Ухвала

від 27.03.2013 по справі 2а-1670/8076/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/8076/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-1670/8076/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0011782301/121 від 10.08.2012 року, №0011792301/1149 від 10.08.2012 року, №0011772301/1148 від 10.08.2012 року.

В апеляційній скарзі відповідач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" зареєстровано 13.03.1995 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, з 16.12.2011 року перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У зв'язку з неповним поданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 12.03.2012 року №1216/10/22 , відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Фірма Сат Імпекс" ( код ЄДРПОУ 32564148) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року , ТОВ "Спец- Контакт" (код 32019384 ) за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 року , ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (код 36803875) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 рок, ПП "Баварія Ф" (код 31635757) за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ "Іоніс" (код 23464222) за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт (надалі - Акт перевірки) перевірки №2370/22-209/05756783 від 20.07.2012 року, у висновках якого зафіксовано порушення ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.135.1.ст.135, п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 23 375 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 4 088 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 36 756 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року на сумі 80 190 грн. та за 2 квартал 2011 року на сумі 14 922 грн. , зафіксовано порушення позивачем ст..201, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за 2011 рік на загальну суму 32 216 грн. (т. 1, а.с. 14-47)

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі вказаного Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 10.08.2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0011782301/121 від 10.08.2012 року, яким ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 80 190 грн. та за 2 квартал 2011 року в сумі 14 922 грн.; №0011792301/1149 від 10.08.2012 року, яким визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 36 216 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 7 265 грн.; №0011772301/1148 від 10.08.2012 року , яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 60 131 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 844 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на прибуток у відповідних звітних періодах сформовані за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами. Відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.5.1, 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Вказуючи на порушення вищезазначених положень Податкового кодексу України, Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових витрат суму, начебто понесених ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" витрат у зв'язку з придбанням у своїх контрагентів послуг та товарів по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства (стверджували про безтоварність відповідних операцій).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 23 375 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 4 088 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 36 756 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року на сумі 80 190 грн. та за 2 квартал 2011 року на сумі 14 922 грн.

З приводу донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковий орган вказував на порушення таких норм.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" фактично не здійснювало придбання послуг та товарів у ТОВ "Фірма Сат Імпекс", ТОВ "Спец- Контакт", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ПП "Баварія Ф", ТОВ "Іоніс", оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари та послуги фактично контрагентами позивача не поставлялись, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про завищення платником податкового кредиту за відповідні звітні періоди в сумі 36 216 грн.

Такі висновки податкового органу необґрунтованими та помилковими. Наявність в діях платника порушень норм податкового законодавства відсутня, з огляду на наступне.

У ході проведення Кременчуцькою ОДПІ перевірки встановлено укладення у перевіряючому періоді між ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" ( Покупець) та ТОВ "Фірма Сат Імпекс", ТОВ "Спец- Контакт", ПП "Баварія Ф", ТОВ "Іоніс" (Постачальники) ряд договорів поставки товару, за умовами яких Постачальники зобов"язуються поставити і передати у власність Покупцю визначені цими договорами товари, перелік яких зазначено у специфікаціях до договорів та додаткових угодах. (т.1, а.с.164 -172, 204-208, 229 - 231, т.2 а.с. 1-9 ).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даних угод представником позивача надано суду податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордери, рахунки. (т.1.а.с.173- 203, 209-228, 232-239, т.2. ас. 10-41)

Крім того, у ході проведення перевірки відповідачем було встановлено укладення між ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" ( Замовник) та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (Виконавець) договору про надання послуг від 28.09.2010 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується протягом визначеного Договором строку надавати за плату послуги, які згідно Специфікації №1, що полягають у хромуванні штоків. (т.1, а.с. 157-160).

На підтвердження виконання вказаної угоди в матеріалах справи містяться акти приймання - передачі робіт та податкові накладні ( т.1, а.с. 161-163).

Оплата купленого товару та отриманих послуг підтверджується платіжними дорученнями, які були дослідження податковим органом у ході проведення перевірки, про що зазначено в Акті від 20.07.2012 року. (т.1, а.с. 21,24-25, 30,33, 39). Відтак, реальність оплати купленого товару та отриманих послуг відповідачем під сумнів не ставиться.

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення. В силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Так, в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, представником позивача надано пояснення стосовно використання купленого товару у господарській діяльності.

Представником позивача на підтвердження реальності оподаткованих операцій було надано пояснення щодо перевезення купленого товару та штоків для проведення хромування. Було надано подорожні листи, копії матеріальних пропусків та витяг з книги руху транспорту за відповідних спірний період. (т.2 , а.с., 70-72,104-117).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем куплений товар та хромовані штоки, щодо яких отримувались послуги, був використаний у господарській діяльності ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з метою задоволення власних побутових потреб та забезпечення виконання функціонального призначення підприємства. Згідно документів бухгалтерського обліку, на підставі вищевказаних договорів були придбані запасні частини до обладнання та спецодяг для працівників. У матеріалах справи наявні докази складського обліку купленого товару та його списання на власні господарські потреби, а саме суду надано докази передавання під звіт відповідальним особам позивача товарно - матеріальних цінностей. (т.2 , а.с. 73-103)

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на прибуток у відповідних звітних періодах сформовані за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагентів, що зареєстровані на дату вчинення господарських операцій платниками податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів та послуг від ТОВ "Фірма Сат Імпекс", ТОВ "Спец- Контакт", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ПП "Баварія Ф", ТОВ "Іоніс", подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Посилання податкового органу на відсутність у зазначених контрагентів позивача основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ТОВ "Фірма Сат Імпекс", ТОВ "Спец- Контакт", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ПП "Баварія Ф", ТОВ "Іоніс" мають нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій зі вказаними контрагентами, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Безпідставними є висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності вказаних контрагентів позивача, які спрямовують її на надання податкової вигоди третім особам, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-1670/8076/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 р.