Постанова

від 24.01.2013 по справі 2а-1670/8076/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8076/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М. ,

за участю:

представника позивача - Гнатенко С.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0011782301/121 від 10.08.2012 року, яким ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 80 190 грн. та за 2 квартал 2011 року в сумі 14 922 грн.; №0011792301/1149 від 10.08.2012 року, яким визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 36 216 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 7 265 грн.; №0011772301/1148 від 10.08.2012 року , яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 60 131 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 844 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №2370/22-209/05756783 від 20.07.2012 року щодо порушення ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.135.1.ст.135, п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 23 375 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 4 088 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 36 756 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року на сумі 80 190 грн. та за 2 квартал 2011 року на сумі 14 922 грн., порушення позивачем ст..201, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за 2011 рік на загальну суму 32 216 грн. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавства та підлягають скасуванню. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що господарські операції з ТОВ «Фірма Сат Імпекс», ТОВ «Спец -Контакт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Іоніс» зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Як позивач, так і його контрагенти, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. Відтак, на думку позивача, в діях ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" відсутні порушення податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі, разом із поясненнями в обґрунтування позовних вимог та на підтвердження реальності оподаткованих господарських операцій надав суду відповідні первинні документи бухгалтерського обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Стверджував про те, що діяльність контрагентів позивача, ТОВ «Фірма Сат Імпекс», ТОВ «Спец- Контакт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Іоніс», має фіктивних характер, правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків. У вказаних підприємств відсутні необхідні умови для здійснення своєї господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань в силу відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відтак, угоди, укладені між позивачем та вказаними контрагентами є фіктивними, а податковий кредит недійсним. Зазначав, що для перевірки не надано товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення купленого товару, паспорти та сертифікати якості на придбані товари, як і не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей. Крім того, зазначав, що платником не надано для перевірки доказів оплати купленого товару, що ставить під сумнів реальність його придбання. Постачальниками товару було порушено вимоги оформлення податкових накладних , в силу відсутності підприємств за їх місцезнаходженням.

Відтак, як на думку відповідача, податкові повідомлення-рішення № 0011782301/121 від 10.08.2012 року, №0011792301/1149 від 10.08.2012 року, №0011772301/1148 від 10.08.2012 року прийняті правомірно, а позовні вимоги ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" зареєстровано 13.03.1995 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, з 16.12.2011 року перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У зв'язку з неповним поданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 12.03.2012 року №1216/10/22 , відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" по питанню взаємовідносин з ТОВ «Фірма Сат Імпекс» ( код ЄДРПОУ 32564148) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року , ТОВ «Спец- Контакт» (код 32019384 ) за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 року , ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (код 36803875) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 рок, ПП «Баварія Ф» (код 31635757) за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Іоніс» (код 23464222) за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт (надалі - Акт перевірки) перевірки №2370/22-209/05756783 від 20.07.2012 року, у висновках якого зафіксовано порушення ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.135.1.ст.135, п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 23 375 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 4 088 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 36 756 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року на сумі 80 190 грн. та за 2 квартал 2011 року на сумі 14 922 грн. , зафіксовано порушення позивачем ст..201, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за 2011 рік на загальну суму 32 216 грн. (т. 1, а.с. 14-47)

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі вказаного Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 10.08.2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0011782301/121 від 10.08.2012 року, яким ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 80 190 грн. та за 2 квартал 2011 року в сумі 14 922 грн.; №0011792301/1149 від 10.08.2012 року, яким визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 36 216 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 7 265 грн.; №0011772301/1148 від 10.08.2012 року , яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 60 131 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 844 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались позивачем в порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та законність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.135.1.ст.135, п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138, ст. 201, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.5.1, 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Вказуючи на порушення вищезазначених положень Податкового кодексу України, Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових витрат суму, начебто понесених ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" витрат у зв'язку з придбанням у своїх контрагентів послуг та товарів по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства (стверджували про безтоварність відповідних операцій).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 23 375 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 4 088 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 36 756 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року на сумі 80 190 грн. та за 2 квартал 2011 року на сумі 14 922 грн.

З приводу донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковий орган вказував на порушення таких норм.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" фактично не здійснювало придбання послуг та товарів у ТОВ «Фірма Сат Імпекс», ТОВ «Спец- Контакт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Іоніс», оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари та послуги фактично контрагентами позивача не поставлялись, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про завищення платником податкового кредиту за відповідні звітні періоди в сумі 36 216 грн.

Суд знаходить вказані висновки податкового органу необґрунтованими та помилковими, не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

У ході проведення Кременчуцькою ОДПІ перевірки встановлено укладення у перевіряючому періоді між ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" ( Покупець) та ТОВ «Фірма Сат Імпекс», ТОВ «Спец- Контакт», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Іоніс» (Постачальники) ряд договорів поставки товару, за умовами яких Постачальники зобов"язуються поставити і передати у власність Покупцю визначені цими договорами товари, перелік яких зазначено у специфікаціях до договорів та додаткових угодах. (т.1, а.с.164 -172, 204-208, 229 - 231, т.2 а.с. 1-9 ).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даних угод представником позивача надано суду податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордери, рахунки. (т.1.а.с.173- 203, 209-228, 232-239, т.2. ас. 10-41)

Крім того, у ході проведення перевірки відповідачем було встановлено укладення між ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" ( Замовник) та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (Виконавець) договору про надання послуг від 28.09.2010 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується протягом визначеного Договором строку надавати за плату послуги, які згідно Специфікації №1, що полягають у хромуванні штоків. (т.1, а.с. 157-160).

На підтвердження виконання вказаної угоди суду надано акти приймання - передачі робіт та податкові накладні ( т.1, а.с. 161-163).

Оплата купленого товару та отриманих послуг підтверджується платіжними дорученнями, які були дослідження податковим органом у ході проведення перевірки, про що зазначено в Акті від 20.07.2012 року. (т.1, а.с. 21,24-25, 30,33, 39). Відтак, реальність оплати купленого товару та отриманих послуг відповідачем під сумнів не ставиться.

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Так, в ході судового розгляду справи представником позивача надано пояснення стосовно використання купленого товару у господарській діяльності.

Представником позивача на підтвердження реальності оподаткованих операцій було надано пояснення щодо перевезення купленого товару та штоків для проведення хромування. Суду було надано подорожні листи, копії матеріальних пропусків та витяг з книги руху транспорту за відповідних спірний період. (т.2 , а.с., 70-72,104-117).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем куплений товар та хромовані штоки, щодо яких отримувались послуги, був використаний у господарській діяльності ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з метою задоволення власних побутових потреб та забезпечення виконання функціонального призначення підприємства. Згідно документів бухгалтерського обліку, на підставі вищевказаних договорів були придбані запасні частини до обладнання та спецодяг для працівників. У матеріалах справи наявні докази складського обліку купленого товару та його списання на власні господарські потреби, а саме суду надано докази передавання під звіт відповідальним особам позивача товарно - матеріальних цінностей. (т.2 , а.с. 73-103)

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на прибуток у відповідних звітних періодах сформовані за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагентів, що зареєстровані на дату вчинення господарських операцій платниками податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів та послуг від ТОВ «Фірма Сат Імпекс», ТОВ «Спец- Контакт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Іоніс», подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у зазначених контрагентів позивача основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ТОВ «Фірма Сат Імпекс», ТОВ «Спец- Контакт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Іоніс» мають нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій зі вказаними контрагентами, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Безпідставними суд вважає і висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності вказаних контрагентів позивача, які спрямовують її на надання податкової вигоди третім особам, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

При цьому суд відкидає доводи відповідача, зазначені в Акті перевірки, з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Фірма Сат Імпекс», ТОВ «Спец- Контакт», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Іоніс», враховуючи наступне.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0011782301/121 від 10.08.2012 року, №0011792301/1149 від 10.08.2012 року, №0011772301/1148 від 10.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 268 грн. ( дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков