оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року укладений з закритим акціонерним товариством «Агроресурс» недійсним; - в порядку відшкодування моральної шкоди, стягнути з закритого акціонерного товариства «Агроресурс» грошову суму у розмірі 10 000, 00 гривень; відшкодувати судові витрати. Ухвалою суду від 28 вересня 2010 року вказана зустрічна позовна заява ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 123, 124 ЦПК України прийнята до спільного розгляду з первісним позовом закритого акціонерного товариства «Агроресурс».

Закрите акціонерне товариство «Агроресурс» є юридичною особою, одним з напрямів діяльності якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Для вирощування сільськогосподарської продукції закритим акціонерним товариством «Агроресурс»орендуються землі на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, де розташована ділянка площею 9,250 гектарів, належна ОСОБА_3, використовувана товариством на підставі договору оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року. В червні 2010 року ОСОБА_3 на належній земельній ділянці самостійно проведено посівні роботи для вирощування соняшникової культури. Закрите акціонерне товариство «Агроресурс», розцінюючи дії ОСОБА_3 як самовільне зайняття земельної ділянки, що перешкоджає нормальному веденню господарської діяльності, звернено вимогу про негайне звільнення земельної ділянки, та за відсутністю добровільного врегулювання конфлікту, звернулося до суду за захистом прав на підставі ст.ст. 152, 212 ЗК України. Не визнаючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 оспорює дійсність укладеного ним з закритим акціонерним товариством «Агроресурс»правочину. За посиланням ОСОБА_3, договору оренди землі, з подальшим переданням ділянки в користування закритому акціонерному товариству «Агроресурс»ним не укладено. Договір оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року ОСОБА_3 особисто не укладав, поставлений на угоді підпис відтворено з наслідуванням його імені, тому в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України позивач за зустрічним позовом просить договір визнати недійсним, при цьому відшкодувати моральну шкоду, спричинену діями закритого акціонерного товариства «Агроресурс», спрямованими, за посиланням ОСОБА_3, на позбавлення його права власності на земельну ділянку.

Представник закритого акціонерного товариства «Агроресурс» ОСОБА_1 (діюча на підставі довіреності від 10 січня 2011 року) у судовому засіданні наполягала на заявлених позовних вимогах, надала пояснення аналогічні викладеним в позові, проти задоволення вимог ОСОБА_3 заперечувала.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надіслав заяву, в якій зустрічні позовні вимоги підтримав, позов закритого акціонерного товариства «Агроресурс»не визнав, в порядку ст. 158 ЦПК України заявив клопотання розгляду справи в його відсутність за участю представника.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 (діючий на підставі ордеру, угоди про надання правової допомоги від 20 вересня 2010 року) у судовому засіданні підтримав пред'явлений довірителем позов про визнання недійсним договору оренди землі, як такий що ОСОБА_3 не підписувався, та не спрямований на реальне настання правових наслідків. ОСОБА_4, посилаючись на особисті відчуття душевного болю ОСОБА_3, оголосив викладену в зустрічному позові аргументацію вимог відшкодування моральної компенсації, зокрема зауважив, що з причини судової тяжби з закритим акціонерним товариством «Агроресурс» ОСОБА_3, як юридично необізнана людини, відчуває страх позбавлення права власності на земельну ділянку, витрачає свій час на спростування наклепницьких посилань товариства.

Свідок ОСОБА_5 (за клопотанням представника закритого акціонерного товариства «Агроресурс») у судовому засіданні надала наступні покази. Свідок працює в с. Максимівка обліковцем, тому в силу своїх функціональних обов'язків в 2007 році за зверненням ОСОБА_3 надавала останньому роз'яснення щодо порядку передачі належної його землі сільськогосподарського призначення в оренду. В 2008 році ОСОБА_5 було надіслано три екземпляри договору оренди землі, в якому орендодавцем визначено ОСОБА_3 з метою забезпечення поставлення останнім підпису в укладеній угоді, що й було виконано ОСОБА_3 особисто в присутності свідка.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, в задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства «Агроресурс»необхідно відмовити, зустрічні вимоги ОСОБА_3 є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 9,250 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 726980, виданий 28 лютого 2008 року Мар'їнською райдержадміністрацією Донецької області. Згідно договору оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року предметом договору є земельна ділянка площею 9,2500 гектарів, в тому числі ріллі 9,2500 гектарів, належна ОСОБА_3 Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 30 липня 2008 року за договором оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року закритим акціонерним товариством «Агроресурс»прийнято в строкову оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 9,25 гектарів, розташовану на території Новоукраїнської сільської ради Донецької області для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. З акту огляду орендованої земельної ділянки від 3 червня 2010 року вбачається факт самостійного оброблення ОСОБА_3 належної йому землі сільськогосподарського призначення та висування закритим акціонерним товариством «Агроресурс» вимог звільнення самовільно зайнятої орендованої землі.

Відносини, що склалися між сторонами, суд відносить до правовідносин, що виникають внаслідок укладання правочинів, в тому числі договору оренди земельної ділянки, та вважає за необхідне керуватися главою 16 ЦК України, Законом України «Про оренду землі».

Розглядаючи позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Агроресурс»про зобов'язання ОСОБА_3 повернути самовільно зайняту орендовану земельну ділянку , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї. У відповідності до ч. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. З письмових доказів по справі вбачається, що спірною земельною ділянкою є -земля загальною площею 9,250 гектарів в межах згідно з планом, розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, належна ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 726980. З урахуванням наявності у ОСОБА_3 документа, що засвідчує право власності на спірну земельну ділянку судом не встановлено порушення останнім при користуванні землею норм земельного законодавства у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки. Таким чином, суд приходить до висновку про невірне посилання закритим акціонерним товариством «Агроресурс»на норми ст. 212 ЗК України. Разом з тим, суд, вбачаючи вимогу закритого акціонерного товариства «Агроресурс»про повернення в користування спірної земельної ділянки для подальшого ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року, розглядає спірні відносини з наданням оцінки дійсності вказаного правочину.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом, Цивільним Кодексом, законами України та іншими нормативно-правовими актами, договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду»). Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.ст. 6, 13, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст. 125 ЗК України орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, ГК України, іншими законами України і договором оренди землі. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації (ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі». Договір оренди землі підлягає державній реєстрації та тільки після цього набирає чинності. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» реєстрація земельних ділянок та прав на них проводиться шляхом внесення відповідних записів до державного реєстру земель, який згідно зі ст. 202 ЗК України складається, у тому числі, з Книги записів реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року № 174. Реєстрація договорів оренди у зазначеній Книзі після посвідчення факту державної реєстрації передбачена п. 13 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі.

Так, суду надано договір оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року: - сторонами угоди вказано: закрите акціонерне товариство «Агроресурс»в статусі орендаря, та ОСОБА_3 в статусі орендодавця; - предметом договору визначено земельну ділянку площею 9,2500 гектарів, розташовану на території Новоукраїнської сільської ради (кадастровий номер 1423385800-06-000-0362), належну ОСОБА_3 на підставі державного акту; - строк дії договору визначено 10 років, закінчення 30 липня 2018 року; - орендна плата вноситься в такі строки -у натуральній формі з 1 січня по 31 грудня звітного року, - у грошовій формі з 1 вересня по 31 грудня звітного року; договір зареєстровано у Мар'їнському районному відділі Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 8 вересня 2009 року.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі»передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Так, суду надано акт приймання-передачі земельної ділянки від 30 липня 2008 року згідно договору оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року за яким ОСОБА_3В передано, а закритим акціонерним товариством «Агроресурс» прийнято в строкову оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 9,25 гектарів для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) таких вимог: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За клопотанням ОСОБА_4 по справі призначено проведення почеркознавчої експертизи на предмет ідентифікації підпису ОСОБА_3 в оспорюваному договорі оренди землі від 30 липня 2008 року. За клопотанням ОСОБА_3 судом витребувано результати раніш проведеної, в межах розгляду кримінальної справи, аналогічної експертизи.

З письмових доказів по справі вбачається, що постановою слідчого СВ Мар'їнського РВ ГУМВС України в Донецькій області від 10 березня 2011 року порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 358 КК України за фактом підробки підпису ОСОБА_3 в договорі оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року. Згідно висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Донецькій області № 26 від 20 травня 2011 року підпис в договорі № 0362 оренди землі від 30 липня 2008 року в графі «Орендодатель»та підпис в графі «Орендодатель»Акту приймання-передачі земельної ділянки від 30 липня 2008 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

При приєднанні до матеріалів справи вказаного висновку експерту від 20 травня 2011 року суд приймає до уваги п. 17 Постанови Пленуму ВС України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», яким передбачено, що у разі коли висновок експертизи наданий стороною, то такий висновок необхідно розцінювати як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Так, експертизу проведено в межах кримінальної справи, особиста зацікавленість сторін по справі та вплив на спеціаліста з боку закритого акціонерного товариства «Агроресурс» та ОСОБА_3 суд не допускає; на дослідження експерту надано оригінал договору оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року, оригінал Акту приймання-передачі земельної ділянки від 30 липня 2008 року, вилучені саме в закритого акціонерного товариства «Агроресурс»(встановлено з пояснень представника ОСОБА_1В.); на дослідження експерту об'єкти надані без порушень цілісності упаковки (суд усуває можливість заміни договору та акту приймання-передачі); висновки експерта є належними та допустимими доказами по справі.

Суд не приймає посилання представника закритого акціонерного товариства «Агроресурс» ОСОБА_1 щодо необхідності отримання іншої почеркознавчої експертизи на предмет аналогічних питань, відповідь на які надано висновком експерта від 20 травня 2011 року, як такі що не обґрунтовані, а ствердження останньої на неможливість виконання підпису в оспорюваному договорі оренди землі не ОСОБА_3, а іншою особою суперечить ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог.

З урахуванням вказаного, оскільки договір оренди землі від 30 липня 2008 року підписано не ОСОБА_3, розпоряджень (довіреності) на укладання оспорюваної угоди останнім надано не було, суд приходить до висновку, що договір оренди землі укладено за відсутності волевиявлення вказаного в договорі як учасника правочину ОСОБА_3

При здійсненні вказаного висновку, суд зауважує, що Закритим акціонерним товариством «Агроресурс», не дивлячись на постановлення судом питання про сплату орендної плати згідно до оспорюваного договору оренди землі від 30 липня 2008 року як доказ наявності між сторонами виконуваних договірних відносин, - платіжних відомостей надано не було.

Що стосується пояснень свідка ОСОБА_6 суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. У судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт поставлення підпису в договорі оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року не ОСОБА_3 Згідно ч. 2 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, при цьому рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_3 щодо визнання договору оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року недійсним , та відмовити в задоволенні вимог закритого акціонерного товариства «Агроресурс» , як такі що містять взаємовиключні вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права, і запобігання вчиненню дій, що порушують ці права. З урахуванням вказаного, суд не порушуючи ст. 11 ЦПК України вважає за необхідне надати висновок про необхідність повернення закритим акціонерним товариством "Агроресурс" ОСОБА_3 земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 30 липня 2008 року, підстави недійсності якого наведено.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди , спричиненої закритим акціонерним товариством «Агроресурс»суд зазначає наступне.

Вчинення недійсного правочину може призвести до заподіяння збитків та моральної шкоди другій стороні або третій особі. Частина 2 статті 216 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовуються винною стороною. Порядок такого відшкодування, на думку суду, може здійснюватися також за правилами статей 22, 23 ЦК та правилами, встановленими для зобов'язань, що виникають із факту заподіяння шкоди, тобто за правилами позадоговірної (деліктної) відповідальності, оскільки положення норм про недійсність правочинів такого порядку не встановлюють. З тексту позовною заяви ОСОБА_3 вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги відшкодування моральної шкоди в порядку статті 1167 ЦК України. Відповідно до положень вказаної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача. Так, при розгляді справи по суті судом спрямовані зусилля на з'ясування того, - чим підтверджуються посилання ОСОБА_3 про заподіяння йому моральних страждань (втрат немайнового характеру), -саме якими діями закритого акціонерного товариства «Агроресурс»вони заподіяні; - з яких міркувань ОСОБА_3 виходить, при визначенні шкоди в грошовій сумі, що дорівнює 10 000,00 гривень. Під час судового слідства суд не встановив вище вказаних обставин (є необхідною умовою для задоволення позову відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»зі змінами та доповненнями), зокрема, ОСОБА_3 не доведено характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та крім того, в матеріалах справи відсутні докази протиправних дій закритого акціонерного товариства «Агроресурс»(написання наклепницьких листів, постійні звернення до правоохоронних органів, застосування мір направлених на позбавлення права власності на земельну ділянку), тому у суду не має законних підстав для задоволення позовних вимог по відшкодуванню моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне. Згідно ч. 4 ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити зазначення розподілу судових витрат. За статтею 88 ЦПК України суд присуджує стороні, на користь якої ухвалено рішення з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Так, п. 1,2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язанних з розглядом судової справи віднесено витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу, витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, в частині розгляду вимог немайнового характеру, тому понесені ним витрати, а саме державне мито у розмірі 17,00 гривень (ч. 1 с. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»- 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу - 37,00 гривень (постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року № 825). Як вбачається з квитанцій від 20 вересня 2010 року, доданих до матеріалів справи, вказаний розмір судових витрат внесений ОСОБА_3 в дохід держави, а тому має підлягати відшкодуванню.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, при цьому ч. 2 ст. 84 ЦПК України передбачено, що граничний розмір компенсації цих витрат встановлюється законом. Так, з угоди про надання правової допомоги вбачається, що ОСОБА_3 сплатив адвокату, діючому на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, грошову суму у розмірі 8 000,00 гривень за складання позовної заяви, надання консультацій, ведення представництва в суді. Виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України «Про гранічні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590, за вказані дії: - (складання позовної заяви, усні консультації) граничний розмір не можуть перевищувати 50 % розміру мінімальної заробітної плати, тому дорівнює: 888 гривень (розмір мінімальної заробітної плати станом на 23 вересня 2010 року -час пред'явлення уточнення до позовної заяви) : 2 = 444,00 гривні); - ведення представництва інтересів в судовому засіданні гранічний розмір не може перевищувати 40 % розміру мінмальної заробітної плати за один час фахівця, тому в даному випадку дорівнює 526,13 гривень (розмір мінімальної заробітної плати станом на 11 березня 2011 року -дата судового засідання 941 гривень х 40 % х 0,38 години -тривалість судового засідання + (розмір мінімальної заробітної плати станом на 6 вересня 2011 року -дата судового засідання 960 гривень х 40 % х 0,45 години -тривалість судового засідання); - всього на суму 970, 13 гривень. Усні консультації надані адвокатом ОСОБА_7 ОСОБА_3 суд оцінює на суму 29,87 гривень. Таким чином, розмір витрат на правову допомогу, що відшкодовується дорівнює 1 000, 00 гривень.

Керуючись ст. ст. 203, 207, 210, 215-220 ЦК України, Закону України В«Про оренду земліВ» та ст. ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову закритого акціонерного товариства «Агроресурс»до ОСОБА_3 про усунення перешкод та повернення у користування наданої в оренду земельної ділянки відмовити повністю.

Зустрічну позовну ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства «Агроресурс»про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Договір оренди землі № 0362 від 30 липня 2008 року укладений між закритим акціонерним товариством «Агроресурс»та ОСОБА_3 недійсним.

Зобов'язати відповідача повернути позивачу належну йому земельну ділянку в порядку, передбаченому Законом України В«Про оренду земліВ» .

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Агроресурс»на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати: державне мито у розмірі 17 (сімнадцять) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.

Частково стягнути з закритого акціонерного товариства «Агроресурс»на користь ОСОБА_3 1 000 (одну тисяча) гривень за надання юридичних послуг.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар'їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) А. С. Клікунова

Копія вірна:

Суддя А. С. Клікунова

Дата документу 06.09.2011